Медико-біологічні властивуості емульсій

               Міністерство охорони здоров'я України

Вінницький національний медичний університет

                            імені М.І.Пирогова

                                                      Курсова робота

з аптечної технології лікарських засобів

                      Тема: Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти емульсій

 

Виконавець:

Студентка 52 групи 3-го курсу

фармацевтичного факультету

Мойсеенко Анна

Керівник:

Голод Альона Сергіївна

 

          МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ  УКРАЇНИ

                       Вінницький національний медичний університет

                                              імені М.І.Пирогова

 

                                                                                                         Затверджено

                                                                                                     Зав.кафедри фармації

                                                                                                          доц.Бобрук В.П

                                                 Завдання

                                         до курсової роботи

                        з аптечної технології лікарських  засобів

        Студентки 3-го курсу 52 групи фармацевтичного факультету

       Тема: Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти емульсій

 

                                                                                                                                                                        Дата видачі завдання      

                                                                                                                                            Термін здачі курсової роботи

 

                                                                                                                                     Керівник курсової роботи:             

                                                                                                                                Завдання отримав:  

                                                      Вінниця,2012 р.

                                                    Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………5

Актуальність теми…………………………………………………………………..9

Огляд літератури

Розділ 1 Характеристика емульсій та компонентів які входять до її складу…10

1. Емульсії,класифікація емульсій………………………………………………... 10
2. Методи визначення типу емульсій……………………………………………..12
3. Емульсії як дисперсні системи………………………………………………….13
4. Емульсії як лікарська форма………………………………………………........15
5. Біодоступність лікарських речовин із емульсій………………………………18

Розділ 2 Емульгатори та їх класифікація……………….………………………22

2.1Гідрофільно-ліпофільний  баланс………………………………………………24

2.2Іоногенні емульгатори………………………………………………………….25

2.3Неіоногенні емульгатори……………………………………………………….27

2.3 Амфотерні емульгатори……………………………………………………….29

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Розділ 3 Технологія приготування масляних і сім’яних емульсій,додавання лікарських речовин до сім’яних та олійних емульсій,емульсії ефірних масел та інших рідких препаратів

3.1 Приготування сім’яних  емульсій…………………………………………….30

3.2Приготування масляних  емульсій……………………………………………34

3.3 Емульсії ефірних масел та інших рідких препаратів……………………….35

3.3Випадки нераціональності  в прописах емульсії…………………………….40

4.3Відпуск і зберігання  емульсій………………………………………………..43

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………………….45

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………..46

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Вступ

Емульсії - однорідні по зовнішньому вигляду лікарські форми, що складаються з взаємно нерозчинних тонко дисперсних рідин, призначені для внутрішнього, зовнішнього чи парентерального застосування. Розмір часток (крапельок) дисперсної фази в емульсіях коливається в межах від 1 до 50 мкм (мікронів). Але можуть бути приготовлені і більш високодисперсні системи.

До позитивних якостей  емульсій можна віднести наступні:

1.       Можливість  сполучати в одній лікарські  формі  рідини, що не змішуються, що дуже важливо для точності їхнього дозування;

2.       З роздробленням  речовини збільшується його вільна  поверхня. Збільшення поверхні дисперсній  олії сприяє більш швидкій  дії лікарських речовин, розчинених  у                 дисперсній фазі, а також прискорюється  процес гідролізу жирів ферментами  шлунково-кишкового тракту, що веде  до більш швидкого терапевтичного ефекту.

3.       В емульсіях  є можливість зм'якшити подразнюючу  дію на слизову оболонку шлунка деяких лікарських речовин.

4.       Є можливість  маскувати неприємного смак і  запах жирних і ефірних олій, смол, бальзамів і деяких лікарських  засобів.    Полегшується прийом  в’язких  олій, що погано дозуються.

Емульсії є цінними  ліками в дитячій фармакотерапії.

Поряд з позитивними сторонами, емульсії не позбавлені й окремих  недоліків, що полягають у наступному:

-        мала  стійкість, вони швидко руйнуються  під впливом різних факторів (світло, температура, присутність електролітів і ін.);

-        емульсії  є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів;-        відносна тривалість приготування, тому що  при цьому вимагаються відповідні прийоми, практичний досвід і умови;

-        необхідність  застосування емульгаторів, щоб  удержати фазу в диспергованому стані.

У зв'язку з тим, що емульсії являють собою дисперсну хитливу  систему, що легко руйнується під  впливом різних факторів, тому їх готують тільки на нетривалий термін.

Дві  рідини, що не змішуються, можуть утворити два типи емульсій в залежності від того, яка з  рідин буде перетворена в дисперсну  фазу і дисперсійне середовище.

ЕМУЛЬСІЇ ДЛЯ  ПАРЕНТЕРАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ (лат. emulsiones ad usum paranteralem) — однорідна на зовнішній вигляд лікарська форма, виготовлена із взаємно нерозчинних тонкодиспергованих рідин, призначених для парентерального застосування, які служать забезпеченням енергетичних ресурсів організму, транспорту корисних речовин до органів та тканин. За складом належать до субстратовмісних ЛП для парентерального живлення організму в критичних ситуаціях. Емульсії — кінетично нестійкі системи, їх стабільність залежить від щільності, в’язкості середовища, а також від швидкості осідання та розміру часток. Тому емульсії для парентерального застосування  потребують тонкого диспергування дисперсної фази з метою виключення емболії при введенні в русло крові; не повинні мати ознак розшарування. Агрегативна стійкість забезпечується наявністю заряду на поверхні часток, сольватним шаром, оболонкою з ВМС або ПАР навколо часток дисперсної фази. Важливим аспектом в/в емульсій є швидкість вивільнення лікарських речовин із дисперсної системи, на яке суттєво впливає їх здатність до дифузії, коефіцієнт їх розподілу, розмір часток (до 40 мкм, визначається методом мікроскопії) та в’язкість масляної фази.

У зв’язку з можливістю інфікування організму до вихідних матеріалів, умов приготування і готової продукції для парентерального введення висуваються особливі вимоги: висока чистота, апірогенність, відсутність механічних включень, стерильність, стабільність, ізотонічність, ізоіонічність, ізогідричність, реактогенність, певна іонна сила та в’язкість відповідно до в’язкості крові.

Значне місце при парентеральному живленні належить інфузійним препаратам, до складу яких входять жири (енергетична цінність понад 38 кДж/г або 9 ккал/г). Рослинні жири і фосфоліпіди містять значну кількість незамінних поліненасичених жирних кислот (лінолеву, ліноленову, арахідонову), які виконують важливу роль в обмінних процесах, складають постійні структурні елементи клітинних мембран (мембранні ліпіди), є попередниками простагландинів. До складу рослинних жирів входять також жиророзчинні вітаміни А, D, E, K. Низка жирових основ містить рослинні олії: соєву, оливкову, кунжутну, бавовникову, соняшникову. Водні розчини гліцерину та сорбіту в жирових емульсіях для парентерального застосування забезпечують їх осмолярність та підвищують стійкість. Стабілізація емульсій здійснюється за рахунок додавання емульгаторів, найчастіше — фосфоліпідів, виділених з яєчного жовтка, мозку великої рогатої худоби, соняшника, сої. Склад емульгатора підбирається залежно від складу емульсії й концентрації нейтральних ліпідів, що містять фосфатидилхолін, сфінгомієлін, фосфатидилетаноламін, фосфатидилсерин. Крім фосфоліпідів рослинного та тваринного походження, використовують неіонні ПАР (блоксополімери пропілен- та етиленоксиду, ефіри поліоксиетилену та сорбітану), похідні холевої кислоти, вищих жирних кислот (олеїнової, стеаринової, пальмітинової, лінолевої, ліноленової, міристинової) або їх фізіологічно прийнятних солей, середньоланцюгових жирних кислот (напр. каприлової, капронової), основних аміноксилот (L-лізину). Обов’язковою умовою є відсутність у складі емульгаторів речовин із високою гемолітичною активністю. Оптимальний розмір часток емульсії для парентерального годування 0,8–1,0 мкм, що досягається шляхом їх механічного та ультразвукового диспергування. При диспергуванні важливе значення має вибір кількості емульгатора, порядок змішування складових, рН системи та температурний режим приготування емульсій. Для стерилізації емульсій найчастіше використовують термічний метод та ультрафільтрацію. Останній є більш прогресивним.

Медичною промисловістю  виробляються й широко використовуються в лікувальній практиці такі ЛП, як Інтраліпід (Швеція), Ліпофундин (Німеччина, Фінляндія), Веноліпід (Японія), Ліпозин (США) та ін. Львівською науковою школою (професор Ф.А. Жогло зі співавторами) розроблений препарат Ліпідин, що є 20% емульсією олії соняшникової, стабілізованою 1% рослинним фосфатидилхоліном. Особливу групу складають жирові емульсії, що містять різні АФІ, які здатні доставляти в певні органи та тканини «ультраемульсії». Вони здатні проходити крізь гематоенцефалічний бар’єр, вибірково накопичуватися в гліобластомі і саркомі (напр. жиророзчинний цитостатик); з їхньою допомогою можна доставляти в тканини транквілізатори, вітаміни та інші лікарські речовини. Широкого використання в медичній практиці набули емульсії антигемолітичної дії, що знижують гемоліз еритроцитів. Максимальну антигемолітичну активність мають ЛП, до складу яких входить 60–65% фосфатидилетаноламіну, одержаного зі спинного мозку великої рогатої худоби. Для лікування гемолітичних явищ використовують амінофосфатид, що містить до 3% жирової емульсії фосфоліпідів і здатний затримувати гемоліз на 95–100%. Значного поширення набули також емульсії на основі фторвуглецевих сполук, які призначені для перенесення кисню в організмі. На основі цих емульсій запропоновані ЛП для кровозаміщення, в яких емульгатором є комплекс фосфоліпідів (20% фосфатидилетаноламіну, 60% фосфатидилхоліну та 20% холестерину). Емульсії перфторвуглеводів успішно використовуються при лікуванні кардіоплегії, операціях на відкритому серці, регіональній перфузії кінцівок, кровозаміщенні та лікуванні геморагічного шокового стану.

Нормативна документація на інфузійні ЛП для парентерального живлення містить такі розділи: опис, якісне визначення, прозорість, колір, механічні включення, стерильність, пірогенність, токсичність, осмолярність, реактогенність (для високомолекулярних розчинів), об’єм наповнення, кількісне визначення, маркування та упаковку.

                                                                                                          

 

Актуальність теми

В аналізі все більшого розвитку набуває тенденція до створення зручних, експресних, екологічно безпечних та високоточних методик визначення гідрофобних органічних сполук, якими є значна частина продукції фармацевтичної та косметичної промисловості, а також методик аналізу якості продуктів харчування. Ці питання виявились однією з основних передумов використання водноміцелярних розчинів поверхнево-активних речовин (ПАР) та ПАРстабілізованих мікроемульсійних та емульсійних систем як середовищ для проведення аналітичних реакцій. В основі більшості таких методик лежить солюбілізація або емульгування визначуваних гідрофобних сполук міцелярними або емульсійними системами, що можуть розглядатись як екобезпечна альтернатива токсичним органічним розчинникам, які традиційно використовуються при визначенні гідрофобних органічних сполук.

Однак, в даний час у літературі відсутня загальна теорія, що дозволяє кількісно прогнозувати хіміко-аналітичні властивості органічних сполук та протікання хімічних реакцій в ПАРстабілізованих емульсійних системах. Залишаються відкритими питання практики використання емульсій у титриметричному та спектрофотометричному аналізі. Відсутні систематичні дані про вплив різних факторів на параметри атомноабсорбційного визначення металів. Тому розробка практичних підходів та теоретичних рекомендацій по створенню оптимізованих ПАРстабілізованих емульсійних систем для титриметричного, спектрофотометричного та атомно-абсорбційного визначення високогідрофобних органічних сполук є актуальною задачею.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Характеристика емульсій та компонентів які входять до її складу

1.1Емульсії,класифікація  емульсій

Емульсіями  називаються  мікрогетерогенні системи,в яких і дисперсна фаза,і дисперсне середовище утворені рідинами ,взаємно нерозчинними або досить мало розчинними один в одному. Емульсії являються грубо дисперсними системами. Розмір їх частинок(краплин) в них зазвичай варіює в межах від 1 до 50 мкм. Однак можуть бути приготовані і високодисперсні емульсії. Найбільш практичного значення мають емульсії в яких одна фаза це вода,а інша-масло(олія). Поняття «масло» умовне,так як ця фаза може бути утворена як істинними рідкими жирами або мінеральними маслами,так і іншими неполярними рідинами,в хімічному відношенні нічого спільного не маючи ні з жирами,ні з мінеральними маслами.