Макроекономічний аналіз зовнішньої торгівлі провідних країн світу

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

 

Кафедра міжнародної  економіки

Центр магістерської  підготовки

 

 

                                                                Спеціальність: Банківський менеджмент

                                                                 Очно-заочна форма навчання

                                                                 Курс 1, група 1.

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

на тему:„Макроекономічний аналіз зовнішньої

торгівлі провідних країн світу.”

З дисципліни „Міжнародна  економіка”

Студентки: Мельник  Анни Валентинівни

Викладач: доцент Федірко Олександр Анатолійович

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2009

1. Глосарій

• Міжнародна економіка – наука, що вивчає закономірності взаємодії економічних об’єктів різних країн і розробляє теорії і концепції, які дають змогу країні будувати найраціональніші економічні відносини з іншими країнами з урахуванням своїх і чужих особливостей.

• Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що відображає зовнішню торгівлю усіх країн світу.
• Валюта іноземна – грошові знаки інших країн, а також кредитні засоби і платежі, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються, як правило, в міжнародних розрахунках. У внутрішньому обігу застосовуються під час інтенсивного знецінення національної грошової одиниці.
• Вільна торгівля – політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.
• Експорт – вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов’язання їх зворотнього повернення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг та ін.

До експорту відносять:

- товари, вироблені, вирощені чи добуті у країні;

- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені і переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Вартість експорту разом із вартістю імпорту формує зовнішньоторгівельний оборот.

• Імпорт – купівля іноземних товарів вітчизняними споживачами в результаті ввезення їх на територію певної країни.
• Демпінг – штучне зниження ціни на товари (роботи, послуги) на зовнішніх ринках з метою усунення конкуренції.

Джерело: Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: підручник. – 3-тє вид.2008р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. .Закономірності і тенденції розвитку зовнішньої торгівлі провідних країн світу.

• Обсяг міжнародної торгівлі у минулому постійно зростав. Якщо вимірювати зовнішньоторговельну активність у сфері експорту в мільярдах доларів США, то міжнародна торгівля в поточних цінах збільшилася з 22,7 млрд. у 1938р. до 108,6 млрд. у 1958 та 3640,3 млрд. у 1992р. і 5295 млрд. у 1997р. Отже, всесвітній експорт зріс порівняно з 1958р. у 49,6 разів, а порівняно з 1992р. – на 45,5%. 1997р. був рекордним: зростання обсягу світового експорту на 9,5% зафіксоване вдруге за останні 20 років. Повніше уявлення про розвиток світової торгівлі за період від початку Другої світової війни і до сьогодні можна отримати з даних табл.2.1.

Таблиця 2.1. Тенденції  розвитку світової торгівлі товарами в 1938-2005 рр., млрд. дол. США, експорт f. o. b.

Країна	Рік
	1938	1948	1958	1968	1978	1982	1984	1986	1988	1991	1992	2005
Світ	22,7	57,5	108,6	239,7	1301	1831,4	1903,2	2120,6	2814,5	3406,1	3640,3	10159
США, Канада	4	15,8	23	47,4	187,4	280,8	300,1	304,4	425,3	548,6	582	1259,7
Латин. Америка	2	7,5	9,6	13,9	63,2	79,8	111	89,3	108,5	132,8		573,3
Європа	10,3	21	52,3	126,7	630,1	862,5	887,1	115,9	1459,5			4372
Африка	0,9	3	4,7	9,7	46	64,8	61,6	45,4	55,1	66,2	65,5	243,9
Японія	1,1	0,3	2,9	13	97,5	138,9	170,1	209,2	265	314,5	340,5	595
Азія	3,1	6,6	0,5	19,8	190,3	311,4	292,8	306,7	450,6	618,9	693,6	1961

Джерело: Siebert H. Aussenwirtschaft 6,vollig uberarb. Aufl. – Stuttgart: G. Fischer, 1994. – S. 6; International trade statistics 2006, WTO//http://www.wto.org/English/res_e/statis_e/its2006_e/its2006_e/pdf.

• Сьогодні всі розвинені країни світу входять до складу Світової організації торгівлі. Не в усіх країнах вступ до Світової організації торгівлі супроводжується суттєвим збільшенням іноземних інвестицій. Заяви про те, що при вступі до СОТ будь-яка країна отримує безумовні та значні переваги має економічне спростування. Суть його полягає у тому, що у постінтеграційний період не було реалізовано очікування деяких країн щодо нарощування власного торговельного потенціалу. Прикладом є досвід Польщі, Румунії, Словаччини, Чехії, Угорщини – членів СОТ із 1995 року, та Болгарії, що приєдналася до них у 1996 році. Детальне вивчення наслідків лібералізації зовнішньої торгівлі цих країн дозволяє стверджувати, що насправді після їх вступу мав місце ефект “відкритих дверей” для імпорту іноземних товарів на внутрішні ринки нових членів, але аналогічний ефект щодо їх експорту на світові ринки не спостерігався. Свідченням погіршення торговельної позиції більшості центрально- і східноєвропейських країн, що інтегрувалися до СОТ, стало зростання від’ємного сальдо їх зовнішньоторговельного балансу протягом 1995-2000 рр. (табл. 2.2). 

 

Таблиця 2.2 Динаміка сальдо торговельного балансу окремих європейських країн, що приєдналися до СОТ у 1995-1996 рр., млн. євро

Країна	1995	1997	1998	1999	2000
Болгарія	-234,4	6,8	-634,7	-1406,2	-1831,0
Чехія	-2902,0	-4140,3	-2174,5	-1746,6	-3393,0
Угорщина	-1933,0	-1869,5	-2394,4	-2796,8	-4311,7
Польща	-4781,1	-14685,8	-16393,9	-17421,8	-18739,2
Румунія	-1810,1	-2511,9	-3156,9	-1773,8	-2909,1
Словаччина	-148,1	-1820,0	-2094,2	-1025,5	-994,5

Джерело: Countries in Transition 2001. WIIW Handbook of Statistics/ The Vienna Institute for International Economic Studies. - 2001. - 497 p.

З огляду на дані таблиці можна твердити, що за п’ятирічний період після інтеграції до системи СОТ жодній із зазначених держав Центральної і Східної Європи не вдалося кардинально наростити обсяги експорту та зберегти відносно сталі обсяги імпорту. Фактично це демонструє суттєве розширення ринків збуту торговельних партнерів СОТ за рахунок нових членів організації.

• На днях в межах саміту США – ЄС зроблено черговий крок до побудови до 2015 р. зони вільної торгівлі – єдиного ринку Євросоюзу та США, на який припадає нині 57% світового ВВП (27 трлн дол.). Вашингтон і Брюссель домовилися заснувати економічну раду, яка буде займатися конвергенцією правил і стандартів майже по 40-а напрямках, включаючи інтелектуальну власність, фінансові послуги, злиття і поглинання, автомобілебудування. Зведення правил до спільного знаменника дозволить компаніям з обох боків Атлантики розширити торгівлю і знизити витрати, оскільки (згідно з низкою досліджень) відсутність єдиних стандартів між ЄС і США спричиняє підвищення витрат компаній приблизно 10%. З огляду на те, що США є частиною зони вільної торгівлі "НАФТА", майбутній трансатлантичний загальний ринок може включити у себе Канаду та Мексику. Слід ураховувати й те, що у березні поточного року угоду про заснування зони вільної торгівлі заключили США та Південна Корея. Зазначені кроки дають підстави стверджувати про інтенсивну реструктуризацію світового економічного простору, яка фактично розпочалася минулого року. Йдеться про спроби протиставлення економічних потенціалів країн старого світу прогресуючому розвитку країн Євразійського регіону, зокрема Китаю, Індії та Росії. На експертному рівні підписання угоди про партнерство між ЄС та США оцінюється як дипломатичний прорив для німецького канцлера А.Меркель. З огляду на відставку французького президента Ж.Ширака і британського прем'єра Т.Блера, А.Меркель все більшою мірою стає головним партнером США у Євросоюзі.

Джерело: http://www.kuchma.org.ua/institute/monitoring, сайт президентського фонду Леоніда Кучми.

• Уявлення про регіональну структуру світової торгівлі в розрізі країн можна отримати з табл. 2.3 і 2.4. Як видно з них, нині виокремлюються чотири центри світової торгівлі: США, Західна Європа, Китай і Японія. У 2005 р. їхній експорт перевищив половину світового експорту (61,5%). Частка цих країн у світовому імпорті становить 67,1%. У цілому частка четвірки лідерів міжнародної торгівлі у 2005р. становила 64,3% світового товарообороту. Їхня гегемонія у майбутньому може бути порушена іншими країнами. Про це свідчить, зокрема, лідерство за середньорічними темпами зростання експорту (імпорту) у 2000-2005 рр. Китаю – 25%(24), Російської Федерації – 18(23), Бразилії – 17(6) та Індії – 16(21%). Ці країни показали у 2005 р. ще вищі темпи зростання експорту – відповідно 28%(18), 33(29), 23(17), 26(39%).Практично ці самі країни утримують лідерство і в імпорті товарів. США, ЄС, Китай і Японія імпортували у 2005 р. 67% товарів світового обсягу. При цьому в США і ЄС імпорт перевищує експорт, що пов’язано переважно з високим рівнем споживання енергетичних ресурсів і продуктів харчування південного походження. Характерною є також і тенденція випередження темпів зростання імпорту над експортом.

Таблиця 2.3. Світовий експорт товарів за регіонами, %

Країна	Вартість, млрд дол	Частка			Щорічна зміна
	2005	1990	2000	2005	2000-2005	2003	2004	2005
Північна Америка	1478	16,6	19,5	14,5	4	5	14	12
США	904	11,6	12,5	8,9	3	5	13	10
Канада	359	3,8	4,4	3,5	5	8	16	14
Мексика	214	1,2	2,7	2,1	5	3	14	14
Півд.і Центр. Америка	355	3,1	3,1	3,5	13	15	30	25
Бразилія	118	0,9	0,9	1,2	17	21	32	23
Аргентина	40	0,4	0,4	0,4	9	15	17	16
Європа	4372	49,6	42	43	11	19	20	8
ЄС-25	4001		38,9	39,4	10	19	19	7
СНД	340	1,7	2,3	3,3	18	27	36	28
Російська Федерація	244		1,7	2,4	18	27	35	33
Африка	298	3,1	2,4	2,9	15	25	30	29
Південна Африка	52	0,7	0,5	0,5	12	23	26	13
Близький Схід	538	4,1	4,3	5,3	15	22	32	35
Азія	2779	21,8	26,4	27,4	11	18	25	16
Китай	762	1,8	4	7,5	25	35	35	28
Японія	595	8,5	7,6	5,9	4	13	20	5
Індія	95	0,5	0,7	0,9	18	16	32	26
Шість східноазійських країн	983	7,8	10,4	9,7	8	15	24	12
Меморандум:
Члени СОТ (149)	9590	95,6	95,8	94,4	10	17	21	13
АСЕАН	653	4,2	6,9	6,4	9	17	20	15
МЕРКОСУР	163	1,4	1,3	1,6	14	19	28	21