Планування в системі охорони здоровя України

   Державний сектор охорони здоров'я забезпечуватиме  населення необхідним обсягом медичних послуг і братиме участь в обов'язковому медичному страхуванні. Комунальний сектор охорони здоров'я базуватиметься на комунальній формі власності, управлятиметься органами місцевої влади на основі державних стандартів якості медичної допомоги, ліцензування медичної діяльності, акредитації закладів охорони здоров'я.

   Приватна  медична практика буде складовою  системи охорони здоров'я, набуде свого поширення з розвитком  ринкових відносин в економіці країни і буде тісно пов'язана з добровільним медичним страхуванням. Держава регламентуватиме частку платних медичних послуг у загальному обсязі медико-санітарної допомоги, враховуючи, що більшість населення ще тривалий час не буде спроможне сплачувати страхові внески.

   У реформі управління важливе місце  займає оптимізація її структури, зокрема, взаємодія між різними управлінськими органами як по горизонталі, так і по вертикалі. Подальша політика перебудови передбачає реалізацію принципу децентралізації управління зі збереженням відповідальності за стан справ в охороні здоров'я на кожному її рівні.

   Реалізація гарантованого державою рівня безоплатної медичної допомоги забезпечуватиметься державним замовленням на державному та регіональних рівнях [5; c.327].

   Невідкладним  завданням перебудови системи управління є визначення місця Міністерства охорони здоров'я України в цьому процесі, його структури та функцій. Потребують також перегляду структури обласного рівня управління галуззю. 
Забезпечуватиметься виконання галузевої програми інформатизації, яка дасть змогу створити необхідні інформаційні системи, в тому числі управління охороною здоров'я всіх рівнів, створення реєстру медичних даних усіх громадян країни, забезпечить входження галузевої інформаційної системи до світової комп'ютерної мережі, 
Більшу підтримку матимуть громадські медичні об'єднання, діяльність яких позитивно позначиться на вирішенні багатьох регіональних та місцевих проблем і сприятиме демократизації системи управління (медичні ради, ради керівників медичних закладів, асоціації лікарів та медсестер тощо).

   Концептуально поряд із необхідністю перебудови системи медикаментозного забезпечення перебуває проблема вдосконалення матеріально-технічної бази галузі. У разі позитивних змін у системі фінансування вже на першому етапі розвитку передбачається істотне збільшення та оновлення основних фондів охорони здоров'я, зокрема, за рахунок удосконалення матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва, модернізації та заміни морально застарілого технічного обладнання тощо.

   Потребує  вдосконалення система управління матеріально-технічною базою галузі. Будуть збільшені обсяги виробництва конкурентоздатної продукції для потреб охорони здоров'я, створена єдина керована система інформації про основні фонди галузі.

   Програма  передбачає зміну податкової політики у виробництві та придбанні матеріально-технічних ресурсів для охорони здоров'я.

   У процесі розвитку галузі передбачається зміцнення міжнародного співробітництва  в галузі охорони здоров'я, співпраця  зі Всесвітньою організацією охорони  здоров'я, Фондом народонаселення ООН, Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та іншими агенціями Організації Об'єднаних Націй, координація діяльності міжнародних організацій, що діють в Україні, в напрямі реалізації загальноєвропейської стратегії "Здоров'я для всіх у XXI столітті", виконання положень Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" та Конвенції ООН про права дитини.

   Розвиток  двосторонніх стосунків з країнами передбачатиме спільні заходи, щодо охорони довкілля; вирішення транскордонних проблем, зокрема, з питань міграції та біженців; здійснення обміну інформацією про медико-санітарний стан тощо. Зростатимуть роль та обсяги державних інвестицій, іноземних кредитів під гарантії Уряду України для запровадження сучасних медичних технологій, розвитку мережі закладів охорони здоров'я, збільшення виробництва лікарських засобів та медичної техніки [6; c.453].

   З метою забезпечення ефективного  розвитку сфери охорони здоров'я  в Україні передбачається широке міжсекторальне співробітництво, залучення  сил , засобів різних відомств і галузей  народного господарства до вирішення проблем здоров'я згідно з Міжгалузевою комплексною програмою "Здоров'я нації". 
Унаслідок реалізації Концепції розвитку охорони здоров'я населення України і Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на першому етапі має бути зупинено погіршення здоров'я нації, а в подальшому досягнуто підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і забезпечення здорового способу його, збереження генофонду українського народу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    
Висновки

   Внутрішня еволюція самої системи охорони  здоров’я й методи регулювання її життєдіяльності підлеглі законам суспільного розвитку. Саме виходячиіз цих об’єктивних законів, що визначають, з одного боку, сутність системи охорони здоров’я як специфічної галузі державного устрою, з іншого боку – формуючих науково обґрунтовані методи регулювання її життєдіяльності, можливі забезпечення й практичне здійснення конкретних планів розвитку системи [4].

   Планування  в системі охорони здоров’я – конструювання взаємодії усіх її ланок у процесі реального часу, тобто його роль полягає у тому, щоб чітко організувати та налагодити взаємозв’язок.. На кожен рік розробляється річний план діяльності галузі, який включає в себе аналіз роботи за минулі та попередній роки та зміст роботи з охорони здоров’я на новий рік.

   Планування  передбачає конкретні заходи для  підвищення рівня здоров’я та попередження захворюваності населення: нормативно-правова  основа діяльності, фінансування галузі, інформаційно-освітній аспект,кадрова та інноваційна політика, перспективи розвитку.

   Завдяки плануванню в системі охорони  здоров’я впорядковується не лише робота окремих медичних закладів, напрямів її діяльності, а й забезпечується ефективне функціонування цієї системи в цілому, що передбачається державною політикою у цій сфері.

   Державна політика у сфері охорони здоров'я спрямовується на забезпечення необхідних умов для реалізації громадянами своїх прав. У рамках системи охорони здоров’я повинні надаватись послуги, що чуйно реагують на потреби й справедливі з фінансової точки зору, при поважному відношенні до людей. Гарна система охорони здоров’я щодня повинна відчутно поліпшувати життя людей. Остаточна відповідальність за загальне функціонування системи охорони здоров’я в країні лежить на уряді, але розумне керівництво в районах, містах  і окремих медичних установах також дуже важливе. Посилення й розвиток систем охорони здоров’я, забезпечення її функціонування на більш справедливій основі визнано основними стратегіями боротьби з убогістю й сприяння розвитку [1]. 

   Список  використаних джерел

   1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.96. 
2. Закон України "Про страхування" м. Київ, 4 жовтня 2001 року, N2745-111 
3.  Вдов'як Л. Фінансування охорони здоров'я та можливість контролю за використанням страхових фондів застрахованими громадянами // Збірник матеріалів науково-практичної конференції з міжнародною участю "Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. - Львів, 23 січня 2004.

   4. Фуртак І., Годунов А., Собін О., Любінець О., Базилевич А. Автоматизована  система управління охороною  здоров'я II Збірник матеріалів  науково-практичної конференції  з міжнародною участю "Ефективність  державного управління в контексті європейської інтеграції"' ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. - Львів, 23 січня 2004.

   5. Карпишин Н. Обов'язкове медичне  страхування в Україні: проблеми  реалізації та перспективи // Збірник  матеріалів науково-практичної конференції з міжнародною участю "Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції" ЛРІДУ НАДУ при Президентові України. - Львів, 23 січня 2004. 
6. Проект урядової програми "Україна — 2010" (Конспект програми стратегічного розвитку) // Урядовий кур'єр. — 1999. — 3, 6, 10, 21 квітня.

   7. Послання Президента до Верховної  Ради України - 2000 рік. Україна:  поступ у XXI століття (Стратегія  економічної та соціальної політики  на 2000— 2004 рр.) // Урядовий кур'єр. — 2000. — 28 січня.

   8. Глоссарий терминов по медико-санитарной помощи. ВОЗ, Копенгаген, 1977,429 с. 
9. Голяченко О., Голяченко А. Здоров'я людності та діяльність медичних закладів України у 80-і роки та прогноз на майбутнє. Тернопіль, 1991, 57 с. 
10. Голяченко О. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я. Київ, Вігай, 2003 ,198 с.

   11. Гранди Ф., Ренке У.А. Исследование  практики здравоохранения и формализованные  методы управлення. Женева, ВОЗ, 2001,230с. 
12. Основи законодавства України про охорону здоров'я. Голос України, 2002, №238.