Аналіз експорту товарів у структурі зовнішньої торгівлі України

Серед країн СНД найбільшим імпортером українських товарів  як у 2005 р. , так і у 2011 р. була Російська Федерація. У 2011 р. до Росії було експортовано товарів на суму 19 819, 6 млн. дол. США, що становило 28, 9 % від загального обсягу експорту України та 75, 7 % вартості українського експорту до країн СНД. У 2005 р. частка Російської Федерації у загальному обсязі експорту товарів України була на 4, 2 % меншою і становила 21, 9 %, а в експорті до країн СНД – на 1, 9 % та дорівнювала 69, 7 %.

До трійки країн, до яких здійснювали значні, хоч і набагато менші, ніж до Росії, обсяги експортних поставок серед країн СНД, можна віднести Білорусь – 891, 9 млн. дол. США (або 2, 6 % загального експорту) у 2005 р. та 1 922, 3 млн. дол. США (або 2, 8 %) у 2011 р. та Казахстан – 679, 1 млн. дол. США (або 2, 0 %) у 2005 р. та 1 857, 5 млн. дол. США (або 2, 7 %) у 2011 р. Так, з 2005 р. по 2011 р. обсяг експорту до Білорусі збільшився на 1 030, 4 млн. дол. США, а до Казахстану зріс у 2, 7 рази.

Частка інших європейських країн у сукупному обсязі експорту товарів України у 2011 р. становила 26, 9 %. Найбільші обсяги експортних поставок товарів серед країн ЄС здійснювалися до Італії – 3 039, 5 млн. дол. США (16, 5 % вартості всього європейського експорту), Польщі – 2 794, 1 млн. дол. США (відповідно 15, 2 %) та Німеччини – 1 763, 8 млн. дол. США (9, 6 %). Сукупно на ці три країни припало 41, 3 % експорту товарів України до країн Європи. У 2005 р. трійку найбільших партнерів України серед європейських країн сформували Італія – 5, 5 % обсягу українського експорту, Німеччина – 3, 8 % та Польща – 2, 9 %. Порівняно з 2005 р. питома вага групи країн Європи зменшилася на 4, 9 %.

Частка інших азійських  країн у 2011 р. , порівняно з 2005 р. , зросла на 1, 4 % і становила 25, 9 %. Найбільші обсяги експортних поставок, за даними 2011 р. , здійснювали до Туреччини – 5, 5 % у загальному обсязі експорту, Індії – 3, 3 % та Китаю – 3, 2 %. Порівняння показників із даними 2005 р. свідчить, що частка Туреччини зменшилася на 0, 4% і становила 5, 9 %, Індії зросла на 1, 1 %, Китаю – на 1, 2 % [13, c. 54].

Серед країн Африки, на які у 2011 р. припадало 4, 9 % експорту України, найбільші поставки товарів було здійснено до Єгипту, на який припало 2, 0 % у загальному обсязі українського експорту та 39, 9 % експорту до африканських країн, а серед країн Америки, питома вага яких становила 3, 7 % обсягу експорту України – до США – 1, 6 % від загального обсягу та 43, 6 % обсягу експорту до країн Америки. Товарний експорт до Австралії та країн Океанії як у 2005 р. , так і у 2011 р. був незначним і становив лише 0, 1-0, 2 % від загального обсягу експорту України. Головним торговельним партнером була Австралія, на яку у 2005 р. припадало 70 %, а у 2011 р. – 78, 5 % експортних поставок до цієї групи країн.

Рис. 4. Основні торговельні партнери України в експорті товарів у 2011 р.

Експортні поставки обсягом  понад 1 млрд. дол. США у 2011 р. Україна здійснювала лише до 11 країн: Російської Федерації – 19 819, 6 млн. дол. США (29, 0 % у загальному обсязі експорту), Туреччини – 3 748, 6 млн. дол. США (5, 5 %), Італії – 3 039, 5 млн. дол. США (4, 4 %), Білорусі – 1 922, 3 млн. дол. США (2, 8 %), Польщі – 2 794, 1 млн. дол. США (4, 1 %), Німеччини – 1 763, 8 млн. дол. США (2, 6 %), Індії – 2 265, 3 млн. дол. США (3, 3 %), Єгипту – 1 335, 6 млн. дол. США (2, 0 %), Китаю – 2 180, 0 млн. дол. США (3, 2 %), Казахстану – 1 857, 5 млн. дол. США (2, 7 %), Лівану – 1 362, 2 млн. дол. США (2, 0 %) та Ірану – 1 127, 5 млн. дол. США (1, 6 %) (рис. 4). Загальна вартість експорту товарів до названих 11 основних торговельних країн-партнерів України становила 43 246, 0 млн. дол. США, що становило 63, 2 % від загального обсягу товарного експорту України.

Із даних рис. 4 можна зробити висновок, що у 2011 р. більшу половину (52, 3 %) загального обсягу експортних поставок здійснювали до 7 країн, з них більше третини (38, 9 %) українських товарів було експортовано до трьох країн: Російської Федерації, Туреччини та Італії.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз товарної та географічної структур експорту України  показав, що: по-перше, у структурі зовнішньої торгівлі України товарами переважає імпорт, торговельне сальдо є від’ємним. Така тенденція спостерігається з 2005 р. ; по-друге, Україна залишається експортером переважно сировини, напівфабрикатів та продукції з низьким ступенем оброблення – близько 50 % загального обсягу товарного експорту займають недорогоцінні метали та вироби з них і мінеральна продукція; частка високотехнологічних товарів є низькою; по-третє, експорт товарів України характеризується значною географічною концентрацією: за даними 2011 р. більше 50 % його обсягу припадало на сім країн; по-четверте, експортні поставки обсягом понад 1 млрд. дол. США Україна здійснювала лише до 11 країн, сумарна частка яких в експорті товарів склала близько 60 %; по-п’яте, основним партнером України в експорті товарів є Росія, її частка у загальному обсязі експорту у 2011 р. , складала 29, 0 % і була майже рівноцінною часткам країн Європи (27, 0 %) та країн Азії (25, 9 %) (крім тих, що належать до СНД); по-шосте, до трійки найбільших партнерів України в експорті входять Туреччина та Італія.

Частка експорту товарів  до Туреччини у 2011 р. дорівнювала частці експорту до країн Африки; по-сьоме, за даними 2011 р. 90 % загального обсягу експорту України до країн СНД припадало на три країни – Росію, Білорусь та Казахстан; 41 % загального обсягу експорту до європейських країн було спрямовано до трьох країн Європи – Італії, Польщі та Німеччини; 42 % експортних поставок до країн Азії було здійснено до Туреччини, Індії та Китаю; 60 % товарного експорту до країн Африки становила частка трьох країн – Єгипту, Нігерії та Тунісу; 77 % експорту товарів до країн Америки склала частка країн США, Віргінських Островів та Бразилії.

Представлені висновки свідчать про необхідність удосконалення структури експорту товарів України та її диверсифікацію як у товарному, так і географічному розрізі. Удосконалення товарної структури експорту передбачає поступове підвищення ступеня оброблення сировинних ресурсів, збільшення у ній частки готової, зокрема високотехнологічної, продукції. Слід зазначити, що проблема низько-технологічного експорту пов’язана з тим, що Україна взагалі мало виробляє високотехнологічної продукції, тому необхідно насамперед збільшити обсяги випуску високотехнологічних товарів, а тоді поступово й їх частку в експорті товарів. Важлива роль при цьому відводиться державній підтримці, яка полягає не лише в удосконаленні законодавства, поліпшенні інфраструктури (доріг, портів), наданні інформаційних та консультативних послуг, сприянні участі вітчизняних фірм на зарубіжних виставках і ярмарках, але й наданні фінансової підтримки через експортне кредитування, експортне страхування, надання державних гарантій тощо. Диверсифікація експорту в географічному розрізі передбачає вихід на нові перспективні зарубіжні ринки та зміцнення (розширення) позицій на існуючих. Для цього необхідно підвищувати конкурентоспроможність вітчизняних товарів, у виготовленні товарів дотримуватись європейських і міжнародних вимог та стандартів тощо. Упровадження вказаних заходів не тільки поліпшить структуру експорту товарів, але й посилить зовнішньоекономічну безпеку України, яка, водночас, є складовою економічної безпеки країни.

Детальніше напрями  вдосконалення структури експорту товарів, особливості державної підтримки й стимулювання експорту, зокрема високотехнологічного, в Україні та зарубіжних країнах, буде висвітлено у подальших дослідженнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барановська В.М. Етапи розвитку управління вітчизняною зовнішньоторговельною діяльністю / В.М. Барановська // Економіка та держава. – 2011. - № 4. – С. 8-13.
2. Батченко Л. В. Методика системної діагностики впливу стану зовнішньої торгівлі на зміну рівня економічного суверенітету України / Л.В. Батченко, О.О. Ашурков, О.Г. Ткаченко; Ін-т економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк: Юго-Восток, 2012. – 76 с.
3. Горянська Т. В. Зовнішня торгівля України та її місце у світовій економічній системі / Т. В. Горянська // Стратегічні пріоритети. – 2011. - № 2. – С. 177-183.
4. Горянська Т. В. Зовнішньоторговельний сектор країн, що розвиваються: стан і тенденції розвитку / Т. В. Горянська // Стратегія економічного розвитку. – 2010. – С. 68-74.
5. Дубенюк Я.А. Особливості сучасного механізму регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах фінансово-економічної нестабільності Я.А.Дубенюк // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы хозяйствования: сб. науч. тр. – Т. 1. – 2009. – С. 229-234.
6. Зовнішньоекономічна діяльність. [Електронний ресурс]. – http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/zed.htm
7. Касич А.О. Структурні характеристики зовнішньої торгівлі України // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 1. – С. 85-94.
8. Лєснікова М.В. Економіко-статистичні підходи до формування цільового індексу цін експорту-імпорту товарів у зовнішній торгівлі товарами / М.В.Лєснікова // Статистика України. – 2011. - № 2. – С. 10-14.
9. Мазаракі А.А. Регуляторна політика у сфері зовнішньої торгівлі: монографія / А.А. Мазаракі, Т.М. Мельник; Київ. нац. торг.-екон. ун-т М-ва освіти і науки України. – К.: КНТЕУ, 2010. – 469 с.
10. Мазаракі А. Сучасні тенденції та чинники розвитку зовнішньої торгівлі України / А. Мазаракі, Т. Мельник // Вісник Київ. нац. торг. -екон. ун-ту. – 2011. - № 2. – С. 5-14.
11. Мельник Т. Проблемні питання розвитку зовнішньої торгівлі та економічного зростання в Україні // Економіст. – 2007. - № 4. – С. 46-49.
12. Мех О. А. Товарна структура зовнішньої торгівлі України як індикатор науково-технологічного та інноваційного розвитку економіки / О. А. Мех // Наука та наукознавство. – 2011. - № 3. – С. 24-38.
13. Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період: аналіт. доп. / І. В. Клименко, О. А. Федірко, І. В. Ус . – К. : НІСД, 2011. – 120 с.
14. Чернега О.Б. Зовнішня торгівля України: основні параметри, структурні особливості та географічні вектори розвитку / О.Б.Чернега, В.С.Білозубенко // Торгівля і ринок України. – Т. 1. – 2008. – С. 120-129.