Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Ноября 2014 в 22:56, курсовая работа
Якщо у хворої людини піднімається температура, виникає головний біль, слабкість і збільшуються лімфовузли, то, швидше за все, це ангіна. Симптоми захворювання властиві деяким іншим інфекціям, тому для постановки точного діагнозу необхідно оцінити клінічну картину хвороби і провести всебічне обстеження пацієнта.
Відомості про запалення горла дійшли до наших днів з кінця четвертого століття до нашої ери. Сама назва «ангіна» перекладається як задуха, оскільки в стародавні часи дане захворювання нерідко закінчувалося зупинкою дихання з летальним результатом. І при цьому хворі важко мучилися від нестачі повітря.
По суті, ангіна є гострим інфекційним тонзилітом, який вражає верхні і нижні відділи гортані.
Ангіна – це гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гострим запаленням одного або двох мигдалин глоткового кільця. Збудником у 4 з 5 хворих є бета-гемолітичний стрептокок. Збудники хвороби проникають в тканину мигдаликів ззовні (екзогенне інфікування) або зсередини (ендогенне інфікування). Від людини до людини ангіна передається повітряно-крапельним або аліментарним (харчовим) шляхом. При ендогенному інфікуванні мікроби потрапляють в мигдалики з каріозних зубів, придаткових пазух (при синуситах) або з носової порожнини. При ослабленні імунітету ангіна може викликатися бактеріями і вірусами, які постійно присутні на слизовій рота і гортані.
Крім того, що на ангіну частіше хворіють молоді люди, ускладнення протікають з найбільшими наслідками саме у віці від 12 до 18 років.
На сьогоднішній день, відомі такі найчастіші наслідки ангіни - це отит, паратонзилярний абсцес, ревматичне ураження серця і суглобів, а також нирок і нервів. Нерідко після важкого запалення горла виникає інфекційно-алергічний міокардит. Поразка серця після перенесеної ангіни може не проявлятися зовнішніми ознаками, зміни видно лише на електрокардіограмі. Але таке ускладнення може викликати більш серйозні проблеми з роботою органів кровоносної системи. [3]
Розділ I
Ангіна. Форми захворювання. Класифікація
Ангіна – загальне інфекційне захворювання, для якого характерно гостре запалення компонентів лімфаденоїдного глоткового кільця. Найчастіше такий місцевий прояв захворювання стосується саме піднебінних мигдалин.
Інфікування може бути екзогенним і ендогенним (аутоінфекціі). Екзогенне зараження частіше відбувається повітряно-крапельним (від хворого, від бактеріоносія при тісному контакті) або аліментарним шляхом (через продукти харчування - наприклад, молоко від хворих корів). Ендогенне інфікування відбувається при наявності в порожнині рота або глотки вогнищ хронічного запалення (каріозні зуби, гнійні запалення придаткових пазух носа і т.д.).
Основними збудниками є патогенні та умовно-патогенні коки: стафілококи, стрептококи (у тому числі і пневмокок). Не менш часто зустрічаються вірусні ангіни, збудниками яких є аденовіруси та герпесвіруси. Зустрічаються і паразитарні ангіни, збудниками яких є амеби ротової порожнини, і грибкові ангіни (кандидомікоз, лептотрихоз). Сприяючими факторами є місцеве або загальне охолодження, перевтома, психічне перенапруження, перенесені інфекційні захворювання, авітаміноз, сенсибілізація організму. Ангіною частіше хворіють в осінній та весняний періоди.
По загальноприйнятій класифікації ангіни ділять на три типи: первинні, вторинні й специфічні.
До первинних ангін відносять звичайні, прості або банальні ангіни, які є гострими запальними захворюваннями, що мають ознаки ураження тільки лімфаденоїдного кільця глотки. Вторинні це симптоматичні ангіни. До них відносять ураження мигдалин при скарлатині, дифтерії, інфекційному мононуклеозі й інших гострих інфекційних захворюваннях. До вторинних ангін також відносяться й ураження при захворюваннях крові – лейкозі, агранулоцитозі й інших. До третього виду відносять захворювання, викликані специфічними інфекціями – грибкова ангіна, ангіна Симановського-Плаута-Венсана. [3]
Вірусом, яким викликається первинна ангіна в більшості випадків виступає бета-гемолітичний стрептокок групи А. Також збудниками можуть бути золотистий стафілокок або пневмокок. Але в 85% хвороба виникає саме при інфікуванні стрептококами. Носії цих інфекцій виділяють у зовнішнє середовище досить велику кількість збудників, які передаються повітряно-крапельним, а також побутовим, контактним і аліментарними шляхами. Саме до групи стрептококів людина найбільш сприйнятлива, особливо в дитячому віці.
Залежно до глибини і характеру ураження лімфоїдної тканини глоткового кільця виділяють катаральну, лакунарну, фолікулярну і некротичну первинну ангіни, залежно від ступеня тяжкості – легку, середньої тяжкості і тяжку форму ангіни.
Катаральна ангіна характеризується поверхневим ураженням мигдалин. При фарингоскопії спостерігається гіперемія, набряклість мигдалин. У хворого виникає температура (37,0-37,5С), незначні зміни крові й слабко виражені ознаки інтоксикації. Катаральна ангіна триває 1-2 дні, після чого симптоми ангіни зникають, або хвороба переходить в іншу форму.
Лакунарна ангіна характеризується ураженням мигдалин в області лакун. Фарингоскопія показує виражену гіперемію, набряк мигдалин і розширення лакун. На піднебінних мигдалинах з’являється гнійний наліт. Він утворюється з фіброзно-гнійного вмісту лакун, може бути у вигляді дрібних вогнищ або плівки (нальоту). Цей жовтувато-білий наліт легко видаляється не залишаючи слідів, що кровоточать, і локалізується винятково на мигдалинах не поширюючись за їхні межі. У цю форму катаральна ангіна переходить частіше, чим в інші.
Фолікулярна ангіна має яскраво виражену картину «зоряного неба» – просвічування через епітеліальний покрив, фолікулів що нагноїлися. Характерним для цієї форми є ураження фолікулярного апарата мигдалин. При обстеженні виявляється глибоке ураження мигдалин, вони гіпертрофовані, покриті фолікулами, які мають вигляд білувато-жовтих дрібних утворювань.
Якщо у хворого фолікулярна чи лакунарна ангіна, то більш сильно виражена інтоксикація, температура тіла підвищується до 39-40C. Тому основні симптоми ангіни доповнюються загальною слабкістю, головним болем, болями в серці, м’язах і суглобах. При лабораторних дослідженнях у крові виявляється лейкоцитоз, а в сечі сліди білка, еритроцитів.
Некротична ангіна відрізняється від інших форм захворювання більш важким плином і більш вираженими симптомами. При цій формі захворювання фарингоскопія виявляє на мигдалинах уражені ділянки, що покриті нальотом. Він має нерівну пористу поверхню зеленувато-жовтого або сірого кольорів. Такі ділянки стають твердими, а після їхнього видалення поверхня кровоточить. Після відторгнення таких некротичних ділянок залишаються глибокі дефекти на тканинах мигдалин. Часто некрози поширюються на язичок, задню стінку ковтки й далі.
Симптоми некротичної ангіни погіршують загальний стан пацієнта, це лихоманка, блювота, сплутаність свідомості, висока температура. Лабораторні аналізи крові виявляють виражений лейкоцитоз, різке зрушення лейкоцитарної формули вліво, нейтрофільоз. Ця форма захворювання часто призводить до ускладнень.
Ускладнення ангіни можуть бути ранніми або пізніми. У першому випадку це захворювання, що виникають під час хвороби, вони викликані поширенням запалення на прилеглі органи. Такими ускладненнями є паратонзиліт, синусит, отит, паратонзилярний абсцес і т.д. Пізні ускладнення ангіни це захворювання, що виникли через 3-4 тижні, вони мають інфекційно-алергічне походження – це суглобний ревматизм, ревмокардит, постстрептококовий гломерулонефрит.
Вторинні й специфічні ангіни
Вторинні ангіни розвиваються як супутнє захворювання при інших інфекційних ураженнях. Як і первинні ангіни, це гостре запалення лімфатичного глоткового кільця, або його окремих елементів, найчастіше мигдалин.
Такі ангіни виникають при таких захворюваннях як кір, скарлатина, дифтерія, аденовірусна і герпетична інфекція, сифіліс і інші. До вторинних так само відносять групу ангін виникаючих при лейкозах. Симптоми ангіни у вторинній формі і її плин майже не відрізняється від первинних ангін, але на тлі інших захворювань мають більш виражені симптоми й форму.
Специфічні ангіни викликані не стрептококами, а іншими збудниками. Залежно від цього міняється клінічна картина й лікування захворювання. Такі захворювання виникають у результаті зниження захисних функцій організму, частого застосування антибіотиків, виснаження.
Грибкова ангіна виникає на тлі інших захворювань, особливо після тривалого лікування антибактеріальними препаратами при хронічному тонзиліті. Збудники ангіни дріжджоподібні гриби роду Candida albicans, у багатьох випадках до них приєднуються патологічні коки. Частіше захворювання спостерігається в дітей раннього віку.
Симптоми ангіни грибкового походження мало виражені. Загальний стан хворого практично не погіршується, тому що спостерігається дуже слабка інтоксикація. У рідких випадках може бути присутня субфебрильна температура й помірний головний біль. Місцеві симптоми обмежуються незначною гіперемією й помірним болем у горлі. Але болі може й не бути зовсім. Незначно збільшуються лімфовузли, при пальпації вони майже не хворобливі. Для цього захворювання характерна присутність білого або жовто-білого нальоту на мигдалинах, слизовій оболонці щік і язика. Наліт поширюється у вигляді крапок або острівців, він легко знімається.
Виразково-плівчаста ангіна або ангіна Симановського-Плаута-Венсана також відноситься до специфічних ангін. Збудниками захворювання є веретеноподібна паличка Плаута-Венсана спірохета Венсана. Найчастіше з’являється в хворих з імунодефіцитами, гіповітамінозами, хронічними інтоксикаціями, в ослаблених і виснажених організмах, які не мають достатніх захисних функцій. Для цього захворювання характерне однобічне ураження мигдалин.
На першу добу ангіна Симановського-Плаута-Венсана проявляє себе тим, що на ураженій мигдалині утворюється сирнистий або плівчастий наліт, сірувато-білого або зеленувато-брудного кольору. Після його зняття залишається поверхня, що кровоточить, яка знову покривається нальотом. Через 4-5 діб на ураженому місці виникає кратероподібна виразка, яка при загоєнні не залишає дефектів. Виразки можуть вражати дужки й піднебінне «небо».
Основні симптоми ангіни практично відсутні. Немає симптомів інтоксикації, лихоманки, крім місцевих проявів, спостерігається тільки збільшення регіональних лімфатичних вузлів. Лабораторне дослідження крові виявляє тільки незначний нейтрофільний лейкоцитоз. [4]
Розділ II
Етіологія та патогенез захворювання
Етіологія
У переважній більшості випадків (майже в 80%) ангіну викликають бета-гемолітичні стрептококи групи A Str. pyogenes. У 17,8% вона обумовлена стафілококами (самостійно - у 8,6% або у поєднанні зі стрептококами - у 9,2%). Str. pyogenes являють собою грампозитивні мікроорганізми, що розташовуються в препараті під мікроскопом попарно або у вигляді ланцюжків. Вони здатні рости на поживних середовищах, що містять тваринний білок. При вирощуванні на кров'яному агарі утворюють колонії діаметром до 1-2 мм з великою зоною повного гемолізу еритроцитів. У клітинній стінці стрептококів містяться антигенні речовини (глюкуронова і ліпотейхоєва кислоти, протеїни, полісахариди, пептидоглікани), які разом з екстрацелюлярнимими продуктами відіграють певну роль у патогенезі ангіни.
Також факторами, що сприяють виникненню ангіни, є речовини, що подразнюють носоглотку (пил, сигаретний дим, алкоголь, гостра їжа та ін.) Підвищений ризик захворіти на ангіну також є у тих, хто страждає захворюваннями носоглотки (аденоїди, синусит, гайморит т.д.).
Сприяючими факторами є місцеве або загальне охолодження, перевтома, психічне перенапруження, перенесені інфекційні захворювання, авітаміноз, сенсибілізація організму. На ангіну частіше хворіють в осінній та весняний періоди.
Слід знати, що поганий стан ротової порожнини (карієс, запалення пародонту) також може провокувати тонзиліт. Джерелом інфекції є хворі на ангіну, а також здорові носії стрептококів. Найбільшу епідемічну небезпеку представляють хворі на ангіну, які при розмові і кашлі виділяють у зовнішнє середовище велику кількість збудників. Основний шлях зараження – повітряно-крапельний. Здатність збудників ангіни розмножуватися на деяких видах харчових продуктів служить передумовою виникнення харчових спалахів захворювання.[10]