Глобальна інформатизація і економічний розвиток

       Інформатизація  суспільства вносить фундаментальні зміни в професійну діяльність, переважаючою формою якої стає розумова діяльність [4, c. 21]. При цьому мозок піддається невідомим перш нервово-психологічних навантажень, пропорційним все зростаючому потоку інформації (знань). Людина добровільно переходить з рідного йому природного світу в штучний світ інформаційної техніки, що таїть загрозу самій людській природі.

3. Інформатизація - головна рушійна сила розвитку цивілізації в сучасних умовах

       Винахід комп'ютера 50 років тому відкрив  епоху інформаційного суспільства. Створення персонального комп'ютера у 1977 році стимулювало небувалий розвиток інформаційних технологій, різноманітних інтегрованих інформаційних систем і мереж з надзвичайно складними функціями і винятково багатоманітним сервісом, відкрило шлях до радикальних соціально-економічних змін в житті суспільства. І невипадково, стрімкий за темпам і глобальний за масштабами перехід цивілізації від індустріального суспільства до інформаційного особливо виділяється серед багатьох кардинальних політичних, економічних, структурних змін у світі за останні десятиріччя 20 століття. За соціально економічною сутністю це перехід людства на новий рівень цивілізації, у якому переважають інші ідеї, інші пріоритети, інші цінності.

       Інформація  та її вища форма - знання стає вирішальним  чинником розвитку суспільства, найважливішим виробничим ресурсом, який дозволяє заощаджувати усі інші види ресурсів [18, c. 34]. Стрімко зростаючі технічні можливості інформаційно-комп'ютерних технологій, систем і мереж слугують головним каталізатором швидкого розвитку і широкого впровадження у різноманітні галузі економіки науковоємних, енергозберігаючих і ресурсозберігаючих технологій. З'явилися якісно нові потенційні можливості вирішення глобальних економічних та соціальних проблем. Інформаційні технології та системи грають вирішальну роль у забезпеченні адміністративного і господарського управління, в розширенні інформаційної взаємодії між людьми, в підготовці і розповсюдженні масової інформації, в процесі інтелектуалізації суспільства, в розвитку освіти, науки, охорони здоров'я, культури.

       Невпинно  зростає роль і значення інформатизації у світовій економіці й в економіці  кожної окремої країни.

       У свою чергу основою глобалізації стають інтеграція інформаційних систем різних держав до єдиної загальносвітової інформаційної системи, формування єдиного інформаційного простору, створення глобальних інформаційно-телекомунікаційних тенет, інтенсивне впровадження нових інформаційних технологій в усі галузі суспільного життя, включаючи й державне управління [3, c. 82]. Глобальний процес інформатизації суспільства охопив майже усі країни світу і нині є стрижнем науково-технічного і соціально-економічного розвитку. Інформатизація являє собою організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для всебічного задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, суспільства, органів державної влади і управління на основі формування та використання інформаційних ресурсів, а також інформаційних систем, тенет, ресурсів та інформаційних технологій із використанням обчислювальної і комунікаційної техніки.

       Головний  показник - найвищі темпи розвитку світового ринку інформаційних  систем, технологій та послуг - більш 11% на рік. Обсяг ринку подвоюється  кожні 5 років. Вражаючими є темпи  розвитку електронної комерції, які істотно випереджають навіть найоптимістичніші прогнози. Так, у 1997 році обсяг між корпоративної торгівлі через Інтернет склав 8 млрд. дол., а обсяг продажу кінцевим покупцям - перевищив 5 млрд. дол., що відповідає більш ніж дворазовому зростанню за рік. Про рівень перевищення прогнозу можна судити за такими даними. У 1995 році експерти прогнозували, що обсяг продажу через Інтернет у 1996 році складе всього 500 мільйонів доларів, у 2000 році - порядку 6 мільярдів. Ще більш разючі темпи розвитку міжнародної мережі Інтернет - біля 10% на місяць протягом останніх 5 років. Станом на липень 1998 року загальне число хостів (комп'ютерних систем, що мають окрему IP-адресу в Інтернеті) склало 36739151, до 2015 року підключених до ітернету пристроїв буде в 2 більше ніж людей на землі. Про це йдеться у щорічному звіті компанії Cisco. Згідно з даними звіту, інтернет-трафік збільшиться до 2015 року в чотири рази і досягне 966 ексабайт, а інтернетом в 2015 році користуватимуться близько 3 млрд. осіб. 

       Ці  показники слід розглядати як орієнтир, як зразок. США, за оцінками експертів, випереджають в розвитку інформаційних  і комунікаційних технологій та їх застосуванні країни Європейського  Союзу приблизно на 10-15 років. Країни Центральної та Східної Європи, а також Україна, Росія, та інші країни СНД істотно відстають від Євросоюзу. Тому при аналізі досвіду США необхідно звернути увагу на чинники, які сприяли досягненню успіху. Однім з головних чинників успіху США експерти вважають послідовну, довгострокову державну політику інформатизації, яка будується на конкретно сформульованих політичних принципах і орієнтована на досягнення чітко визначених стратегічних цілей і результатів в межах державної програми.

       Для України, як європейської держави, важливе значення має досвід країн континенту. Країни Європейського Союзу базують політику і діяльність у сфері інформатизації на аналогічних політичних принципах. Політика інформатизації реалізується в межах Програм технологічного розвитку Євросоюзу. Складником цих програм є Європейська стратегічна програма інформатизації ЄСПРІТ. В межах цієї програми продовжується реалізація ряду стратегічних програм і проектів розвитку інформатизації. Головна мета цих програм - надолужити упущене в ключових галузях технологічного розвитку, скоротити розрив технологічного відставання і зменшити залежність в інформаційних технологіях від США та Японії. При цьому важлива увага приділяється стимулюванню міжнародного співробітництва і встановленню балансу між кооперацією та конкуренцією у Європі. Для досягнення мети програм передбачено: розвиток європейської конкурентоспроможності та перспективних технологій; зміцнення зв'язків у розширеній європейській зоні; розподіл відповідальності та проведення досліджень на глобальному рівні;впровадження НДДКР у виробництво і стимулювання розвитку інформаційних технологій в країнах Центральної та Східної Європи, в країнах СНД.

       Реалізація  цих завдань здійснюється за 8 пріоритетними  напрямами, в тому числі, удосконалення  і розширення сфери використання інформаційних технологій реалізації набору основних транс’європейських інформаційних послуг; інтенсифікація розроблення нових технологій; збільшення технологічної та промислової ефективності сфери інформатизації. Аналіз світового досвіду розвитку сфери інформатизації дозволяє зробити наступні висновки. В розвинених країнах питома вага інформаційного сектору визначає ступінь ефективності економіки в цілому, причому він створює сектор економіки, який найбільш динамічно розвивається у порівнянні з виробництвом засобів виробництва і виробництвом засобів споживання. Головні тенденції в розвитку сучасної зарубіжної інформатизації - стійке зростання обсягу ринку інформаційних технологій, зростання інвестицій у інформатизацію і зростання прибутків від продуктів інформаційних технологій. У сучасному інформаційному суспільстві основою розвитку цивілізації виступають інформаційні процеси, в яких широке застосування знаходять інформаційно-комунікаційні технології. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сфери діяльності людини сприяло виникненню і розвитку глобального процесу інформатизації. У свою чергу, цей процес дав поштовх розвитку інформатизації освіти, яка є одним з найважливіших умов реформування та модернізації системи вітчизняної освіти, так як саме в сфері освіти готуються і виховуються ті люди, які не тільки формують нову інформаційну середу суспільства, але яким належить самим жити і працювати в цій новому середовищі.

       Державна  політика інформатизації формується як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому і спрямовується на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних та перспективних завдань розвитку України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою. Для прискорення процесу інформатизації, що потребує відповідної концентрації ресурсів, в основу державної політики повинно бути покладене державне регулювання процесів інформатизації на основі поєднання принципів централізації і децентралізації, саморозвитку, самофінансування та самоокупності, державної підтримки через систему пільг, кредитів, прямого бюджетного фінансування.

4. Роль та місце глобальної інформатизації у економічному розвитку держави

       Відмінність інформатизації від інших промислових  революцій полягає в тому, що вона основними своїми результатами лежить у сфері спілкування людей або в області інформаційного виробництва. У моделях розширеного відтворення суспільства, що обговорюються в рамках політекономії, поняття інформаційного виробництва використовувалося рідко. Це пояснюється загальним законом розвитку інформаційних систем і виробництв, до яким належить будь-яка наука, бо нічого, окрім інформації (знань, технологій), ніяка наука не виробляє.

       Індексом  глобалізації є кількість рівнів персональних контактів "країна-країна»  через національні кордони. Це можливо  простежити, аналізуючи дані про кількість  закордонних подорожей, міжнародних телефонних дзвінків, міжнародних поштових переказів і міжнародних поштових отправлень. .Другім відображенням глобалізації є зростання з року в рік користувачів Інтернету, за допомогою якого громадяни можуть зв'язуватися між собою, знаходити необхідну їм інформацію чи укладати ділові угоди. Індекс глобалізації також визначає рівень економічної інтеграції. Цей показник залежить від руху товарів і послуг. Він же пов'язаний з фінансовими потоками - іноземними інвестиціями та вивезенням капіталів, отриманих від успішної інвестиційної діяльності, за межі держави. Індекс глобалізації є унікальним і потужним інструментом для розуміння процесів, що формують сьогоднішній світ, оскільки він охоплює безпрецедентний діапазон факторів.

       Згідно  з цим законом, моделі суспільних наук орієнтуються на переважні види громадських виробництв. Переважним видом суспільного виробництва до останнього століття було матеріальне виробництво. Тому всі моделі розширеного відтворення суспільства орієнтовані на матеріальне виробництво як єдину компоненту з підпорядкуванням їй усіх інших виробництв. У країнах з розвиненою економікою в ХХ столітті стали відчутні в загальному національному продукті продукти, вироблені сферою послуг та інформаційних виробництвом. Саме це обставина дозволяє говорити про настання ери інформаційного суспільства. Виділивши інформаційне виробництво в самостійну компоненту моделей розширеного відтворення суспільства, можна переглянути моделі розвитку товариства з урахуванням цієї частини [8, c. 71].

         Тим не менше всі вони свідчать про його помітному збільшенні. Інформаційний сектор в тому вигляді, в якому він представляється західним дослідникам, виявляється аморфним і багатоликим освітою. Тим не менш однією з основних причин його зростання є процес збільшення ролі духовного виробництва, як форми діяльності, спрямованої на примноження і практичне застосування знань і на розвиток самої людини, що, за висловом К. Маркса, є головним накопиченням багатства, дійсним багатством. Зростання зайнятості в сфері інформаційної діяльності відображає важливий зрушення під впливом НТР у суспільному розподілі праці, функціях і склад сукупної робочої сили в тому напрямку. Однак, як не велика роль інформації, сама по собі вона не може змінити характер суспільних відносин. Еволюціонування сфери інформаційної діяльності відбувається за загальними законами, властивим даному способу виробництва. При капіталізмі воно передусім підпорядковане виробництву додаткової вартості. Крім цього, на наслідки застосування інформаційної технології впливають конкретні економічні та соціально- політичні умови її використання [12, c. 35].

       У багатьох галузях інформаційного сектора  розвинутих капіталістичних країн велика роль найбільших корпорацій і держави. Інформація при цьому, так само, як наука і техніка, стає засобом конкурентної боротьби, зміцнення позицій монополій і знаряддям соціального контролю. Інформаційна діяльність нині органічно включається в усі ланки господарської системи, в самі різні галузі функціонування сучасного суспільства. У місці з тим вона здійснюється у тісній взаємодії зі сферою матеріального виробництва. Будучи важливим чинником її ефективності, вона одночасно спирається на розвиток новітніх галузей промисловості, формування потужного індустріально-інформаційного комплексу. Як цей процес взаємодіє з капіталістичними виробничими відносинами? У поданні теоретиків "інформаційного суспільства" електронна технологія сприятиме децентралізації виробництва, що призведе до "пом'якшення" соціальної нерівності і більш "справедливого" розподілу економічної влади. Дійсно, розвиток деяких новітніх галузей з виробництва сучасної техніки супроводжувалося бумом засновництва порівняно невеликих компаній-новаторів. Поширення інформаційної технології, стимулюючи концентрацію і централізацію капіталу, надає деякі особливості цього процесу.

       До  основних принципів інформатизації відносяться:

       1. підпорядкованість її цілей цілям соціально-економічного розвитку;

       2. відповідність структур і методів інформатизації вимогам переходу країни до ринкової економіки;

       3. вигідність інформатизації для суспільства, її окупність;

       4. орієнтація на економічні методи управління інформатизацією;

       5. конкурсність шляхів здійснення інформатизації, джерел та форм її 
фінансування;

       6. саморозвиток процесу інформатизації;

       7. сумісність інформатизації країни з світовим процесом інформатизації;

       8. інтеграція інформаційних ресурсів.

       Виходячи  з цілей і проблем інформатизації суспільства основними її напрямками слід вважати: проведення досліджень з інформатики та інформатизації; створення і розвиток матеріально-технічної бази інформатизації. вдосконалення існуючих, розробка, розвиток і застосування нових інформаційних технологій; переклад виробництва програмних засобів на промислову основу створення індустрії програмних засобів; створення і розвиток інформаційної інфраструктури; створення і розвиток індустрії переробки інформації; підготовку населення до інформатизації; підготовку, введення і коректування правових і господарських норм; участь у міжнародному співробітництві та поділі праці у сфері інформатизації [9, c. 50].