Таблиця 7

     Динаміка  міжнародного руху капіталів та міграції робочої сили у Великобританію за 1995-2009 рр. [21]. 

     Щодо  участі у міжнародному русі капіталів  та робочої сили, то основні показники  по цим двом категорія наведено в  таблиці 3.

     Як  видно з таблиці 7, сума експортованого та імпортованого капіталів в Великобританію у 2009 р. в порівнянні з 1985 р. зросла на 835 млн. дол. або на 27%. Рівень міграції робочої сили за аналогічний період зменшився на 1,3%.

      Великобританія  виступає як чистий імпортер технологічних  досягнень зовнішньої торгівлі країни. У свою чергу, 73% усього дефіциту технічного обміну приходиться на частку таких галузей, як електроніка, хімія, інформатика, 60% британських витрат на покупку патентів і ліцензій йде в США.³

      Великобританія  підтримує досить стійкі економічні відносини з Російською Федерацією. В експорті основне місце займають машини й устаткування, хімічні і сільськогосподарські продукти.  

     Для більш детального аналізу територіальної структури зовнішньої торгівлі країни визначимо товарно-групові частки кожного партнера Великобританії в загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту (таблиця 6).

     Таблиця 8

     Територіально-товарна  структура зовнішньої торгівлі Великобританії у 2009 році, % [21]. 

      Отже, як свідчать статистичні дані, в цілому в експорті Великобританії до Європейських країн переважає частка продукції нафтопереробного комплексу та продукції обробної промисловості. В імпорті переважає транспортне обладнання – з країн ЄС, США та Японії.

      Таким чином, територіальна структура ЗЕЗ Великобританії сформувалась під впливом багатьох факторів. Країна орієнтується в своїй зовнішньоекономічній діяльності переважно на ЄС. США та Японію.

      Основні напрямки ЗЕЗ Великобританії показано на карті.

      Торговий  і платіжний баланс Великобританії традиційно зводиться з негативним сальдо. Дефіцит утвориться головним чином за рахунок мінеральної сировини, частини хімічних і споживчих товарів, включаючи побутову електроніку. В останнє десятиліття погіршилося сальдо торгівлі промисловими товарами. Великі розриви утворяться в торгівлі з ФРН і Японією.

      Таким чином, незважаючи на зростання значення багатобічної допомоги в зв'язку з членством Великобританії в ЄС, пріоритетне місце залишається за двосторонньою допомогою. В умовах структурної перебудови економіки країн, що розвиваються, і посилення процесів інтернаціоналізації продуктивних сил, збільшився обсяг технічної допомоги, що стала важливим засобом забезпечення діяльності ТНК в обробних галузях. Як і раніш, значна частина допомоги йде на спорудження об'єктів інфраструктури, але збільшується частка аграрних і обробних галузей.

       4. Зовнішні зв’язки країни в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній та техніко-технологічній сферах

       Британська Імперія будувалася кілька сторіч. Наприкінці  XІ - початку XX століть Імперія перетворилась в Британську Імперію й Співдружність, коли Канада, Австралія, Нова Зеландія й Південна Африка відділилися й стали самокерованими домініонами. У середині XX століття Британська Імперія й Співдружність стала просто Британською Співдружністю, після того, як британський уряд дозволив відділитися більшості колоній. Індія й Пакистан стали незалежними в 1947 році, в 60- х рр. відділилися африканські колонії, а потім і азіатські території. Британська Співдружність перетворилася в Співдружність Націй, тому що більшість колишніх британських колоній стали незалежними державами. У них був вибір - або повністю порвати зі своїм колоніальним минулим або залишитися в Співдружності на правах незалежної держави. Багато колоній вирішили залишитися в Співдружності з різних причин. Таким чином, минулі колонії перетворилися у вільну асоціацію майже 50 незалежних країн (включаючи Великобританію). Це історично- сформоване інтеграційне об'єднання є самим довгостроковим і самим численним. У Співдружність входить близько чверті населення Землі. Прем'єр-міністри або глави країн Співдружності зустрічаються кожні два роки на конференції, що проводиться в одній із країн Співдружності. На цих зустрічах обговорюються, а іноді й вирішуються, загальні проблеми, хоча в останні роки спостерігається тенденція убік  збільшення розбіжностей і зниження ролі Великобританії у вирішенні цих проблем.

     У Лондоні перебуває Секретаріат  Співдружності, який координує політику Співдружності. На додаток до нього, існує безліч співтовариств Співдружності, бібліотек, організацій, професійних організацій і програм обміну студентами. Громадяни Співдружності як і раніше прибувають у Великобританію як іммігранти, студенти й туристи, у той час, як еміграція британців в інші країни Співдружності помітно зменшилася. Англійська мова разом зі своїми численними діалектами залишається загальною мовою Співдружності. Як і раніше працюють загальні програми Великобританії й Співдружності в сільському господарстві, охороні здоров'я, машинобудуванні й освіті.

     До  вступу Великобританії в Європейський Союз в 1973 році вона мала перевагу в  торгівлі із країнами Співдружності. Вступ у Європейський Союз виглядав як припинення торговельних зв'язків зі Співдружністю Націй. Але успішна торгівля, нехай і не в такому обсязі, як до вступу в ЄС, триває, незважаючи на те, що Великобританія приділяє більше уваги європейському ринку. Великобританія, Ірландська Республіка й Данія вступили в ЄЕС 1 січня 1973 року, покинувши ЕАСТ в 1972 році.

     ЄЕС споконвічно створювалася як організація, метою якої був розвиток економіки країн Європи й об'єднання стратегій, наприклад, загальна сільськогосподарська стратегія, а також фінансова допомога територіям зі слабкою економікою усередині границь ЄЕС. Більш бідні регіони Великобританії значно виграли від регіональних субсидій. В 1986 році члени країн ЄС утворили єдиний європейський ринок, а з 2005 року в силу вступить єдина валюта - євро. Однак, Великобританія поки відклала рішення із приводу приєднання до єдиної валютної системи до нових парламентських виборів. Участь Великобританії в Європейському Союзі допомогла згладити результати спаду британської економіки після відділення колоній. Тепер Великобританія бачить сьогодення й майбутнє своєї економіки саме на європейському ринку, зокрема, увійшовши в Організацію за безпеку й співробітництво в Європі, що поєднує 54 держави.

     Великобританія  також співробітничає зі США, будучи членом ООН (ця п'ята країна по розмірі  внесків у бюджет цієї організації, порядку 40 млн. діл.), постійний член Ради безпеки ООН (загальні виплати країни по лінії ООН рівні 0,4 млрд. дол.). В угруповання НАТО входять 19 держав, і Великобританія також є її членом. Великобританія є членом Організації економічного співробітництва й розвитку, що включає 31 державу, Всесвітньої торговельної організації, Міжнародного Валютного фонду й Всесвітнього банку, а також ряду міжнародних банків реконструкції й розвитку (африканського, європейського, країн Карибського басейну, латиноамериканського, азіатського), Європейського інвестиційного банку, Паризького й Лондонського клубів.

     Отже, Великобританія входить у найбільш значущі й сильні міжнародні організації, активно беручи участь у процесах інтеграції, як європейської, так і міжконтинентальної. Вона відіграє ключову роль у прийнятті різних колективних рішень у рамках міжнародних економічних і фінансових організацій і угод.

      5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Великобританії

     Великобританія  визнала Україну 31 грудня 1991 p., а  дипломатичні відносини було встановлено 10 січня 1992 р. Для сучасної України Великобританія - важливий стратегічний партнер. Як член "великої сімки", Ради Безпеки ООН, вона є авторитетною державою, що має великий досвід міжнародного спілкування, професійну армію, кваліфікований дипломатичний персонал. Англія - визнаний лідер у банківських, фінансових, страхових сферах, світовій торгівлі, в неї унікальний досвід приватизації в промисловості, модернізації важкого машинобудування [22].

     Налагодження  тісніших зв'язків між двома країнами - важливий пріоритет британської політики. її інтерес до України виявився після приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Під час саміту Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) Великобританія підписала Меморандум про надання Україні гарантій безпеки.

     Взаємовідносинам  двох країн у першій половині 90-х  років XX ст. була притаманна певна пасивність, хоч Великобританія і визнала  Україну як незалежну державу  однією з перших.

     Водночас  у цей період активним став розвиток українсько-британських офіційних контактів, практика обміну візитами на різних рівнях, хоча практичних результатів вони не дали.

     У вересні 1992 р. відбувся перший офіційний  візит міністра закордонних справ  України до Великобританії, під час  якого проводились переговори з представниками британських міністерств, ділових кіл країни, підписано перші двосторонні документи [22].

     У 1993 р. Президент України Л. Кравчук  відвідав Великобританію. Було підписано  Міждержавний договір про принципи відносин і співробітництва, ратифікований у серпні того ж року. Згідно з договором, між двома країнами передбачалася співпраця у різних сферах економічної діяльності, розвиток контактів між збройними силами та міністерствами оборони, сприяння інтеграції України до ЄС, міжнародних фінансово-економічних та військових організацій.

     Роком двосторонніх візитів став 1995 рік. Важливе  значення для України мав травневий  візит міністра фінансів Великобританії К. Кларка, оскільки він рідко відвідував держави, які не є членами ЄС. Тоді порушувалося питання стосовно фінансової підтримки України. ЄС виділив 85 млн. екю, а пізніше - і додаткову позику (200 млн. екю). Через два місяці після призначення, у вересні 1995 р., до Києва прибув міністр закордонних справ Великобританії М. Рифкінд. У його плани входив і візит до Росії. Але спочатку він побував у Києві, де виголосив доповідь на тему "Україна в європейському контексті". На думку М. Рифкінда, Україна є "ключовою державою європейської безпеки". Цієї позиції дотримувалась і керівник відділу політики безпеки Міністерства закордонних справ Великобританії Елісон Бейла, яка теж у 1995 р. відвідала Київ. Йшлося про активну двосторонню співпрацю військових. Великобританія запропонувала поділитися досвідом реструктуризації та демократизації Збройних сил [22].

     Важливе значення мали переговори, які відбулися 1 лютого 1999 р. між міністром закордонних  справ України Б. Тарасюком і  Державним секретарем закордонних  справ та у справах Співдружності  Великої Британії Р. Куком. Обидві сторони  констатували поступ у розвитку українсько-британських відносин у політичній, економічній, культурній сферах.

     Учасники  переговорів дійшли спільної думки  про існування значних потенціалів  для подальшого поглиблення економічно-інвестиційного партнерства, зокрема в енергетичному секторі. Особливу увагу було приділено проблематиці розширення договірно-правової основи відносин, торговельно-економічної співпраці, заохочення британських інвестицій у пріоритетні галузі економіки України. Окремо обговорено питання підтримки Великобританією прагнення України до набуття статусу асоційованого члена ЄС, запрошення її до участі в роботі Європейської конференції, врахування української позиції у виробленні спільної стратегії ЄС щодо України [22].

     Члени офіційної делегації України, очоленої Б. Тарасюком, відвідали британську компанію ІКХ OIL E GAS, яка спеціалізується на закордонних операціях у галузі розвідки та видобування нафти і газу, є найбільшим британським інвестором в Україні. У штаб-квартирі компанії British Petroleum Amoco, що спеціалізується на видобутку та виробництві енергоносіїв з операціями з більше, ніж у 70 країнах світу, було обговорено можливості двостороннього інвестування в нафтогазовий комплекс України.

     Члени делегації та представники ділових  кіл України, які брали участь в офіційному візиті, провели переговори з керівництвом низки британських компаній, зокрема енергетичного сектора, зустрілися з представниками Міністерства торгівлі та промисловості, членами Британсько-української торговельної палати і Конфедерації британської промисловості. Отже, під час цього візиту було визначено шляхи зміцнення політичних контактів між двома країнами, окреслено напрями розвитку торговельно-економічних відносин, співпраці у військовій і військово-технічній галузях, перспективи удосконалення договірно-правової основи.