Юрій Дрогобич – Професор Болонського та Краківського університетів

Міністерство охорони здоров’я

Івано-Франівський національний медичний університет

 

 

кафедра соціальної медицини

організації охорони  здоров’я

та медичного правознавства  з

з курсом історії медицини

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Юрій Дрогобич –

Професор Болонського та краківського університетів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

студентка 1 курсу

6* групи

медичного факультету

Тимчишин Оксана

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Івано – Франківськ

2012 р.

План:

1.Вступ.

2. Додатки.

3.1.Юнацькн життя .

3.2.Здобування освіти.

3.3. Юрій Дрогобич –ректор Болонського університету.

3.4. Внесок у медицину.

4. Виновок.

5. Список використаної  літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Жити в епоху, де прописані Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Дюрер, Коперник, Війон, Роттердамський, Колумб, Рабле, і залишити хоча б якийсь слід у науці чи мистецтві - це вже чимало. А коли цей слід видно й через віки, то він - справді значущий. Перший доктор із Русі Юрій Котермак, який обрав собі за псевдонім назву рідного міста - Дрогобич, невтомною працею, різнобічним талантом відчутно прислужився розвиткові науки й культури доби Відродження. Його ім'я знане у вчених колах Італії, Франції, Польщі, Німеччини. Примхлива доля розпорядилася так, що на батьківщині Юрія Дрогобича - в Україні - про нього довідалися порівняно недавно: на межі 20-30-х років минулого століття. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У сім'ї убогого  дрогобицького ремісника Михайла  Котермака народився хлопчик, якого  нарекли Юрком. Хіба могли рідні  й гадку мати, що син стане доктором медицини, філософії та ще й ректором університету на далекій чужині? Мати, змучена тяжкою щоденною працею, померла, коли Юрко був ще малим. Ріс він із батьком і старшою сестрою.

Разом з іншими сусідськими хлопчаками, ходив учитись  грамоти до дяка церкви Св.Юра. Швидко навчився не тільки читати псалтир і часословець, а й писати. Старенький монах Євтимій, який доживав віку при церкві, давав допитливому хлопцеві читати житія Києво-Печерських угодників. Багато часу старий чернець приділяв перевірці пасхалій - календарних таблиць, за якими вираховували дати рухомих церковних свят у різні роки. Юрко старанно вчив латинську мову, яка вживалася тоді не лише в усіх вищих школах Європи, а й у магістратах галицьких міст, у громадських і земських судах Галичини та Поділля. Знання латини й іноземних мов ставали у пригоді, щоб знайти роботу в купців, які все частіше приїжджали до їхнього міста. У XIV-XV ст. Дрогобич мав тісні стосунки з Італією, особливо з містами Флоренція та Генуя. Італійці були майже беззмінними управителями й головними працівниками місцевої солеварні. До Дрогобича приїжджали купці як з Італії, так і з інших країн Європи. Юрко уважно слухав розповіді італійців про їхню батьківщину. І в його голові зароджувалася думка і самому помандрувати в далекий світ - до Флоренції, Венеції та Болоньї.

Після смерті батька Юрію запропонували найнятися писарчуком до львівської контори пана Айнольфа. Львів - колишня столиця галицько-волинських князів - справив на нього величезне  враження. Зранку й до вечора юнак працював у конторі й на складах, рахував товари, переписував реєстри витрат і прибутків. Роботи було багато - хазяїн вів велику й різноманітну торгівлю. В його будинку можна було побачити купців з багатьох міст і країн.

У Львові Юрко мав  змогу навчатися в кафедральній школі. Проте його мрією був університет. У XV ст. вищі школи існували у багатьох країнах Західної Європи. Майже всі вони складалися з чотирьох факультетів: богословського, юридичного, медичного та "артистичного", де вивчали "Артес лібералес" - сім "вільних мистецтв". До них належали предмети тривіуму (граматика, логіка, риторика) і квадривіуму (арифметика, геометрія, музика, філософія). Найближчим до України був університет у Кракові. Попросивши розрахунок у пана Айнольфа, Юрій на початку 1469 року пристав до купецької валки, що вирушала зі Львова на Захід. Він зробив найнижчий внесок - один грош; склав присягу на вірність університетським статутам і звичаям й офіційно став студентом артистичного ( або філософського факультету). Бідніші студенти, щоб звести кінці з кінцями, бралися за будь-яку роботу. Серед них були переписувачі книг, палітурники, слуги професорів та багатих студентів, келнери по винарнях і курсори-посланці, які розносили листи з Кракова до інших міст. Найкраще було тим, які влаштовувалися вчителями у парафіяльних школах або давали приватні уроки. Юрій не цурався ніякої роботи. У списках вступників до цього закладу за 1411-1600 рр. вдалося відшукати принаймні 32 вихідців з Дрогобича. Завершувала курс навчання й отримувала наукові титули лише незначна частина студентів.

Здобуття Юрієм  Дрогобичем 1470 р. ступеня бакалавра, а 1472-го - магістра свідчить про його наукові здібності й неабияку наполегливість у доланні труднощів. Із 208 юнаків, які разом з ним  вступили до університету, бакалаврами  у 1470-1471 навчальному році стали 66 чол., а ступінь магістра отримали у 1472-1473 лише 9 з них. Щоб отримати звання магістра, бакалавр Юрій Котермак мусив прослухати всі обов'язкові лекції, серед яких чільне місце займало коментування творів Арістотеля: "Метафізика", "Етика", "Політика", "Економіка", "Фізика" та ін. Крім того, Юрій відвідував лекції з арифметики, музики, теорії планет, геометрії за Евклідом. Цікавився астрономічними спостереженнями, вчився складати астрологічні прогнози. Багато часу він приділяв вивченню астрологічних теорій. Складав астрологічні передбачення, за що отримував непогану платню від світських і духовних панів, які без поради астрологів не починали жодної значної справи.

Через два роки після присудження бакалаврського ступеня Юрій склав магістерський екзамен й виїхав продовжувати навчання до Італії - у славетному Болонському університеті. Сюди звідусіль приїжджали юнаки, які прагнули отримати освіту в одному з найзнаменитіших навчальних закладів Європи. Далеко поза межами Італії славились болонські медики, астрономи, філософи. То була доба Відродження - яскрава сторінка в історії культурного розвитку людства. Посилився інтерес до творів стародавньої Греції та Риму. Італійські гуманісти, ставлячи в центр уваги людське життя, звернули свій погляд до людини з її пристрастями, радощами і болями.

У Болоньї Юрій з захопленням удосконалював  свої знання. Він здобув ступінь  доктора вільних мистецтв, а пізніше - й медицини. У списках лекторів Болонського університету вказується, що в 1478-1482 навчальних роках він читав так звані ранкові лекції з астрономії.

Разом з тим продовжував опановувати й медицину. Щоб стати доктором медицини, треба було студіювати цю науку чотири роки. Отож, виступаючи на заняттях з астрономії як доктор вільних мистецтв і професор, на лекціях з медицини Юрій Дрогобич сидів на студентській лаві. Астрономія, що її викладав доктор Юрій, і медицина, яку він студіював на лекціях, у ті часи тісно пов'язувались між собою. Кожен лікар мусив розумітись на астрономії, щоб за розташуванням небесних світил встановити час, коли можна здійснити операцію, пустити кров, коли найкраще діють ті чи інші ліки. Вважалося, що "лікар без знання астрології подібний до ока, позбавленого здатності бачити". Практичних занять було мало. Починаючи з третього року навчання медицини, Юрій Дрогобич отримав право бути присутнім при розтинах. За весь час навчання кожен студент допускався на розтин лише двічі.

Важко було вижити на студентські  оплати за лекції з астрономії. І  тому на деякий час Ю. Котермак виїхав до міста Касале – столиці маркізату Монферрат, де прийняв посаду лікаря та астролога при дворі маркіза Гуільєльмо VІІІ, родича останнього імператора Візантії. Але вже в жовтні 1480 року він повернувся до Болоньї, щоб, як і раніше, викладати астрономію й вивчати медицину.

24 березня 1481 року був  особливим днем дня Болонського  університету і для Юрія Котермака  – в цей день студенти медики  та артисти (студенти підготовчого  факультету) обирали нового ректора.  Ректорів університету вибирали  по черзі з числа представників усіх чотирьох згадуваних вище націй. Теперішній ректор Бернардіно Гозадіні був ломбардцем, отже на наступний рік треба було обрати студента з-за Альп.

Згідно зі статутами  ректором міг стати лише студент, записаний до університетських книг. Він мусив скінчити два роки навчання медицини, мати щонайменше двадцять п’ять років, а головне „перевищувати інших наукою і чеснотами”. Заборонялося обирати тих, хто вивчав на час виборів граматику й хірургію. Це було свідченням високої поваги до ректорського звання, до якого не допускались представники наук, які вважалися початковими. Адже студентський ректор був „князем” всього університету, верховним главою держави в мініатюрі, якою був середньовічний університет у Болоньї.

Нація ультрамонтанів висунула кандидатуру магістра Юрія з Дрогобича, студента медицини. Студенти голосували, вкидаючи до урни чорні або білі кульки. Коли урну відкрили, то чорних кульок не було. Всі студенти проголосували за гостя з далекої країни, який за кілька років життя в Болоньї встиг завоювати неабиякий авторитет.

Посада ректора належала до найпочесніших у Болоньї, але  й обов’язки були численні й складні. Проте відмовитися від запропонованої посади забороняли статути університету. Проголошуючи присягу, новообраний  ректор медиків та артистів урочисто обіцяв, що протягом року всіма силами служитиме щонайкращому розвитку університету, буде справедливим до студентів, дотримуватиметься статутів і слідкуватиме, щоб і всі інші шанували статути.

Займаючись справами університету, Юрій Дрогобич протягом перших восьми днів після виборів приймав присягу від кожного з професорів, які читали лекції, що дотримуватимуться статутів, виконуватимуть справедливі вимоги ректора. Присягу про чесність виконання своїх обов’язків складали новому ректору переписувачі, ілюстратори й коректори книг, палітурники, книгарі – всі, хто обслуговував університет і мав заробітки за рахунок студентів. Відвідувачів, що мали складати присягу на вірність університету, Ю. Котермаку доводилося приймати протягом всього навчального року, адже увесь час прибували нові студенти, кожен з яких, як тільки починав слухати лекції, мусив протягом восьми днів відвідати ректора і скласти присягу. Слідкував ректор і за тим, щоб нових студентів невідкладно імматрикулювали – записували до списків, які вели в кожній з чотирьох націй.

Самому ректору припадав почесний обов’язок читати лекції з медицини у святкові дні.

Виконуючи ректорські обов’язки, Юрій не забував і про медичні студії. На лекціях медицини він сидів  на почесному ректорському місці. Проте найважливішим було те, що як ректор він мав право бути присутнім на всіх анатомічних розтинах. Це було цінним привілеєм, бо, як уже вказувалось вище, звичайним студентам можна було побачити розтин раз на рік, починаючи з третього року навчання. Оскільки церковники протидіяли розтинам, університету порівняно рідко вдавалося отримувати трупи для анатомічних досліджень. Кожного разу Юрій Дрогобич спеціальним ректорським розпорядженням призначав доктора медицини, якому доручалося провести секцію. При цьому могли бути присутні, також лише з дозволу ректора, не більше двадцяти осіб. Сам він, як мав час, завжди охоче користувався правом спостерігати розтини, тому що це дозволяло йому глибше опанувати основи анатомії..

Через вісім місяців після обрання  на посаду ректора Юрій склав екзамен на звання доктора медицини. В соборі Петра зібрались доктори медицини: лише вони мали право бути присутніми на докторських промоуціях. Ю. Дрогобич успішно провів диспут, захищаючи обрану тезу, після чого склав присягу, що дотримуватиметься правил, передбачених статутами для докторів, зберігатиме довірені хворими таємниці, буде правдомовним, пильним, остерігатиметься зарозумілості й сварок з колегами-лікарями. Оскільки докторат отримував сам ректор, церемонія присвоєння звання була особливо врочистою. Доктори медицини вітали свого колегу, нового доктора філософії й медицини. Як доктора медицини, його відтепер титулували „маестро”. Юрія Котермака вважають першим українським доктором медицини.

Непомітно промайнув рік і навесні 1483 року Юрій з Дрогобича провів вибори свого наступника на ректорській посаді. Здавши новому ректору університетські справи, Юрій п’ятнадцять днів мусив залишатися в місті на випадок, якщо б виникли якісь скарги чи суперечки з приводу його дій за час перебування на посаді ректора. Після цього перед українцем Юрієм відкрилась можливість обирати будь-який університет для дальшої праці, бо болонських докторів цінували всюди. Куди б тепер він не поїхав, за ним, як за колишнім ректором, пожиттєво зберігалися права громадянина Болоньї.

Поряд з навчанням і викладацькою діяльністю він писав наукові праці. У відділі латинських манускриптів Баварської державної бібліотеки в Мюнхені серед матеріалів з колишньої князівської книгозбірні зберігся в рукописній копії Юріїв прогностик на березень-грудень 1478 року. Він був присвячений правителеві Болоньї Джованні II Бентівольйо і містив, крім астрологічних віщувань, обчислення днів зміни фаз місяця та орієнтовний прогноз погоди. Ілюстрацією до тексту служила схема розташування планет у 12 "небесних домах" на 12 березня 1478 року. Цю працю нашого земляка власноруч переписав знаменитий німецький гуманіст Гартман Ше-дель - автор славнозвісної "Хроніки світу".

В іншій праці Юрія Дрогобича є "оцінка" сонячного затемнення 29 липня 1478 року. Вона містить географічні відомості про Східну Європу (в т.ч. про Білорусь), цитати з творів Сенеки й Петрарки. Зберігається рукопис у Національній бібліотеці в Парижі. Ймовірно, Юрій Дрогобич підготував ще кілька подібних праць, але лише одну з них було надруковано - трактат "Прогностична оцінка поточного 1483 р. магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету". Юрій Дрогобич є ровесником книгодрукування, фдне з провідних місць у європейському друкарстві зайняла Італія. У Римі вийшла перша друкована книга українського автора - доктора Юрія Котермака з Дрогобича. Збереглося тільки два примірники: один належить бібліотеці Ягеллонського університету в Кракові, другий є власністю Штутгартської бібліотеки, але постійно знаходиться у бібліотеці богословського факультету Тюбінгенського університету.

Перша друкована книга, написана автором з України, за своїм рівнем не поступається аналогічним тогочасним західноєвропейським виданням. За формою і змістом "прогностична оцінка поточного 1483 р." є астрологічним календарем, який на підставі взаємного розташування світил і оцінки різних небесних явищ передбачає земні події. В ті часи, а також пізніше, у XVI-XVII ст., такі видатні мислителі й дослідники, як Джордано Бруно, Тіхо Браче, Френсіс Бекон, Йогансес Кеплер, Томмазо Кампанелла ставилися до астрології як до справжньої науки, вважаючи, що розташування зірок, планет має вплив на долю людини. "Хоч і далекі від очей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського ." (Ю. Котермак ) Юрій Котермак визначає з точністю до кількох годин час двох місячних затемнень - увечері 22 квітня і в ніч з 15 на 16 жовтня 1483 року. Він подає перелік днів, годин і хвилин основних фаз Місяця упродовж року. Заслуговують на увагу й відомості автора з географії. На початку першого розділу йдеться про взаємне розташування Сонця і планет у країнах і містах Європи залежно від географічної довготи. В одному з наступних розділів автор називає країни, яким "загрожує війна", серед них - "місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі, як Русь, Поділля, Волощина й місцевості татар". Про Сілезію вчений пише у підрозділі "Про становище Польщі". Водночас він наголошує, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє "Руське королівство", колишні володіння Галицько-Волинського короля Данила. Таким чином, незважаючи на окремі помилки, прогностик Юрія Дрогобича знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. Чимало висновків автор зробив на підставі спостережень за тогочасним політичним життям. Так, у 1486-1487 рр. Юрій Дрогобич остаточно вирішив повернутися на батьківщину.