Інфраструктура товарного ринку

Национальный авиационный  университет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсовая работа

 

 

 

По дисциплине  «Інфраструктура товарного ринку»

 

 

Выполнила студентка ___4___курса

 

 

Специальности 050108 Маркетинг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЦЗДО Черкассы - 2010_

 

 

    

 

 

 

     З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний розвиток, зростає рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя людей.

 

          Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується житло, дороги, інші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.

 

          У сучасній економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури".

Під інфраструктурою товарного  ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних організаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринкової економіки.

 

          Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів.

Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену  і взаємозалежну мережу підприємств  і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.

 

          Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.

          Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва  на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності  потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.

 

          Отже, ринкова інфраструктура – це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому.

 

Елементами інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:

 

- кредитна система і комерційні  банки; 

- емісійна система і емісійні банки;

- організаційно оформлене посередництво  на товарних, сировинних, фондових  і валютних біржах;

 

 

 

 

 

 

 

- аукціони, ярмарки та інші форми  організованого позабіржового посередництва; 

- система регулювання зайнятості  населення і центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

- інформаційні технології і  засоби ділової комунікації; 

- податкова система і податкові  інспекції; 

- системи страхування комерційного  господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;

- спеціальні рекламні агентства,  інформаційні агентства і засоби  масової інформації;

- торгові палати, інші громадські  й добровільні державно-громадські  об'єднання ділових кіл; 

- митна система; 

- професійні спілки тих, хто  працює за наймом;

- комерційно-виставочні комплекси;

- система вищої і середньої  економічної освіти;

- консультативні (консалтингові) компанії;

- аудиторські компанії;

- громадські і державно-громадські  фонди, створені з метою стимулювання  ділової активності;

- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

 

Ринкова інфраструктура є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона охоплює широкий економічний  простір – від виробництва  до споживання: укладення договорів, контрактів на постачання, просування товарних потоків галузями і регіонами, регулювання збуту та обслуговування економічної системи. З огляду на це ефективність функціонування ринкової економіки передусім залежить від комплексності та ефективності її інфраструктури.

 

Ринкова інфраструктура виконує такі функції:

1) організаційне оформлення ринкових  відносин;

2) полегшення реалізації інтересів  учасників ринкових відносин;

3) спеціалізація різних суб'єктів  економіки, підвищення оперативності  й ефективності їх роботи на  основі диференціації ринкових  ніш, які вони заповнюють;

4) полегшення форм юридичного  і економічного контролю державного  і громадського регулювання ринкових  відносин.

 

Для зручності аналізу елементи ринкової інфраструктури поділяють  на два види:

 

1) спеціалізована ринкова інфраструктура;

2) загальна ринкова інфраструктура.

 

Спеціалізована ринкова інфраструктура забезпечує організаційне оформлення ринкових відносин за допомогою бірж, торгових домів, аукціонів, систем роздрібної та гуртової торгівлі, ярмарків, торгових палат та ін.

Біржа – постійно діюча організаційна форма оптового ринку цінностей.

 

Такими цінностями є:

- товари масового попиту, які  мають стандартні споживчі якості;

- акції акціонерних підприємств  і банків;

 

 

 

 

 

 

 

- боргові грошові зобов'язання  держави і облігації корпорацій, казначейські білети;

- векселі (цінні папери, виписані  під надані в кредит товари);

- фрахтові документи (страхові  зобов'язання під товари, що перевозяться);

- валюта (іноземні банкноти (девізи) або чеки на іноземні депозити);

- нерухоме майно;

- праця. 

 

За видом діяльності розрізняють  біржі загальні і спеціалізовані. Загальна біржа – біржа, на якій обертаються кілька видів цінностей (наприклад, товари і цінні папери). Спеціалізована біржа – біржа, яка здійснює операції лише з одним видом цінностей.

 

 

Фактори, які впливають на створення  системи товароруху

Для того щоб товарний потік міг  переміщуватись оптимально, треба створити систему товароруху. При її розробці слід враховувати:

1) швидкість виконання замовлення (час від його відправки до  одержання);

2) можливість термінової доставки  товару за спеціальним замовленням;

3) готовність прийняти товар,  якщо в ньому помічено дефект, і заміни у найкоротший термін  доброякісним (а в деяких випадках  прийняти товар без з'ясування  причин відмови від нього);

4) забезпечення відвантаження різними  партіями (кількості виробів в  упаковці, що розглядається як  одне транспортне місце) на  бажання покупця;

5) вміння використовувати найбільш  оптимальний вид транспорту;

6) високоефективну службу сервісу;

7) добре організовану складську мережу;

8) достатній рівень запасів як  товару, так і запасних частин  до товарів всієї номенклатури, в тому числі і до знятих  з виробництва;

9) відповідний рівень цін, за  якими надаються послуги товаровиробником  покупцеві.

 

Жоден з чинників сам по собі не є вирішальним для того, щоб створити оптимальну систему товароруху, але всі вони тією чи іншою мірою впливають на рівень обслуговування. Тому комплексний підхід є абсолютно необхідним, тим більше, що зневага до якихось елементів системи може серйозно порушити її функціонування і вкрай негативно вплинути на престиж фірми (підприємства), її позиції на ринку та конкурентоспроможність товару. Приймаючи рішення щодо вдосконалення якоїсь ланки системи товароруху, треба стежити за тим, щоб це не позначилося негативно на загальному ефекті, особливо коли ланка вдосконалюється з метою мінімізувати витрати. Добре працююча система товароруху гарантує, що термін поставки товару після одержання замовлення є постійним і незалежним від відстані транспортування, а ймовірність виконання замовлення в цей термін становить 90—96 %. Те, що замовлення має бути обов'язково виконане за більший час, не підлягає навіть обговоренню.

 

При виборі каналів товароруху слід враховувати:

споживачів (характеристики — кількість, концентрація, розмір середньої купівлі; потреби — розміщення і години роботи магазину, асортимент, допомога торгівельного персоналу, умови кредиту; сегменти — розмір, поведінка відносно купівель); компанію (цілі — контроль, збут,

 

 

 

 

 

 

 

 

прибуток, час); ресурси (рівень, гнучкість, потреби й сервіс); знання (функція, спеціалізація, ефективність); досвід (методи просування, стосунки в системі збуту); товар або послугу (вартість — ціна за одиницю; складність — технічний бік; збереження — термін збереження, частота відвантажень; обсяг - маса одиниці, роздільність).

 

Існує два основних види базових  каналів товароруху:

1. Прямі — пов'язані з переміщенням  товарів та послуг від виробника  до споживача без використання  незалежних посередників, їх найчастіше  використовують компанії, що мають на меті контроль усієї своєї маркетингової програми, націлені на тісний контакт із споживачами та мають обмежені цільові ринки.

2. Непрямі — пов'язані з переміщенням  товарів і послуг від виробника  до незалежного учасника товароруху, а потім до споживача. Вони залучають компанії чи фірми, які, щоб зробити свої ринки та обсяги збуту більшими, погоджуються відмовитися від багатьох збутових функцій та витрат і, отже, від відповідної; частки контролю над каналами збуту та контрактів із споживачами.

       Коли виробники реалізують товари через торговельні точки, що належать підприємству чи компанії (фірмі), то використовується прямий канал збуту. Якщо у процес товароруху включається кілька рівнів оптової торгівлі (регіональні чи місцеві) і різноманітні види роздрібних магазинів (що реалізують товари за зниженими цінами, універсальні, спеціалізовані), то використовуються непрямі канали.

         Оскільки непрямі канали включають незалежних учасників, необхідно розробити загальний план маркетингу і розподілити зобов'язання. За контрактних відносин усі умови стосовно товароруху, цін тощо чітко обумовлюються для кожного учасника у письмовій формі. Наприклад, виробник та оптовий покупець можуть підписати контракт, у якому зазначено терміни поставок, знижки від розміру поставок, комісійні, умови платежу, підтримку в рекламі, маркування та вітрини. При керованому каналі підприємство, яке домінує в процесі товароруху, планує програму маркетингу та розподіляє відповідальність. Залежно від співвідношення сил лідером може бути виробник або оптовий покупець.

         У товарорусі поняття довжини каналу стосується кількості незалежних учасників. Якщо підприємство скорочує довжину каналу, знаходячи оптовика на іншому етапі товароруху, тобто коли виробник об'єднується з оптовиком, утворюється вертикальна інтеграція. Це дає змогу підприємству мати більшу незалежність, забезпечити постачання, скоротити витрати на посередників, контролювати канали збуту та координувати термін проходження товарів через посередників. Від ширини каналу залежить кількість незалежних учасників на будь-якому етапі товароруху. При вузькому каналі виробник продає товар через кількох учасників збуту, при широкому — через багатьох. Якщо фірма хоче посилити своє положення на її етапі каналу, вона може здійснити горизонтальну інтеграцію чи експансію і придбати компанії аналогічної спеціалізації. Це дасть змогу компанії збільшитись за розміром, часткою на ринку, більш ефективно використовувати засоби масової інформації, методи розподілу та збуту.

             Фірми, що виробляють споживчі товари, повинні не тільки вибрати канали товароруху, а й визначити інтенсивність їх використання:

при ексклюзивному розподілі і  збуті фірма різко обмежує  кількість оптових та роздрібних торговців у географічному регіоні, може використовувати один-два роздрібних магазини в конкретному торгівельному районі. Вона прагне престижного становища, контролю над

 

 

 

 

 

 

 

 

каналами  збуту та високої частки прибутку і готова погодитися на менший обсяг  збуту, ніж при інших типах розподілу та реалізації; за вибіркових розподілу та збуту фірма використовує середню кількість оптовиків та роздрібних магазинів, намагається поєднати контроль над каналом, престижний вигляд з непоганим обсягом продажу та прибутку;

за інтенсивного збуту фірма використовує більшу кількість оптовиків та роздрібних торговців. її цілі — широкий ринок збуту, визнання каналів, масова реалізація і високий прибуток.               

 

Відносний прибуток є невисоким. Ця стратегія  спрямована на найбільшу кількість споживачів;

фірма може використовувати й інші можливості, наприклад, подвійні канали товароруху (два різних канали) чи переходи від  ексклюзивного збуту до вибіркового, а потім до інтенсивного у міру проходження товару за життєвим циклом, а також може збувати продукцію новим шляхом, досягаючи значного успіху.

 

 

1.Електрочайники PHILIPS НD 4655.

2.Вид діяльності-середній оптовик.

3.Регіон покриття товаром: м. Золотоноша- найбільше місто черкаського лівобережжя та важливий промисловий центр Черкаської області. В цьому регіоні знаходиться один склад з товаром. Частота поставок товару – раз квартал.

 

- Площа  міста - 21,7 км2;

- Чисельність  населення - 30 тис. осіб.

 

Призначення і сфера застосування товару .

 Людина  потребує вживання гарячих напоїв: по-перше це корисно, по-друге – смачно, по-третє – це сприяє травленню. Основна потреба, яку може задовольнити електрочайник, – це потреба в кип'яченні води. Така потреба може виникати в декількох випадках: при необхідності заварки гарячих напоїв – кава, сподіваючись і т. п., при необхідності заварки продуктів швидкого приготування – сухого пюре, локшини, каш, при необхідності продізінфецировать що-небудь за допомогою окропу. Характерною особливістю для потреби в кип'яченні можна рахувати те, що вона виникає у кожної людини дуже часто, по кілька разів в день. Тому швидке задоволення цієї потреби украй важливе. Електрочайники призначені для кип'ячення різної кількості води. Різні моделі електрочайників можуть мати різні додаткові функції як, наприклад, фільтрація води, наповнення води іонами срібла, прогрівши до потрібної температури та інші.