Різноманітність форм логістичних утворень

    Завдяки каналу товароруху усуваються тривалі  розриви часу, місця та права власності, відокремлюючи товари та послуги від тих, хто бажав би скористатися ними. Члени каналу товароруху виконують ряд дуже важливих функцій. До них належать: 1) дослідницька робота-збір інформації, необхідної для планування та полегшання обміну; 2) стимулювання збуту, створення та поширення інформації про товар; 3) встановлення контактів – налагодження та підтримка зв’язку з постійними покупцями; 4) пристосування товару – підпорядкування його вимогам покупців; 5) проведення переговорів – намагання узгодити ціни та інші умови для подальшого виконання акту передачі власності чи володіння; 6) організація товароруху, транспортування та складування товару; 7) фінансування – пошук та використання коштів для покриття витрат; 8) прийняття ризику – покладення на себе відповідальності за функціонування каналу.

    Використання  перших п’яти функцій сприяє укладанню  угод, а останніх трьох завершенню тих, що вже укладені. Усім цим функціям притаманні три загальні якості : вони вимагають поглинання дефіцитних ресурсів, часто можуть бути виконані краще завдяки спеціалізації, можуть виконуватися різними членами каналу. Якщо їх частку виконує виробник, то його витрати певною мірою зростають, а, отже, і ціни мають бути вищими. У разі передачі частки функцій посередникам витрати, а, отже, і ціни виробника – нижчі. Канали товароруху можна охарактеризувати кількістю рівнів, що їх складають. Рівень каналу-це будь-який посередник, який виконує ті чи інші дії з наближення товару та права власності до кінцевого споживача.

    Між маркетологами і логістами виникають суперечки до якої сфери (маркетингу чи логістиці) належать канал розподілу.

    Тактичні  організаційні структури каналу розподілу звичайно не забезпечують ідеальних умов для виконання  і маркетингових і логістичних  функцій. Одна організаційна структура може бути ефективна для підтримання ринкових угод, тоді коли інша краще для логістичних операцій. Фактори сприяючі підвищенню або зниженню загальних витрат логістики, іноді стикаються з протирічами, впливаючими на ефективність маркетинга. Реклама, стимулювання збуту, надання кредиту, прямі продажи, а також інші елементи маркетинга, від котрих залежить здійснення угод – все це впливає на потреби логістики та навпаки. Все це потребує структурного розподілу каналу, що буде сприяти і маркетингової, і логістичної діяльності.

    Маркетинговий канал утворюють фірми, котрі  приймають участь в процесі купівлі-продажу. Завдання маркетингу в цьому випадку  і проведення переговорів заключення контрактів та управління угодами купівлі-продажу.

    Логістичний канал – це мережа робочих взаємозв”яхзок, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. До складу логістичних операцій також входять транспортування, збереження запасів, вантажопереробка, обробка замовлень, а також різні види послуг, котрі створюють додаткову вартість.

    Можна зробити висновок, що ланки канала котрі пов”язані з фізичним розподілом (зберігання, транспортування, вантажопереробка, надання послуг) відносяться до логістики, а ті, що пов”язані з процесами  купівлі-продажу (збут, реклама) відносяться до маркетингу. 

    Канал нульового рівня складається  з виробника, який продає товар безпосередньо  споживачу.

    Однорівневий  канал включає в себе одного посередника. На споживчих ринках цим посередником є роздрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення – агент зі збуту чи брокер.

    Дворівневий канал включає в себе двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками  стають оптовий та роздрібний торговці, на ринках виробничого призначення  – промислові дистриб’ютори та дилери.

    Трирівневий канал включає в себе трьох  посередників. Наприклад, у лісопереробній промисловості між оптовими та роздрібними  торговцями досить часто стоїть дрібний  оптовик. Дрібні оптовики купують товари у великих оптовиків та перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, яких великі оптовики, як правило, не обслуговують.

    Існують канали з великою кількістю рівнів, але вони зустрічаються рідко. З  точки зору виробників, чим більше рівнів має канал товароруху, тим  менше існує можливостей контролювати його. 

2.3 СПІВРОБІТНИЦТВО,  КОНФЛІКТИ ТА КОНКУРЕНЦІЯ  В ЛОГІСТИЧНИХ  КАНАЛАХ 

    Між учасниками одного каналу, а також  між різними каналами можуть спостерігатися і різні ступені співробітництва, конфлікти та конкуренція. Як правило, співробітництво характерне для членів, які входять до складу одного каналу. Виробники, оптовики та роздрібні торговці допомагають один одному і, звичайно, їх співробітництво приносить більший прибуток для кожного, ніж тоді, коли б вони діяли поодинці. Завдяки співробітництву вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати й повніше задовольняти цільовий ринок. Однак в межах каналу нерідко виникають і конфлікти. Іноді це буває конфлікт між фірмами, що знаходяться на одному і тому ж рівні. Скажімо, багато дилерів компанії “Форд” у Чикаго скаржаться на те, що деякі їхні колеги у тому ж місті проводять агресивну цінову політику та рекламу, збільшуючи свій збут.

    У конфлікт можуть вступити і представники різних рівнів одного й того ж каналу. Наприклад, кілька років тому виник  конфлікт між “Дженерал Моторз” та її дилерами, коли корпорація намагалася у примусовому порядку домогтися виконання настанов у галузі технічного обслуговування, ціноутворення і реклами. Конкуренція виникає між фірмами і системами, що намагаються обслуговувати одні й ті ж ринки. Наприклад, конкурентами у боротьбі за покупців є універмаги, магазини знижених цін та підприємства роздрібної торгівлі, що торгують за каталогами. Результатом такої конкуренції є більш широкий  вибір товарів та послуг, діапазон цін  для споживача.

    Спостерігається і конкуренція між комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок. Наприклад, споживачі можуть придбати продукти харчування через  традиційні канали розподілу, корпоративні мережі, роздрібних торговців та систему  підприємств громадського харчування.

    При формуванні каналу товароруху свої задуми  необхідно узгоджувати з попередніми  досягненнями. Фірма-новачок нерідко  є організацією місцевого масштабу, яка діє на обмеженому ринку. У  зв’язку з обмеженістю фінансових ресурсів вона, здебільшого, користується послугами вже існуючих посередників. А на будь-якому місцевому ринку кількість посередників, як правило, невелика: кілька торгових агентів, кілька оптовиків, кілька укорінених роздрібних торговців, кілька автотранспортних компаній і кілька складських підприємств. Вибір кращих каналів навряд чи буде складною справою. Складність полягатиме хіба що у тому, щоб один чи кілька посередників переконалися у вигідності мати справу з новим товаром. Якщо фірмі-новачку пощастить, то їй вдасться поширити свою діяльність й на інші ринки. При цьому їй знову доведеться працювати через вже існуючих посередників, що у різних місцях зумовлює використання різних каналів товароруху товару. На дрібних ринках фірма може організувати його збут безпосередньо роздрібним торговцям, на більш великих ринках діяти через оптовиків. У сільській місцевості вона може співробітничати з торговцями товарів змішаного асортименту. В одному регіоні країни вона може надавати посередникам виключні привілеї, оскільки усі торговці працюють тут саме на цих умовах. В іншому – збувати свій товар через будь-які торгівельні організації, що будуть згодні займатися цією діяльністю. Отже, система каналів розподілу товару формується під впливом місцевих можливостей та умов.

    Останнім часом виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС) всупереч традиційним каналам розподілу. Як уже зазначалося, традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців. Кожен член каналу – це окреме підприємство, яке намагається забезпечити собі максимальний прибуток, навіть на шкоду отримання максимального прибутку системою в цілому. Жоден з членів каналу  не має повного чи навіть достатнього контролю над діяльністю решти членів. Вертикальна ж маркетингова система, навпаки, складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому разі один із членів каналу є або власником роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має можливості забезпечити їх певне співробітництво. Домінувати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець. Вертикальні маркетингові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу та запобігання конфліктам між його окремими членами, що ставлять свої цілі. Ці системи економічні за розмірами, з міцними позиціями на ринку, виключають дублювання зусиль. Існує три основних типи вертикальних маркетингових систем:

    1) корпоративні – в межах корпоративної ВМС послідовні етапи виробництва та розподілу знаходяться в одиничному володінні;

    2) договірні -  складаються з незалежних фірм, що зв”язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів;

    3) керовані – координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та розмірам одного з їх учасників. Виробник головного марочного товару у змозі досягти співробітництва та міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару.

    Їх  класифікацію можна побачити на рис.9. 
 

      Рис.9 Види вертикальних маркетингових систем 

    Логістичні  системи функціонують в умовах невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища для кон’юнктури ринку. Тому за цих обставин неодмінною якістю логістичної системи є її здатність до адаптації. Висока надійність та забезпечення стійкості -–один з фундаментальних принципів її функціонування.

    Схематично  функції логістичної системи можна зобразити так:

2.4 ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ 

     Поняття логістичної системи є одним  з базових понять логістики. Існують  різні види систем, забезпечуючи функціонування економічного механізма. В цієї множені  необхідно відокремити логістичні системи.

    Поняття логістичної системи є часним по відношенню до загального поняття. Тому потрібно спочатку дати визначення загальному поняттю системи, а потім  визначати які системи відносяться  до класу логістичних. Існує чотири якості котрими повинен володіти об”єкт, щоб його можливо було вважати системою.

    Перша якість. Система є цілісна сукупність елементів, котрі взаємодіють один з одним. Необхідно мати на увазі, що елементи існують лише в системі, а поза неї це тільки об”єкти.

    Друга якість. Проміж елементами системи існують зв”язки, котрі є закономірною необхідністю і визначають інтегральні якості системи.

    Третя якість. Наявність системоформуючих факторів, котрі дають змогу сформувать упорядковані зв”язки, тобто структуру.

    Четверта  якість. Наявність у системі інтегративних якостей, котрі притаманні системі в цілому, но не притаманні ні одному з її елементів окремо.

    Для логістичних систем характерним  є сумісність усіх її елементів, а  також наявність зв”язків, а також  її адаптивність та гнучкість.

    Світова практика створення логістичних  систем управління виявила, що логістичні принципи керування виробництвом і роботою підприємства в сучасних умовах можна розглядати як один з важливих магістральних напрямів нормалізації розвитку підприємств з метою посилення режимів економії трудових, матеріальних, грошових та енергетичних ресурсів, підвищення ефективності управління на різних рівнях, забезпечення потрібної кількості споживчих благ.

    Система логістики включає в себе матеріальні  засоби, що забезпечують рух товарів  по логістичному ланцюжку (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби),виробничі запаси та засоби управління усіма ланками ланцюжка. Логістична система – адаптивна система зі зворотнім зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції та операції. Вона, як правило, складається з кількох підсистем й має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем.

    Під логістичною системою розуміють  організаційно-управлінський механізм координації, який дає змогу досягти  ефекти шляхом чіткої злагодженості  у діях спеціалістів різноманітних  служб, які беруть участь в управлінні матеріальним потоком.

    Мета  логістичної системи – доставка у задане місце необхідної кількості  та асортименту товарів та виробів, максимально підготованих до виробничого  чи особистого споживання при заданому рівні витрат. Поряд з функціональними  підсистемами до яких відноситься закупівельна, виробнича, розподільча логістична система має і забезпечуючі підсистеми (наприклад, інформаційну, правову, кадрову тощо). Мета логістики – доставка вантажів “ just in time “ (точно у строк) при мінімальних витратах трудових та матеріальних ресурсів. Постачання матеріалів, сировини, готової продукції точно у строк має сприятливий вплив на функціонування усієї логістичної системи, дає змогу значно скоротити запаси на складах виробничих підприємств. Логістика повною мірою працює на споживача. Тому вважають, що реалізація функцій збуту у сфері логістики здійснюється через додержання шести умов : вантаж, якість, кількість, час, витрати та пункт призначення. Для досягнення цього ефективні логістичні системи оптимізують матеріальні потоки, сприяють здійсненню комплексу заходів, пов’язаних з раціоналізацією тари та пакування, уніфікацією вантажних одиниць, у тому числі пакетизацією та контейнеризацією перевезень, налагодженням ефективної системи складування, оптимізацією кількості замовлень та рівня запасів, плануванням найвигідніших маршрутів переміщення вантажів на складських об’єктах підприємств та за їх межами на магістральному транспорті. Основу побудови та функціонування логістичної системи становить реалізація принципу системного підходу, що має свій прояв, насамперед, в інтеграції та чіткості взаємодії всіх елементів логістичної системи. Цей принцип знаходить свій відбиток у розробці й здійсненні єдиного технологічного процесу виробничо-транспортної системи, у переході від окремих видів устаткування до створення виробничо-складських та виробничо-транспортних систем.