Джерела міжнародного права

    Оцінювати результати слідчого експерименту необхідно дуже зважено,  оскільки встановлення можливості певної події ще не означає,  що вона обов’язково мала місце в дійсності (тобто можливість вчинення крадіжки однією особою не означає, що у неї не було співучасників). Негативний результат свідчить про відсутність зв’язку між відтвореною обстановкою і подією,  що перевіряється (навіть при змінах умов експерименту встановлено,  що винний не міг один ні залізти в магазин через отвір в стіні, ні вилізти без сторонньої допомоги, отже, у нього обов’язково повинні були бути помічники),  а отже,  є доказом відсутності в минулому явища, що перевіряється.

    Необхідно також  враховувати психологічні фактори,  які могли б вплинути на  хід і результати експерименту. Слідча практика і психологіє знає багато прикладів, коли під впливом небезпеки, страху, відчаю людина вчиняє такі дії , коли при нормальних умовах здавалися йому не по силах і які вона не змогла би повторити. Крім того незвичність обстановки розслідування кримінального правопорушення, необхідність дотримуватися вимог закону і представників правоохоронних органів можуть також вплинути на поведінку учасників. Тому всі вказані фактори повинні враховуватись при оцінці результатів експерименту, коректувати висновки слідчого щодо достовірності, об’єктивності та доказовому значенні результатів цієї слідчої дії, а також для забезпечення прав і законних інтересів учасників слідчого експерименту.

    В будь-якому  випадку результати слідчого  експерименту зіставляються з  усіма іншими зібраними по  матеріалах кримінального провадження,  так як і тими, що підтверджують,  так і тими, що спростовують  висунуті слідчим версії, можуть  послужити основою для висунення  нових версій про факти і  обставини, які мають значення  для встановлення істини по  справі.

   

 

Висновки

    При розслідуванні різноманітних видів правопорушень, особливо тяжких, зокрема, умисних вбивств, розбійних нападів,  вимагань, захоплення заручників,  незаконного виготовлення зброї,  боєприпасів, вибухівок, наркотичних засобів або психотропних речовин, документів, печаток та ін., нерідко виникає необхідність, окрім перевірки та уточнення показань підозрюваних та обвинувачених, проводити деякі експериментально-дослідницькі дії. Випробування можуть проводитися з метою встановлення

можливості сприйняття особою певних фактів або явищ, здійснення нею конкретних дій, наявності або відсутності певних вмінь і навичок та ін.  Проведення зазначених експериментальних дослідів здійснюється за допомогою такої слідчої дії, як «слідчий експеримент». Названа слідча дія є сильним психологічним засобом впливу на її учасників,  оскільки отримані результати нерідко наочно свідчать про можливість або неможливість існування певного явища чи події, а спростувати їх підозрюваним (обвинуваченим) буває досить важко. Тому слідчий експеримент є необхідним, а нерідко незамінним способом перевірки й отримання нових доказів.

    Головною метою слідчого експерименту є встановлення, перевірка, уточнення та оцінка тих чи інших фактів, що мають значення для кримінальної справи.

    До основних завдань слідчого експерименту можна віднести:

• встановлення точного механізму учинення злочину;
• перевірка висунутих слідчих версій;
• виявлення причин і умов, що сприяли або перешкоджали учиненню злочину;
• перевірка й уточнення фактичних даних, одержаних за результатами проведених окремих слідчих дій;
• отримання нових доказів;
• встановлення й усунення протиріч у показаннях підозрюваних, обвинувачених, свідків та потерпілих;
• визначення меж поінформованості або необізнаності злочинців про подію злочину та ін.

    Дослідження матеріалів  кримінального провадження дозволяє дійти висновків, що у правоохоронній практиці проводяться такі види слідчих експериментів:

• встановлення можливості спостереження або сприймання якого-небудь факту чи явища;
• встановлення можливості існування якого-небудь факту чи явища;
• встановлення можливості здійснення якої-небудь дії у певних умовах;
• встановлення наявності або відсутності у конкретної особи певних професійних вмінь та навичок;
• встановлення можливості учинення тих або інших дій за визначений час;
• встановлення послідовності розвитку певної події та механізму злочину чи окремих його елементів;
• встановлення меж поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство.

    Слідчий експеримент  як окрема слідча дія проводиться  з додержанням певної періодичності  та має такі етапи проведення:

• підготовка до проведення слідчого експерименту;
• етап проведення експериментальних дій;
• фіксація умов, ходу і результатів проведення слідчого експерименту;
• оцінка і використання в розслідуванні кримінальної справи результатів, отриманих в ході проведення слідчого експерименту.

    Слідчий експеримент є найбільш трудомісткою і складною слідчою дією,  оскільки в ньому бере участь значна кількість осіб. Результати правильно проведеної слідчої дії відіграють важливу роль у процесі доведення вини осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, особливо при їх відмові від раніше даних показань або у випадку смерті. Якісне та ефективне проведення цієї слідчої дії вимагає ретельної підготовки, чіткої організації та використання низки тактичних прийомів і комбінацій, що дозволить одержати правдиві показання та довести причетність певних осіб до злочинної діяльності.

    Результати слідчого  експерименту підлягають кваліфікованої оцінки, тому мають велике значення в подальшому розслідуванні:

• результати приймаються судами в якості доказів і підлягають оцінці за загальними правилами оцінки доказів, зібраних органом досудового розслідування;
• доказова сила результатів слідчого експерименту визначається достовірністю цих результатів і правильністю зроблених з них висновків;
• при оцінці результатів слідчого експерименту суди виходять, перш за все, із ступеню схожості, досягнутого між умовами експерименту та умовами досліджуваної події.

 

Список використаної літератури

      1.Конституція України // Відомості ВРУ. – 1996.- № 30. – 161 с.

      2.Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості ВРУ. - 2012. - № 4651-VI. – 614 с.

      3. Белкин Р. С. Теория и практика следственного эксперимента / Р. С. Белкин ; под ред. А. И. Винберга. – М., 1959. – 171 с.

      4. Гавриков В.А. Получение образцов для сравнительного исследования: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Гавриков В.А. – М., 2004. – 171 с.

     5. Глазырин Ф. В. Следственный эксперимент : [учеб. пособие] / Ф. В. Глазырин, А. П. Кругликов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1981. – 70 с.

     6. Гуковская Н. И. Следственный эксперимент (пособие для следователей) / Гуковская Н. И. – М., Госюриздат, 1958. – 95 с.

    7. Долженко Н.И. Образцы для сравнительного исследования и тактика получения экспериментальных образцов. – М.: Издательство “Юрлитинформ”, 2003. – 112 с.

    8. Козак О.В.  Актуальні питання фіксації ходу та результатів одержання зразків експертного дослідження / Козак О.В. // Європейські перспективи. – 2011. - №1. – С. 87-92

    9. Коновалова В. Е. Психологическая характеристика следственного эксперимента / В. Е. Коновалова // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1976. – № 12. – С. 10–16.

   10. Кофанов А. В., Кобилянський О. Л., Кузьмічов Я. В. та ін. Криміналістика: питання і відповіді. Навч. посіб.– К.: Центр учбової літератури, 2011. – 280 с.

   11. Криминалистика.  Ищенко Е.П., Топорков А.А. // 2-е изд., испр., доп. и перераб. - М.: Контракт, ИНФРА-М, 2010. - 784 с.

   12. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филлипова. – М.: Высшее образование, 2006. – 441 с.

   13. Криминалистика: Учебник / Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. – СПб.: Издательство «Лань», 2001. – 928 с.

   14. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование,  организация А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1970. – 224 с.

   15. Лиховид  І. Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 4. - С. 156-159.

   16. Найденов В.В., Олейник П.А. Руководство для следователей. – Москва : «Юридическая литература», 1981. – 543 с.

   17. Романюк Б.В. Експериментальний метод на стадії досудового слідства і слідчий експеримент [Текст] // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 5. - С. 151-158.

   18. Салтевський М. В. Криміналістика : підручник у 2 ч. / Салтевський М. В. – Харків : Консум, 2001. – Ч. 1. – 416 с.

   19. Старченко А.А. Логика в судебном исследовании. М., Госюриздат, 1958. – 235 с.

   20. Хоменко Ф. В. Застосування науково-технічних засобів при відтворенні обстановки та обставин події / Ф. В. Хоменко // Радянське право. – 1968. – № 11. – С. 30–34.

   21. Чаплинський К. О. Слідчий експеримент як об’єкт криміналістичного дослідження / К. О. Чаплинський // Вісник академії митної служби України. Серія: «Право», №2 (7), 2011. – С. 145-150.

   22. Чернецький О. К. Підготовка до проведення слідчого експерименту / О.К. Чернецький // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: «Юридические науки». Том 24 (63). № 1, 2011. - С. 345-350.

   23. Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекцій. – Харьков: «Одиссей», 2003. – 352 с.

   24. Шляхов А. Р.  Планирование предварительного следствия /  А. Р. Шляхов. – М. : Юрид.  лит.  1957. – 256 с.

¹ Романюк Б.В. Експериментальний метод на стадії досудового слідства і слідчий експеримент [Текст] // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 5. - С. 154

² Чаплинський К. О. Слідчий експеримент як об’єкт криміналістичного дослідження / К. О. Чаплинський // Вісник академії митної служби України. Серія: «Право», №2 (7), 2011. – С. 147

³ Салтевський М. В. Криміналістика : підручник у 2 ч. / Салтевський М. В. – Харків : Консум, 2001. – Ч. 1. – 416 с.

⁴ Глазырин Ф. В. Следственный эксперимент : [учеб. пособие] / Ф. В. Глазырин, А. П. Кругликов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1981. – С. 10

⁵ Кофанов А. В., Кобилянський О. Л., Кузьмічов Я. В. та ін. Криміналістика: питання і відповіді. Навч. посіб.– К.: Центр учбової літератури, 2011. – С. 183

⁶ Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекцій. – Харьков: «Одиссей», 2003. – С. 225

⁷ Чернецький О. К. Підготовка до проведення слідчого експерименту / О.К. Чернецький // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: «Юридические науки». Том 24 (63). № 1, 2011. - С. 345

⁸ Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование,  организация А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1970. – С. 149 - 150

⁹ Шляхов А. Р.  Планирование предварительного следствия /  А. Р. Шляхов. – М. : Юрид.  лит.  1957. – С. 34-42

¹⁰ Криминалистика.  Ищенко Е.П., Топорков А.А. // 2-е изд., испр., доп. и перераб. - М.: Контракт, ИНФРА-М, 2010. – С.

¹¹ Коновалова В. Е. Психологическая характеристика следственного эксперимента / В. Е. Коновалова // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1976. – № 12. – С. 10

¹² . Хоменко Ф. В. Застосування науково-технічних засобів при відтворенні обстановки та обставин події / Ф. В. Хоменко // Радянське право. – 1968. – № 11. – С. 31

¹³ . Гуковская Н. И. Следственный эксперимент (пособие для следователей) / Гуковская Н. И. – М., Госюриздат, 1958. – С. 36

¹⁴ Белкин Р. С. Теория и практика следственного эксперимента / Р. С. Белкин ; под ред. А. И. Винберга. – М., 1959. – С. 79

¹⁵ Лиховид  І. Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 4. - С. 156

¹⁶ Долженко Н.И. Образцы для сравнительного исследования и тактика получения экспериментальных образцов. – М.: Издательство “Юрлитинформ”, 2003. – С. 44-45

¹⁷ Гавриков В.А. Получение образцов для сравнительного исследования: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Гавриков В.А. – М., 2004. – С. 69

¹⁸ Найденов В.В., Олейник П.А. Руководство для следователей. – Москва : «Юридическая литература», 1981. – С. 298

¹⁹ Козак О.В. Актуальні питання фіксації ходу та результатів одержання зразків експертного дослідження / Козак О.В. // Європейські перспективи. – 2011. - №1. – С. 92

²⁰ Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филлипова. – М.: Высшее образование, 2006. – С. 203

²¹ Старченко А.А. Логика в судебном исследовании. М., Госюриздат, 1958. – С. 89