Розробка стратегії маркетингу для нових товарів ЗАТ Солоницівського комбінату меблевих деталей”

Розглянемо показники ділової активності  підприємства у аналізованому періоді.

 

Таблиця 1.5 - Показники оцінювання ділової активності

                ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей”

 

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2004	2005	2006
1	2	3	4	5	6
1	Фондовіддача	Чиста виручка / Основні  виробничі фонди	49,13	61,72	56,61
2	Коефіцієнт оборотності  обігових коштів (обороти)	Чиста виручка / Обігові  кошти	3,65	3,44	4,21
3	Період одного обороту  обігових коштів (днів)	360 / Коефіцієнт оборот. обігових коштів	98,50	104,78	85,49
1	2	3	4	5	6
4	Коефіцієнт оборотності  запасів (обороти)	Собівартість / Середні  запаси	5,82	7,45	6,65
5	Період одного обороту  запасів (днів)	360 / Коеф. обор. Запасів	61,86	48,31	54,11
6	Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості (обороти)	Чиста виручка / Середня  дебіторська заборгованість	127,78	212,66	147,22
7	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	360/Коеф. обор. деб. заб.	2,82	1,69	2,45
8	Період погашення кредиторської  заборгованості (днів)	Середня кредиторська заборгованість * 360 / Собівартість реалізації	105,27	111,02	92,09

 

Розглянемо кожен з  наведених показників окремо:

1. Фондовіддача – показує скільки виручки припадає на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до збільшення (хоча у 2006 році фондовіддача була менша ніж у 2005 році, проте в порівнянні з 2004 роком вона зросла), що є позитивною тенденцією і свідчить про збільшення ефективності використання основних фондів підприємства;
2. Період одного обороту обігових коштів – визначає середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Цей показник у 2005 році збільшився (з 99 днів у 2004 році) до 105 днів, проте у 2006 році спостерігається його найнижче значення – 86 днів. Зменшення цього показника свідчить про більш ефективне використання обігових коштів на підприємстві;
3. Період одного обороту запасів – це період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Мінімальне значення цього показника спостерігалося у 2005 році (48 днів), у 2006 році він дещо збільшився і становив 54 дні, проте це є менш ніж у 2004 році (62 дні);
4. Показники періоду погашення дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше часу користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства. Також в обох випадках спостерігається позитивна тенденція до зниження даних показників.

На завершення аналізу  розглянемо основні показники рентабельності підприємства.

 

Таблиця 1.6 - Аналіз показників рентабельності ЗАТ „Солоницівський

                       комбінат меблевих деталей”

 

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2004	2005	2006
1	2	3	4	5	6
1	Рентабельність капіталу (активів)	Чистий прибуток / Активи	0,03	0,03	0,01
2	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Власний  капітал	0,48	0,46	0,01
3	Рентабельність реалізації	Чистий прибуток / Виручка	0,01	0,01	0,00
4	Рентабельність реалізованої продукції	Прибуток від операційної  діяльності / Виручка	0,01	0,01	0,01
5	Період окупності капіталу	Активи / Чистий прибуток	29,95	31,17	108,15

 

З наведених даних  слід відмітити, що в основному показники  рентабельності не перетерпіли суттєвих змін за аналізований період окрім  рентабельності власного капіталу, яка суттєво знизилась і періоду окупності капіталу, що суттєво зріс, що є негативними тенденціями. Це можна пояснити тим, що збільшенням темпів величини власного капіталу підприємства є більшим ніж збільшенням темпів чистого прибутку підприємства.

 

Таким чином, провівши аналіз фінансового стану ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей”  можна зробити наступні висновки:

1. основні засоби є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається;
2. фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення;
3. показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства;
4. показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення;

Отже, для покращення свого фінансового стану та збільшення об’єму  виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує значних  капіталовкладень з боку зовнішніх  інвесторів, інакше, йому може загрожувати  банкрутство.

Аналіз ринкової ситуації є необхідною передумовою для напрацювання економічної стратегії поводження підприємства на ринку. Таким чином, розглянемо стан ринку меблевих деталей в Україні.

У 2006р., за даними Департаменту легкої, меблевої та деревообробної промисловості Мінпромполітики, виробництво ДСП зросло майже на 45%, зокрема ламінованої — на 70%. Такий стрімкий розвиток вітчизняної плитної галузі чималою мірою пояснюється приходом у неї іноземних інвесторів. Завдяки їм, як очікується, найближчими роками, нарешті, буде задоволено попит внутрішнього ринку, котрий наразі перевершує можливості вітчизняних виробників.

Сьогодні в галузі з’являються нові підприємства. Виробництвом ДСП займаються багато підприємств, провідні позиції на ринку зберігають «ЛК Інтерплит Надвірна» (Надвірна Івано-Франківської обл.) і «Свиспан ЛТД» (Костопіль Рівненської обл.) Третє місце за обсягами виробництва у 2006р. посідав «КроноЛьвів», на четвертому місці було київське ЗАТ «Аверс», що виникло на базі виробництва меблевих заготовок об’єднання «Київдерев». Розвивають виробництво Черкаський ДОК, Калинівський експериментальний завод деревних матеріалів (Вінницька обл.) і «Солоницівський комбінат меблевих деталей».

 Рисунок 1.2 -  Структура виробництва ДСП в Україні у 2006 році

Чотири найбільших підприємства — «ЛК Інтерплит Надвірна», «Свиспан ЛТД», «КроноЛьвів» та «Аверс» —  забезпечують понад 80% виробництва.

Орієнтація меблевого  виробництва в бік індивідуальних і малосерійних замовлень зумовила попит на ДСП широкого діапазону товщин і різноманітної гами кольорів і фактур. Наприклад, у стандартному наборі провідних європейських виробників ДСП — 5—8 розмірів за товщиною та щонайменше 40—50 кольорів і півдесятка фактур ламінату. Намагаючись завоювати прихильність «середнього класу» і заможних покупців, виробники дорогих меблів декларують їх екологічність.

Серед імпортної продукції  можна зустріти як справді високоякісну плиту, так і ДСП, меблі з якої не витримують переїзду. Річ у тім, що переважна маса європейців, на яких і орієнтуються деревообробники, можуть собі дозволити міняти меблі кожні два—три роки, щойно старі набриднуть або вийдуть з моди. Відповідно, й частина іноземних виробників ДСП випускає плиту, розраховану саме на такий термін служби. Українці купують меблі на все життя, принаймні років на 20. Тому провідні вітчизняні виробники, аби бути конкурентноспроможними, роблять ДСП так, щоб меблі прослужили в п’ятеро довше за деякі імпортні зразки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

 

                                      2.1 Теоретична частина.

 

Нові товари, які є  результатом вдосконалення та модифікації  наявних товарів, становлять 45% всіх нових товарів; товари, які є доповненням  до наявної асортиментної групи  і забезпечують більшу глибину асортименту, - 25%; нові асортиментні групи, що розширюють товарну номенклатуру компанії, - 20%, а світові новинки – лише 10%.

 Створення принципово нових товарів, як будь-яка інновація, є великим ризиком. Появі одного товару, що має комерційний успіх на ринку, передує розробка 80 – 100 невдалих ідей. Але на цьому ризик лише починається. Статистика свідчить, що збитковим виявляються 40% товарів широкого вжитку, 20% товарів промислового призначення та 18% послуг.

Виведення на ринок нових товарів  дає змогу: збільшити обсяг продажу; завоювати певну частину ринку; збільшити прибуток; зменшити залежність від процесу реалізації одного товару або асортиментної групи; ефективніше використовувати існуючу систему товароруху; створити або підтримувати образ інноваційної фірми.

Основні етапи процесу створення нових товарів:

- етап 1 – генерація ідей;

- етап 2 – відбір ідей;

- етап 3 – розробка та перевірка концепції товару;

- етап 4 – розробка стратегії маркетингу;

- етап 5 – проведення економічного аналізу;

- етап 6 – розробка прототипу товару;

- етап 7 – випробування товару в ринкових умовах ( тестування товару);

- етап 8 – виробництво та реалізація продукції.

Створення нового товару починається з генерації ідей – систематичного пошуку ідей нових  товарів. Пошук ідей повинен бути систематичним, а не випадковим. В іншому випадку, навіть якщо компанія знайде безліч ідей, більшість з них виявляться непридатними для використання в конкретній сфері бізнесу. Вище керівництво може уникнути подібної помилки, визначивши стратегії розробки товару – новинки. Для створення новинок необхідно забезпечити постійне надходження ідей.

Для генерації ідей нових  товарів можуть бути використані  різні джерела:

1. зовнішні: покупці, конкуренти, посередники, канали розподілу, консалтингові фірми;
2. внутрішні: керівництво фірми, фахівці з маркетингу, інженери, торговий персонал.

Більшість нових ідей виникає всередині самої компанії. Це проекти, які пропонуються науково  – дослідницьким відділом компанії, котрі з’явились під час роботи над програмою розробки нових товарів, індивідуальні пропозиції дослідників, інженерів, дизайнерів та робітників підприємства. Ще одне джерело – продавці, які повсякденно контактують з покупцем. Для пошуку ідей використовуються також різні формальні та неформальні схеми. За даним компанії Toyota, співробітники компанії щорічно генерують мільйони пропозицій ( що становить близько 35 пропозицій на співробітника), серед яких використовуються більш як 85%.  Деякі компанії розробили ефективні програми для стимулювання персоналу до пошуку нових ідей.

Існує близько 50 творчих методів пошуку нових ідей, серед яких:

• мозкова атака та її варіації ( анонімна, деструктивна);
• конференція ідей ( конференція ідей Гільде)
• синтетика ( візуальна)

Мозкова атака ( мозковий штурм)

Мозкова атака – один з найпоширеніших творчих методів генерування ідей, який може бути використаний і для пошуку нових засобів застосування товару, і для пошуку ідей реклами, визначенням того, якою може бути реакція конкурента у відповідь на наші дії тощо.

Група експертів, яка  є єдиним мозком , намагається штурмом вирішити проблему, що розглядається. У процесі штурму учасники висувають і розвивають власні ідеї, ідеї власних колег, використовують одні ідеї для розвитку інших, комбінують їх.