Вища освіта та Болонський процес

Курсова робота з дисципліни

«Вища освіта та Болонський процес»

                                    Зміст

    Вступ

    1.      Європейський простір вищої освіти.

    1.1.   Етапи формування Європейського простору вищої освіти.

    1.2. Основні завдання та принципи створення зони Європейської   вищої освіти.

    1.3. Принципи, шляхи і засоби адаптації вищої освіти України до Європейського простору вищої освіти

    2. Оптимізація навчального  плану спеціальності  за вимогами Болонського  процесу. 

    2.1. Основні вимоги  при розробці робочих навчальних планів згідно КМС організації навчального процесу.

    2.2.   Розрахунок навчального  плану.

    2.3. Навчальний план  підготовки магістра  за напрямом: 0905 "Енергетика" спеціальності 8.090510 "Теплоенергетика"

    Висновок 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                        Вступ

      Напевно кожному українському студентові хотілося, щоб отриманий ним диплом про  вищу освіту визнавався не тільки в  нашій країні, але і в країнах  Європи. Саме міжнародне визнання дипломів і є однією з цілей Болонського  процесу.

      Ще  в 1986 році найстаріший в Європі Болонський університет в процесі підготовки до святкування 900-річного ювілею звернувся  до всіх європейських університетів  із закликом прийняти Велику Хартію Університетів  – Magna Charta Universitarum. У 1988 році, під час святкування ювілею Болонського університету Велика Хартія Університетів була підписана ректорами 80 європейських ВНЗ. Так почалося створення європейського університетського співтовариства та єдиного європейського простору вищої освіти (The European Higher Education Area, EHEA).

      У 1999 році в Болоньї відбулася конференція  тридцяти європейських міністрів, які  займаються у своїх країнах питаннями  освіти. На конференції була прийнята "Болонська декларація", яка  надала процесу об'єднання систем вищої освіти в Європі державний рівень. Створення єдиного європейського простору вищої освіти називають Болонським процесом.

      З того часу міністри освіти європейських країн зустрічаються кожні два  роки для обговорення ходу Болонського  процесу. У 2005 році на конференції в Бергені, Норвегія, про приєднання до Болонського процесу заявила Україна. 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Етапи формування Європейського простору вищої освіти.

      Процеси європейської інтеграції охоплюють  дедалі більше сфер життєдіяльності, включаючи  вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

      У 1997 році під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій вищої освіти Європи, яку підписали 43 країни (Україна в тому числі). Лісабонська угода декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути мобільними на європейському ринку праці.

      25 травня 1998 року міністри освіти  Франції, Італії, Великобританії  та Німеччини на конференції, присвяченій 800-річчю Паризького університету, підписали так звану Сорбонську декларацію "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти", завдання якої – створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів – двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди. Таким чином поступово створювалися умови для інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів.

      19 червня 1999 року міністри освіти 29 європейських країн підписали Болонську Декларацію, головною метою якої проголошувалась побудова до 2010 року загальноєвропейського простору вищої освіти (The European Higher Education Area), в якому викладачі та студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації будуть визнаватися. Ці два документи, що стали виявом розуміння спільних проблем і прагнення до побудови європейського простору вищої освіти, формально започаткували Болонський процес, що охопив сьогодні більшість країн Європи.

      Наступний етап Болонського процесу розпочався у Празі 19 травня 2001 року, де представники 33 країн Європи підписали Празьке  комюніке. Саміт підтвердив позиції  щодо цілей, визначених Болонською декларацією, високо оцінив активну участь у процесі Європейської асоціації університетів (EUA), національних студентських спілок Європи (ESIB) та конструктивну допомогу з боку Європейської комісії. Країни-учасниці висловили свої зауваження щодо подальшого процесу, беручи до уваги різні цілі Болонської декларації.

      Третій  етап Болонського процесу стартував  у Берліні 18-19 вересня 2003 року. Принципово нове рішення Берлінського саміту –  поширення загальноєвропейських вимог  і стандартів уже й на докторські ступені. Установлено, що в країнах-учасницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь – "доктор філософії" у відповідних сферах знань (природничі науки, соціогуманітарні, економічні та ін.). Була запропонована формула триступеневої освіти (3–5–8), згідно з якою не менше трьох років відводиться для отримання рівня "бакалавр", не менше 5 – "магістр" і не менше 8 – "доктор філософії".

      Болонському процесу передувала діяльність Європейської Комісії, Ради Європи та ЮНЕСКО, ряду європейських університетів, а також європейської мережі інформаційних центрів. Болонський процес географічно не обмежений рамками Європейського Союзу, його учасниками можуть стати країни-члени Європейської культурної конвенції, які доведуть свою готовність дотримуватися мети та принципів Болонського процесу в своїй системі вищої освіти. На сьогодні 40 європейських країн включно з Росією підписали Болонську декларацію. Очевидно, що альтернативи для України немає, участь у Болонському процесі є шансом реалізації стратегії євроінтеграції, сприяння підвищенню якості освіти, вирішення проблеми визнання українських дипломів за кордоном. Основним завданням є запровадження передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічної ЕСТS (Європейській кредитно-трансферній системі). Саме її розглядають як засоби підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включаючи програми післядипломної освіти, а також реформування навчальних програм та передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн.      Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної системи – це можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо.

      Визначення  змістових модулів навчання з  кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента повинно стати основою для вирішення ще однієї задекларованої в Болоньї мети – створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників на теренах Європи.

      Обов'язковою  також вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських  систем контролю якості освіти.

      Визначальними критеріями освіти в рамках Болонського  процесу є: якість підготовки фахівців; зміцнення довіри між суб'єктами освіти; відповідність європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та післявузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

      Навчальна програма розвитку вищої освіти України  розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки магістра, аспірантів, а також для слухачів факультетів підвищення кваліфікації та перепідготовки. Вона може бути використана для проведення науково-методичних семінарів із педагогічними працівниками вищих навчальних закладів, а також серед педагогічної громадськості.

      Наказом Міністерства освіти і науки України  від 15.06.2004 р. за №481 Національну академію ДПС України включено до переліку вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що беруть участь у педагогічному експерименті щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. На виконання наказів ДПА України та Міністерства освіти і науки України з 1 вересня 2004 року для магістрів і аспірантів в навчальний процес запроваджена навчальна дисципліна "Вища освіта і Болонський процес" в обсязі 36 годин. Згідно з наказом ректора академії від 28.05.2004 р. № 1125 створена і діє координаційна рада, в функції якої входить супроводження та узагальнення результатів реалізації положень Болонської декларації. Затверджено склад шести робочих груп за напрямами роботи щодо впровадження положень і вимог Болонської декларації в Національній академії ДПС України.

      Наказом ректора "Про затвердження заходів щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки" планується впровадження наступних заходів: створення електронних курсів навчальних дисциплін та розробка методики їх вивчення; забезпечення входження науково-педагогічної еліти закладу в міжнародне наукове співробітництво; організація та проведення мовних курсів для студентів, аспірантів і співробітників; організація стажування студентів вузу в підрозділах МЗС України; налагодження за допомогою МЗС України контактів з навчальними закладами Австрії, Німеччини, Швейцарії, Великобританії (університет м. Нотінгем) та ін.

      Перший  етап експерименту (2003–2004 рр.) передбачає розроблення навчально-методичних матеріалів, змісту освіти, форм організації  навчального процесу тощо, їх апробацію в експериментальних групах, визначених напрямів підготовки, спеціальностей. З 1 вересня 2004 р. на фінансовому факультеті проводиться педагогічний експеримент з кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

      Другий етап (2005–2008 рр.) має впровадити внесення коректив до експериментальних матеріалів та їх апробацію на більшому масиві учасників експерименту.

      Ректором  Національної академії ДПС України 30 серпня 2004 року затверджено "Тимчасове  положення про систему підсумкового контролю, оцінювання знань та визначення рейтингу студентів". Система підсумкового контролю та оцінювання знань і визначення рейтингу студентів, запроваджена як експеримент у рамках Болонського процесу, не передбачає обов'язкових семестрових іспитів для всіх студентів. Протягом навчального семестру студенти проходять модульний контроль, виконують індивідуальні завдання, реферати, їх знання оцінюються за 100-бальною шкалою. Студенти, які за результатами контрольних заходів набрали з конкретних навчальних дисциплін не менше від встановленої мінімальної кількості балів, атестуються з цих дисциплін із виставленням їм державної семестрової оцінки ("відмінно", "добре", "задовільно" чи "незадовільно") відповідно до шкали переведення. Студенти, атестовані з оцінкою "незадовільно", зобов'язані складати семестрові екзамени. Семестрові екзамени можуть складати також студенти, які бажають підвищити оцінку, отриману за результатами модульного контролю. Оцінювання знань на екзаменах здійснюється за 100-бальною шкалою з наступним переведенням в державну оцінку.

      З метою забезпечення педагогічного  експеременту щодо впровадження кредитно-модульної  системи організації навчального  процесу на фінансовому факультеті створено робочі групи організаційного  й методичного супроводження експерименту та розробки методичних матеріалів з адаптації навчальних планів і робочих програм навчальних дисциплін; проводяться навчальні семінари з науково-педагогічними працівниками. Для студентів ОКР "магістр" запроваджено навчальний курс: "Вища освіта України і Болонський процес". Питання педагогічного експерименту постійно розглядаються на засіданнях Вченої ради, науково-методичної ради, ректоратах.

      Продовжується робота, з урахуванням вимог ЕСТS, щодо розробки навчальних планів, навчальних програм, заліково-екзаменаційних відомостей, залікової книжки, журналу обліку індивідуальної роботи студента тощо.