Формування Б.Д.Грінченка як мовної особистості

     Важливу групу у словнику становить лексика, пов’язана з господарством – землеробством, скотарством, тваринництвом, бджільництвом, рибальством, переробкою сільськогосподарської продукції, що відбиває рівень розвитку сільського господарства в Україні у ХІХ ст.

ВИСНОВКИ

В результаті виконання  даного курсового дослідження, ми дійшли наступних висновків:

1. Характер творчої індивідуальності Бориса Грінченка зумовили як інтенсифікація літературного, наукового, громадського життя в Україні наприкінці ХІХ століття, так і власна висока працездатність, активна позиція в питаннях національно-мовного розвитку, мовна інтуїція, усебічна ерудованість, культурно-освітня, наукова й літературна діяльність.
2. Наукова й публіцистична творчість Бориса Грінченка є важливим джерелом для вивчення історії української літературної мови, а саме: визначення теоретичних позицій дослідника-мовознавця, педагога; відображення мовностильової практики літературно-критичних і наукових досліджень; фіксації філологічної та суспільно-політичної, педагогічної термінології, книжних сполук; вивчення процесу формування абстрактного мовомислення.
3. Мовна практика Б.Д.Грінченка є свідченням того, що суспільно-політична термінологія, поняття книжного характеру, зокрема й виділені в роботі концепти, набувають не лише наукового, але й науково-публіцистичного звучання.
4. Займаючи чітку позицію у питаннях історії, культури, просвіти в Україні, учений прагнув до викладення теоретичних положень зрозумілою, доступною, популярною мовою.
5. Продовжуючи традиції Шевченка, Борис Грінченко естетизує народнорозмовну стихію, активно послуговуючись фольклорним, розмовним та книжним мовленням. Одна з визначальних ознак стилю письменника – використання народнопоетичних слів як назв усталених атрибутів пейзажу, родинних стосунків, психічних станів людини. Фольклорні лексичні, морфологічні та синтаксичні елементи набувають нових конотацій в авторській ліричній оповіді. Основу художнього стилю Бориса Грінченка становить розмовна побутова лексика. У лексиконі Грінченка зафіксовано деякі слова, що відбивали тогочасну норму художнього стилю. У цілому письменник уникає вживання вузькодіалектних елементів, орієнтуючись на середньонаддніпрянську, загалом – південно-східну говірку.
6. Як редактор загальноукраїнського словника, Борис Грінченко був добре обізнаний з регіональними відмінностями української мови, проте відповідно до соціального та емоційного змісту творів він користується наддіалектними загальновживаними словами і формами.
7. Дослідження біографії науковця показало складність та неоднозначність, якими позначилися відносини Б. Грінченка з рідними та близькими. Дослідження періоду вчителювання у сільських школах дозволило встановити, що саме в цей час Б. Грінченко починає публікувати зібрані етнографічні та краєзнавчі матеріали, для учнів укладає саморобні читанки, у яких вміщує зразки народної творчості. Встановлено, що наукова діяльність була найбільш плідною в період перебування Б. Грінченка у м. Чернігові, що проявилося в підготовці та виданні значної кількості досліджень з етнографії, заснуванні українського видавництва, підготовкою до відкриття музею української старовини. Висвітлення багатьох біографічних даних дало підстави скорегувати його характеристику попередніми дослідниками як діяча, зосередженого здебільшого на літературній роботі, а також показати широту й діапазон зацікавлень дослідника. У полі його зору перебували питання етнографії, історичного краєзнавства, бібліографії, музеєзнавства.
8. З’ясовано, що науковий світогляд Б. Грінченка формувався під впливом багатьох чинників. Близьке спілкування з простим народом, любов з юності до творів українських письменників Івана Котляревського, Марка Вовчка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка, а також активізація українського національно-культурного руху середини ХІХ ст. мали для нього основне значення. Значного авторитету на становлення Б. Грінченка як дослідника народної творчості справили наукові праці Ф. Вовка, В. Гнатюка, М. Драгоманова, А. Кримського, О. Потебні, М. Сумцова, І. Франка.
9. Простежено, що вченим було зроблено значний внесок у справу не лише запису і збору етнографічних характеристик українців, а й їх популяризації. У контексті розвитку науки на Наддніпрянщині науковий доробок Б. Грінченка відзначався новизною і значним обсягом. Так до російської енциклопедії ним подано розвідки про український літературний процес та близько 80-ти біографічних статей з характеристикою наукової, зокрема, етнографічної діяльності відомих українських дослідників: Ф. Вовка, В. Гнатюка, В. Залеського, П. Іванова, А. Кониського, М. Максимовича, І. Манжури, П. Чубинського та ін., відомості про розвиток української науки. Також ним було надано близько 50-ти статей про українські народні звичаї, побут, різні жанри усної словесності. Також до дитячих підручників Б. Грінченко вмістив чимало прикладів усної народної словесності, які у більшості випадків були зібрані самим автором під час етнографічних мандрівок. Контакти з галицькими дослідниками сприяли збагаченню і розширенню наукового кругозору, а також між ними відбувався обмін виданнями. Етнографічні роботи Б. Грінченко надсилав і закордонним дослідникам, зокрема їх отримував І. Полівка.
10. З’ясовано, що «Словник української мови» відіграв велику роль у процесі становлення сучасної української мови та її утвердження в суспільстві. Значний інтерес становлять добірки матеріалів до українського Словника, що зберігаються в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАНУ, в укладанні якого протягом другої половини ХІХ ст. брали участь вітчизняні культурні і громадські діячі, а завершити цю важливу роботу випало на долю Б. Грінченка. Окремо слід наголосити, на особливостях джерельної бази роботи дослідника. Огляд використаної ним літератури дозволяє виявити забуті, а часом не відомі сучасному етнологові джерела, що засвідчує високий рівень тодішнього розвитку етнографії та краєзнавства на Україні в цілому. У Словнику відзначено усебічну характеристику життєдіяльності українського народу. У ньому відзначено найрізноманітніші види господарської діяльності українців (хліборобство, скотарство, мисливство, рибальство, промисли та ремесла), знаряддя праці, типи і види поселень, види народного одягу, народну кулінарію, терміни на позначення громадського та сімейного побуту, засоби пересування, релігійну лексику, звичаї і обряди тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Білоусов И. Из воспоминаний о Борисе Гринченко // Украинская жизнь. – 1913. – № 7-8. – С. 112-115
2. Білецький О. Письменник і епоха. – К., 1963.
3. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д.Грінченка. - К.: Т-во "Знання", 1990. - Ч.7. - (Сер.7. Педагогічна)
4. Глуховцева К.Д., Шарпило Б.А. Рідна говірка Б.Д. Грінченка в його мовотворчій спадщині // Борис Грінченко. Тези доповідей республіканської науково-практичної конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження видатного українського письменника, вченого, громадського діяча. — Ворошиловград, 1988. — С. 99—101.
5. Гуменюк М. Борис Грінченко // Жовтень. – 1963. – № 12. – С. 123-131
6. Кравченко М.В. Мова і стиль творів Бориса Грінченка 2001 года. //Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 /; НАН України. Ін-т укр. мови. — К., 2001. — 20 с. — укp.
7. Кравченко М.В. Формування Б. Грінченка як мовної особистості // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Вип.6. – Донецьк: ДонДУ, 2000. – С.148–152.
8. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах / За ред. Тарасенко М.Ф. - К.: Либідь, 1997. - 328 с.
9. Погрібний А.Г. Борис Грінченко: Нарис життя і творчості. - К.: Дніпро, 1988. - 268с.
10. Родінова Н.Л. Етнографічна діяльність Бориса Грінченка. – Рукопис.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 – етнологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.
11. Русова С. Пам’яти Б.Грінченка // Народний учитель. – 1910. – № 10. – С. 2
12. Словарь української мови: В 4 т. - К.: Наук.думка, 1996-1997. - Надруковано з вид. 1907-1909 рр. Фотоспособом.
13. Шубравська М. Яворницький Д.І.: Життя, фольклористично-етнографічна діяльність. – К., 1972
14. Яценко М.Т. Грінченко Б.Д. // Українська літературна енциклопедія — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії ім. М.П.Бажана, 1988. — Т.1. —С. 408—409.