Вплив емоцій та почуттів на здоров'я людини

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський університет імені  Б.Д. Грінченка

Педагогічний  інститут 
 
 
 

ІНДЗ  на тему:

«Вплив  емоцій та почуттів на здоров'я людини»

з курсу  «Методика вивчення валеології,

основ безпеки життедіяльності в початковій школі» 
 
 

                 Виконала:

студентка IV курсу 
 
 

                                          

                                               
 
 
 
 
 

Київ - 2012 

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………. 3

Загальна  характеристика емоцій та почуттів …………………………… 4

Формування  емоцій та почуттів …………………………………………. 7

Види  емоцій та почуттів …………………………………………………. 10

Функції емоцій та почуттів ……………………………………………… 13

Вияви емоцій та почуттів ………………………………………………… 16

Вплив емоцій та почуттів на здоров’я людини …………………………. 20

Висновок  …………………………………………………………………... 25

Список  використаних джерел ……………………………………………. 27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

          Емоційне здоров’я розглядається рядом вчених як один із компонентів загального здоров’я людини. При цьому дослідники спираються на визначення здоров'я, дане Всесвітньою організацією охорони здоров'я: «здоров'я - це не відсутність хвороби або фізичного недоліку, а стан гарного загального фізичного, розумового і соціального самопочуття».

        Психологічний термін «емоційне здоров’я» був введений Л.В.Тарабакіною, яка відзначила те, що емоційне благополуччя людини пов'язане як із характером пережитих емоцій, так і з можливістю й умінням ці емоції виражати. Проявом емоційного здоров'я є утвердження людини у суспільному житті.

Емоційного  здоров'я людини заслуговую на особливу увагу, так як обумовлюється все зростаючою кількістю порушень її емоційної та психічної сфери. З точки зору ряду дослідників, з одного боку, така тенденція пов'язана зі зростанням частоти й інтенсивності емоційних навантажень, чому сприяє ряд сучасних умов: стрімка зміна соціального і фізичного середовища, підвищення темпів життя і його вартості, руйнування традиційних сімейних структур, екологічні катаклізми.

        З іншого боку, значна частина сучасних людей негативно ставитися до емоцій, яким приписується деструктивна, дезорганізуюча роль, як у політичному, так і в особистому житті окремої людини. Емоційний світ особистості у рамках сучасного суспільства найчастіше перебуває поза його полем уваги. Недооцінка важливості та дієвості емоційної сторони життя, її ігнорування призводять до втрати навичок психогігієни в емоційному житті, ослаблення і втрати емоційного здоров'я, що у свою чергу призводить до серйозних несприятливих наслідків для психічного і фізичного здоров'я, а також для якості життя у цілому. 
 
 

Загальна  характеристика емоцій та почуттів

Людина  живе і діє в реальній дійсності. Вона пізнає навколишній світ, природу, людей, їхні соціальні стосунки. У  процесі діяльності, праці, спілкування  з іншими людьми, тобто у процесі  життя, у людини складаються певні  стосунки з суспільством, з групами  людей, з окремими людьми. Реальний світ у всій його різноманітності  відображається у свідомості індивідуальної людини.

Але людина не пасивно, автоматично відображає навколишню дійсність. Активно впливаючи  на зовнішнє середовище і пізнаючи його, людина водночас суб'єктивно переживає  своє відношення до предметів і явищ реального світу. Та сфера психіки, яка зв'язана з переживанням людиною  свого відношення до дійсності, до людей, з якими вона спілкується, називається  емоційною сферою, сферою емоцій та почуттів.

Світ  емоцій та почуттів різноманітний. Ми говоримо про почуття любові людини до Батьківщини, матері до дитини, про  почуття радості від здійснення необхідної для інших людей і  одночасно важкої роботи, про почуття  близькості до інших людей, з якими  спільно робиш корисну для  суспільства справу. До емоційної  сфери належать численні стани, переживання; радість, хвилювання, повага, горе, захоплення тощо.

Знання  людських емоцій і форм їх вияву  необхідне педагогу і вихователю, військовому і тренеру спортивної команди. Чуйне відношення до настрою  оточуючих людей - свідчення високої  культури поведінки.

Почуття пов'язані з усіма сферами нашої  психіки:

— з  відчуттями та сприйманнями (нам подобаються  певні кольори, форми, запахи, які  викликають у нас позитивні емоції);

— з  пам'яттю (відтворюючи ті чи інші повідомлення, ми нібито заново переживаємо емоції, які їх супроводжують; крім того, емоційне забарвлення повідомлення впливає  на ефективність його запам'ятовування);

— з  уявою, з уявленнями про майбутнє (нас охоплює жах, коли ми уявляємо, яку загрозу для світу несе ядерна бомба, тероризм тощо).

У науці  до цього часу все ще немає повної згоди стосовно того, що належить до поняття „почуття", а що до поняття  „емоції".

Ще зовсім недавно термін „емоції" було прийнято використовувати для позначення найпростіших переживань, пов'язаних з  первинними органічними потребами (у їжі, воді тощо). Близькою до цієї є погляд на емоції як на реакції, які  характеризуються сильними тілесними  змінами і їх яскравим зовнішнім  виявом. При цьому в емоціях  однобічно бачать таку їхню здатність, як негативний, руйнівний вплив на поведінку людини.

Найбільш  поширеним твердженням є те, що емоції - це відносно короткочасні переживання, які носять чітко виражений ситуативний характер, тобто зв'язані зі ставленням людини до ситуацій, що виникають, або можливих ситуацій, до своєї діяльності, до конкретних вчинків. Тобто емоції – це конкретна форма переживання почуттів.

Таке  розуміння не прив'язує емоцій лише до органічних потреб. При цьому  справедливо вважається, що емоції людини є продуктом суспільно-історичного  розвитку і впливу соціального середовища, у якому вона розвивається, і що вони пов'язані з усією різноманітністю  явищ і сторін дійсності, а не тільки з інстинктивними потребами та їх задоволенням.

Почуття, на відміну від емоцій, — це стійкі переживання, у яких виражається  емоційне ставлення людини до певного  об'єкта (суб'єкта): людини, сім'ї, класу, школи, художнього твору, мистецтва, Батьківщини.

Відмінність почуттів від емоцій зовсім не означає  відсутності їх взаємозв'язку. На тлі  стійких почуттів, наприклад, кохання  до близької людини, залежно від  обставин можуть переживатися різні  емоції; тривога за неї, горе при  розлуці, радість при зустрічі, гнів, якщо кохана людина в чомусь не виправдала сподівань.

Отже, на відміну від емоцій, почуття є  більш стійкими. Іншими характерними ознаками почуттів є:

1. Предметність („прив'язаність" до певного об'єкта  чи суб'єкта). Предмети, явища, люди, на які спрямована практична  і теоретична діяльність людини  і які при цьому викликають у неї емоційне ставлення - об'єкти (предмети) почуттів.

2. Суб'єктність  почуттів, невіддільність від їх  носія (особистості).

3. Інтимний  характер почуттів. Оскільки вони  належать внутрішньому світу  людини, а тому важко піддаються  вивченню.

4. Полярність, яка полягає в тому, що завжди  можна назвати позитивні та  негативні почуття (наприклад,  задоволення — незадоволення,  любов — ненависть, радість  - смуток тощо).

5. Амбівалентність  (подвійність). Причиною існування  подвійних почуттів є багатогранність  предметів та явищ дійсності,  у зв'язку з чим ставлення  людини до них не вичерпуються  одним якимось елементарним відношенням.  Прикладами такої подвійності  є: „насолоджуюсь і соромлюся", „приємні страждання". Ревнощі  - це одночасно і кохання, і  ненависть.

Повернемося до емоцій, які є головною характеристикою людської особистості. Подібно до мислення, пам'яті емоції є психічним явищем. Емоційні властивості людини, тобто здатність переживати емоції, називається емоційністю. Саме емоційні особливості є одними з найважливіших властивостей у структурі особистості людини. Знання емоційних особливостей людини дає нам можливість робити висновок про головне в ній.

Люди  самовизначають себе через свої емоції. Характер емоцій дитини говорить оточуючим  про особистість, що формується. Емоції дітей і підлітків є для  вчителя, батьків своєрідними індикаторами; вони вказують, наскільки успішно  формується те, що К.Д. Ушинський назвав це «ладом людської душі», а саме — спрямованість особистості.

Таким чином, емоції людини говорять про головний зміст особистості, тому що допомагають  розкрити внутрішній світ людей.

Сутність  емоцій визначають такі їх властивості, які характеризують ставлення людини до подій, людей, самої себе. Причому  в ставленні полягає той сенс і те значення, які ці явища мають  для людини.

Головною  емоційною одиницею, яка специфічно забарвлена відношенням, є переживання. Саме воно свідчить про відношення людини до явищ і подій навколишнього  світу, до самого себе. Це означає, що всі  ті емоційні особливості людини, які  характеризують переживання, є провідними, головними. До них належать:

1. Якісні  особливості емоційності. Вони, у  свою чергу, містять:

а) знак емоцій: позитивна вона (задоволення, прийняття) або негативна (незадоволення, неприйняття),

б) більш "дрібні" і більш конкретні, ніж задоволення-незадоволення, особливості: радість, задоволення, захоплення, гнів, тривога, розчарування, сором - їх називають  модальністю переживань.

2. Змістовні  характеристики емоційності, які  свідчать не тільки про якість  емоцій, але й про їх причини,  об'єкти.

Наприклад, знання того, що людина відчуває гнів, ще недостатньо для висновку погано це чи добре, морально чи неморально. Для  цього необхідно знати, чим була викликана емоція, тобто встановити її об'єкт.

3. Динамічні  особливості емоційності Вони  характеризують, по-перше, перебіг  емоційного переживання (глибину,  тривалість, частоту виникнення), по-друге,  особливості зовнішнього вияву  емоцій у поведінці - емоційну  експресію (міміку, жести, інтонацію). Динамічні ознаки - це всього лише  форма існування емоцій. Однак  вони є своєрідними індикаторами  переживань, „обличчям емоцій" і,  як ми побачимо далі, полегшують  контакти між людьми.

Формування  емоцій та почуттів

Розвиток  емоцій та почуттів проходить шлях від зовнішніх соціально детермінованих форм до внутрішніх психічних процесів. Складний процес формування особистості  складається з трьох компонентів: впливу соціального середовища, планомірного виховного впливу на особистість  через соціальні інститути, свідомого  цілеспрямованого впливу людини на саму себе, тобто самовиховання.

Найбільш  ранні емоційні вияви в дітей  пов'язані з органічними потребами  дитини. До них належать вияви задоволення  чи незадоволення при задоволенні  чи незадоволенні потреби в їжі, сні тощо. Поряд з цим починають  виявлятися і такі елементарні почуття, як гнів та страх, які спочатку носять неусвідомлюваний характер.

Дещо  пізніше (приблизно у 2 роки) з'являються  вияви емпатії співчуття і  співпереживання. Дитина може плакати, коли їй показують зображення людини, яка плаче, коли їй читають книгу  або вона дивиться мультфільм, де розповідається про страждання людини або тварин.

Позитивні емоції в дитини розвиваються поступово  у процесі гри та дослідницькій  поведінці. Так, спочатку в малюка викликає задоволення момент досягнення бажаного результату, що свідчить про заохочувальну  роль емоцій. Пізніше емоції починають  відігравати функціональну роль, тобто дитині приносить задоволення  не лише результат, а й процес гри. У старших дітей виявляється  передбачення задоволення і емоції в цьому випадку виникають  на початку ігрової діяльності, і  ні результат, ні процес гри вже не виступають центральними в переживанні  дитини.