Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Апреля 2014 в 22:23, курсовая работа
Дослідження господарського комплексу Франції є важливим з огляду на те, що сам господарський комплекс має дуже великий вплив на підвищення економічної активності будь-якої держави, поповнення доходної частини бюджету, реалізації соціальних програм та зростання якості життя населення. Господарський комплекс Франції виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування.
В Україні важливість досліджень господарського комплексу Франції підкреслюється його спрямованістю та орієнтованістю на сільське господарство, оброблювальну діяльність та землекористування. Спираючись на притаманність указаних сфер українському господарському комплексу, практика здійснення такої діяльності в розвинутих країнах є досить важливою, а наукові розробки в цій площині – актуальними.
ТЕМА: Регіональні особливості розвитку і розміщення господарства Франції
Віктор: 067-334-64-33
ЗМІСТ
Актуальність теми зумовлюється тим, що Франція є високорозвиненою індустріально-аграрною країною з потужним господарським комплексом який характерний своєю ефективністю та сталістю. За розмірами ВВП і обсягом промислового виробництва країна посідає одне із провідних місць серед країн Західної Європи і світу.
Дослідження господарського комплексу Франції є важливим з огляду на те, що сам господарський комплекс має дуже великий вплив на підвищення економічної активності будь-якої держави, поповнення доходної частини бюджету, реалізації соціальних програм та зростання якості життя населення.
Господарський комплекс Франції виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування.
В Україні важливість досліджень господарського комплексу Франції підкреслюється його спрямованістю та орієнтованістю на сільське господарство, оброблювальну діяльність та землекористування. Спираючись на притаманність указаних сфер українському господарському комплексу, практика здійснення такої діяльності в розвинутих країнах є досить важливою, а наукові розробки в цій площині – актуальними.
Метою роботи є узагальнення досвіду регіонального та галузевого розвитку господарського комплексу Франції для забезпечення сталого зростання в умовах соціально-орієнтованої моделі держави, економічної ефективності використання та відтворення продуктивних сил.
З огляду на поставлену мету, нами було визначено наступні завдання:
Об’єкт дослідження – процеси та закономірності становлення та розвитку господарського комплексу Франції.
Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та методичні основи трансформаційних перетворень у господарському комплексі Франції з урахуванням регіональних особливостей.
Методи наукового дослідження - метод середніх величин, аналіз, що досліджує статистичні дані, вибіркове статистичне спостереження, метод структурного аналізу, факторний аналіз для визначення причинно-наслідкових зв’язків економічних явищ. Крім цього, не мало важливим є картографічний метод, що наочно дозволяє відобразити особливості територіальної структури господарського комплексу Франції.
Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, 5-ти розділів, 4 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (27 друкованих та електронний ресурсів), та 6-ти додатків.
Дослідження господарського комплексу є важливою галуззю економічної науки, яка вивчає специфічні, просторові закономірності організації та функціонування, ролі та значення господарського комплексу систем різних масштабних регіонів з метою їх раціоналізації, підвищення ефективності господарювання та досягнення природно-господарського балансу і соціально-економічного прогресу.
Бачення авторів щодо поняття господарського комплексу у сучасні науковій думці розходяться, дехто говорить про господарський комплекс , як взяту у сукупності усю систему підприємств і установ у межах певної території (країни), що задовольняють матеріальні й духовні потреби населення [22, c. 185]. Проте ми погоджуємося з більшістю авторів, і приймаємо за більш правильне визначення, що господарський комплекс – це складна багатогалузева система, що об’єднує різні галузі господарювання, відрізняється високим рівнем інтеграції між її складовими елементами (підприємствами, організаціями, продуктивними силами тощо) та складовими компонентами (потужності, стійкість зв’язків, рівень керованості тощо).
Як бачимо, у прийнятому нами за основу визначенні наявний іще один складовий елемент, а саме: продуктивні сили якщо розглядати загальну для всіх суспільно-економічних формацій структуру продуктивних сил, то до них належать засоби виробництва і люди, які володіють виробничим досвідом і приводять у рух засоби виробництва, а також використовувані людьми сили природи: вітер, вода, сонце та ін. Отже, сучасні продуктивні сили — це складна система, що містить матеріальні й духовні (за складом), об’єктивні (за характером відтворення і специфікою функцій), суспільні й природні елементи. В процесі історичного розвитку їх склад загалом, як і окремі елементи, постійно збагачуються, наповнюються якісно новим змістом. На ранніх етапах розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли робітники з низьким рівнем освіти і кваліфікації. Нині робітники, як правило, мають високий рівень освіти (середню загальну або середню спеціальну), кваліфікації. Сучасний етап автоматизації виробництва вимагає не лише більшого залучення фізичних і розумових здібностей робочої сили, а й творчих обдарувань особистості, її організаторських здібностей, духовних компонентів [8, c.2-3].
Франція є одним з показових прикладів стабілізації економіки за рахунок державного впливу, що, у свою чергу, є досить характерним для країн з розвинутою економікою. Водночас, в економіці країни є достатньо особливостей, у тому числі особливостей функціонування господарського комплексу, які заслуговують на дослідження і застосування на практиці іншими країнами, в тому числі Україною.
Франція - високорозвинута індустріально-аграрна держава, що має потужний господарський комплекс, одна з «великої сімки» найрозвинених країн світу. В цій країні найбільш високий рівень участі держави в господарських процесах. Особливістю економіки є високий ступінь розвитку державно-монополістичного устрою.
За рівнем промислового виробництва Франція також займає одне з провідних місць. Основні галузі промисловості: машинобудування, авіакосмічна галузь (друге місце за експортом серед країн Заходу), хімічна промисловість (четверте місце в світовому експорті), автомобільна галузь (третє місце в світі за випуском), харчова промисловість (друге місце за експортом в світі після США), радіоелектроніка, інформатика, кораблебудування. електротехнічна галузь, металургія, атомна енергетика, гірновидобувна промисловість [23].
Франція протягом століть була передовою аграрною країною. На сучасному етапі в її розпорядженні багатогалузеве високопродуктивне сільське господарство. Значний дохід державі приносить рибальство. Розвинуто також лісництво. В південно-західній частині біля Бордо знаходяться родовища нафти. Франція займає перше місце в Європі за кількістю атомних електростанцій. Країна має високий науково-технічний потенціал. Біля половини населення працює в сфері послуг - торгівлі, медицині, фінансовій справі, туризмі. Країна має розвинуту туристичну галузь, телекіноіндустрію. Біля 30% національного доходу витрачається на соціальні потреби [14].
На сучасному етапі свого розвитку світове господарство поступово набуває рис глобально функціонуючого механізму, складовими якого є окремі національні економіки. Цей процес отримав назву глобалізації і являє собою результат розвитку господарського комплексу та інтернаціоналізації всіх сфер суспільного життя, встановлення безпосередніх сталих зв’язків між господарюючими суб’єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається у світовому масштабі. Її посилення полягає у залученні все більшої кількості суб’єктів (регіонів) у міжнародний обмін продукцією і послугами. Поступово світова економіка стає єдиним ринком і виробничою зоною з національними та регіональними секторами, а не простою сукупністю національних економік, що формують взаємне економічне співробітництво. Для глобалізації характерні лібералізація та розширення торгівлі, інтенсивний розвиток фінансової сфери, що відкриває додаткові можливості для усунення перешкод руху капіталів, експансії транснаціональних корпорацій, утворення міжнародних фінансових інститутів та ін.
З іншого боку, на розвиток господарських систем світу всезростаючий вплив має регіоналізація, яка характеризується розвитком та зміцненням економічних, політичних та інших зв’язків між державами, що входять до одного регіону; виникненням регіональних об’єднань держав. Цей процес вимагає найбільш повного і ефективного використання потенціалів регіонів, розвитку конкурентних переваг кожної місцевості, підвищення дієвості управлінських рішень та формування інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання. Регіоналізація в національних межах пов’язана із зростанням самоуправління, зосередженням на цьому рівні основної частки владних повноважень і розширенням господарської самостійності. Регіони безпосередньо реалізують соціально-економічну політику держави, в них здійснюється державна стратегія економічного розвитку [5, c. 72].
Франція є однієї з провідних країн західних держав, займаючи сьоме місце серед усіх країн світу станом на 2009 рік — 5,1% сукупного ВВП при 1% населення, у 2010 році Франція підвищила свій рівень до 5-ї сходинки з загальною цифрою 2 582 527 млн. дол. ВВП [24]. По розмірах території (551 тис. кв км) і населення (65,1 млн. чол., перепис 2009р.), вона належить до числа найбільш великих країн Європи. За рівнем економічного розвитку уступає ФРН і цілому ряду малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургові). На долю Франції припадає 17% промислового і 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи [8, ст.6].
Позиції Франції у світовій економіці (2009 р. — 5,7% ВВП світу). Частка країни в промисловому виробництві країн ОЕСР скоротилася з 6,6 до 5,7% за 80-і рр. Зменшилися експортні можливості. Норма безробіття перевищила 10%. Французька промисловість як і раніше має недостатню спеціалізацію, із працею пристосовується до швидко мінливого попиту на ринках. Порівняно низька ефективність виробничого апарата зв’язана з історичними особливостями розвитку економіки, що у 50-60-і рр. в основному орієнтувалася на внутрішній ринок, а в зовнішніх зв’язках велике місце займали країни, що розвиваються, головним чином, у межах колишньої колоніальної імперії. Важливу роль у цьому процесі зіграло домінування в структурі господарства кредитного сектора, що звичайно виявляє надмірну обережність при здійсненні довгострокових промислових проектів [4].
За останні десять років в економічній політиці уряду в якості пріоритетних висунулися питання, зв’язані зі створенням єдиного ринку ЄС. До них відносяться структурні перетворення, проведення системи оподатковування і соціального забезпечення відповідно до рівня Співтовариства. Структурні особливості господарства впливають на позицію Франції в питаннях інтеграції. Звичайно вона виступає за регулювання тих галузей, де її конкурентні позиції не високі [8, c.54].
Отже, дослідивши роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Франції, можна сказати, що господарський комплекс відіграє дуже важливе значення у подальшому розвитку країни. Навіть незважаючи на певні проблеми, які виникали під час розвитку народного господарства, Франція змогла залишитися в наші часи однією із провідних і економічно розвинутих країн Західної Європи і світу, у тому числі за показниками розвитку господарського комплексу.
2.1 Історичні
Франція межує з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Це найбільша країна зарубіжної Європи. Її площа вдвічі більша від території Великобританії, але становить 1/4 території США (без Аляски). Франція займає крайню західну частину Європейського материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну «l’Hexagone - шестикутник). Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На сході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Середземним морем, на півночі - протокою Ла-Манш.
Офіційна назва - Французька Республіка - Republique Francaise.
Територія - 551,6 тис. кв. км.
Адміністративний поділ: 95 департаментів (departement), включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області (region), комуни (commune). Існує також поділ на З7 історичних провінцій
Володіння: 6 заморських департаментів: в Америці - Гваделупа, Гвіана Французька, Мартініка (Центральна Америка), Сен-П’єр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці - Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії - Нова Каледонія, Полінезія Французька, до складу якої входять острови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта ; Французькі південно-антарктичні території. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь [14].
Ще в середині ХІХ ст. Франція за рівнем розвитку господарського комплексу займала друге місце в світі після Англії, але наприкінці ХІХ ст. вона відстає від США та Німеччини і переходить на четверте місце.
Так, в 1870—1871 рр. унаслідок поразки у франко-пруській війні Франція змушена була сплатити Прусії контрибуцію у 5 млрд. франків золотом та віддати два економічно розвинутих райони — Ельзас і Лотарингію. Це завдало суттєвий удар по економіці Франції, адже вона залишилася без залізної руди Лотарингії. Загальні збитки від франко-пруської війни становили 16 млрд. франків, що погано позначилося на економіці Франції і загальмувало розвиток господарського комплексу та країни загалом.
Информация о работе Регіональні особливості розвитку і розміщення господарства Франції