Регіональні особливості розвитку і розміщення господарства Франції

Наприкінці ХІХ— на початку ХХ ст. Франція залишалася аграрно-індустріальною країною. Продукція сільського господарства за своєю вартістю переважала промислову. Провідна галузь економіки Франції — сільське господарство — знаходилось у кризовому стані, а це у свою чергу гальмувало розвиток усієї економіки країни. Парцелярні господарства селян розміром 2—3 га не дозволяли використовувати сільськогосподарські машини, провадити сівозміни та застосовувати штучні добрива. Парцелярне господарство мало низькі врожаї, приносило мізерні прибутки переважній частині населення — селянам, що негативно впливало на їх купівельну спроможність і в цілому на економіку Франції.

На рубежі ХІХ—ХХ ст. у Франції переважав розвиток легкої, парфумерної, косметичної промисловості, виробництво ювелірних прикрас, дорогих тканин — усього того, що в основному орієнтувало на заможні верстви населення та на зовнішній ринок.

У країні не вистачало сировини, особливо коксівного вугілля та залізної руди, недостатньо впроваджувалися у промисловість останні досягнення науки і техніки, особливо електрична енергія. В промисловості переважали парові машини. Великі кошти з державного бюджету витрачалися на утримання армії і флоту та великого апарату чиновників у колоніях, за кількістю яких Франція посідала друге місце у світі після Англії. В промисловості в значній мірі використовувалося морально і фізично застаріле устаткування, для заміни якого були потрібні великі кошти.

Суттєвою причиною відставання Франції було те, що в країні надавалася перевага банківському капіталу над промисловим. Французькі банки спрямували свої кошти в основному на лихварські операції, надаючи великі позики іноземним державам під гарантований прибуток, і мало вкладали гроші у фінансування вітчизняної промисловості, оскільки це було пов’язане з певним ризиком. За таких умов лихварські операції французьких банків набували з кожним роком усе більших масштабів, особливо великі прибутки одержували банки від лихварських операцій за кордоном. За розміром вивезеного капіталу за кордон Франція займала друге місце в світі після Англії.

За 1870—1913 рр. промислове виробництво Франції зросло в 3 рази, а експорт капіталу більше ніж у 6 разів. Експорт капіталу випереджав розвиток промисловості. Франція перетворилася на світового лихваря. Прибутки від лихварських операцій у 4 рази перевищували прибутки від промисловості та торгівлі, лихварство стає головним стрижнем економіки Франції. Міжнародне лихварство наклало відбиток на життя країни, сприяло зростанню прошарку рантьє. Перед Першою світовою війною рантьє становили 10—12% усього населення Франції. Прибутки від лихварських операцій, а не від промисловості, торгівлі і сільського господарства були головною статтею поповнення державного бюджету. Водночас вивіз капіталу за кордон у вигляді позик негативно впливав на розвиток національної економіки Франції [8, c. 243].

Можна з упевненістю сказати, що історичні передумови мали значний вплив на сучасний стан розвитку господарського комплексу, адже країна весь час прогресувала, економіка країни покращувалась. Наприклад, перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною, хоча певні зрушення в розвитку нових галузей виробництва мали місце, зокрема, в автомобілебудуванні, суднобудуванні, хімічній промисловості та інших нових галузях. Лихварські операції зайняли провідне місце в економіці, вони приносили більше прибутку, ніж промисловість і торгівля, стали основою господарського комплексу Франції, що є немало важливим у розвитку економіки країни.

2.2 Природні

Природні умови Франції дуже різноманітні. 50% її території займають низовини - Північно-Французька (або Паризький басейн), Гаронская (або Аквітанська), а також Ельзаська низовина і долина нижньої еони. Всі вони мають важливе значення для сільського господарства, і провадження господарювання загалом.

Гірська система Франції займає майже таку ж площу, як і низовини. Вони поділяються на давні, переважно згладжені масиви герціанского походження, до яких належать Центральний і Арморіканскій масиви, Вогези і Арденни та молоді гори третинної складчастості - Піренеї, Альпи і Юра. У Вогезах і в Центральному масиві зустрічаються досить високі вершини.

Кліматичні умови Франції являють собою як би сукупність кліматів різних країн Європи. Чітко виражений клімат двох типів - океанічний і середземноморський, що сприяє багатосторонності розвитку господарського комплексу [14].

Завдяки великій кількості атмосферних опадів і особливостей рельєфу річкова мережа Франції дуже велика. Головний вододіл-це Центральний масив. Найбільш важлива річка країни - це Сена, загальною довжиною понад 1000 км. З усіх річок Франції Сена має найбільш спокійний плин і регульований стік. Це найкраща річкова магістраль країни.

Інший характер має Луара, яка зі своїми притоками зрошує майже 1/5 території Франції. Вона має невелике транспортне значення. Обмежене транспортне значення має і Гаронна - дуже неспокійна річка, для якої характерні сильні паводки в результаті дощів, принесених з Атлантичного океану та Середземного моря.

 Великою  рікою країни є також Рона. Транспортне значення Рони невелика  з-за порогів і засміченості  русла наносами. Але Рона володіє  величезними запасами гідроенергії.

Грунти Франції різноманітні. Найбільш цінні з них - бурі лісові на лесовидних суглинках, а також лесові і алювіальні. Бурі лісові, або, як їх називають у Франції, лимонні грунту, багаті перегноєм, вапном і поруч легко засвоюваних речовин, займають в країні великі простори. Особливо характерні вони для Паризького басейну. Вельми родючі і алювіальні грунти, що простягнулися смугами в долині Луари, від Орлеана до Анже, в долині Нижньої Рони, в середній течії Гаронни і в долині еони, а також наносні грунту на місцях колишніх морських заток, заповнених в наш час наносами. У межах Франції є і малородючі грунту. Вони зустрічаються у високогірних районах Альп і Піренеїв, Ландах, сухий Шампані, Провансу і більшої частини Французького масиву. Виняток у Франції становлять лише дуже родючі грунти, що утворилися на вулканічних породах древніх лавових потоків, так звані «планези» (в горах Оверні).

Багатовікова культура землеробства в поєднанні із застосуванням сучасної агротехніки сильно змінили протягом ряду поколінь властиві малородючих грунтах властивості, наділивши їх новими цінними якостями, що забезпечують підвищення врожайності. Природна рослинність також сильно змінена людиною. Ліси, що покривали минулого більшу частину країни, займають тепер лише близько 1/5 її території. Найбільш великі масиви їх у природному вигляді збереглися в Вогезах, Юрі і Савойський Альпах. В солоних і Шампані і особливо на Південно-заході Франції, на піщаних пустках Ланд істотне значення набуло штучне лісонасадження. У деяких місцях, наприклад в Бретані, ліси замінені яблуневими садами. Окремі території країни, де мало деревної рослинності, багаті травами. Особливо в цьому відношенні виділяється Нормандія.

Корисні копалини Франції досить різноманітні. Серед них особливо багато залізної руди, бокситів і калійної солі. За запасами залізної руди (близько 8,5 млрд. т) Франція займає п’яте місце в світі. У Європі це єдина країна, яка не тільки повністю задовольняє свої потреби в залізній руді, але і експортує її в значній кількості в зарубіжні країни. 3/4 запасів залізної руди зосереджено в Лотарингії. Середній вміст у них заліза невелекий (32%). До того ж руда містить шкідливі домішки, зокрема фосфор. Все це ускладнює її використання в чорній металургії. Одним суттєвою перевагою є те, що руда залягає близько від поверхні: розвідку її в ряді випадків можна проводити відкритим способом. Тому Лотарингська руда один з найдешевших у світі. Невеликі поклади залізної руди є також в Нормандії (на південь від м. Кана), в Бретані і в Центральних та Східних Піренеях.

Істотне господарське значення мають боксити. За запасами їх (55 млн. т) Франція займає перше місце в Європі. 3/4 їх промислових запасів зосереджені між долиною Рони і стародавніми районами Провансу, а 1/4 - на півдні країни на захід від Рони. Запаси калійних солей, що залягають у Південному Ельзасі, оцінюються в 1,5 млрд. т. Важливе значення мають відкриті в Центральному масиві та Бретані великі запаси урану.

Запаси мінерального палива у Франції невеликі. Ресурси кам’яного вугілля оцінюються в 9,5 млрд. т. Басейни і родовища бурого вугілля зосереджені в Центральному масиві. При невеликих запасах вугілля і не завжди сприятливих умовах експлуатації вугілля велике значення вони не мають. Положення ускладнюється тим, що Франція бідна коксівним вугіллям і антрацитом. Ще менш значні у Франції запаси нафти. Вони складають всього лише 32,6 млн. т. Більш значні ресурси природного газу (255 млрд. куб. М), зосереджені на південному заході країни. Це створює можливості для деякого поліпшення структури паливно-енергетичного балансу Франції за рахунок власних природних ресурсів [8, c. 24-25].

2.3 Демографічні

Населення - 66,1 млн. осіб (2012 р.). Близько 4,9 мільйона з них - іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.

Майже все населення країни - католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці - іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники іудаїзму, православ’я, протестантизму та англіканства [14].

Рис.2. Динаміка чисельності населення Франції [22].

Як видно з рисунку, демографічний приріст населення в період 1920 – 2010р. зростав. Прогнози на 2020 р. не є кращими, адже як видно з графіка приріст населення складає соті відсотки. Нині демографічний потенціал країни досить хороший.

Один з найважливіших ресурсів, що сприяють розвитку господарського комплексу будь-якої країни – є робоча сила, економічно активне населення країни (ЕАН). Робоча сила Франції складає 26 млн. людей, або понад 40% усього населення країни. Для порівняння той же показник для Німеччини - 37% Великобританії - 46%. Чисельність ЕАН залишалася практично незмінною в період з 1954 по 1962 р., з 1963 по 1982 р. рівень ЭАН ріс досить швидко (0,9% в рік) а починаючи з 1982 року щорічний приріст сповільнився і вийшов на відмітку 0,5%. За прогнозами, до 2015 р. ЕАН Франції повинне досягти 29 млн. людей, а потім поступово зменшуватиметься. За останні десятиліття йде постійний процес переливання ЕАН в сферу обслуговування, що характерно для більшості розвинених країн, де у ВНП переважає цей сектор економіки [14]. Основні показники економічно активного населення наведені у Таблиці 1.

З зазначеної у додатку №2 таблиці чітко видно, що основними тенденціями, пов’язаними із зміною складу ЕАН, можна рахувати, по-перше, збільшення долі жіночого активного населення. За останні 28 років число зайнятих на роботі жінок зросло до 13,7 млн. людей, що склало 46,8% усього ЕАН проти 39,7% в 1982 році. По-друге збільшилася доля іноземної робочої сили, котра складає на сьогодні близько 12% ЕАН, або більше 3 млн. людей. В результаті абсолютне зростання ЕАН пояснюється трьома різними чинниками: абсолютним приростом чисельності працездатного населення, збільшенням числа працюючих жінок і імміграцією. Географічний розподіл ЕАН заснований передусім на регіональних відмінностях. Південь Франції і її центральна частина - це регіони з переважанням ЕАН, зайнятого в аграрному і агропромисловому секторі. Північ і північний схід - це промислові регіони, де велика частина ЕАН зайнята в індустрії. І тільки Паризька агломерація і Середземноморське узбережжя відрізняються високим рівнем зайнятих у сфері обслуговування. Зайнятість населення у сільському господарстві та промисловості постійно знижується, а в сфері обслуговування збільшується.

2.4 Екологічні

У Франції значна увага приділяється охороні національних багатств. Загальна площа територій з природою, що охороняється, складає приблизно 20 тис. кв. км. Сильно забруднені багато ділянок морського побережжя. З кожним роком проблеми навколишнього середовища набувають все більш гострого характеру, особливо в зонах крупних міст і в першу чергу - Парижа.

В останні роки більшістю підприємств впроваджуються засади екологічного менеджменту, які приводять до значного поліпшення екологічної обстановки [5, c.149].

Нещодавно Президент Франції Франсуа Олланд оголосив про майбутнє вживання широких заходів, спрямованих на захист клімату і екології країни з метою змусити промисловість і громадян країни, що користуються автомашинами, до зниження викиду парникових газів на об’єми вуглекислого газу, що виробляється. З 2012 року вводиться спеціальний податок. Його розмір визначений в 17 євро за 1 т. газу. Цей податок, визнав президент, приведе до фактичного дорожчання на 4,5 євроцента ціни літра дизельного палива, на 4 євроценти - літра бензину і 0,4 - літра газу. Електрика не підпадає під дію цього податку, оскільки в основному воно виробляється у Франції на АЕС, а також у все більшій мірі на установках, що використовують поновлювані джерела енергії.

Збиток від урагану «Ксинтія», який зненацька напав на західне узбережжя Франції в березні 2010 року, склав 1 млрд. євро. Такі оцінки наслідків стихійного лиха, зроблені Французькою федерацією страхових суспільств. На думку газети Figaro, близької до французьких урядових кругів, масштаби лиха перевищують цю цифру. Проте точніше характер руйнувань був визначений лише через декілька днів. Ураган завдав значних збитків не тільки країні, а й населенню, котре там проживало, адже ураган зруйнував безліч будинків і забрав життя 53 тис. людей. Урагани на західному узбережжі Франції стають усе більш частим явищем. У січні 2009 року ураган «Клаус» завдав збитку в 1,86 млрд. євро, 1,7 млн. будинків залишилися без електрики [19].

Нині країна знаходиться не в найкращому екологічному стані, адже майже не кожен місяць у Франції трапляються надзвичайні ситуації, котрі призводять до викиду у повітря різних шкідливих речовин. Річки країни досить забруднені, до цього призвели викиди речовин у воду. Отже можна сказати, що за екологічними показниками розвиток господарського комплексу Франції знаходиться не в кращому становищі, проте робляться кроки до покращення діяльності суб’єктів господарювання у сфері екологічної безпеки, що має позитивно вплинути на розвиток господарського комплексу Франції загалом.

3. Сучасна галузева структура  і рівень розвитку господарського  комплексу Франції

Структура господарського комплексу Франції різноманітна. Почнемо з характеристики галузевої структури промисловості. Переважаюче значення в її продукції займає важка індустрія. По ступеню концентрації виробництва французька промисловість поступається підприємствам США, Англії, Німеччини, оскільки процес концентрації виробництва за рахунок витіснення дрібних підприємств крупними протікає тут більш сповільнено, ніж в цих країнах.