Вступ

 

      Багато  в чому у своєму розвитку Великобританія завдячує розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, зокрема зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля є однією  зі сфер економіки, яка безпосередньо впливає на імідж країни, її авторитет як європейської цивілізованої держави.

      Таким чином, дослідження зовнішньоекономічних звязків Великобританії є досить актуальною  і потребує  ґрунтовного вивчення. Також необхідно підкреслити не лише теоретичну важливість даної роботи, а і її практичний аспект. Написання роботи дасть змогу докладніше розібратися у методах аналізу продуктивних сил та сфер економіки країни, допоможе виробити відповідні практичні навички використання цієї методології.

      Об’єктом вивчення в моїй курсовій роботі є зовнішньоекономічна діяльність, форми та особливості її проведення у відповідній країні, система факторів впливу на інтенсивність формування експортного потенціалу.

      Предметом мого дослідження є особливості та конкретні характеристики ЗЕЗ Великобританії, інструменти та методи їх дослідження.

      Метою даної курсової роботи є дослідження регіональних аспектів ЗЕЗ Великобританії на теоретичному рівні, що розкривається за допомогою наступних завдань:

• З’ясування місця ЗЕЗ в економіці Великобританії;
• Аналіз факторів формування експортного потенціалу та зовнішньоекономічних зв'язків Великобританії;
• Аналіз зовнішньої торгівлі Великобританії, її товарної і територіальної структури;
• Характеристика зовнішніх зв'язків Великобританії в інтеграційних угрупованнях;
• Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків  Великобританії.

      Теоретичне значення даної роботи полягає у вивченні ЗЕЗ в багатоаспектному плані, деталізований розгляд основних сторін їх розвитку.

      Практичне значення роботи виявляється у можливості її використання в подальших наукових дослідженнях з даної теми.

      Методами, які були використані в роботі, є наступні:

• метод аналізу та синтезу,
• метод графічного аналізу,
• метод проведення статистичних розрахунків, тощо.

 

1. Значення  і види зовнішньоекономічних зв’язків Великої  Британії, загальні закономірності та принципи їх розвитку

 

      Великобританія - держава в Західній Європі, конституційна монархія. Розташовано на Британських островах і відділена від материкової Європи Північним морем, протоками Па-де-Кале й Ла-Манш. Відособлене положення вплинуло на історичний розвиток країни. До її складу входять Англія, Шотландія й Уельс, що перебувають на найбільшому острові Великобританія, і Північна Ірландія, що займає північну частину другого по величині острова Ірландія. Острів Мен, розташований в Ірландському морі між двома згаданими островами, і Нормандські півотрови утворюють самостійні адміністративні одиниці. Загальна площа країни 244 тис. кв. км, населення 57,4 млн. чоловік (2009). Скорочено країну називають Об’єднаним Королівством, а також Великобританією або просто Британією. Глава держави - королева Єлизавета ІІ.

       Схема 1 
 
 
 
 
 
 

      Роль  зовнішньої торгівлі в процесі формування ВВП¹ в економіці [8, с. 255] 

      Значення  ЗЕЗ Великобританії також визначається її втягненістю в систему міжнародних  економічних відносин. Зрушення в експортній структурі зовнішньої торгівлі супроводжувалися змінами в її географічному напрямку. В останні десятиліття відбувається "європеїзація" зовнішньоторговельних зв'язків Великобританії. Тобто  частка Західної Європи в британському експорті досягла 63% в 2009 році в порівнянні з 48% в 1999 році, у тому числі частка ЄС - майже 59%. Питома вага цього регіону в імпорті становить 54%. Підтвердженням цього факту слугує порівняльна характеристика взаємної торгівлі товарами в Європі. Великобританія є п'ятим по величині експортером товарів і третім по величині імпортером за останні п'ять років, при цьому можна спостерігати постійний ріст у міжнародній торгівлі.

      Під зовнішньоекономічними зв’язками (ЗЕЗ) розуміють комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених зв’язків та залежностей  щодо міжнародних торговельних операцій операцій, інших сфер економічних відносин між країнами,  які здійснюються  підприємствами,  державними інститутами;  міжнародними організаціями тощо.

      Схему структури ЗЕЗ наведено нижче:

      Схема 1

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      Структура зовнішньоекономічних зв’язків [8]

      Економічний зміст ЗЕЗ полягає [8, с. 255]:

• ЗЕЗ  - це один із секторів МЕВ та об’єктів проведення економічної політики вищих органів державної влади;
• Вищі органи державної влади регулюють ЗЕЗ, як систему відносин  суб’єктів економіки;
• ЗЕЗ забезпечуються притаманними їм механізмами регулювання.

      В літературі є кілька тлумачень ЗЕЗ.

      Представники  одного з них трактують ЗЕЗ  надто вузько – форми зв’язків між державами в процесі здійснення міжнародного обміну [1].

      Представники  іншого підходу визначають ЗЕЗ надто  розширено – як один із секторів економічної політики вищих органів  державної влади [1].

      У першому випадку механізм ЗЕЗ  обмежується лише впливом на міжнародні торговельні операції і явно збіднюються його результативні можливості, у другому – не визначено специфічного характеру ЗЕЗ, його  відмінностей від інших секторів економічної політики, її особливого механізму впливу на економічні процеси.

      Великобританія  займає досить вигідне економіко-географічне  положення. Вона перебуває на перетинанні  морських шляхів і займає вузлове  положення на найважливіших лініях судноплавства й світової торгівлі, що проходять через протоки Ла-Манш і Па-де-Кале. Це забезпечує Англії зв'язки з усім світом і дає більші перспективи розвитку й розширення ринків збуту продукції.

      Здійснення  ЗЕЗ між окремими країнами передбачає необхідність встановлення міжнародних  режимів, які б визначали норми  і правила, загальні для всіх суб’єктів світових економічних відносин. У сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами такий режим регламентується міжнародною організацією ГАТТ/СОТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі – світова організація торгівлі). Вона функціонує на базі міжурядового багатостороннього договору, котрий обумовлює певні вимоги до міжнародних торговельних відносин.

      Участь  кожної країни у світовому поділі праці породжує проблему її економічної  доцільності, інтерес до якої економічна наука проявляє вже давно. Теоретичним обгрунтування економічної доцільності міжнародного поділу праці є теорія порівняльних переваг. Історично світові економічні відносини починались із торгівлі товарами. Тому дана теорія й спирається на порівняльні переваги в торгівлі [8, с. 255].

      Класичним варіантом теорії порівняльних переваг  є теорія порівняльних витрат Давида Рікардо. Вона грунтується на положенні, згідно з яким окремі країни спеціалізуються  з виробництва тих товарів, які  мають відносно більш низькі витрати  порівняно з іншими країнами.

      Теорія  Рікардо пояснює переваги міжнародної  торгівлі, враховуючи головним чином  міжнародні відмінності у природно-кліматичних  умовах виробництва товарів. Проте  з розвитком промисловості, насамперед обробної, їхня роль як фактора виробництва  помітно зменшилась. Вирішальну роль стали відігравати виробничі фактори суспільного походження.

      Ця  ідея дістала своє відображення в  неокласичній двофакторній моделі Хекшера-Оліна, згідно з якою два основні фактори  – матеріальні та людські ресурси  – розподілені між країнами нерівномірно. Тому в умовах відкритої економіки кожна країна прагне спеціалізувати свій експорт на тих товарах, стосовно яких вона має надмірну кількість виробничих факторів, і, як наслідок, порівняно низькі ціни. І навпаки, країна буде прагнути імпортувати ті товари, на які у неї відчувається дефіцит виробничих факторів, а тому й порівняно високими є ціни.

      Згідно  з даною моделлю, у процесі  міжнародної торгівлі ціни факторів виробництва вирівнюються, і відповідні країни втрачають початкові переваги. Це пояснюється тим, що з розвитком експортних галузей кожної країни її виробничі фактори перестають бути надмірними, попит на них порівняно з пропозицією вирівнюється і ціни зростають до рівноважного рівня.

      Вирівнювання  цін факторів виробництва ліквідує порівняльні переваги окремих країн, розширює коло країн – експортерів певних видів товарів і сприяє виникненню міжнародної конкуренції за отримання порівняльних переваг на вищому рівні економічного розвитку.

      Ці  процеси викликали необхідність модифікації двофакторної моделі Хекшера-Оліна. Спочатку вона була доповнена таким фактором, як кваліфікація праці. Тому спеціалізація країни на експорті трудомістких товарів частково враховує переваги в рівні кваліфікації робочої сили. Подальше доповнення моделі іншими факторами перетворило її в багатофакторну модель.

      У другій половині ХХ ст. істотний вплив  на розвиток міжнародної торгівлі почав  справляти НТП. Це знайшло своє відображення в моделях неотехнологічної теорії. Найбільшого поширення серед  них набула модель технологічного розриву, автор якої англ. економіст М.Познер. Її суть полягає в тому, що міжнародна торгівля може виникати навіть за однакової наявності у країнах виробничих факторів, але за умов технологічного розриву між ними.

      Нові  технології, що вперше виникають в будь-якій країні, дають їй можливість виробляти традиційні товари з меншими витратами або випускати нові товари. В обох випадках, країна, що першою застосувала технічне нововведення, одержує порівняльні переваги і спеціалізується на експорті високотехнологічних, наукомістких товарів, ліцензій та прямого інвестування чи на експорті порівняно дешевих традиційних товарів.

      Отже, роль і місце ЗЕЗ в економіці  Великобританії Визначається рівнем втягненості  країни в міжнародні економічні відносини. Завдяки зовнішній торгівлі Великобританії формується її загальний економічний потенціал.

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків  Великобританії

      2.1. Історичні передумови

 

      Наприкінці 18 в. Великобританія була першою індустріальною державою світу, а в 19 в. вона виробила більше промислових товарів, ніж будь-яка інша країна; вона була також головним торговцем, перевізником, банкіром і інвестором у світовій економіці. Однак на початку 20 ст. промислова міць британської економіки базувалася лише на деяких галузях. Виробництво вугілля, текстилю, заліза і сталі складали майже половину всіх доходів промисловості. Важливу роль відіграли кораблебудування, залізничне устаткування й інша важка техніка, прив'язана до вуглевидобутку і виплавки сталі [2, с. 223-224].

      Проте до кінця Першої світової війни в 1918 Великобританія відстала від США  по виробництву вугілля і металу і від Німеччини по виробництву  хімічної продукції. З 1870 почалося відставання  в розробці нових галузей, таких, як виробництво автомобілів, електроприладів, штучних волокон, а також деяких видів верстатів і хімічних продуктів. Після 1918 британська текстильна промисловість стала зазнавати утиску з боку іноземних конкурентів, що захопили традиційно британські зовнішні ринки текстилю, а також вугілля, металовиробів і техніки, що привело до скорочення експортних надходжень. Загальний удар від падіння експорту був пом'якшений за рахунок доходів від інвестицій у закордонні країни і падіння цін на сировину. Проте регіони, де були сконцентровані провідні галузі британської промисловості, особливо вуглевидобуток, переживали серйозний економічний спад.