Сучасні особливості розвитку міжнародного кредитного ринку та його перспективи в сучасних умовах

Позитивне значення міжнародного кредиту полягає в тому, що він створює сприятливі передумови для притоку прямих капіталовкладень до країни-боржника, оскільки його надання нерідко обумовлене вимогою з боку кредиторів забезпечити їм пільгові умови для інвестування капіталів в цій країні. Одночасно розвиток системи міжнародного кредиту дозволяє країнам-позичальникам купувати не тільки машини та обладнання, але й ліцензії, нові технології та інші передові досягнення науки і техніки.

Відомо також, що міжнародний кредит забезпечує безперебійність міжнародних валютних і розрахункових операцій, які обслуговують зовнішньоекономічні зв’язки. Тим самим він допомогає підтримувати в рівноважному стані платіжні баланси країн за рахунок надходження іноземних капіталів при дефіциті власних коштів. Накінець, суттєве позитивне значення міжнародного кредиту полягає в тому, що, шляхом сприяння розвитку міжнародного виробництва і обміну, він прискорює процес інтернаціоналізації виробництва й обміну. Дякуючи міжнародному кредиту, укріплюються зовнішньоекономічні зв’язки більшості країн світу.

Разом з позитивними підсумками, розвиток міжнародного кредиту супроводжується і деякими негативними наслідками. По-перше, кредит поглиблює диспропорції, які вже є в економіці країн, куди він спрямовується. Кредит здатний сприяти нерівномірному розширенню виробництва в найбільш прибуткових галузях і поглиблювати прірву між ними та тими галузями, в які він не залучається. По-друге, міжнародний кредит служить економічною основою для викачування коштів із країн-позичальників. Ці країни втрачають значну частину доходів від перекачування процентів і дивідендів за кордон. Щорічні платежі по поверненню позик з процентами негативно впливають на зростання нагромаджень країн-імпортерів і погіршують їхній економічний стан, зокрема поглиблюється неврівноваженість платіжних балансів. Ще більше погіршується економічний стан країн-позичальників у тих випадках, коли отриманий ними кредит використовується неефективно чи взагалі використовується не за призначенням.

Промислово розвинуті країни дуже часто використовують міжнародний кредит з метою створення вигідної для себе економічної й політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо останні стають на шлях непокори, то кредитори проводять їхню кредитну дискримінацію чи блокаду. Ці дії виражаються в тому, що по відношенню до непокірних клієнтів промислово розвинуті країни встановлюють в порівнянні з іншими позичальниками гірші умови отримання, використання чи погашення міжнародного кредиту. Серед методів кредитної дискримінації застосовуються такі:

- обмеження розмірів кредиту;

- скорочення всього терміну чи пільгового періоду;

- підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів;

- вимоги додаткового забезпечення;

- раптове призупинення використання кредиту чи скорочення його суми;

- пред’явлення вимог економічного чи політичного характеру.

Треба відмітити, що зростання світового ринку позичкових капіталів суттєво впливає на всю систему міжнародних економічних відносин і на стан їхніх багаточисленних суб’єктів. Так, у випадку розвитку кризових явищ в економіці великих учасників світогосподарських зв’язків, світова кредитна система сама зазнає серйозних випробувань, і це поглиблює кризові явища у світовій економіці.

 

Розділ 2. Сучасні особливості розвитку міжнародного кредитного ринку та його перспективи в сучасних умовах

 

2.1 Сучасний стан  міжнародного кредитного ринку

 

Останнім часом в інституційній структурі міжнародного кредиту істотно зросло значення міжнародних валютно-кредитних організацій (Міжнародних банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку), а також міждержавних фондів (Міжнародний валютний фонд, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський соціальний фонд).

Особливе місце в інституційній структурі міжнародного кредиту займають міжнародні фінансові центри. Вони акумулюють і розподіляють по всьому світу величезні маси фінансових коштів. У них зосереджені численні кредитно-фінансові установи, що обслуговують світові торговельні і фінансові потоки. У фінансових центрах скоюється значна частина всіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних, емісійних і страхових операцій.

Фінансові центри географічно локалізуються там, де виконуються певні передумови для їх нормального функціонування (високий рівень економічного розвитку країни; активну участь її у Міжнародній торгівлі; розвинена банківська система; ліберальне валютне і податкове законодавство; політична стабільність і вигідне географічне положення).

Провідним фінансовим центром вважається Нью-Йорк. Головними європейськими фінансовими центрами є Лондон, Цюріх, Франкфурт – на – Майні і Люксембург. В останні десятиліття неухильно підвищується значення Токіо як міжнародного фінансового центру.

Світовий кредитний ринок – це особливий сегмент світового ринку позикових капіталів, де здійснюється рух капіталу між країнами на умовах терміновості, зворотності і плати відсотків.

Даний ринок складається з двох підсегменті – світового грошового ринку та світового ринку капіталів, що мають певні особливості.

Особливостями світового кредитного ринку є:

- глобальність;

- обмеженість і диференційованість  доступу позичальників на ринок;

- використання в якості  валют кредитних і фінансових  угод конвертованих валют провідних  країн;

- універсальність ринку;

- спрощена стандартизована  процедура здійснення угод з  використанням новітніх комп'ютерних  технологій.

Розвиток міжнародної кредитної системи визначається могутнім стимулюючим впливом з боку великих позичальників, посередників та інвесторів.

 

Рис. 2.1. Великі імпортери капіталу в 2010 році

 

Провідними імпортерами капіталу на світовому кредитному ринку є промислово розвинені країни. Найбільшими позичальниками є корпорації США, на другому місці знаходиться Великобританія. Найбільшими кредиторами є Китай, Японія, Німеччина, Швеція і Росія.

Фактор платоспроможності залишається одним із серйозних обмежувачів надання фінансових ресурсів. Дисципліна міжнародних ринків позичкового капіталу обмежує ефективний попит на капітал з боку країн, що розвиваються. Чистий приплив туди капіталу залишається помірним.

 

Рис. 2.2. Великі експортери капіталу в 2010 році

 

Джерела: МВФ, Світовий економічний бази даних Outlook, станом на 7 вересня 2011 року.

Країни, що розвиваються все активніше виступають на ринках позикового капіталу в якості кредиторів.

Аналіз ситуації на міжнародних ринках капіталів показує, що в останні десятиліття йде процес структурної перебудови, що охоплює всі їхні сегменти. Центр ваги переноситься з одних видів запозичення на інші, відбувається трансформація механізмів позичково-позикових операцій.

Євробанки надають кредит після попереднього аналізу кредитоспроможності і платоспроможності клієнта, оформляючи у результаті переговорів письмовий договір про умови позики. Найбільш простий вид угоди – надання єврокредиту по твердій ставці на весь термін в повній сумі. Щоб уникнути втрат від зміни ставки відсотка, банки вдаються до рефінансування на такий же термін на ринку короткострокових єврокредитів.

Середньо- і довгострокові єврокредити надаються на умовах "стенд-бай" і відновлення (ролловерні). У першому випадку банк зобов'язується надати позичальнику зумовлену суму на весь договірний термін використання, який ділиться на короткі періоди (3, 6, 9, 12 місяців).

Для кожного з них встановлюється плаваюча ставка відсотка, яка переглядається з урахуванням динаміки ЛІБОР на ринку євровалют. Це дає можливість надати середньо- і довгостроковий кредит, використовуючи короткострокові ресурси.

У другому випадку ролловерні єврокредити видаються на різних умовах.

Для кредитування інвестицій банк звичайно надає усю суму одноразово відразу після укладання угоди або через певний час. Погашення кредиту здійснюється повністю або частинами.

Найбільш поширений ролловерні кредит, який передбачає максимальний ліміт, в межах якого позичальник має право отримати кредит в необхідних розмірах на початку кожного проміжного строку його використання. Погашення заборгованості здійснюється частково або повністю.

У кредитній угоді фіксуються дати перегляду процентної ставки і обсягу позики, здійснюваного щоквартально або раз на півроку, або рік у межах встановленого терміну (від декількох місяців до 10 і більше років).

До введення в практику ролловерних кредитів банки нерідко несли збитки, надаючи середньострокові кредити за фіксованими процентними ставками, якщо ставки за короткостроковими депозитами різко підвищувалися. У той же час ролловерні кредити зменшують ризик банків за середньостроковими кредитами, так як вони надають кредити під "плаваючу" процентну ставку, рівень якої регулярно переглядається відповідно до зміни ставок на ринку.

Основну частину єврокредитів надають міжнародні консорціуми (синдикати) банків, в яких бере участь від двох до 30-40 кредитних інститутів різних країн. Йдеться про групу банків, тимчасово організованих з метою спільного проведення банківських операцій та розподілу ризику серед учасників відповідно до частки їх участі в угоді. Для фінансування і кредитування великомасштабних проектів банківські консорціуми спеціалізуються за регіональною або галузевою ознакою.

Консорціум включає банк – провідний менеджер, який формує групу банків-гарантів (коменеджерів) і банків, безпосередньо продають облігації. Банк-менеджер зобов'язується надати 10-20 % єврокредиту, а інші учасники – не менше 1 млн. дол. Після підписання угоди банком-менеджером поточні операції за певну комісію проводить банк-агент. Він здійснює виплату позики, контроль за її погашенням, отримання та перерахування платежів боржника на рахунки членів консорціуму, розрахунок відсотків і контроль за їх оплатою, збір і передачу партнерам інформації про зміни. Частка кредитів банківських консорціумів на світовому ринку позикових капіталів збільшується. Консорціуми сприяють розширенню діяльності євробанків, придбання ними досвіду великомасштабних операцій, зменшення кредитних ризиків. Усередині банківських консорціумів банки ведуть конкурентну боротьбу за отримання більшого прибутку.

 

2.2 Зовнішня заборгованість як наслідок міжнародного кредитування

 

Зовнішня заборгованість виникає при перевищенні імпорту товарів та послуг над експортом. Дефіцит рахунку поточних операцій, обумовлений несприятливим торговельним балансом, фінансується за рахунок чистого притоку капіталу.

Країни з ринками, що формуються і країни, що розвиваються: Європи (Вірменія, Білорусь, Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, республіка Молдова, Польща, Російська Федерація, Румунія, Туреччина, Україна, Хорватія, Естонія), Азії (Індія, Індонезія, Йорданія, Казахстан, Киргизстан, Малайзія, Таїланд, Філіппіни), Америки (Аргентина, Бразилія, Колумбія, Коста-Рика, Мексика, Перу, Сальвадор, Уругвай, Чилі, Еквадор), Африки (Єгипет, Туніс, Південна Африка).

Розвинені країни: 1. Країни-учасниці ЕВС (Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Словенія, Франція, Фінляндія, Естонія); 2. Розвинені країни, окрім країн ЕВС (Австралія, Гонконг, Данія, Ізраїль, Ісландія, Канада, республіка Корея, Норвегія, Об'єднане королівство, Сполучені Штати Америки, Чеська республіка, Швейцарія, Швеція, Японія).

 

Таблиця 2.1. Зовнішній борг окремих країн у 2008-2011рр. та в I кварталі 2012р. (на кінець періоду)

	2008	2009	2010	2011	I квартал 2012
Розвинені країни: 1. країни-учасниці ЕВС 2. розвинені країни, окрім країн ЕВС	56698	58178	59491	61331	63135
Країни з ринками, що формуються і країни, що розвиваються: Європи, Азії, Америки, Африки	3279	3425	3784	4077	4240
Всього за обраними країнами	59977	61604	63275	65407	67375

Джерело: Банк Росії, дата останнього оновлення: 21 серпня 2012 року

 

Таким чином із табл. 2.1 видно, що зовнішній борг розвинених країн з 2008 року по 2012 виріс на 6437 млрд. дол. США, а зовнішній борг країни з ринками, що формуються і країни, що розвиваються виріс з 2008 року по 2012 на 961 млрд. дол. США. Також ми бачимо, що зовнішній борг на перший квартал 2012 року за обраними країнами збільшився на 7398 млрд. дол. США в порівнянні з 2008 роком. Отже, можна зробити висновок, що за період 2008-2011рр. та I кварталі 2012р. зовнішній борг обраних країн тільки зростав.