Хімічний склад: Квітки ромашки лікарської
містять до 0,8% блакитно забарвленої ефірної
олії, головними складовими частинами
якої є специфічна біологічно активна
речовина хамазулен, сесквітерпенові
вуглеводні фарназен і кадинен, сесквітерпеновий
спирт бісаболол та його оксиди, лактони
матрицин (прохамазулен) і матрикарин,
аліфатичний терпен, мірцен, каприлова,
нонілова, ізовалеріанова і ін. кисло́ти.
Крім ефірної олії у квітках ромашки присутні
апігенін-глікозиди (6-7%), кумаринові сполуки
(умбеліферон та його метиловий ефір герніарин),
ситостерин, колін, вітамін С, β-каротин, органічні кисло́ти,
полісахариди, мінеральні солі (12%).
Фармакологічна дія: Багатий склад ромашки i ефiрної
олiї обумовлюють рiзнобiчну її дiю i застосування.
Ефiрна олiя ромашки має протизапальну
i пом'якшувальну дiю при захворюваннях
травного тракту – кольки у шлунку i кишках,
гастрит, колiт, метеоризм (зменшує утворення
газiв), стоматит, гінгівіт
i при запальних процесах
дихальних шляхів тонзилiт, фарингiт, ларингiт.
Застосування: Витяжку ромашки готують холодною
з 10 ч.л. квіток i 2 чашок холодної води.
Настояти протягом 8 год.
Для напару ромашки 1 ст.л. квiток заливають
200 г окропу, залишають настоятися 1 год.
Процiджений напар ромашки приймають за
один раз. Звичайно випивають 3 чашки щоденно,
але всяку дозу треба готувати свіжою.
Шавлія лікарська, Salvia officinalis
L., Шалфей лекарственный
ЛРС: Листя.
Поширення: У нашій країні в дикому вигляді
не зустрічається. Культивується як лікарська
рослина на півдні України і Молдови, іноді
вирощується в городах, на грядках і клумбах.
Хімічний склад: Листя шавлії містить ефірну олію (1-2,5%),
сапоніни, дубильні речовини (катехіни
– 3-8%), глікозиди, гіркі речовини, смолисті
речовини (5-6%), фумаринову кислоту, олеїнову
кислоту, хлорогенову кислоту, пентозу,
воски, амінокислоти (аспарагiн, глутамiн),
вітамін С, Р, РР, каротин, фітонциди.
Ефірна олія складається з туйолу
(30-50%), борнеолу (8-14%), туйону, цинеолу (15%),
камфори, пінену, сальвену та iнших терпенів.
Фармакологічна дія: Застосовується як зовнішній засіб через
виражену протизапальну і дезинфікуючу
дію. Шавлію застосовують для полоскань
при ангіні, грипі, ГРВІ, стоматитах, а
також для клізм, ванн і спринцювань. Настій
використовують при лікуванні гнійних
ран, свищів і виразок і при випаданні
волосся.
У народній медицині його призначають
всередину при хворобах печінки і нирок,
гастритах, виразковій хворобі, ентероколітах,
проносах, бронхітах. Вважається, що шавлія
нормалізує діяльність статевих залоз.
Застосування: Шавлія застосовується у вигляді напару.
1 ст.л. дрібно нарізаного листя шавлії
лікарської залити 300 г окропу. Залишають
настоятись протягом 20 хв. Напар проціджують
і п'ють по 120 г тричі на день до їди. Полоскання
роблять також напаром протягом 2-3 днів
через 3 год.
Ехінацея пурпурова, Echinacea purpurea,эхинацея пурпурная
ЛРС: Коріння і квіткові кошики.
(Рослина неофіцинальна)
Поширення: Походить із східної частини
США. На Україні, переважно в південних
районах, розводять як декоративну рослину.
Хімічний склад: У наземній частини ехінацеї пурпурової
містяться полісахариди, смоли, слиз і
дубильні речовини, ефірні (0.15-0.50%) і рослинні
(близько 1.4%) масла, органічні кислоти,
флавоноїди, оксикоричних кислоти (цікоріевая,
феруловая, кумарова, кавова), сапоніни,
поліаміни, ехінацін (амід поліненасиченої
кислоти), ехінолон (ненасичений кетоспирт),
ехінакозід (глікозид, що містить кавову
кислоту і пірокатехин), фітостерини, пальмітинова,
лінолева, ціротіновая кислоти, ферменти,
вітаміни і мінеральні речовини (залізо,
алюміній, магній, калій і інші).
Кореневища і коріння рослини містять
значну кількість інуліну (до 6%), полісахариди
(7%), смоли, ефірну (до 1.4%) і жирні олії, фітостерини,
фенолкарбоновие кислоти, бетаїн, ехінацін,
ехінакозід, ферменти, вітаміни, макро-і
мікроелементи, та інші біологічно активні
речовини. У квітках ехінацеї виявлено
ефірне масло (0.13-0.48%).
Фармакологічна дія: Застосування: рослина
володіє високою бактерицидною властивістю
і використовується як антисептичний
засіб для внутрішнього і зовнішнього
вживання. Водний настій коренів і квіткових
кошиків має болезаспокійливу властивість,
стимулює грануляцію тканин, підвищує
активність фагоцитів, прискорює процес
загоєння ран і виразок. Всередину призначають
при інфекційних і септичних станах, зовнішньо
– при фурункулах, карбункулах, гнійних
ранах і виразках, особливо при опіках
і пролежнях.
У медичній практиці
ехінацею пурпурову застосовують, насамперед,
як сильний імуностимулюючий засіб.
Застосування: ст. л. сирого подрібненого кореня
(або 20-30 г суцвіть (кошики) ехінацеї пурпурової)
залити 100 мл 70% спирту і настояти 10 діб
у темному прохолодному місці. Пити по
5-10 крапель, розчинених у 1 ст. л. води, за
15 хв. до їди.
Висновок
Ангіна – загальне інфекційне
захворювання, для якого характерно гостре
запалення компонентів лімфаденоїдного
глоткового кільця.
Розрізняють три типи ангіни:
первинні (катаральна, лакунарна, фолікулярна),
вторинні ( ангіна, яка розвивається як
супутнє захворювання при корі, скарлатині,
дифтерії, сифілісі та ін.) і специфічні(
грибкова ангіна і виразково-плівчаста
ангіна Симановського-Плаута-Венсана).
Переважно (майже у 80%) ангіну
викликають бета-гемолітичні стрептококи
групи А. Str. pyogenes. Також
домінуюче значення мають стафілокок,
аденовіруси, грибки. Розвитку захворювання
сприяють несприятливі кліматичні умови
та умови праці (запиленість, загазованість
повітря), охолодження організму, нераціональне
харчування, наявність хронічних гнійних
вогнищ в порожнині рота (каріозні зуби)
і гнійних синуситів, утруднене носове
дихання (гіпертрофічний риніт, аденоїди).
Збудник хвороби потрапляє
на мигдалини і починає там розмножуватися.
При цьому бактерії виділяють отруту,
що викликає пошкодження тканин. Частина
токсинів потрапляє в кров, розноситься
по всьому організму, викликаючи загальну
інтоксикацію - високу температуру, озноби
і інші явища.
При усіх формах ангін хворі
скаржаться на біль в горлі, а також на
головний біль, загальну слабкість, відчуття
"розбитості". Голос у них стає характерний
- ангінозний. Підвищується температура
тіла і іноді до (39-40С). Піднебінні мигдалини
збільшуються, відзначається їх гіперемія
(почервоніння). На поверхні мигдалин і
в лакунах - нальоти. Довколишні лімфатичні
вузли (підщелепні, шийні та ін.) збільшені
і хворобливі при пальпації.
При діагностиці ангіни
, як правило, не виникає яких-небудь складнощів.
Основним діагностичним прийомом є фарингоскопія
(оглядання ротоглотки). Також оцінюються
скарги, загальна симптоматична картина
і анамнез захворювання.
Основними препаратами
для лікування ангіни є антибіотики, наприклад:
цефтриаксон, пеніцилін, фромілід. Для
місцевого застосування використовують
таблетки для розсмоктування такі як декатилен
чи трахісан, і аерозолі – інгаліпт, ангілекс
або ж аерозолі з природної сировини такі
як пропосол чи хлорофіліпт. Також потрібно
полоскати горло розчином фурациліну
або соди. Після закінчення (або під час)
курсу антибіотиків приймають пробіотики
(лактовіт, лацидофіл), для відновлення
мікрофлори кишечника.
Крім застосування медичних
препаратів ефективними є також фітотерапія
і народна медицина.
Народна медицина рекомендує
почати лікування з полоскання горла трав’яними
відварами або ж настоями з ромашки, календули,
шавлії. Також потрібно пити теплі напої,
не гарячі, наприклад тепле молоко чи чай.
Вони не повинні подразнювати слизову
оболонку горла.
Вибір лікарських рослин обумовлений
їх хімічним складом. Наприклад алтея
лікарська містить слизисті речовини,
які покривають слизову оболонку горла,
і тим самим запобігають її подразненню,
в результаті чого ушкоджена тканина скоріше
регенерується і припиняється запалення.
Материнка звичайна за рахунок своєї ефірної
олії, головними складовими якої є тимол
і карвакрол, має антисептичну, протизапальну
дію, знищує мікроби, грибки, віруси. А
от за рахунок дубильних речовин, ефірної
олії звіробій звичайний має бактеріостатичну
і в’яжучу дію. Він обмежує ріст патогенних
бактерій ( в основному грампозитивних)
. Віт С, який міститься в звіробої сприяє
підвищенню опірності організму до інфекцій
та несприятливого впливу зовнішнього
середовища. Фітонциди, які входять
до складу шавлії лікарської, вбивають
і пригнічують зростання грибкових і найпростіших
бактерій. Ефірне масло багате
летючими ароматними речовинами і має
протимікробну і протизапальну дію. Смоли
мають протимікробну дію і мають приємний
запах, а цинеол посилює антисептичні
властивості шавлії.
Ангіна — це та хвороба, яку ні в якому
разі не можна ігнорувати. По-перше, зневага
до свого стану може обернутися переходом
захворювання в більш важку форму. По-друге,
це може стати причиною хронічного тонзиліту,
після чого лікувати ангіну доведеться
як мінімум раз на рік. Ну і останнє — ангіна
здатна негативно вплинути не тільки на органи
дихальної системи, але і привести до необоротних
наслідків у всьому організмі. Вона може
стати причиною важких хронічних хвороб,
таких як ревматизм (хвороба суглобів),
серцева та ниркова недостатність.
Для профілактики ангіни рекомендується
уникати переохолодження, дотримуватися
особистої гігієни, уникати простуди захворювання,
зміцнювати імунітет, займатися загартовуванням
організму, вести здоровий спосіб життя.
Отже, правильно сплановані та виконані заходи
з профілактики ангіни є ефективним засобом
запобігання та лікування цієї хвороби.
Список використаної
літератури
1. http://fitoapteka.org
2. http://fitovita.com.ua
3. http://mdovidka.com/angina.html
4. http://medicina.ua/diagnosdiseases/diseases/2815/2816/
5. http://mozdocs.kiev.ua
6. http://bolezni.at.ua
7. www.pharmencyclopedia.com.ua
8. http://www.vnarode.net/
9. http://compendium.com.ua
10. http://mediclab.com.ua
11. http://uk.wikipedia.org/
12. http://medicine.co.ua/
13. http://apteka-traw.com
14. Фармакотерапія: підручник
для студентів фарм. факультетів/Під ред.
О.В. Крайдашенка, І.Г. Купновицької, І.М.
Кліща, В.Г. Лизогуба. – Вінниця: Нова Книга,
2010.
15. М.Д.Машковський. Лекарственные
средства. Т.1,2. Харьков, Торсинг, 2001.
16. Д.А. Муравйов «Фармакогнозия». М., «Медицина»,
1978