Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 16:53, курсовая работа
Україна й Туреччина – сусідні держави, які межують через Чорне море. Ще з давніх часів між ними існували взаємозв’язки, які мали різний характер: як дружні та взаємовигідні стосунки, так і певні протиріччя і боротьба. Історичний шлях України й Туреччини відмічений тісними зв’язками та взаємовпливами, що почалися з доісторичного періоду, продовжені в тюрксько-слов`янських контактах раннього Середньовіччя, спільним історичним минулим часів Османської імперії.
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Розділ 1. МІЖДЕРЖАВНІ ЗВ'ЯЗКИ ТА ВІДНОСИНИ.
1.1 Види і форми міждержавних зв’язків і відносин. . . . . . . . . . . . . . . . . .4
1.2. Підходи до досліджень міждержавних зв’язків. . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Розділ 2. ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЗВ'ЯЗКІВ УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ.
2.1. Етапи формування зв’язків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
2.2. Радянська Україна у зовнішній політиці Туреччини. . . . . . . . . . . . . . 10
2.3. Відносини на сучасному етапі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11
Розділ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ВЗАЄМОДІЇ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ТУРЕЧЧИНОЮ.
3.1. Торгівельно-економічне співробітництво. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
3.2. Українсько-турецькі відносини на сучасному етапі. . . . . . . . . . . . . . . 14
3.3. Економічні зв’язки України і Туреччини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Розділ 4. СПІВРОБІТНИЦТВО У ВИРОБНИЦІЙ І КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ.
4.1. Співробітництво у виробничій та культурній сфері. . . . . . . . . . . . . . 24
4.2. Співробітництво в галузі туризму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Список використаної літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- надавати пріоритет
пожвавленню обміну туристами
та потенційним можливостям
- ознайомлювати
міжнародний ринок із
- інформувати один одного про всі туристичні заходи, що проводитимуться на території обох країн;
- забезпечувати взаємну підтримку в питанні полегшення портових закордонних формальностей і, згідно з цим, надаючи особливого значення чорноморському ралі "Кайра", підтримку зацікавлених організацій у реалізації цього заходу;
- розглядати спільні
можливості входу в базис
2.2. Радянська Україна у зовнішній політиці Туреччини.
2 січня 1922 р. було
підписано Договір про дружбу
і братерство між Туреччиною
та Україною. Виступаючи 3 січня 1922
р. на прийомі з нагоди
Нове керівництво Туреччини легко пішло на забуття основ двосторонніх зв’язків, закладених у перші повоєнні роки, і охоче підігравало відповідному підходу більшовиків. Таким чином Анкарський договір про дружбу та братерство став наступною важливою віхою в добросусідських стосунках між Україною та Туреччиною. Він передбачав установлення дипломатичних і консульських відносин, заклав правові підвалини їх політичного союзу, започаткував активне співробітництво в торговельно-економічній та культурній сферах. Ще на початку та в середині 20-х років турецько-українські торговельні стосунки були досить інтенсивні. Українські офіційні кола надали турецьким купцям право без будь-яких перешкод приїжджати в Україну та здійснювати комерційні операції на ярмарках, які влаштовувалися у 20-ті роки. Турецькі судна могли заходити в українські чорноморські та азовські порти без спеціальної візи радянських представників у Туреччині. Значна частина турецького експорту до СРСР йшла саме через українські порти. У 1925 р. в Харкові було засновано Українсько-Східну торговельну палату з філіями у Києві та Одесі. Палата сприяла зовнішньоторговельній діяльності різних українських організацій. За даними Народного Комісаріату торгівлі УСРР, у зовнішній торгівлі України саме Туреччина посідала перше місце: у 1926– 1927 рр. частка зовнішньої торгівлі України з Туреччиною становила 45% всього обороту зовнішньої торгівлі УРСР. Важливу роль у розвитку українсько-турецьких відносин, наукових контактів, культурних зв’язків відіграла створена в січні 1926 р. Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства (ВУНАС), діяльність якої зосереджувалася на політико-економічному та історико-етнологічному напрямах. Багато досліджень стосувалися саме Туреччини — її економіки, політики, історії, мови. Саме ВУНАС, Тюркологічна комісія на чолі з академіком А.Кримським та окремі діячі культури наприкінці 20-х у 30-ті роки завдяки контактам з турецькими колегами підтримували діалог між двома країнами.
У подальшому сталінський
ізоляціонізм і світова війна
призвели до майже повного згортання
українсько-турецьких
2.3 Відновлення
та розвиток двохсторонніх
Реальні двосторонні стосунки починають відтворюватися вже в умовах глибокої кризи CРСР і виникнення передумов для незалежності України. Першим документальним свідченням цього став протокол між Турецькою Республікою та Українською РСР про розвиток торговельно-економічних відносин від 1989 р.
Розпад Радянського
Союзу і утворення незалежної
України поставили перед
Сторони підтвердили
«свої зобов’язання в рамках усіх
підписаних між ними раніше та нині
діючих актів, особливо Договору про
дружбу і братерство між Україною
і Туреччиною від 2 січня 1922 р.». Договір
від 4 травня 1992 р. заклав основу для
всебічного двостороннього співробітництва
в політичній, економічній, культурній
та інших сферах. Він передбачає
розвиток прямих зв’язків між підприємствами,
а також тісне співробітництво
в галузі охорони навколишнього
середовища, науки і техніки, зв’язку,
інформатики, туризму та спорту. Зафіксовано,
що «сторони погоджуються проводити
консультації з метою упорядкованого
розвитку їхніх відносин та обміну
думками з міжнародних і
Іншою причиною особливої зацікавленості Туреччини у своїх північних сусідах є тюркський, а щодо України конкретно — кримсько-татарський чинник. У Криму проживають, як відзначив турецький президент, «наші брати». Туреччина вважає не тільки своїм обов’язком, але й обов’язком інших держав надати їм допомогу. І якщо зараз сотні тисяч кримських татар повернулися до Криму, то сьогодні — це проблема не тільки України, яка не в змозі розв’язати її самостійно, а й усіх цивілізованих країн.
Розділ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ
3.1 Торгівельно-економічне співробітництво
Розпад СРСР і відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року визначили сучасний етап розвитку дружніх і добросусідських відносин між Україною та Турецькою Республікою. У січні 1992 року було відкрито Посольство Турецької Республіки в Києві, і в січні 1993 Посольство України розпочало свою діяльність в Туреччині.
Зараз Україна і
Туреччина переживають період нової
інтенсивної співпраці без
3.2. Економічні зв'язки України і Туреччини
Україна і Туреччина є близькими сусідами
і стратегічними партнерами в багатьох
промисловості, торгівлі,
Туреччина є другим найбільшим
Структура експортних поставок України за територіальною ознакою у 2007 році. Аналізуючи структуру експортних поставок в 2007 році слід зазначити провідну позицію Туреччини, що склала 7%. Туреччина поступається тільки Росії, чиє беззаперечне лідерство доводить 26% українського експорту в цю країну.
Основні показники торгівлі між Україною та Туреччиною (млрд. дол. США)
Показники/Роки |
2006 рік |
2007 рік |
зміни, % |
Товарообіг |
3,387 |
4,932 |
45 |
Експорт |
2,39 |
3,65 |
52 |
Імпорт |
0,769 |
0,972 |
26 |
Сальдо |
+1,609 |
+2,687 |
67 |
За 2007 рік загальний товарообіг між Україною та Туреччиною збільшився на 45% і склав 4 млрд. 937 млн. дол., що майже на 1,5 млрд. більше ніж в 2006 році. При цьому експорт збільшився на 52%, а імпорт - на 26%. В 2006 році в торгівлі товарами з Туреччиною Україна мала найбільше позитивне сальдо серед усіх зовнішньо-торгівельних партнерів, воно склало 1 млрд. 609 млн. дол. Ця тенденція знайшла підтвердження і в 2007 році, де позитивне сальдо збільшилося на 67%.Аналізуючи взаємовідносини України і Туреччини слід зазначити, що протягом останніх років державними структурами двох країн були створені сприятливі умови для подальшого розвитку взаємовигідного співробітництва в широкому спектрі напрямків. Найважливішими напрямками спільної діяльності є співробітництво в економічній, науковій галузі і сфері високих технологій.
Однією з основних статей турецького експорту в Україну є легка промисловість. Виробництво і експорт текстилю й одягу має для Туреччини життєво важливе значення. Ця індустрія стала однією з найбільш прибуткових для бюджету Туреччини, формуючи 10% ВВП, становлячи 17,5% промислового виробництва і більше 20% всієї робочої сили. На малюнку 2 наведені дані про основні країни виробниках легкої промисловості, представлені на ринку України.
Географічна структура легкої промисловості України
Туреччина є головним світовим
постачальником товарів легкої промисловості
і займає провідне місце серед
присутніх на українському ринку
країн-імпортерів. Вона випереджає за
показниками Китай, країни Східної
й Західної Європи. Основною проблемою
української промисловості
Розвиток двостороннього
співробітництва між Україною і
Туреччиною в науково-технічній
сфері є також одним з
Одним з перспективних напрямків співробітництва України і Туреччини є військово-промисловий комплекс. Для України Туреччина становить великий інтерес як ринок збуту продукції національного ВПК. Щорічно Анкара витрачає більше 4, 5% ВВП (близько 8 млрд. доларів з 2002 року) на глибоку модернізацію своїх збройних сил. Причина цих витрат, у першу чергу, це зобов'язання перед НАТО, членом якого є Туреччина. Представники українського ВПК беруть участь у перспективних тендерах на поставку танків і озброєння. Економічні зв'язки України і Туреччини обумовлені не тільки близьким розташуванням держав, але і партнерськими відносинами в ряді напрямків. За обсягами експорту Туреччина є другою країною-партнером України, а основними статтями українського експорту є металопродукція, сільське господарство та інші. Товари турецької текстильної промисловості і готовий одяг на українському ринку досягли лідируючої позиції і займають 32% ринку аналогічних закордонних товарів. Міністерство економіки України відзначило, що сприятиме розвитку двосторонніх взаємовигідних торгово-економічних відносин і готове до тісного співробітництва з Турецькою Республікою для досягнення позитивних результатів.