Отчет по практике о взаимоотношениях Украины и Польши

Національна академія наук України

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

 

Кафедра гуманітарних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗВІТ

З  НАВЧАЛЬНО-ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНОЇ

ПРАКТИКИ  З  ЕОМ

ПОЛЬЩА

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка гр. МП-22

Лазарчук Мирослава Сергіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

Зміст.

1. Розділи програми практики:

Розділ 1. Загальна характеристика гео- та демографічної системи Польщі…….3

Розділ 2. Загальна характеристика економічної системи Польщі …………………8

Розділ 3. Загальна характеристика відносин України із Польщею………………..12

Розділ 4. Загальна характеристика політичної системи Польщі……………………15

Розділ 5. Загальна характеристика правової системи Польщі……………………18

Розділ 6. Загальна характеристика судової системи Польщі………………………..23

2. Висновки ……………………………………………………………………………..27
3. Список літератури ……………………………………………………………………28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Загальна характеристика гео- та демографічних систем Польщі.

а) територія, природні умови:

 

.Польща — країна Центральної  Європи, яка має досить вигідне  ЕГП. Основні переваги — це широкий вихід до узбережжя Балтійського моря, сусідство з державою "великої сімки" Німеччиною, країнами-членами Євросоюзу (Словаччиною, .Чехією та Литвою). Польща має на сході сухопутний кордон із Росією (Калінінградська обл.), Білоруссю та Україною, з якими має тісні економічні і політичні зв'язки. Через територію Польщі проходять міжнародного значення залізниці, автомагістралі, нафто- і газопроводи, які з'єднують Східну Європу із Західною. Ця обставина сприяла розвитку розгалуженої власної транспортної системи в Польщі, наданню транспортних послуг сусіднім країнам. Площа — 312,6 тис. км2. Населення — 38,5 млн. осіб. Унітарна республіка — 16 воєводств. Столиця — Варшава.

На сході Польщі на рівнинах багато водних просторів. Нарев — унікальніша річка в Європі, схожа на розплетену косичку — в околицях Бялистока широко розливається, а потім зникає в протоках, ніби Амазонка. А річка Бебжа поблизу Гоньондза перетворює околиці на багатокілометрові болота.

Північ Польщі — це піщана територія. Пісок тут дрібний, чистий і гарніший, ніж у Середземномор'ї. Широкі балтійські пляжі тягнуться вздовж високих обривистих берегів, кіс і півостровів, ховаються в дюнах. У Словінському Національному Парку на узбережжі Балтійського моря трапляються рухомі дюни до 30 м висотою і мілкі приморські озера. Пісок, який безупинно переміщується, засипає приморські ліси, болота, навіть людські поселення, водночас відкриваючи терени, які він раніше поглинув.

Балтійське узбережжя відокремлене від решти території Польщі озерним поясом. Це — Дравське, Кашубське, Мазурське і Сувальське приозер'я. Всього у Польщі понад 9 тис. озер, більшість з яких виникли в результаті діяльності льодовика. На Мазурах знаходяться і найбільші польські озера Снярдви і Мамри. Найбільшим з Мазурських озер є Снярдви (113 км2), а найглибшим — Ганьча (108,5 м). Останнє заледеніння відступило не так давно — всього 10-12 тис. років тому, тож рельєф місцевості чіткий. Кращим зразком діяльності льодовика є територія Сувальського ландшафтного парку. Тут можна знайти піднесеності, що нагадують піраміди, тераси, та "висячі" долини.

З усіх постсоціалістичних країн Європи вона найкраще забезпечена мінеральною сировиною. Надра Польщі багаті на поклади кам'яного вугілля, сірки, кам'яної солі, мідних, цинкових і нікелевих руд. Значні запаси кам'яного та бурого вугілля сконцентровані в Сілезькому та Люблінському вугільних басейнах. Поклади нафти і газу, що розміщені на південному сході країни, задовольняють лише незначну частку потреб національної економіки.

Поверхня Польщі переважно рівнинна. Північна і центральна частини країни (80 % території) зайняті Польською рівниною. У південній частині Сілезька, Малопольська і Люблінська височини поступово переходять у передгір'я Західних Карпат і Судетських гір. У горах багато перевалів із залізничними та автомобільними дорогами.

Клімат Польщі помірно континентальний. Територія країни характеризується густою річковою мережею. Вісла та Одра — головні річки країни, на їх басейни припадає 9/10 усієї площі. Лісами вкрито понад 20 % території, і за запасами деревини Польща належить до відносно забезпечених країн.

В умовах помірного клімату тут сформувалися досить родючі сірі лісові грунти. Сільськогосподарські угіддя займають понад 60 % території країни (орні землі — 48 %, а решту — луки і пасовища).

Мальовничі ландшафти гір в поєднанні з наявністю мінеральних вод сприяють формуванню курортно-оздоровчого комплексу. Другим рекреаційним регіоном держави є узбережжя Балтійського моря.

Для багатьох іноземців Польща є насамперед країною зелені і природних ландшафтів. Велику частину території — майже 28% — займають ліси, переважно хвойні. На відміну від багатьох європейських країн, вони відкриті для загального доступу. До списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО внесена зокрема Біловезька Пуща — останній збережений регіон натуральних листових лісів, які покривали колись весь європейський континент. Це один з найчистіших екологічних регіонів країни. Бебжанські болота є найбільшим збереженим у Європі комплексом торфовищ. Природне середовище збереглося також на гірських теренах, починаючи від Судетів і до найбільш густонаселених Бещад.

Польська флора налічує понад дві тисячі видів. Тут збереглися багато реліктових рослин — таких, що у давні часи були популярними в Європі, а тепер перебувають на межі вимирання. До них належить, наприклад, остружка татшанська (Delphinium oxysepalum, родина жовтцеві, релікт з третичного періоду), ружанечнік жулти (Rhododendronflavum, азалія, степовий релікт) та карликова береза.

У природних умовах в Польщі живуть багато видів тварин, які вже не зустрічаються більше ніде у природному середовищі. Перші постанови, які мали гарантувати охорону рідких видів тварин — бобра, тура і зубра — польські правителі видали вже в ХІ ст. З великим успіхом відроджено у Біловезькій Пущі популяцію зубра, найбільшого європейського ссавця. Вдалося також врятувати бобра: ще 20 років тому налічувалося лише близько тисячі цих тварин, сьогодні — 25 тисяч. У гірських лісах добре почуваються вовки, ведмеді та рисі — кільканадцять з них живе в Кампіноській Пущі — національному парку неподалік Варшави. Ще Польщу дуже "люблять" лелеки: одна четверта світової популяції білих лелек гніздиться поміж ріками Одра та Буг. Орнітологи нарахували в Польщі понад 40 тис. цих птахів. До найцікавіших природних теренів у Європі належать заселені 253 видами птахів заплави ріки Бебжа. Болота й озера, що простягаються на багато кілометрів, є схроном багатьох видів, які рідко зустрічаються в Європі. Бебжанські болота до того ж належать до найменш видозмінених людською діяльністю теренів на європейському континенті.

За величиною заповідних територій Польща займає одне з перших місць на континенті. Рослини і тварини перебувають під охороною у 22 національних парках та 1200 природних заповідниках. Заповідні території займають понад 100 тис. км2, — понад 30% загальної площі країни. Національні парки і терени з привабливими краєвидами водночас легко доступні для відвідувачів.

Польща розташована у зоні помірного перехідного клімату. Більшу частину року погода є такою, як у Брюсселі чи Берліні — змінна, з перепадами відповідно до пір року. Найтепліші регіони Польщі — південь і захід країни (Вроцлав, Краків), де клімат формує найтепліше повітря з західної частини континенту. На півночі й заході Польщі клімат помірно морський, з м'якою зимою й вологим літом, на сході — континентальний, тут взимку справжні морози, а влітку сухо та гаряче. Найхолоднішою є північно-східна частина Польщі (Мазурські озера, Сувалки, Бялисток), яка часто перебуває під впливом арктичного повітря з Росії.

б) демографічні характеристики:

Населення Польщі. Чисельність і динаміка населення. Чисельність населення країни — 38,7 млн. осіб (1999). За другу половину XX ст. вона зросла на 13,7 млн. осіб і в 1950 р. становила 25 млн. осіб. За цей період у Польщі було проведено такі переписи населення: 14.02.1946 р.; 03.12.1950 р.; 06.12.1960 р.; 08.12.1970 р.; 07.12.1978 р.; 07.12.1988 р.; 17.05.1995 р. Частка населення Польщі у світі становить 0,7%, в Європі — 5,3%.

 Відтворення і структура  населення. Основну роль у відтворенні населення відіграє його природний приріст. У 1997 р. народжуваність становила 10,7%, смертність 9,8%, природний приріст — 0,9%. Найбільший природний приріст населення спостерігався у перші повоєнні десятиліття. Це був так званий компенсаційний приріст, пов'язаний із тенденцією до відновлення воєнних втрат та поліпшенням умов життя після війни. Найбільшим природний приріст був у першій половині 1950-х років. У 1955 р. показник природного приросту був рекордним — 19,3%. Характерним для цього часу є те, що показник природного приросту в містах був вищим, ніж у селах. Це пов'язано з міграціями (в основному молоді) з сільської місцевості до міст. У наступних десятиліттях, в міру старіння того покоління, яке пережило війну, показник природного приросту населення систематично знижувався.

 Найбільші зовнішні переміщення  населення (міграції) у Польщі відбулися  в другій половині 1940-х років. За цей період з території  сучасної Польщі було виселено  близько 4 млн. осіб — німців, литовців, білорусів та українців. Натомість до країни в'їхало 4,4 млн. поляків, в основному, з Литви, Білорусі та України. Це сприяло перетворенню Польщі у переважно однорідну за національним складом населення країну. За останні три десятиліття зовнішні міграції Польщі мають негативне сальдо. У 1970-х роках воно становило приблизно — 20 тис. осіб, в 1980-х роках близько — 25 тис. осіб. В 1997 р. негативне сальдо дорівнювало — 12 тис. осіб (еміграція 20 тис. осіб, імміграція 8 тис. осіб). Серед внутрішніх міграцій виділяються три напрями. Перший — внутрішньо-воєводські міграції. Найбільша частка серед них у 1990-х роках припадала на міграції з села до міста — 35%. Ще 23% зайняли міграції з міста до міста. Другий — міграція населення зі слаборозвинених і непромислових регіонів Польщі до найбільших міських агломерацій країни — Варшави, Лодзі, Кракова, Вроцлава, Познані тощо. Третій — міграція населення зі східних воєводств (Білостоцького, Люблінського та Підкарпатського) в середню та західну Польщу.

Вікова структура населення характеризується високою питомою вагою осіб у працездатному віці — 67%. Частка населення допрацездатного віку становить 21%, післяпрацездатного — 12%. Середня тривалість життя польських чоловіків становить 69 років, жінок — 77 років (в Україні відповідно 62 і 73 роки).Статева структура населення у 1980-1990-х роках практично не змінилась. Частка чоловіків становить 48,7%, жінок — 51,3%. Із загальної кількості сімей у містах багатодітні сім'ї (ті, що мають троє і більше дітей) становлять тільки 9%, в той же час на селі — 16%. Рівень освіченості населення в Польщі один із найвищих у світі — 99%. Протягом останніх десятиліть у Польщі відбулись значні зміни у структурі зайнятості населення. У 1997 р. порівняно з 1960 р. різко зросла частка зайнятих у торгівлі (з 5,3% до 12,3%) та сфері послуг (з 13,0% до24,3%). Натомість дуже зменшилась питома вага зайнятих у сільському господарстві (з 48,0% до 28,1%). Залишилась практично без змін частка зайнятих у промисловості (23,2% та 24,3%) і галузях інфраструктури — будівництві і на транспорті (10,5% та 11,0% відповідно). Специфічною рисою для Польщі є існування великої кількості населення з двома професіями. Це особи, які зайняті поза сільськогосподарським виробництвом і одночасно ведуть своє сільське господарство. Кількість їх значна — близько 20%. У 1997 р. рівень безробіття дорівнював 11,5%, тобто без постійної роботи залишилось 2,3 млн. осіб. Рівень безробіття найнижчий в економічно розвинених та диверсифікованих регіонах (Мазовецьке, Малопольське та Великопольське воєводства) — 7,5%, найвищий у Вармінсько-Мазурському воєводстві — до 30%, а також у північних і західних воєводствах Польщі, де в сільському господарстві переважали колективні форми організації праці. Розселення населення. Найважливішим показником заселеності території є щільність населення. За цим показником (124 особи/км2) країна знаходиться на 54 місці у світі. Сусіди Польщі за щільністю населення чітко поділяються на дві групи. Перша — західні і південно-західні сусіди з вищою, ніж у Польщі щільністю населення (Німеччина — 228 осіб/км2 та Чехія — 131 особа/км2). Друга — східні і південно-східні сусіди з нижчою, ніж у Польщі щільністю населення (Україна — 87 осіб/км2, Словаччина — 61 особа/км2 , Литва — 58 осіб/км2, Білорусь — 50 осіб/км2). Найщільніше заселені центральна і південна частини Польщі, де щільність населення досягає 400-750 осіб/км2. Найменш заселені території на півночі й сході — 46-60 осіб/км2.

 Рівень урбанізації Польщі  зріс з 34% у 1946 р. до 62% в 1997 р. Більша  частина загального приросту  чисельності міського населення припадала на великі й середні міста. Найвищий рівень урбанізації (більше 70%) у Сілезькому воєводстві, високий (60-70%) у Мазовецькому та північних і західних воєводствах, невисокий (менше 60%) у центральних, східних і південно-східних воєводствах. В Польщі нараховується 845 міст, з них 42 великих (з чисельністю населення понад 100 тис. осіб). Міст з людністю 50-100 тис. осіб (середніх) є 51. Водночас 15 найменших міст мають людність 1,0-1,5 тис. осіб, Більшість міст концентрується в промисловому південному регіоні. У містах з людністю понад 100 тис. осіб сконцентровано 49% міського населення. Найбільшими містами Польщі є Варшава (1,6 млн. осіб, столиця країни з 1596 р.); Лодзь (0,8 млн. осіб); Краків (0,7 млн. осіб, столиця держави у 1138-1596 рр.); Вроцлав (0,6 млн. осіб); Познань (0,6 млн. осіб) та Ґданськ (0,5 млн. осіб).

 Більшість великих і середніх  міст Польщі знаходиться на  території міських агломерацій. У країні виділяють дев'ять  агломерацій: Катовіцька, Варшавська, Краківська, Вроцлавська, Познанська, Лодзинська, Ґданська, Щецинська, Бидґощсько-Торунська. Найбільшими агломераціями є Катовіцька, Варшавська та Лодзинська. Катовіцька агломерація відноситься до поліцентричного типу, має близько 3,6 млн. мешканців і охоплює 35 міст. Варшавська та Лодзинська агломерації відносяться до моноцентричного типу і мають 2,4 і 1,0 млн. мешканців відповідно.

 У селах проживає 38% населення  Польщі. Найвища щільність сільського  населення (150-200 осіб/км2) спостерігається  на півдні — у смузі Катовіце-Краків-Тарнув-Жешув та навколо Варшави і Лодзі. На півночі і заході щільність сільського населення найнижча — 20-40 осіб/км2. Близько 50% сільського населення проживає у великих селах з людністю більше 500 осіб, які становлять 20% усіх польських сіл. В середніх селах з людністю 300-500 осіб (40% усіх сіл), проживає 35% сільського населення країни. І в малих селах з людністю менше 300 осіб (також 40% усіх сіл), проживає всього 15% сільського населення.

Національний склад населення. Польща відноситься до країн з високим ступенем національної однорідності населення. У всіх післявоєнних переписах етнічна структура населення не відображена. Тому дані, що торкаються національного складу населення, є оціночними.Поляки становлять близько 97% населення країни. Початок формування польського народу припадає на Х-ХІ ст. Його основою стали сім західнослов'янських племен: поляни (нижня течія р. Варти), серадзяни (верхня Варта), слензяни (сілезяни, верхня Одра), вісьляни (верхня Вісла), мазов'яни (середня Вісла), куяв'яни (нижня Вісла) та поморяни (узбережжя Балтики від Одри до Вісли). Консолідація йшла навколо племені полян. Поляки — один із небагатьох слов'янських народів, які мають переважно слов'янський субстрат. Племені назви частково існують і зараз у назвах деяких воєводств. У 966 р. поляки (Польща) прийняли християнство. Польська діаспора найбільше зосереджена у таких країнах: США — 2 500 тис. осіб, Німеччина — 350, Франція — 300, Білорусь — 250, Канада — 150, Україна — 144, Литва — 120 тис. осіб.