РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  КЛІМАТОТЕРАПІЇ

1.1. Сутність і методи кліматотерапії

 

     Гіппократ затверджував, що «той, хто бажає  добре досліджувати медицину, повинен. насамперед, розглянути пори року і  їхній вплив на людину». У своєму знаменитому трактаті «Про повітря, воду і місцевості» він виклав сутність впливу погоди на людину. Цельс, якого сучасники називали «латинським Гіппократом», уважав, що хворий не повинен залишатися в місцевості, де занедужав. Для лікування потрібно обов'язково зробити подорож. Його слава й авторитет були настільки високі, що Теофраст Бомбаст ФОН Гогенгейм, знаменитий алхімік і лікар, прийняв ім'я Парацельс, що значить «переважаючий Цельса». Спочатку XVІ в. Парацельс помітив: «Тому, хто вивчає вітри, блискавки й погоду, відоме походження хвороб».

     Наукове вивчення впливу кліматичних факторів на здоров'я почалося тільки в XІ  в., коли були встановлені більше конкретні  зв'язки клімату й погоди з різними  захворюваннями. В 1801 р. у друкарні Московського університету була видана робота Ф. П. Барсук-Моісєєва «Про вплив повітря, пір року й метеорів на здоров'я людське». Один з основоположників вітчизняної терапії й курортології Г.А. Захар'їн у курсі факультетської терапії читав окрему лекцію про кліматотерапії, підкреслюючи її значення й у той же час указуючи на недостатнє знання лікарями її положень. Він говорив: «Мало є хвороб, де правильні кліматичні умови не мали б важливого значення. Не можна визнати, щоб більшість лікарів були б добре інформовані про кліматолікуванні й правильно нього призначали... навпроти, часто доводиться бачити, що від кліматичної терапії чекають того, чого вона не має сил дати, і не користуються тим, що вона дати може».

     Отже, кліматотерапія – це один з видів  відпочинку, який робить на організм людини потужний вплив (через шкіру, дихальні шляхи, органи почуттів), що здатне принести зцілення або... загострити захворювання.

     Кліматотерапія  – використання впливу різних метеорологічних факторів і особливостей клімату даної місцевості, а також спеціально дозованих кліматичних впливів (кліматопроцедур) у лікувальних і профілактичних цілях.

     Лікувально-профілактичний вплив клімату на організм визначається рядом природних факторів: становищем місцевості над рівнем моря, ступенем віддаленості від моря, атмосферним  тиском, температурою, циркуляцією і вологістю повітря, кількістю опадів, хмарністю, інтенсивністю сонячної радіації й ін. Повітряні і сонячні ванни, морські купання, сон на повітрі і на березі моря, та інші кліматичні процедури створюють умови максимального впливу кліматичних факторів на організм. У результаті кліматотерапії заповнюються недолік природного ультрафіолетового опромінення організму і недолік аероіонів, тренуються механізми терморегуляції, що лежать в основі загартовування, нормалізуються реактивність і функціональний стан організму, поліпшується обмін речовин. Кліматотерапія широко застосовують на всіх курортах, особливо на кліматичних – гірських, рівнинних (лісових, степових, з кліматом напівпустель) і приморських, а також у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах, піонертаборах, турбазах і т.п. Для кліматотерапевтіческіх і кліматопрофілактіческіх процедур використовують спеціальні майданчики для проведення сонячних і повітряних ванн (аеросолярії), пляжі, маршрути теренкури, майданчики для рухливих ігор, веранди і галереї для перебування на свіжому повітрі в погану погоду,а в зимовий час – криті засклені і опалювальні веранди - климатопавильоне.

       Основними методами кліматотерапії  є: геліотерапія, аеротерапія (повітряні  ванни і перебування на свіжому повітрі), спелеотерапія, солнцелеченіе і таласотерапія (комплексне застосування повітряно-і солнцелечения і морських купань).

     Повітряні і сонячні ванни, морські купання, сон на повітрі і на березі моря, та інші кліматичні процедури створюють  умови максимального впливу кліматичних факторів на організм.

     Повітря на берегах гірських річок, біля моря, в горах, серед зелені, крім кисню  й озону, містить значну кількість  аероіонів. Сонячні промені підвищують збудливість нервової системи, активізують  процеси обміну речовин; під їх дією в організмі утворюється вітамін D. Знижений барометричний тиск викликає напругу функцій дихання і кровообігу, стимулює утворення еритроцитів, покращує обмін речовин.

     Клімат  надає потужний терапевтичний вплив  і повинен розглядатися як сильнодіючий фактор. Будь-який переїзд в зону з зміненими кліматичними умовами, навіть сприятливими для здоров'я, завжди супроводжується короткочасними пристосувальними фізіологічними зрушеннями багатьох функціональних систем для забезпечення необхідного рівня життєдіяльності в нових умовах - реакцією адаптації.

       Реакції адаптації проявляються  при зміні кліматичних умов, часових  поясів і при прийомі кліматичних  процедур в період курортного  лікування. 

     У основі фізіологічного та лікувальної  дії кліматолікування лежить тренування термоадаптаціонних механізмів, нормалізація обмінних процесів, зміна імунологічної реактивності, поліпшення і нормалізація порушених функцій дихальної системи, гемодинамічних показників, поліпшення біоелектричної активності мозку і т.д.

     У результаті кліматотерапії заповнюються недолік природного ультрафіолетового  опромінення організму і недолік  аероіонів, тренуються механізми терморегуляції, що лежать в основі загартовування, нормалізуються реактивність і функціональний стан організму, поліпшується обмін речовин.

     Проведення  кліматотерапії вимагає суворого контролю переносимості кожного комплексу  та дії їх сукупності - адаптаційного  ефекту.

     Тривалість  періоду адаптації (акліматизації) на курорті визначається індивідуально, в залежності від особливостей хвороби та контрастності зміни кліматичних районів, особливостей умов зовнішнього середовища. Адаптаційні зміни мають фазовий характер - короткочасне зниження функцій багатьох систем змінюється поступовим посиленням їх і, нарешті, стабілізацією функцій. У ході адаптації до кліматичних умов курорту (акліматизації) можливо напругу і зрив адаптаційних систем, особливо при переїзді з кліматоконтрастних зон, ранньої перевантаження кліматопроцедур, ослаблення адаптаційних можливостей, зокрема при неповній ремісії. У цих випадках виникають стану астенізація, вегетативно-судинної дистонії, може загостритися основне захворювання, тобто адаптація виявляється недостатньою аж до її зриву - дезадаптації. Всі хворі протягом періоду адаптації (акліматизації) не повинні приймати сильнодіючі кліматичні та інші процедури курортної терапії. Необхідно дотримуватися режиму, який зменшив би інтенсивність подразників, викликаних зміною кліматичних районів, сприяв правильної тренуванні пристосувальних механізмів.

     Встановлено, що при зсуві часового поясу на 3 години і більше в організмі  можуть розвиватися хворобливі розлади, комплекс яких отримав назву десинхронозу, що виявляються найчастіше розладом сну, зниженням працездатності, погіршенням  перебігу основного захворювання. Найбільш виражені зміни виникають при переміщенні з заходу на схід, коли відбувається інверсія звичного ходу добового часу.

     Поряд з добовим десінхоронозом при  переїздах в незвичні кліматичні умови може порушуватися і структура  сезонного ритму. Несприятливий вплив на організм людини надає не прискорене наступ сезонного ритму (при переїзді навесні з середньої смуги в умови літа південних курортів), а його інверсія, що звичайно спостерігається при поїздці восени в умови літа південних країн.

     Вибираючи курорт, перш за все, враховують особливості  клімату, оскільки він по-різному  впливає на організм людини. Особливо відповідально слід підходити до вибору клімату курорту для метеочутливих  людей.

1.2. Підходи до класифікації  основних категорій  кліматотерапії

 

     Видами  кліматотерапії є: морська (таласотерапія), тропічна і субтропічна (ефкра-тотерапія), гірська (оротерапія), лісова (дасотерапія), степові (степпотерапія), пустинні (зремотерагшя), печер і соляних копалень (спелеотерапія). Відповідно до природних ландшафтно-кліматичними зонами всі курорти поділяються на такі типи:

     Рівнинні  приморські курорти:

         -з переважанням середземноморського клімату;

         -степового клімату;

         -клімату напівпустелі;

         -клімату лісів вологих субтропіків;

         -лісового клімату помірних широт;

         -мусонного клімату.

     Рівнинні  континентальні курорти:

         -тайгові курорти;

         -лісові помірного поясу;

         -лісові мусонного клімату помірних широт;

         -субтропічні ліси;

         -степові і лісостепові;

         -напівпустелі.

     Гірські курорти:

         -передгір'я (від  100 до 500 м над рівнем моря)

         -низькогірні курорти  (від 500 до 1000 м над рівнем моря)

         -середньогірні нижнього  поясу (від 1000 до 1500м над рівнем  моря)

         -середньогірні верхнього  поясу (від 1500 до 2000 м над рівнем  моря)

         -високогірні (вище 2000 м над рівнем моря)

         -в зоні лісів  помірного поясу: 

         -в зоні субтропічних  лісів 

         -в зоні степів  і пустель 

         -приморські 

     Інші  ландшафтно-кліматичні зони

     Залежно від розташування в перерахованих  зонах повна характеристика кліматичного курорту включає ландшафтно - кліматичні особливості і висоту над рівнем моря. У залежності від цього виділяють:

     Континентальний клімат: континентальний клімат рівнин лісової і лісостепової зони; степовий клімат.

     Клімат  напівпустель і пустель 

     Гірський  клімат

     Морський  клімат

     Морський клімат помірних широт

     Клімат  субтропічний середземноморського  типу

     Вологий субтропічний клімат

     Клімат  Чорноморського узбережжя Кавказу.

     Загальна  характеристика типів клімату представлена в таблиці 1.1

     Всі види кліматотерапії сприяють тренуванню механізмів терморегуляції, що лежить в основі загартовування, роблять на організм неспецифічну, загальнозміцнюючу дію, підвищує його захисні сили, стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища. Специфічний вплив, пов'язано з особливостями різних кліматичних факторів (природної УФ-радіації, аероіонами і т.д.), чим сприяє згладжуванню пов'язаних з цим патологічних явищ (світлове голодування, гіпоксія), попередження та ліквідації ряду захворювань (рахіт та ін.Під впливом кліматолікування відновлюються біологічні зв'язки організму із зовнішнім середовищем (температура, вітер, вологість, сонячні промені), втрачені людиною в умовах «клімату оселі» і «підодежному клімату».

     Характеристика  основних методів кліматотерапії представлена в табл. 1.2.

 

Таблиця 1.1

Характеристика типів клімату з огляду на лікування