Международный банк реконструкции и развития

кредитоспроможні  на міжнародних фінансових  ринках  і  нездатні  оплатити

відсотки по позиках, і для яких Всесвітній банк, відповідно,  не  може

залучати для  держав цієї групи засобів  на  міжнародних  фінансових

ринках.

      У  цих  випадках  позики  надаються   Міжнародною   Асоціацією

Розвитку  - членом Групи Всесвітнього банку. Більше 30  держав-членів  МАР

періодично надають  гроші для фінансування подібних  кредитів  (про

цьому ще буде сказано  докладніше в наступній главі).

      Основними партнерами Банку є   уряди  держав-членів.

Справа в тому, що відповідно до Уставу, Банка надає  позики  тільки

урядам держав-членів або під їхні  гарантії.  Крім  того,  саме

уряду  мають   більшу   частину   інформації,   необхідної   для

нормальної  роботи  Банку  й  всіх  проектів  реалізуються  відповідно  до

національними  законодавствами  й  під  національною  юрисдикцією.   Банк

заохочує уряду  працювати в  тісному  контакті  з  неурядовими

організаціями (у цей час вони співробітничають у приблизно  половині

підтриманих банком проектів). Багато хто з Місій  Банку  навіть  мають  у  штаті

фахівців зі зв'язку з неурядовими організаціями, щоб  полегшити

це співробітництво.

      Одним  із  пріоритетів  Банку  -  сприяння  стимулюванню  частки

сектора.  Причиною  подібної  уваги  є  та  обставина,   що

приватний сектор - основне джерело економічного росту  й  високих  доходів.

Устав  забороняє  МБРР  надання   позик   безпосередньо   частці

сектору.  Цим  займається   інший   член   Групи   Всесвітнього   Банку   -

Міжнародна Фінансова  Корпорація. Вона  створена  спеціально  для  вкладення

капіталу в  підприємства приватного сектора. Так, в 1997  фінансовому  році,  МФК

вклала більше  чим  $8  мільярдів.  Подібна  діяльність,  зокрема,

допомагає   урядам    приватизувати    приналежній    державі

підприємства  й зміцнює фінанси підприємств.

      Надання  позик  -   значна   складова   діяльності

Всесвітнього  Банку. Однак робота Банку виходить за  ці  рамки.  Проекти  МБРР

звичайно містять у собі й надання технічної  допомоги.  Подібне  сприяння

може  стосуватися  як  консультаційної  допомоги  в   питаннях   розподілу

фінансів у  бюджеті країни, так і проблеми створення  сільських  клінік  або

рекомендації  з використання дорогого будівельного встаткування.  Щорічно

Банк  фінансує  кілька  проектів  присвячених  винятково  навчанню

фахівців. Крім цього, Інститут економічного  розвитку  МБРР  навчає

людей з держав-позичальників  як створювати й виконати програми розвитку.

      Критерії Банку,  по  якому оцінюється  успішність  реалізація  його

проектів  винятково  строгі.  Наприклад,   перш,   ніж   проект   може

кваліфікуватися як успішний, він повинен забезпечувати  не  менш  чим  10-ти

процентну економічну  віддачу.  Цей  тариф  набагато  вище  чим  мінімум,

який потрібно у  відповідності  з  багатьма  двосторонніми  двостороннього

запозичення,   по   яких    звичайно    економічна    віддача    повинна

відповідати 5-6 відсоткам.

      Економічний розвиток і ризик  - часто  дві  сторони   однієї  й  тієї  ж

медалі. Якби  проекти,  необхідні  для  підйому  життєвого  рівня  в

країнах, що розвиваються, були б завжди вільні від проблем, потреба  б  в

організаціях  типу Всесвітнього Банку була б мінімальною. У  дійсності,

найбільш  необхідні  проекти,  часто  обумовлюються  високими   ризиками.

Інше неминуче джерело невизначеності - система  довгострокових  позик,

відповідно до якої Банк позички надаються на строк  до 40 років.

      Оцінка результатів виконання  проектів здійснюється у два  етапи.  На

першому, кожна  операція по завершенню оцінюється персоналом,  відповідальним

за реалізацію проекту. Далі , Департамент по оцінці  діяльності  проводить

незалежну  оцінку  результатів  завершеного  проекту,  його  успішність  й

рівень ефективності.

      Існує тільки дві  оцінки  ефективності  -  задовільна  й

незадовільна. Задовільна ефективність означає, що  проект

досяг більшості  поставлених цілей, без принципових  зауважень.

      Джерела  фінансування:  МБРР,   передплатниками   капіталу   якого

є всі держави-члени, фінансує свої кредитні операції  головним

образом із цього  капіталу, позикових засобів з  фінансових ринків, а  також  за

рахунок платежів у погашення раніше наданих позик.

      Проектний цикл у МБРР складається  із шести  етапів:  визначення  об'єкта,

підготовча робота,  попередня  оцінка  вартості,  переговори  й

надання  проекту  керівництву  Банку,  практичне  здійснення  й

контроль за ним, оцінка результатів.

      Інспекційна група, що складається  з осіб, що відбирають на основі  їхніх знань

і досвіду в  області розвитку, може при відповідному проханні  розглядати

скарги про  випадки недотримання Банком своїх  політики й процедур.

      Інститут економічного розвитку  займається організацією й провидінням

навчальних  курсів  і  семінарів  для  службовців  із  країн, що  розвиваються.   Він

надає  допомогу  навчальним  і   дослідницьким   інститутам   керування,

підготовляє, видає  й поширює навчальні матеріали.

      Банк здійснює більшу програму  досліджень для  підтримки   своєї

оперативної діяльності  й  вживання  належних  заходів  у  відповідь  на  гострі

проблеми, з якими  зіштовхуються його  члени.  З  1995  року  МБРР  є

членом консультативного органа, створеного Канадою, Францією,  Нідерландами,

США, Азбр, МФСР і Фондом розвитку капіталу ООН для координації діяльності

країн-кредиторів  по  систематичному   фінансуванню   програм   і   для

забезпечення  країн-кредиторів і країн-позичальників  необхідним  інструментарієм.

Фонд інституціонального розвитку являє собою свого  роду  інструмент

швидкого  реагування  для  фінансування  невеликих,  орієнтованих  на

динамічні  дії  планів,  обумовлених  у  ході   загальноекономічної   й

галузевої роботи Банку і його політичного діалогу, у країнах  з  низьким  й

середнім  рівнем  доходів  населення.  Глобальний  фонд   навколишнього   середовища

є   механізмом  фінансування,  за  допомогою  якого що   розвивається

країнам  надаються  засоби  на  проекти  й  діяльність  по  охороні

навколишнього середовища.

      Всесвітній банк є одним зі  спонсорів  Консультативної групи  по

міжнародним  сільськогосподарським   дослідженням  (КГМСИ),  створеної   в

цілях використання  сучасної  науки  в  інтересах  розвитку  стійкого

сільського господарства в бідних країнах.

      Регіональні місії Банку  функціонують  в  Африці,  Азії,  Європі  й

Латинській Америці. 
 

        
 
 

                   

                                                      Вступ 
 

          Традиційною   й   найбільш    розвитою    формою    міжнародних

економічних  відносин  є  зовнішня  торгівля.  На   частку   торгівлі

доводиться близько 80  відсотків  усього  обсягам  міжнародних  економічних

відносин.

          Теорії  міжнародної  торгівлі, що  ведуть  початок  від   англійської

класичної політекономії, пройшли у своєму  розвитку  ряд  етапів  разом  з

розвитком світової економічної  думки.  Однак  їхніми  центральними  питаннями

були й залишаються  наступні:

що лежить в  основі міжнародного подолу праці?

яка  міжнародна  спеціалізація  є   найбільш   ефективною   для

окремих країн  і регіонів і приносить їм найбільші вигоди?

якими факторами визначається  конкурентоздатність  країни  у  світовий

торгівлі?

          Для будь-якої країни роль  зовнішньої  торгівлі  важко   переоцінити.  По

визначенню Дж. Сакса, «економічний успіх будь-якої країни миру  ґрунтується на

зовнішній  торгівлі.  Ще  жодній  країні  не  вдалося   створити   здорову

економіку, ізолювавшись від світової економічної системи».

          У сучасних умовах активна  участь країни у світовій  торгівлі

зв'язано зі значними  перевагами:  воно  дозволяє  більш  ефективно

використати наявні в країні ресурси, прилучитися до  світових  досягнень

науки й техніки, у більше стислий термін  здійснити  структурну  перебудову

своєї  економіки,  а  також  більш  повно   й   різноманітно   задовольняти

потреби населення.

          У  цьому  зв'язку  значний   інтерес  представляє  вивчення  як

теорій, що розкривають  принципи оптимальної участі національних  економік  в

міжнародному  товарообміні, фактори  конкурентоздатності  окремих  країн

на  світовому  ринку,  так  й  об'єктивних  закономірностей  розвитку  світовий

торгівлі. Особливу значимість ці проблеми мають для  Росії  й  інших  країн,

що встали на шлях створення розвитий ринкової  економіки,  орієнтованої  на

активна участь у світовій торгівлі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          2. Поняття й склад міжнародної торгівлі 
 

    Міжнародна торгівля - це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн миру. 

     Зовнішня торгівля - це сукупність експортно-імпортних операцій окремої країни. Це торгівля однієї країни із суб'єктами світового господарства. 

    Міжнародна торгівля є важливою й історично першою формою міжнародних економічних відносин. У цей час у ній беруть участь всі суб'єкти світового господарства.

Під міжнародною  торгівлею розуміється міжнародний  обмін товарами в їхній натурально-речовинній формі за допомогою їхнього вивозу (експорту) і ввозу (імпорту). У міжнародному обміні беруть участь товари, які можуть переміщатися між різними країнами. До товарів якими торгують ставиться продукція обробної й видобувної промисловості, а також сільського господарства, полювання, лісового господарства й рибальства.