Джерела міжнародного права

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Поняття та види слідчого експерименту……………………………...5

Розділ 2. Етапи проведення слідчого експерименту…………………………..10

2.1 Підготовка до проведення слідчого експерименту………………………..10

2.2 Етап проведення експериментальних  дій………………………………….16

2.3 Фіксація умов, ходу і результатів проведення слідчого експерименту….21

2.4 Оцінка і використання в розслідуванні кримінальної справи результатів, отриманих в ході проведення слідчого експерименту………………………..25

Висновки…………………………………………………………..……………..28

Список використаної літератури……………………………………………….31

 

Вступ

     З метою швидкого та повного розкриття злочинів слідчий проводить багато різноманітних за своїм характером дій. Усі ці дії ґрунтуються на кримінально-процесуальному законі, тому їх називають процесуальними. Але серед усіх процесуальних дій особливе значення мають дії, які спрямовані на збирання, фіксацію, перевірку доказів. Такі дії іменуються слідчими і характеризуються певними положеннями, за допомогою яких можна відмежувати слідчі дії від інших процесуальних. Слідчі дії мають пізнавальну спрямованість, тобто вони завжди спрямовані на збирання, фіксацію і перевірку доказів.

     Однією з таких слідчих дій є проведення слідчого експерименту. Необхідність у провадженні слідчого експерименту зазвичай виникає в тих випадках коли при оцінці даних, зібраних по розслідуваного кримінальній справі, з'ясовується, що та чи інша обставина є істотною для вирішення справи, проте потребує перевірки дослідним шляхом.

     Актуальність даної теми полягає в тому, що проведення слідчого експерименту є важливим кроком щодо встановлення істини в кримінальній справі, так як експеримент дає можливість виокремити з існуючого різноманіття причинних зв'язків конкретну залежність або закономірність і досліджувати її в «чистому» вигляді. Слідчий експеримент є сильним засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки його результати нерідко наочно свідчить про можливість або неможливість певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, обвинуваченому буває досить важко.

     Об’єктом дослідження даної курсової роботи є слідчий експеримент як слідча дія, значення експерименту в процесі розслідування кримінальної справи. Предметом курсової роботи є дослідження в сфері підготовки, організації, проведення та фіксації слідчого експерименту та оцінки отриманих результатів.

     Мета і завдання  курсової роботи:

• охарактеризувати слідчий експеримент як складову слідчих дій, необхідних для встановлення істини в розслідуванні кримінальної справи;
• дослідити етапи проведення слідчого експерименту, визначити їх специфіку;
• охарактеризувати тактичні прийоми при проведення слідчого експерименту;
• визначити права і обов’язки учасників даної слідчої дії;
• дослідити значення для розслідуванні кримінальної справи результатів, отриманих в ході проведення слідчого експерименту.

     Методологією дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціально наукових методів пізнання, які забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. Основними з цих методів є порівняльно-правовий метод, метод системного аналізу та структурно-функціональний метод.

     Структура роботи відповідає  загальним вимогам  та  складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

Розділ 1. Поняття та види слідчого експерименту

     Активна протидія досудовому розслідуванню, багатоепізодність і складність кримінальних проваджень, тривалість злочинної діяльності та наявність численних суперечностей та істотних розбіжностей обумовлюють важливе організаційно-тактичне значення слідчого експерименту. Зважаючи на це, ефективне проведення цієї слідчої дії багато в чому залежить від правильного та ефективного володіння й оперування слідчими тактичними прийомами та їх застосування у правоохоронній практиці.

     Слідчий експеримент – це окрема слідча дія, яка полягає у виконанні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події і яким саме чином. Експеримент (від лат. слова experimentum – іспит, дослідження) – це штучна систематична зміна умов явища, що перебуває під наглядом, та його зв’язків з іншими явищами. Слідчий експеримент потрібно відрізняти від експерименту як загальнонаукового методу дослідження, що використовується як пізнавальний прийом під час проведення окремих слідчих дій. Слідчий експеримент являє собою сильний психологічний засіб впливу на його учасників, оскільки отримані результати наочно свідчать про можливість або неможливість існування певного явища чи події, і спростувати їх підозрюваним (обвинуваченим) буває досить важко. Тому слідчий експеримент – це необхідний, а часто незамінний спосіб перевірки й отримання нових доказів¹.

      При розслідуванні кримінальних правопорушень зазвичай виникає необхідність лише відтворити обстановку й обставини злочину чи його окремий фрагмент. Зокрема, місце події, яка вже відбулася або збереглася лише частково, а особливо певні дії чи процеси, які не є статичними. Метою відтворення є отримання фактичних даних про певні обставини обстановки події злочину у статичній, механічній формі. Отримані емпіричні дані стають доказовою інформацією конкретних фактів або перевірочними фактами інших доказів чи матеріалів у справі. Суттю такого відтворення є реконструктивне моделювання з усіма можливими ознаками матеріальних предметів та процесів події минулого правопорушення. Воно надає можливість не тільки відтворити обстановку чи обставини події правопорушення, а й задокументувати їх у просторі, геометричних розмірах, співвідношеннях тощо для наочного сприйняття і пізнання слідчим та іншими суб’єктами процесу. Слідчий експеримент проводиться переважно з використанням залишків реальної обстановки чи ще й із застосуванням певних моделей. Така перевірка часто стосується правдивості показань щодо реальної обстановки місця події чи її окремого фрагмента².

     До основних завдань та цілей слідчого експерименту можна зарахувати:

– перевірку й уточнення  фактичних даних, одержаних за результатами   окремих слідчих дій;

– отримання нових доказів;

– встановлення й усунення суперечностей у показаннях підозрюваних, обвинувачених, свідків та потерпілих;

– встановлення точного механізму вчинення злочину;

– перевірку висунутих слідчих версій;

– виявлення причин і  умов, що сприяли або перешкоджали вчиненню злочину;

– визначення меж поінформованості або необізнаності злочинців про подію злочину й ін.

    Відповідно до  ст. 240 Кримінально-процесуального кодексу  України слідчий експеримент  проводиться з метою перевірки  і уточнення фактів, які мають  значення для встановлення обставин  кримінального правопорушення.

    Аналізуючи старе  законодавство, раніше слідчий  експеримент не існував як  окрема слідча дія, а лише  як один із видів відтворення  обстановки та обставин події  разом з перевіркою показань  на місці. Від перевірки показань на місці слідчий експеримент відрізнявся сутністю і суб’єктом. Перевірка проводилася з особою, яка безпосередньо сприймала подію. Суб’єкт розкривав уявний спосіб шляхом демонстрації (показу) його на реальних предметах матеріальної обстановки на тому ж місці. При слідчому експерименті, навпаки, дослідні дії становлять його сутність і служать методом одержання й перевірки інформації. Експеримент може бути проведений і за відсутності особи, чиї показання перевіряються, причому в деяких випадках навіть не обов’язково на тому ж місці, де відбувалася досліджувана подія³.

      За чинним  законодавством слідчий експеримент  закріплений в ст. 240 КПК як окрема слідча дія.

      Також потрібно відрізняти огляд від слідчого експерименту, тому що огляд – це спостереження (дослідження) і сприйняття того, що має місце на момент його проведення. Він проводиться з метою з’ясування обстановки й обставин правопорушення, а також виявлення певної інформації . При огляді жодні експериментальні чи спеціально відтворювальні дії не проводяться. Це є найсуттєвішим, що відрізняє огляд від слідчого експерименту.

     Якщо розглядати експеримент як окрему слідчу дію, то він несумісний з оглядом як його складова частина і не відповідає навіть самій назві останнього. Навпаки, при проведенні експериментальних дій певним чином має місце огляд того, що підготовлено для його проведення, та його статичних результатів, але все це охоплюється оглядом і спостереженням у динаміці в рамках експерименту як окремої слідчої дії. Проведення будь-якого експерименту, необхідність якого виникає за результатами огляду, має відбуватися окремо, про що повинен складатися відповідний протокол. Проведення експерименту під час огляду може мати й негативні наслідки, що пов’язані, як правило, з відсутністю при огляді тих осіб, дії яких співвідносяться саме з тим об’єктом чи фактом, який перевіряється при огляді. Якщо допустити можливість проведення під час огляду лише деяких дій, які Ф. Глазирін й А. Кругліков назвали окремими дослідними діями⁴, для перевірки будь-якої окремої обставини, то виникає питання щодо критеріїв їх розмежування з іншими не “окремими” дослідними діями, а це фактично неможливо. Це не сприятиме слідству і однозначному тлумаченню кримінально-процесуального законодавства, в яке має чітко нормативно регламентувати слідчі дії і діяльність суб’єктів, які ведуть процес.

     Існує багато  видів слідчого експерименту, серед  яких Кофанов виділяє такі:

• слідчий експеримент, що дає можливість установити факт почуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів почуттів людини (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка). Наприклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;
• слідчий експеримент, що дає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути крізь отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконання роботи, припустимо, відімкнути замок відмичкою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, в тому числі злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити фальшиву монету);
• слідчий експеримент, що дозволяє встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнення (наприклад, здійснення пострілу зі зброї без натиску на спусковий гачок, самозагоряння певної рідини тощо)⁵.

     Шепитько виділяє наступні види:

• слідчий експеримент по встановленню можливості сприйняття певного факту чи обставини;
• експеримент по встановленню можливості вчинення певних дій;
• слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу;
• експеримент для встановлення спеціальних чи професіональних навичок особи;
• експеримент по встановленню можливості існування якого-небудь явища (можливість самозаймання речовин при певних умовах);
• слідчий експеримент для перевірки можливості настання відповідних наслідків конкретних дій⁶.

     Існують і інші  види слідчого експерименту, але  більш доцільним є поділ експерименту  залежно від мети, що було зазначено  вище.

 

Розділ 2. Етапи  проведення слідчого експерименту.

2.1 Підготовка  до проведення слідчого експерименту

     Діяльність по розслідуванню та розкриттю правопорушень складається із проведення окремих слідчих дій, ефективність якої знаходиться у певній залежності від ефективності проведення кожної окремої слідчої дії. Ефективність провадження будь-якої слідчої визначається її підготовкою. Особливо це стосується такої тактично й психологічно важливої дії як слідчий експеримент⁷.

     Основний зміст стадії підготовки слідчого експерименту складає планування його проведення, яка завжди охоплює систему дій. В юридичній літературі виокремлюються різні елементи процесу підготовки до слідчого експерименту. Так,  певний науковий інтерес представляє позиція деяких вчених,  які визначають загальні положення    планування та організації любої слідчої дії.  Зокрема,  Ларіна А. М. визначає наступні елементи: а) коло та послідовність питань, які необхідно з’ясувати; б) склад учасників слідчої дії та осіб, які надають допомогу слідчому; в) місце та час проведення слідчої дії; г) попередні та наступні слідчі, розшукові, технічні та організаційні заходи, проведення яких забезпечить успіх цієї слідчої дії; д) перелік матеріалів справи та науково-технічних засобів, що можуть знадобитись; е)

доповнення та зміна загального плану по справі та планів інших слідчих дій⁸. Шляхов А. Р.  визначає наступні елементи:  а) здійснення підготовчих дій

(вивчення матеріалів  справи, забезпечення технічними засобами, виклик експертів, виклик понятих та ін.); б)  чітке та повне визначення мети проведення;  в) застосування наукових методів розслідування (міркування над версіями, передбачуваність використання тактичних прийомів та технічних засобів);  г)  визначення порядку проведення слідчої дії  (початок,  послідовність та кінцевий етап)⁹.  Але представлені позиції носять загальний характер та не відображають специфіку слідчого експерименту. Проте, всі ці положення, що стосуються планування окремих слідчих дій, як і рекомендації криміналістичної тактики стосуються й підготовки проведення слідчого експерименту, однак останній має певну специфіку що обумовлена конкретними цілями.

     Підготовка  до проведення слідчого експерименту  поділяється на 2 етапи: підготовка  до виїзду на місце проведення  експерименту та підготовка безпосередньо  на місці проведення експериментальних  дослідів.

     Отже, на першому етапі підготовки слідчий виконує наступні дії:

1. визначає конкретні задачі та цілі, які підлягають вирішенню шляхом проведення слідчого експерименту;
2. встановлює дату та час проведення експерименту;
3. визначає місце проведення експерименту;
4. представляється прибулим по його виклику особам, повідомляє про початок проведення слідчого експерименту і встановлює особи кожного з його учасників;
5. визначає мінімальну кількість, зміст та послідовність експериментальних дослідів (в складних випадках слідчий для вирішення цього питання повинен звернутися до спеціаліста);
6. підбір предметів та об’єктів, які необхідні для проведення дослідів та реконструкції обстановки, моделювання її окремих елементів;
7. підготовка науково-технічних засобів, необхідних для проведення дослідів, а також для фіксації ходу та результатів проведення слідчого експерименту.