Володимир Павлович Бєляєв

Володимир Павлович Бєляєв (письменник)

Бєляєв В.П.

Цей великий російський письменник та драматург народився у нашому славному місті Кам’янці-Подільському 3 квітня (21 березня за старим стилем) 1909 року, в деяких джерелах стверджується що в 1907 році.[1] Після школи закінчив Кам’янець-Подільське фабрично заводське училище училище при заводі “Мотор”. Вже у 1926 році майбутній письменник переїхав з Кам’янця спершу у Бердянськ, а далі після служби в армії до тогочасного Ленінграду.

Першою публикацією Бєляєва була замітка в подільскій “Робочо-селянській газеті. Вже з середини 1920-х років Володимир Павлович активно публикувався в газетах, у Ленiнграді познайомився з літераторами Тихоновим, Зощенком, Саяновим, Германаном. Одне із його перших оповідань “Ровесники” було відмічене премією Всесоюзного конкурсу робітничих авторів [2].

Цікавим є те, що саме відомий російський письменник Самуїл Маршак підказав починаючому письменнику втілити у твір ідею дитячих спогадів з ключовою назвою-метафорою “В Старій фортеці”. Першим зверненням до обраного сюжету стало оповідання з такою ж назвою (1935), що лягло в основу майбутньої легендарної трилогії, в наступному році автор написав повість “Підлітки”. Його твори набули такої популярності, що вже з 1938 року Бєляев — член Союзу письменників СРСР.

У 1939-1940-х рр.письменник опублікував збірники оповідань “Українські ночі”, “Голос Тараса”, “Сусіди” [3] та ін., в яких висвітлюється постійна тема життя українських хлоп’ят періоду Громадянської війни, у ролі дійових осіб яких виступають герої “Старої фортеці” – Василько Манджура та Петрик Маремуха [4].

У 1940 р. у журналі “Зірка” публікуєтся продовження “Старої фортеці”, друга частина майбутньої трилогії – повість “Будинок на Житомирській”

Минуло десять років. Автор написав з того часу немало своїх шедеврів і все ж нарешті вийшов роман “Місто поблизу моря”, заключна частина трилогії, яка отримала загальну назву від першого роману – “Стара фортеця” (Державна премія, 1951 [5]). По мотивам трилогії Володимир Павлович у творчому тандемі з М.Блейманом написав сценарій, а в 1955 році режисер В.Наумов поставив фільм “Тревожна молодість”[6].

Письменник признався, що трилогія має відтінок автобіографічності, являється скоріше його “щоденником спогадів”, адже дійсно основні події твору розгортаються саме у нашому місті Кам’янці-Подільському, де народився талановитий автор. Важко не впізнати у гімназії наш теперішній істфак. Безперечно, прототипом образу батька Василька Манджури став батько самого письменника, якиї доречі працював також друкарем у тогочасній кам’янецькій типографії [7]. В романі глибоко відтворене життя, побут та звичаї, настрої різних верств населення Кам’янця-Подільського і  краю періоду громадянської війни в Україні (1918-1921) [8].

Трилогія “Стара фортеця” видавалась більше 50 разів у пострадянських країнах та за кордоном. Варто також відмітити, що на її основі був знятий багатосерійний телефільм з такою ж назвою “Стара фортеця” (1973, режисери Михайло Бєліков, Олександр Муратов [9]), у якому кам’янчани одразу ж можуть впізнати будинки, вулички відомі архітектурні споруди, і порівняти їх із сучаними видами.

Безперечно, як твір, так і серіал “Стара фортеця” овіяні пафосністю віри в комуністичні ідеали. Але то була людина того часу і ми не маємо права її осуджувати за це, бо може й статись так, що саме наші нащадки колись осудять нас так само за наші політичні погляди чи переконання. Все ж його трилогія пронизана неабиякою любов’ю до свого славного історичного міста, де він народився. Також варто наголосити на тому, що Володимир Павлович був почесним громадянином нашого міста. [10]