Макроекономічний аналіз зовнішньої торгівлі провідних країн світу

Джерело: Белоусов А. Клуб сомнительных преимуществ. // Компаньон. - № 40 (348), 3 октября 2003 г. - с. 26-27.

• Важливою рисою сучасної міжнародної торгівлі є розвиток електронної торгівлі. Термін „електронна торгівля” охоплю дистриб’юцію, маркетинг, продаж чи доставку товарів або послуг електронними засобами (телефон, факс, телебачення, система електронних платежів та грошових переказів, Інтернет).

 До недоліків  електронної торгівлі, перш за  все, слід віднести зменшення  доходів країни. Так, такі товари як книги, фільми, музичні записи можуть бути перетворені у цифровий формат, безпосередньо передані споживачеві і уникнути митних зборів. З таких товарів також важко збирати непрямі податки (ПДВ, податок з продажу).

 Електронна торгівля може створювати проблеми із дотриманням прав інтелектуальної власності. За відсутністю кордонів у світовій мережі електронної торгівлі, на різних територіях можуть існувати схожі торговельні марки, що може призвести до конфліктів. Торгівля електронними засобами призводить до виникнення правових питань про походження товарів, тобто коли товари, що доставлені електронним шляхом, слід вважати „місцевими”, а коли імпортованими.

 Неясно також,  як слід діяти коли національне  законодавство та міжнародні конвенції, що стосуються міжнародних торговельних операцій, вимагають наявності угод у „письмовій формі”, „оригінальних” документів чи „справжніх” підписів. Таким чином, використання електронної торгівлі вимагає не тільки технологічних рішень, але й наявності відповідного правового середовища.

Джерело: Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 676 с..

4. Рекомендації щодо вирішення наведених проблем

• Першочерговим заходом, покликаним де стимулювати конкуренцію у сільському господарстві, легкій промисловості і деяких інших галузях між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, є практика прихованого і явного субсидування національних виробників. Цей захід є зворотнім боком демпінгу, оскільки собівартість субсидованої продукції знижується, і вона експортується за дискримінаційно низькими цінами. Масштаби використання цього інструмента яскраво ілюструє приклад Сполучених Штатів.

У 2001 році американські виробники бавовни одержали 4 млрд. дол. як підтримку від Відомства з видачі кредитів на виробництво первинних товарів (Commodity Credit Corporation). У результаті викликаного цією підтримкою зниження цін на бавовну на 25%, регіон у Західній Африці, де доходи близько 11 мільйонів родин залежать від вирощування бавовни, втратив щонайменше 200 млн. дол. Субсидії власникам бавовняних плантацій у США значно перевищують ВВП таких країн-експортерів бавовни, як Буркіна Фасо і Малі.

Виробництво кукурудзи в Мексиці знаходиться в кризовому стані, оскільки національні виробники навіть на внутрішньому ринку не в змозі конкурувати з американськими, що одержують 8 млрд. дол. субсидій на рік. Мексика не може ввести захисні мита, тому що вона є членом зони вільної торгівлі НАФТА.

У 2002 році загальний  обсяг субсидій американським фермерам склав 20 млрд. дол., що можна порівняти хіба що з 40,4 млрд. євро субсидій, отриманих фермерами Європейського Союзу.

Джерело: Всемирная торговая организация и национальные экономические интересы / Ин-т мировой экономики и междунар. отношений. - М.: Наука, 2003. - 328 с.

• Класичним прикладом субсидування несировинної галузі є підтримка Сполученими Штатами компанії "Боїнг", а Францією - виробника літаків "Аеробус". Між США і Францією існує негласна угода, що регламентує максимальний обсяг підтримки цим двом компаніям. ЄС і США з мовчазного благословення СОТ конкурують за право надання субсидій національним виробникам.

Офіційно СОТ  вважає субсидії анти конкурентним заходом, а тому ратує за відмову від використання більшості з них. Виключенням є неадресні субсидії, субсидії, спрямовані на дослідження, розв'язання соціальних проблем і підтримку сільського господарства. Однак насправді зменшення субсидування якщо і відбувається, то дуже повільно. Річ у тім, що "такі, що спотворюють торгівлю" ("trade-distorting") субсидії, від яких відповідно до угод СОТ необхідно поступово відмовлятися, реально охоплюють лише біля третини всіх субсидій, що використовуються у світовій практиці. Власне визначення субсидії як "фінансове сприяння, що надається на території Члена СОТ урядом або будь-яким державним органом, або підтримка доходів чи цін у будь-якій формі... а також вигода, що надається таким чином"  не включає підтримку, яка надається недержавними, комерційними установами, обсяги якої (за дорученням уряду відповідної країни) чомусь виявляються надзвичайно великими. А оскільки така підтримка офіційно не є субсидією, то і відмовлятися від неї зовсім не обов'язково.

Джерело: Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. - К.: "Вимір", Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. - 520 с.

• Більш м'якими протекціоністськими заходами порівняно з вищевикладеними є невиконання рішень Органа з розв'язання спорів СОТ під різноманітними приводами, уникнення виконання рекомендацій СОТ, обіцянка сформулювати і висунути власні пропозиції у відповідь на критику політики, що проводиться, а також елементарне затягування багатосторонніх торговельних переговорів. Особливо грішить на ці заходи Європейський Союз...

Також варто  згадати і те, що такі традиційні заходи захисту ринку, як технічні і  санітарні бар'єри, стандарти, квоти  не втратили своєї актуальності. Так, квотування залишається дуже популярним всупереч вимозі СОТ відмовлятися від квот. У деяких випадках ці бар'єри цілком блокують доступ на ринок, оскільки вимоги, що висуваються, виконати неможливо. Наприклад, у 2001 р. Австралія хотіла експортувати бавовну в ЄС. Вона не могла цього робити, оскільки Євросоюз забороняє ввіз генетично модифікованої продукції, а практично вся бавовна, яка вирощується в Австралії, є генетично модифікованою.

З усього вищевикладеного  випливає, що будь-який член СОТ має  реальні можливості і засоби відстоювання власних економічних інтересів у світовому торговому клубі. Вступ у цю організацію не означає негайного тотального відкриття внутрішнього ринку для імпортної продукції. На сьогоднішній день СОТ, на щастя, не досягає своєї головної мети - забезпечення повної відкритості всіх національних товарних ринків. Цьому є ряд причин, у тому числі безпосередньо пов'язаних із самою СОТ. Спробуємо коротко розглянути деякі з них.

Почнемо з того, що СОТ практично не має діючого  механізму покарання сторони за порушення торговельних правил. Єдиною серйозною мірою покарання порушника є дозвіл його торговим партнерам запровадити проти нього економічні санкції у вигляді певних торгових бар'єрів, що ніяк не сприяє торговельній лібералізації. Але буває і так, що порушнику це легко минається, і він добровільно відмовляється від недозволених заходів. Тоді санкції до нього не застосовуються.

У грудні минулого року Президент США заявив про  відміну антидемпінгового мита на сталь, як того вимагала СОТ. Європейці вважали це мито незаконним, тому подали позов у Орган з розв'язання спорів СОТ. Позов був задоволений. США скасували неправомірний бар'єр. Зустрічних санкцій, відповідно, запроваджено не було. У підсумку майже півтора роки американські металурги були захищені митом, європейські - несли збитки, але компенсацію не отримали.

Другу складну  проблему складають самі тексти торговельних домовленостей. Часто виникають  проблеми з приводу трактування  того чи іншого правила, яке кожний контрагент розуміє по-своєму. Багато торгових конфліктів виникає саме на ґрунті цього різночитання. Складностей додає і те, що деякі терміни, що використовуються в документах, або не визначені взагалі (наприклад, "аналогічний товар" у Статті I ГАТТ), або визначені некоректно (як вищезгадані "субсидії").

Світова організація  торгівлі унікальна тим, що в її компетенції  знаходиться надзвичайно широке коло питань, пов'язаних з міжнародною  торгівлею. У цієї медалі є свій зворотній  бік, яким є недостатня глибина пророблення  цих проблем. Повертаючись до прагнення СОТ "підім'яти під себе" регіональні торговельні угоди, підкреслимо, що весь набір правил СОТ, що відносяться до РТУ, уміщається сторінках на десяти. Зрозуміло, що в такому обсязі тексту викласти положення, які дозволять адекватно оперувати таким складним явищем, як регіональні торговельні угоди (а під ними розуміється весь спектр інтеграційних об'єднань країн, від будь-якого договору про вільну торгівлю до таких могутніх союзів, як ЄС, НАФТА чи АСЕАН), неможливо. Те ж справедливе і стосовно багатьох інших питань.

У результаті ускладнюється  і затягується процедура розгляду торгових суперечок (антидемпінгові розслідування  іноді потребують до двох років, а конфлікт між США і ЄС із приводу субсидування американцями своїх експортних компаній триває вже більш двох десятиліть(!)), деякі порушення торговельних правил не аналізуються взагалі, а Міжнародний валютний фонд пише про те, що СОТ перестає виконувати свої функції і перетворюється в декларативну організацію. Її бюрократизм вступає в конфлікт із надзвичайним динамізмом, притаманним розвитку світової економіки. Питання, винесені на порядок денний Організації на четвертій Конференції міністрів країн-членів СОТ в Досі в листопаді 2001 р., повинні бути вирішені до 1 січня 2005 р., однак експерти вказують, що навіть цього досить великого терміну учасникам СОТ, швидше за все, не вистачить.

Але головним, принциповим  бичем Світової організації торгівлі, що ставить під загрозу всі  її перспективи успішного розвитку, на нашу думку є покладений у її основу принцип недискримінації. Цей погляд може здатися дивним. Дійсно, чому ж застосування до всіх однакових правил (чим по суті і є недискримінація) може бути негативом? Справа не в тім, що, як ми на багатьох прикладах спробували показати, цим принципом рідко керуються. У цьому випадку принцип рівності був би тим ідеалом, до якого варто було б прагнути. Річ у тім, що цей принцип не відповідає реально існуючій різко диференційованій і поляризованій світовій економіці. Вимагати недискримінації не можна вже тому, що, як мінімум, сильні і слабкі країни прийнято розрізняти. А реально Північ і Південь - це надто поверхневі абстракції. Між білим і чорним існує безліч відтінків сірого. Однакова, недискримінаційна вимога повністю відкрити внутрішній ринок допоможе розвитку багатої держави, а економіку бідної країни роздавить і знищить. Вимоги до кожної групи країн повинні бути більш індивідуальними, враховувати рівень її економічного розвитку, її потреби і можливості. Принцип недискримінації у світовій торгівлі треба трактувати як роботу усього світового співтовариства з пошуку найбільш сприятливих, компромісних правил і умов, що допомагають розвитку всіх учасників міжнародних економічних відносин. Тотальну лібералізацію як мету розвитку всієї світової торговельної системи повинна замінити задача тотального розвитку всіх регіонів світу за сприяння міжнародної торгівлі.

Дохський раунд  багатосторонніх торговельних переговорів  Світової організації торгівлі ("раунд  розвитку") націлений на розв'язання безлічі актуальних проблем міжнародної торгівлі, на розширення впливу СОТ, на більш глибоке пророблення вже діючих домовленостей. Але питання про необхідність реформування СОТ і, ширше, усієї системи світової торгівлі старанно обминаються розвинутими країнами. Тому багатосторонні торговельні переговори зайшли в тупик на самміті СОТ в Канкуні. Тому вони мають усі шанси заходити в тупик і надалі. Для того, щоб вийти з цього тупика, буде необхідно переорієнтувати СОТ з прагнення бути "дахом" світової торговельної системи і контролювати її на те, щоб стати її опорою і підтримувати її гармонійний, хоча й об'єктивно нерівномірний, як саме життя, розвиток.

Джерело: Белоусов А. Клуб сомнительных преимуществ. // Компаньон. - № 40 (348), 3 октября 2003 г. - с. 26-27.

• Міжнародний підхід до закупівель, операцій, маркетингу, інновацій запроваджуються великими компаніями вже більше століття. Раніше цей процес був порівняно простим і полягав у клону ванні своїх операцій та маркетингу з одного національного ринку на інший, залишаючи при цьому функції управління і розвитку у „власних країнах”. 21 ст. Характеризується тим, що більшість великих міжнародних компаній є дійсно міжнародними, оскільки розміщують свої закордонні філії там, де є умови для отримання найбільшого прибутку всією фірмою. При цьому стосунки між окремими підрозділами визначаються глобальною чи регіональною штаб-квартирою компанії. Такі компанії можуть мати „власну країну” лише за юридичним статусом. Так, багато компаній США переносять виробництво в Мексику. Серед них можна виділити „Scott paper”, „Volkswagen”, „Panasonic”, „Crysler”, „Sara Lee”. Фактично, найбільшим роботодавцем у Мексиці нині є корпорація „General Motors”. Іншим прикладом є великий виробник джинсів „Gess”. Ця корпорація за 90-ті роки 20 ст. Перемістила дві третини своїх виробничих потужностей у Мексику, заснувавши там п’ять фабрик із пошиття одягу.

Джерело: Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: підручник. – 3-тє вид.2008р.

• Щоб допомогти урядам справитися з проблемами що виникають в електронній торгівлі на міжнародному рівні ЮНІСТРАЛ реалізував ряд заходів, які дозволили прийняти Модельний закон (Model Law) щодо електронної торгівлі. Цей закон визначає правила і норми щодо підтвердження дійсності та визнання контрактів, укладених за допомогою електронних засобів, встановлює правила, щодо формату та характеристик контрактів, визначає параметри дійсності електронного та оригінального документу, задає вимоги щодо прийнятності електронного підпису для правових та комерційних цілей, а також сприяє використанню комп’ютерного свідоцтва в судах та арбітражних процедурах. Розвинуті країни активно беруть участь у розробці міжнародної конвенції щодо електронних операцій, яка базується на Модельному законі (США та ОЕСР), правил електронного обміну даними (ЕОД) в рамках контрактів та угод між торговельними партнерами (ЕС, міжнародні організації). ЕОД – це система управління, в якій визначено комплекс характеристик даних, що дозволяє здійснювати електронний обмін документами певного формату. Для розвитку торгівлі за допомогою електронних способів, країнам необхідно інвестувати капітал як у матеріальні, так і в людські ресурси, здійснювати спеціальну освіту та підготовку, а також забезпечити створення відповідних правових рамок.