Міжнародно-правове регулювання співробітництва держав у боротьбі з економічними видами злочинів

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародне економічне право»

на тему:

«Міжнародно-правове регулювання співробітництва держав у боротьбі з економічними видами злочинів» 
 
 
 
 
 

Київ 2011 

     ЗМІСТ

 
Вступ.........................................................................................................................3

1. Координація управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю України та інших держав за участю ООН, Інтерполу та Європолу............................................................................................5

2. Характеристика  злочинів

2.1. Контрабанда......................................................................................................8

2.2. Легалізація  злочинного доходу.......................................................................9

2.3. Шахрайство з платіжними пластиковими картками...................................12

2.4. Фальшивомонетництво..................................................................................13

3. Міжнародне співробітництво держав

3.1. Співробітництво  держав. Форми співробітництва......................................16

3.2. Інтерпол - міжнародна організація кримінальної поліції

3.2.1. Міжнародна  злочинність ...........................................................................18

3.2.2.Поява і зростання міжнародного поліцейського співробітництва.  Розвиток Інтерполу..............................................................................................19

3.2.3. Структура  Інтерполу...................................................................................20

3.2.4. Інші  міжнародні організації  ....................................................................23

4. Питання  і проблеми в області співробітництва.  Перспективи боротьби зі злочинністю  та зміцнення правопорядку для забезпечення економічного і культурного розвитку............................................................................................26

5. Удосконалення прямих зв’язків та інших форм координації співробітництва правоохоронних органів України та зарубіжних країн.........30

Висновки................................................................................................................32

Використані джерела.............................................................................................34

Нормативно-правові документи...........................................................................35 
 
 

     ВСТУП 

     Останнім  часом спостерігається активізація  національних та міжнародних зусиль у боротьбі з легалізацією незаконних прибутків. Однак, незважаючи на значний обсяг міжнародних угод із цього питання, на початку ХХІ століття не вирішеною залишається проблема визначення місця скоєння процесу відмивання грошей. Це, в свою чергу, викликає колізію національних законодавств в питаннях видачі злочинців та конфіскації майна, здобутого злочинним шляхом.

     Великі  прибутки  мають і від економічних  злочинів, характер і способи яких постійно вдосконалюються.  Відзначаються все більш складні і витончені маніпуляції цінами на міжнародних та національних біржах; продаж цінних паперів особами та установами, що володіють конфіденційною інформацією; шахрайства з кредитними картками; незаконна торгівля зброєю та боєприпасами; переклад доходів від незаконної діяльності в іноземні банки та їх «відмивання» різними способами; злочини проти культурної власності; інтелектуальне піратство, пов'язане з незаконним виданням і використанням творів, винаходів і відкриттів; фальшивомонетництво. У зв'язку з цим вважається цілком терпимим, що сьогодні на 1 млн. дол. США тільки триста є фальшивими.   
 Міжнародна небезпека перерахованих і інших злочинів значно зростає. Вони дестабілізують діяльність урядів, підривають основи громадянського суспільства, обмежують права і свободи людини, тягнуть за собою згубні наслідки для економічного і соціального розвитку держав і представляють собою загрозу безпеці держави.   
 Боротьба зі злочинністю належить до пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва. Її зростання та інтернаціоналізація перетворили цю боротьбу на одну з головних соціальних проблем і обумовили необхідність взаємодії держав у справі її розв'язання. Це співробітництво розвивається у двох основних напрямах: укладення міжнародних договорів про боротьбу з окремими видами міжнародних злочинних діянь і участь держав у міжнародних організаціях, що спеціалізуються в боротьбі зі злочинністю 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Координація управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю України та інших держав за участю ООН, Інтерполу та Європолу 

     Міжнародне  співробітництво у галузі боротьби зі злочинністю не існує саме по собі. Це складова частина міжнародних  відносин. При цьому навіть ті держави, які не мають тісних політичних і  економічних контактів, як правило, не зневажають контактами у галузі протидії злочинності.

     Найбільш  значимі за ступенем громадської  небезпеки злочини економічного характеру все частіше здійснюються на території двох або більше держав, а злочинно придбане приховується і відмивається за межами країни, де було скоєно злочин.

     Міжнародне  співробітництво в боротьбі зі злочинністю  здійснюється на підставі існуючої кримінальної відповідальності за: міжнародні злочини (злочини проти людства) та злочини  міжнародного характеру (міжнародні, кримінальні злочини).

     Сьогодні  форми міжнародної взаємодії  у боротьбі з економічною злочинністю  досить різноманітні:

     – надання допомоги з кримінальних справ;

     – підписання та реалізація міжнародних  договорів і узгоджень (домовленостей) по боротьбі зі злочинністю і, перш за все, з транснаціональною злочинністю;

     – виконання рішень іноземних правоохоронних органів;

     – регламентація кримінально-правових питань та прав особистості у галузі забезпечення правопорядку;

     – обмін інформацією, що викликає взаємний інтерес для правоохоронних органів;

     – проведення спільних наукових досліджень та розробок у галузі боротьби зі злочинністю;

     – обмін досвідом правоохоронної роботи;

     – надання допомоги у підготовці та перепідготовці кадрів;

     – взаємне надання матеріально-технічної та консультативної допомоги.

     Стратегічні питання міжнародного співробітництва  по боротьбі з економічною злочинністю  вирішуються Організацією Об’єднаних Націй. І це не випадково, тому що злочинність  не існує сама по собі, її рівень визначається системою міжнародних злочинних зв’язків

     Функція ООН як організатора боротьби зі злочинністю  у світі закладена в Уставі цієї міжнародної організації. Так, у ст. 1 Уставу йдеться про те, що ООН: підтримує міжнародний мир та безпеку; розвиває дружні стосунки між державами; здійснює міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру.

     ООН розробляє основні стандарти, принципи, рекомендації, формулює міжнародні норми щодо захисту осіб, звинувачених у здійсненні економічних та інших видів злочинів, а також осіб, позбавлених волі. Ці норми у своїй основі виходять з положень Загальної декларації прав людини та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Генеральна Асамблея ООН прийняла ряд документів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю у світі:

     – мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими;

     – кодекс поведінки посадових осіб щодо дотримання правопорядку;

     – межі боротьби проти корупції;

     – міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб;

     – основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами щодо додержання правопорядку;

     – декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання  владою;

     – основні принципи, що стосуються незалежності судових органів;

     – основні принципи, що стосуються ролі адвокатів.

     18 грудня 1991 року була впроваджена  програма ООН щодо попередження злочинності і кримінального правосуддя (резолюція № 46/152 Генеральної Асамблеї ООН). Головне завдання цієї Програми, про що говориться в її преамбулі, – надання допомоги у задоволенні існуючих потреб світової спільноти у справі попередження кримінальних проявів та правосуддя. Серед нових цілей програми необхідно зосередити увагу на:

     – боротьбі зі злочинністю національного та транснаціонального характеру;

     – об’єднанні зусиль держав-членів ООН  у попередженні транснаціональної злочинності;

     – більш ефективному відправленні кримінального правосуддя;

     – сприянні дотриманню найвищих стандартів справедливості, гуманності, правосуддя та професіональної поведінки.

     Для максимальної актуалізації проблеми боротьби зі злочинністю у складі Економічної та Соціальної Ради ООН у 1992 році була створена Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя. До комісії входять представники 40 держав-членів ООН, які обираються на три роки.

     ООН особливо активно розпочала роботу по координації міжнародного співробітництва  по боротьбі з відмиванням „брудних”  коштів та тероризмом, які тісно  пов’язані та завдають значних збитків державі. Керівництво України вживає заходи щодо можливості наших правоохоронців у заходах боротьби міжнародного масштабу. Нині головне завдання полягає в тому, щоб належні політичні наміри спрямувати у конкретні дії. Україна, як фундатор ООН і географічно з’єднуючи європейську цивілізацію з азіатською, повинна відігравати помітну роль у цьому процесі. Особливо це важливо для ефективності подальшої роботи щодо інтеграції України щодо Євросоюзу та подальшої співпраці з Європолом і Інтерполом.

     Одним із основних напрямів діяльності Європолу є боротьба з нелегальним відмиванням коштів і пов’язаними з цими формами злочинності.  

     Особлива  увага Європолу надається викриттю злочинів у фінансово-кредитній  системі, пов’язаних з кредитними картками та іншими засобами розрахунків.   
 

     2. Характеристика злочинів

     2.1. Контрабанда 

     Контрабанда здійснюється лише на території двох і більше держав і по визнаному державами міжнародному порядку є міжнародним правопору-шенням. Покарання за контрабанду встановлюється в національному адміністративному або кримінальному законодавстві.   
 До теперішнього часу багатосторонньої угоди по боротьбі з контрабандою не прийнято. У цьому відношенні можна відзначити лише Конвенцію СТС про співробітництво в боротьбі з порушеннями митних правил, прийняту в 1977р. в Найробі (Кенія).   
 За загальним правилом контрабанда включає в себе незаконне переміщення будь-яких цінностей через кордон різних держав. Її небезпеку для міжнародного правопорядку полягає в тому, що вона підриває відносини дружби і співробітництва держав, монополію держав чи інший порядок у сфері зовнішньої торгівлі, завдає збиток економічному і культурному розвитку держав.   
 На відміну від інших злочинів контрабанда дуже динамічна, постійно «вдосконалюється» злочинцями і її модифікації непередбачувані. В даний час найбільшу небезпеку для міжнародного співтовариства представляє контрабанда зброї в гарячі точки планети. Нерідко послугами контрабандистів користуються представники окремих держав, які постачають контрабандним зброєю різні екстремістські, праві, лівацькі, націоналістичні, бандитські, відверто фашистські угруповання, а також терористів і просто кримінальників.   
 Предметом контрабанди також є не тільки стрілецьку, але і інші види зброї, боєприпаси і вибухові речовини. За даними ООН, послугами контрабандистів зброї користуються і представники деяких держав. «Існує також чорний ринок зброї, зокрема стрілецької зброї, який одержувач може використовувати у випадку, якщо іноземні уряди не будуть задовольняти їхні потреби. Розміри цього ринку неможливо визначити, і тому також неможливо уявити його реальне значення ».   
 На практиці міжнародно-правова боротьба з такою контрабандою не ведеться тому, що зброя є законним об'єктом зовнішньої торгівлі, а експорт зброї - законним інструментом зовнішньої політики.   
 У силу своєї суспільної небезпеки контрабанда відома національному праву всіх держав. У нашій країні боротьба з нею ведеться на підставі митного, адміністративного та кримінального кодексів.