Вплив емоцій та почуттів на здоров'я людини

Ця здатність  потрібна артисту, а особливо педагогу, який, розпізнавши завдяки спостережливості внутрішні стани та переживання  учня, може керувати ними з метою  виховання, впливати на інших власними експресивно виявленими почуттями.

Форми та інтенсивність вияву емоцій і  почуттів значною мірою залежать від соціальних факторів - вихованості, рівня культури особистості, традицій та звичаїв. Це особливо позначається на виявленні їх за допомогою зовнішніх  засобів - мімічних та пантомімічних  виразних рухів. Внутрішній їх вияв (серцебиття, дихання, дія ендокринної системи) відбувається відносно незалежно від  соціальних чинників.

Форми переживання емоційних станів людиною

Емоційні  стани та форми їх виявлення детермінуються здебільшого соціальними чинниками, але, з'ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багатство емоційних  станів виявляється у різних формах.

Настрій людини може бути позитивним, що виявляється у її бадьорості й високому тонусі, та негативним, який пригнічує, демобілізує, спричиняє пасивність особистості.

Настрій - такий загальний емоційний стан, який не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв можуть бути найрізноманітнішими: непідготовленість до діяльності, страх  перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, приємні звістки тощо. Іноді  причини настрою людини, зазвичай поганого, приховуються в її підсвідомості.

Особливе  місце серед причин, що зумовлюють той чи інший настрій, посідає  марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні, спричинює пасивність, страх, розлад психічної діяльності

Прикладом афекту може бути несподіване переживання великої радості, вибуху гніву, страху

особистості. Рівень поступливості людини впливам  настроїв має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не підпадають під вплив настрою, не занепадають духом навіть у тих  випадках, коли для цього є певні  підстави, а навпаки, переборюють  труднощі. Легкодухі особи швидко піддаються настроям, часто потребують підтримки колективу. Зміна настрою  є абсолютно нормальним явищем, яке  однак, не повинно бути надто частим.

У стані  афекту (емоційного "вибуху") порушується  саморегуляція організму, яка здійснюється ендокринною системою. У цьому  стані послаблюються процеси  гальмування в корі великих півкуль  головного мозку.

І. П. Павлов, аналізуючи афективний стан, зазначав, що людина в стані афекту, який перевантажує гальмівну функцію кори, говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі в спокійному стані і про що шкодує, коли мине вплив афекту.

Особливо  різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні  процеси значно послаблюються. Афекти можуть зумовлюватися несподіваними  гострими життєвими ситуаціями, в  які потрапляє людина. Афект, як і  настрій, залежить певною мірою від  індивідуальних особливостей людини - її темпераменту, характеру, вихованості. Так, афективні люди часто спалахують без будь-яких на те причин, що позначається не лише на їх взаємостосунках з  іншими, а й на власному здоров'ї. Подібні емоційні "спалахи" виснажують людину, здатні викликати глибокі  зміни в її психічному житті. Проте  людина, яка виробила здатність опановувати  себе, контролювати свої емоції, може стримувати свої афективні реакції.

У стресовому стані поведінка людини значною  мірою дезорганізується, виявляються  неадекватні емоції, спостерігаються  безладні рухи, порушення мовлення, уваги, сприймання, пам'яті та мислення. Лише чітко засвоєні вміння та навички  в стані стресу можуть залишатися сталими. Практичний досвід дово

"Усім  людям більшою  або меншою мірою  властиве афективне  життя, без якого  вони перетворилися  б на пасивних, безособових істот".

Л. І. Божович

дить, що дисциплінованість, організованість  та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу. Однак  стрес є нормальним і позитивним станом психіки, оскільки мобілізує  людину на подолання проблеми, на противагу  від дистресу.

Дистрес спричинюється довготривалим переживанням стресового стану внаслідок постійної дії проблемного або небезпечного фактора; збереженням психофізіологічного напруження навіть після усунення загрози; надмірно сильною психофізіологічною напругою, що не відповідає ступеню загрози.

Переживання дистресу має негативні наслідки для людини, оскільки послаблює, морально травмує її.

Фрустрація - психічний стан людини, що викликається об'єктивно нездоланними (або такими, що суб'єктивно переживаються) труднощами на шляху до досягнення мети; переживання неуспіху.

Фрустрація  виникає внаслідок конфліктів особистості  з оточуючими, особливо в колективі, в якому людина не має підтримки, співчуття. Негативна соціальна  оцінка людини, яка зачіпає її індивідуальність - її вартісність, стосунки, загрожує престижу, принижує людську гідність, - спричиняє  стан фрустрації. Він часто виникає  в людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними  процесами, у невихованих, розбещених дітей.

Слід  відмітити, що істотні відмінності  в прояві емоцій та почуттів в значній  мірі обумовлюють неповторність  конкретної людини, тобто визначають її індивідуальність. 

Вплив емоції та почуттів на здоров’я людини

       Емоції або емоційна сфера людини - один з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності і поведінки. 
       В емоціях і відчуттях відбивається оцінка значущості що відбувається для людини. Вони визначають душевне здоров′я, адаптацію, працездатність і успіх всієї життєдіяльності людини. При емоціях відбуваються зміни в діяльності органів дихання, травлення, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, скелетної і гладкої мускулатури і ін. 
Емоції людини - це продукт суспільно-історичного розвитку. Вони відносяться до процесів внутрішньої регуляції поведінки.

      Украй важливе для людини уміти створювати оптимістичний, бадьорий, працездатний настрій, попереджати афекти і контролювати розвиток стресу.

      У визначення поняття «здоров′я» як один з його основних елементів включений стан психічного благополуччя. І це не випадково. Психічний стан людини надає істотний вплив на багато сторін його здоров′я. 
Воно визначає розумову і фізичну активність і працездатність, оскільки безпосередньо впливає на функції організму, на здатність людини адаптуватися до умов місця існування, що змінюються, багато в чому визначає взаємини з іншими людьми. Комунікабельні люди легше знаходять своє місце в колективі, володіють емоційною стійкістю, успішно протистоять стресам, депресії і різним захворюванням. Психічно здорові люди, як правило, успішно задовольняють свої матеріальні і духовні потреби, володіють відчуттям власної гідності і самоповаги, а також адекватною самооцінкою. 
       З цього складається позитивна мотивація відносно здорової поведінки, здорового способу життя.

      Психічне здоров′я людини є основою для формування активної особової позиції відносно якості власного життя. Особисте щастя, кар’єра, взаємини з колегами і друзями, батьками і близькими людьми безпосередньо пов′язані із станом психічного і соціального здоров′я. Важливим проявом психічного благополуччя є стан емоційної сфери людини. Емоційна стійкість повною мірою виявляється в психічній врівноваженості.

      Емоційні реакції виявляються у вигляді суб’єктивних переживань, свого відношення до всього, що людина пізнає і робить, до того, що його оточує. Емоційні реакції можуть мати різне забарвлення: радість або смуток, захоплення або розчарування, жалість або агресивність, біль або сором. 
      Емоційне віддзеркалення явищ, подій або фактів значно ширше і глибше, ніж наші відчуття, тому що вони роблять безпосередній вплив на всі функції організму.

      На доказ цього існує безліч прикладів. Бурхлива радість викликає відчуття емоційного підйому, що виражається в цілому комплексі фізіологічних реакцій: серце б’ється з подвоєною частотою, підвищується рухова активність, змінюються глибина дихання і багато інших функцій. 
Відчуття гніву або страху також виражається в реакціях з боку серцево-судинної і ендокринної систем. І навпроти, в спокійному стані, при відчутті задоволеності спостерігаються релаксація (розслаблення) нервово-м’язового апарату, відновлення втраченої енергії, відпочинок. Емоційні реакції людей на однакову ситуацію різні (суб’єктивні): різні люди по-різному переживають і виражають свої емоції. Це детерміновано, як мінімум, двома причинами: з одного боку, генетичною обумовленістю, а з іншої - придбаним життєвим досвідом.

       Спадковість визначає характер емоційної реакції з раннього дитинства. У зрілому віці більше діє придбаний досвід, він визначає поведінку людини. Величезне значення в емоційних реакціях і поведінці людини мають виховання і освіту.

       Спостереження за двома однояйцевими близнятами, які виховувалися абсолютно по-різному, показали, що емоційні реакції на одну і ту ж подію у них разниє. Багато наших реакцій є продукт багаторічного життєвого досвіду. 
      Так, емоційна реакція на подію або життєву ситуацію, з якою людина зіткнулася вперше, буває бурхливіша, ніж на ту ж ситуацію, яка виникла в другій або утретє.

      Людина схильна навчитися пригнічувати свої емоції або, навпаки, їх підсилювати шляхом відповідного тренування. У виникненні і протіканні емоцій у людини велику роль грають механізми другої сигнальної системи. 
Завдяки ній змінюються характер і складність емоційних переживань, а також з’являється можливість усвідомити свої емоційні стани, передати емоційний досвід і управляти своїми емоціями.

       Тривалі негативні неотреагированниє емоції можуть виснажити організм людини до крайнього ступеня, викликаючи несприятливі наслідки для здоров′я людини. Але разом з тим їх повна відсутність також шкідливо для організму. Все залежить від інтенсивності і тривалості емоційних переживань. 
      Вище було сказане, що емоційні реакції, емоційні переживання суб’єктивні: одна і та ж подія у різних людей може викликати задоволення або незадоволення, заспокоєння або збудження і тим самим впливати на стан здоров′я людини.

      Стан психічного здоров′я має діапазон від серйозних порушень психіки до високого емоційного благополуччя. У кожної людини психічні якості не тільки різноманітні, але і мають різний ступінь вираженості - одні сильні, інші слабкі. Проте емоційний стан може міняється протягом дня і день від дня. 
      Оптимістичне сприйняття навколишньої дійсності і себе найвластивіший емоційно здоровим людям. Вони і до себе, і до інших відносяться добре, володіють вираженим відчуттям власної гідності. Такі люди не приймають серйозно деякі недоліки своєї зовнішності, вони іронічні, у тому числі і до себе, володіють розвиненим відчуттям гумору.

      Будь-яка людина може навчитися поважати себе, змінити відношення до себе в кращу сторону, а також виховати в собі відчуття власної гідності. Ось деякі можливі прийоми роботи над собою.

1. Спробуйте змінити рід занять, якщо ваша професійна діяльність зайшла в безвихідь. Кожна людина обдарована від природи якимись здібностями. Треба знайти цю дорогу і діяти в даному напрямі.

2. Прикладете всі свої зусилля, щоб неодмінно добитися успіху. Головне - прагнути робити свою справу якнайкраще. Завжди треба ретельно і вдумливо, не упускаючи жодної дрібниці, готуватися до ділової зустрічі або переговорів, виступів, іспитів і т.д. Неприпустимо із-за слабкої підготовки провалити справу (або упустити свій шанс).

3. Навчитеся ранжирувати свої справи по ступеню важливості, віддаючи пріоритет найбільш значущим. Зробіть це своїм правилом, і успіх, а отже, і емоційне благополуччя не примусять себе чекати.

      Впродовж життя люди стикаються з безліччю труднощів і переживань через те, що деякі з потреб через об’єктивні або суб’єктивні причини не можуть бути задоволені. Емоційно здорові люди завжди знайдуть спосіб вийти з гідністю з скрутного становища. У кожній нерозв′язній ситуації вони бачать позитивні моменти.

      Важка ситуація колись закінчиться, і за нею, безумовно, наступлять позитивні зрушення. Це забезпечує їх благополуччя.

      Однією з важливих ознак емоційного благополуччя людини є його потреба піклуватися про інших людей. Вона закладена в кожній людині генетично. Проте людина влаштована так, що перш за все він піклується про саме собі. Ті люди, у яких не задоволені власні потреби, не виявляють цікавості до інших.

      Важливим показником емоційного благополуччя є те, як людина будує свої відносини з іншими людьми. Психічно здорові люди доброзичливо відносяться до тих, що оточують, вони чуйні і доброзичливі і мають право розраховувати на таке ж відношення до себе з боку оточення. Це додає їм упевненості і дає підставу вважати себе частиною суспільства.

      Особливе місце в емоційному благополуччі займає потребу бути коханим і здатність людини любити інших. Проте, перш ніж людина навчиться любити інших, він повинен навчитися поважати і любити себе. Нездатність до цього - показник неповаги до самого собі.

      Істотним і незмінним показником емоційного здоров′я є здібність людини до плідної і ефективної праці. Конфлікти на емоційному грунті не сприяють продуктивній праці. Вони відволікають увагу, ослабляють інтерес до роботи. 
При цьому неможливо сконцентрувати увагу на рішенні виробничого або учбового завдання ; зникає упевненість в собі, в своїх силах, що приводить до неефективної праці.