Вплив емоцій та почуттів на здоров'я людини

Характерною особливістю вияву почуттів у  ранньому віці є їх афективний характер. Емоційні стани виникають раптово, бурхливо протікають і так само раптово  зникають. Лише в старшому дошкільному  віці разом з появою складних форм емоційного життя в дітей виникає  здатність контролювати власну емоційну поведінку.

Розвиток  негативних емоцій значною мірою  зумовлений нестійкістю емоційної  сфери дітей і тісно пов'язаний з фрустрацією. Звичні способи вирішення  фруструючих ситуацій визначають емоції, які при цьому виникають. Стани  фрустрації та способи їх подолання, які часто повторюються в ранньому дитинстві, закріплюються в одних  у вигляді байдужості, безініціативності, в інших-агресивності, заздрості. Тому для уникнення подібних ефектів  небажано при вихованні дитини надто  часто добиватися виконання своїх  вимог прямим натиском. Наполягаючи  на невідкладному виконанні вимог, дорослі не дають дитині можливості самій досягти поставленої мети і створюють ситуацію фрустрації, що сприяє закріпленню впертості та агресивності в одних і безініціативності та байдужості — в інших. У таких ситуаціях доцільно використовувати нестійкість уваги дітей і намагатися відволікти дитину від проблеми, що виникла.

Дорослим  слід пам'ятати, що велике значення під  час формування такого емоційного стану, як агресивність, відіграє покарання  дитини. Дослідження показали, що діти, яких удома строго карали, виявляли під час гри більшу агресивність, ніж діти, яких карали не надто строго. Разом з тим повна відсутність  покарань несприятливо впливає на розвиток характеру особистості. Діти, яких за агресивну поведінку під час  гри карали, були менш агресивними  і поза грою, ніж ті, яких зовсім не карали.

Одночасно з формуванням емоцій у дітей  поступово формуються моральні почуття. Зародки моральної свідомості з'являються  під впливом похвали, заохочення, а також засудження, коли дитина чує від дорослих, що можна, а чого не можна робити. Спочатку дитина керується  власними інтересами, суспільна ж  корисність того чи іншого вчинку починає  визначати поведінку дитини дещо пізніше - у кінці дошкільного  періоду.

На початку  шкільного навчання діти характеризуються досить високим рівнем контролю за своєю поведінкою, у них з'являється  почуття сорому за здійснені негідні  вчинки.

У дітей  досить рано виявляються зародки  естетичних почуттів. Одним із ранніх його виявів є задоволення дитини від прослуховування музики. На кінець першого року дітям подобаються  певні речі - іграшки та особисті речі дитини. Це особливо стосується яскравих предметів. Велика роль при цьому  відводиться заняттям з малювання, музики, відвіданню картинних галерей, театрів, концертів тощо. Дитина в  цьому віці ще не може адекватно  оцінити твори мистецтва, а справжнє розуміння краси приходить лише в старших класах.

З початком молодшого шкільного періоду  розширюється коло знань та досвіду  дитини, що впливає на емоції та почуття  дітей. У них з'являється вміння керувати своєю поведінкою, стримувати себе, а їхні почуття не мають  того афективного характеру, який характеризував дітей раннього віку.

Знайомство  з окремими науковими дисциплінами, заняття в гуртках, самостійне читання  книг сприяє формуванню інтелектуальних  почуттів. Дитину все більше приваблює  пізнавальна діяльність, яка супроводжується  позитивними емоціями і почуттям задоволення від пізнання нового.

У дітей  шкільного віку змінюються життєві  ідеали. Якщо у дітей — дошкільників ідеалом найчастіше виступає хто-небудь з рідних, то у школярів ідеалами починають виступати інші люди, літературні  герої, історичні особи.

Характеризуючи  процес виховання почуттів, слід відзначити, що він починається з раннього дитинства. Важливою умовою формування позитивних емоцій та почуттів є турбота  з боку дорослих. Дитина, яка обділена любов'ю та ласкою, сама виростає холодною. Емоційна чутливість формується в процесі  турботи про слабших (це можуть бути менші братики чи сестрички або  тварини).

Почуття дитини не повинні обмежуватися тільки власними переживаннями, а виявлятися в конкретних вчинках, діях та діяльності. У протилежному випадку дитина виросте  сентиментальною, не здатною втілювати  свої почуття в життя.

Види  емоцій та почуттів

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана  з потребами. Потреба як потрібність  у чомусь завжди супроводжується  позитивними або негативними  переживаннями в різноманітних  їх варіаціях. Характер переживань зумовлюється ставленням особистості до потреб і  обставин,які сприяють або не сприяють їх задоволенню.

                                                                                     

               

  ^{Позитивні емоції}-реакція психіки на задоволену потребу: радість, насолода, задоволення тощо.

^{Негативні} - наслідок незадоволеної чи недостатньо задоволеної потреби: сум, гнів, страх тощо.

В нейтральних  емоціях немає безпосереднього  зв'язку між ступенем задоволення  потреби та реакцією психіки: інтерес, здивування.

^{Стенічні емоції} - ті, що посилюють активність, пожвавлюють людину, спонукають її до діяльності: радість, гнів тощо.

^{Астенічні} - ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують: сум, горе.

Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану ставлення до ситуації та об'єктів, що зумовлюють переживання, почуття  виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними і називаються захопленнями та пристрастями.

У афективній сфері людини особливе місце посідають ^{вищі почуття.} Вони являють собою відображення переживання людиною свого ставлення до явищ соціальної дійсності.

          

Рівень  духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються  їх інтелектуальні, емоційні та вольові  компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом  виховного впливу на оточуючих.

^{Моральні почуття} - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, людей, самої себе; їх джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільно важливої мети

Моральні  почуття людини сформувались у суспільно-історичному  житті людей, в процесі їх спілкування  і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання  взаємин особистості.

^{Естетичні почуття} - це почуття краси явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів і форм

Гармонійне  поєднання предметів, цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, які  глибоко переживаються та є натхненням для душі, що в свою чергу надихає  людей на створення творів мистецтва.

Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони утримують особистість  від скоєння негативних вчинків, сповнюють її високими прагненнями. Отже, естетичні почуття є істотними  чинниками формування моральності.

Вищі  рівні розвитку естетичного почуття  виявляються в почуттях прекрасного, потворного, трагічного, комічного. Ці різновиди естетичних почуттів органічно  пов'язані з моральними почуттями  і є важливим засобом їх формування.

^{Інтелектуальні почуття} являють собою емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні

Ці почуття  виявляються в допитливості, чутті  нового, здивуванні, впевненості або  сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво  виявляють пізнавальні інтереси, любов до знань, навчальні й наукові  уподобання.

^{Рівні розвитку інтелектуальних почуттів:} цікавість, допитливість, цілеспрямованість, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю

Залежно від умов життя, навчання та виховання  особистості інтелектуальні почуття  мають різні рівні розвитку.

Механізмом  пізнавальних почуттів є природжений  орієнтувальний рефлекс, але його зміст  цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності та умов життя  особистості.

^{Праксичні почуття} - це переживання людиною свого ставлення до діяльності

Людина  реагує на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється  в захопленні, задоволенні діяльністю, у творчому підході, в радості  від успіхів або незадоволенні, в байдужому ставленні до неї.

Праксичні почуття виникають у діяльності. Ці почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно  розвиваються і стають постійними тоді, коли діяльність відповідає інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляються елементи творчості. Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними почуттями.

Функції емоцій та почуттів

Як будь-які  інші прояви психіки, афективна сфера  людини має позитивні й негативні  наслідки для особистості. Стосовно позитивів, то маємо такі аспекти  їх проявів:

                  

Однак має місце і негативний вплив  афективної сфери на людину:

               

Фізіологічні  основи переживання людиною емоцій та почуттів

Емоції  й почуття являють собою складну  реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Емоції й почуття, як і всі  інші психічні процеси, мають рефлекторне  походження.

Фізіологічним механізмом емоцій є діяльність підкоркових  нервових центрів - гіпоталамусу, лімбічної  системи, ретикулярної формації. Але  кора великих півкуль головного  мозку відіграє провідну роль у виявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулюючу  функцію стосовно підкоркових процесів, спрямовуючи їхню діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань.

Між корою  та підкорковими центрами нервової системи  постійно відбувається взаємодія. Підкірка, вважав І. П. Павлов, позитивно впливає  на кору великих півкуль як джерело  їхньої сили, тонізує кору мозку, надсилаючи до неї потужні потоки подразнень. Кора регулює збудження, що надходять  з підкірки, і під її впливом  одні з цих збуджень реалізуються в діяльності та поведінці, а інші гальмуються залежно від обставин і станів особистості. Підтримка  або порушення стійкості нервових зв'язків зумовлюють виникнення різноманітних  емоцій і почуттів.

Останнім  часом вчені, що досліджували вищу нервову  діяльність у тварин, виявили в  корі великих півкуль головного  мозку так звані центри насолоди та страждання, подразнення яких викликає переживання відповідних позитивних та негативних емоцій. Так, пацюк, в  центр насолоди якого було вживлено електрод, доводив себе до повного  виснаження, натискаючи лапкою на педаль, що замикала електричне коло і викликала  збудження нервового центру, що в  свою чергу спричинювало переживання  твариною задоволення, насолоди. Однак, проведення подібних експериментів  щодо людей не викликало у них  тривалого переживання позитивних емоцій, що підтверджує контроль свідомості особистості над її емоційною  сферою.

Одним з фізіологічних механізмів почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені протягом життя системи тимчасових нервових зв'язків. Тут виникають почуття важкості і легкості, бадьорості та втоми, задоволення і прикрості, радості, торжества, відчаю тощо.

У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наші настрої, викликає захоплення, глибокі переживання. Найкращим показником цього є почуття, які викликають прозові й поетичні твори.

"Мені  здається, що такі  почуття через  зміни звичного  способу життя,  припинення звичайних  занять, втрату близьких  людей... мають своє  фізіологічне підґрунтя  значною мірою  саме в зміні,  в порушенні старого  динамічного стереотипу  і в складності  становлення нового".

І. П. Павлов

Усвідомлюючи  ситуацію, яка викликає певні почуття, та самі почуття, ми можемо зменшити силу переживання, стримувати, регулювати їх, але зовнішній вияв емоцій, внутрішній емоційний і почуттєвий стан при  цьому зберігаються.

Вияви емоцій та почуттів

Переживання емоційних станів - радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або  болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо - завжди мають певний вияв:

У процесі  набування досвіду і розвитку мовлення дитина поступово оволодіває експресивними способами вираження  емоцій і почуттів, певною мірою  стримує їх. На основі цього формується здатність сприймати й розуміти різноманітні форми та відтінки виявлення переживань, уміння їх розпізнавати, а також уміння їх використовувати з метою впливу на інших.

Залежно від обставин і стану організму, його підготовленості до переживань емоції та почуття можуть бути виражені по-різному. Наприклад, почуття страху може зумовити астенічну реакцію - скутість, шок, або ж реакцію стенічну.