Підприємство харчування як суб’єкт ринкових відносин

 

 

1.2. Організаційно-економічні  особливості функціонування

різних видів підприємств  галузі

 

Господарський Кодекс України припускає організацію та функціонування наступних видів підприємств харчування (класифікація підприємств харчування):

1. Залежно від форми власності розрізняють:

1.1. Підприємства, що засновані на приватній власності.

Право приватної  власності виникає на підставі отримання  громадянином доходів від участі в суспільному виробництві, від індивідуальної праці, ведення підприємницької діяльності.

О6'єктами приватної власності  у громадському харчуванні є:

- індивідуальні  підприємства, засновані на особистій  власності фізичної особи та  виключно на її праці;

- сімейні підприємства, засновані  на  власності   та  праці  громадян України  - членів однієї сім’ї, що проживають  разом;

- приватні підприємства, засновані на власності окремого  громадянина України, з правом  найму робочої сили;

- підприємства, засновані на власності іноземних громадян.

1.2.  Підприємства, засновані на колективній власності.

Право колективної власності виникає  на підставі: добровільного об'єднання  майна громадян та юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних  товариств, інших господарських товариств; передавання державних підприємств в оренду; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства та ін.

Суб'єктами права колективної власності  в громадському харчуванні є:

• орендні підприємства;
• кооперативи;
• колективні підприємства;
• господарські товариства;
• спільні підприємства.

1.3. Підприємства, засновані на загальнодержавній власності.

Суб'єктом права загальнодержавної  власності є держава в особі  Верховної Ради України. Об'єктом - майно  державних підприємств громадського харчування при державних установах, вищих та середніх навчальних закладах, державних промислових підприємствах тощо.

1.4. Підприємства, засновані на комунальній власності.

Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів, а також Верховної Ради Автономної республіки Крим.

Так, наприклад, підприємства громадського харчування загальноосвітніх шкіл є комунальною власністю.

2. Залежно від організаційно-правової форми проведення підприємницької діяльності розрізняють:

2.1. Одноособові підприємства:

- індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та її праці,

- сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім’ї, які проживають разом,

- приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили.

2.2. Господарські товариства - це підприємства, організації, установи, створені за згодою юридичних осіб та громадян шляхом об'єднання їх майна та здійснення спільної підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств  належать:

- акціонерні товариства: відкриті, акції яких розповсюджуються шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржі, та закриті, акції яких розподіляються між засновниками;

- товариство з обмеженою відповідальністю;

- товариство з додатковою відповідальністю;

- повне товариство;

- командитне товариство.

Основні й додаткові  ознаки господарських товариств  представлені в табл. 2 і 3.

Таблиця 2

Основні ознаки господарських товариств

Акціонерні	3 обмеженою  відповідальністю	3 додатковою  відповідальністю	Командитні	Повні
1. Діють на підставі  установчого договору
2. Статутний фонд:
Поділений на пе-вну  кількість ак-цій однієї номіна-льної  вартості	Поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Акцій не випускає.
3. Учасники несуть  відповідальність за зобов'язаннями:
Тільки майном товариства	У межах їх вкладів	Своїми внес-ками до стату-тного фонду; додатково сво-їм майном у розмірі кратно-му внеску	Частина учасників – усім своїм майном, друга частина – пропорційно вкладу у май-но товариства	Солідарну всім своїм майном

 

2.3. Державне підприємство – підприємство, засноване на загальнодержавній власності або власності адміністративно-територіальних одиниць.

2.4. Орендне підприємство – підприємство, створене на базі орендованого майна державного підприємства.

Оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Таблиця 3

Додаткові ознаки господарських товариств

Акціонерні	3 обмеженою  відповідальністю
1. Мінімальний розмір статутного фонду:
1250 мінімальних заробітних  плат	625 мінімальних заробітних  плат
2. До дня скликання  засновницьких зборів учасники  вносять:
50 % номінальної вартості  акцій	30 % вказаного в засновницьких  документах внеску
3. Виконавчий орган:
Правління, роботою якого  керує голова правління	Дирекція, яку очолює генеральний директор

 

2.5. Спільне підприємство - сукупність різноманітних форм виробничо-господарської діяльності партнерів з декількох країн, в основу якої покладено поєднання зусиль, фінансових коштів, матеріальних ресурсів, довгострокової гарантії збуту продукції, систематичного її оновлення, науково-технічної й торговельної кооперації.

3. Залежно від обсягів діяльності та чисельності працівників виділяють великі, середні та малі підприємства.

До малих відносять  підприємства, чисельність працівників  яких не перевищує: у галузях невиробничої сфери - 25 осіб, роздрібній торгівлі – 15 осіб.

У малому підприємстві, заснованому  на власності окремого громадянина, досягається максимальна незалежність у виборі напрямків і методів діяльності.

Перевагою малого підприємства є оперативність в управлінні, мобільність руху капіталів, здатність  швидко реагувати на зміни, заповнювати прогалини в економіці. Вони швидше впроваджують новації внаслідок більш вільних організаційних умов, індивідуалізації підходу в розв'язанні проблем. У них є вищою продуктивність праці. Водночас цей сектор підприємництва е більш вразливим щодо дії макроекономічних чинників. Обмежені фінансові ресурси, підвищена відповідальність за можливі негативні наслідки рішень ускладнюють подальший розвиток цієї форми підприємництва.

4. Залежно від рівня агрегування майна розрізняють:

- самостійні підприємства;

- об’єднання (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та ін.), до складу яких входять на різних умовах дві або більше юридичних осіб (табл. 4).

Таблиця 4

Характеристика об'єднань підприємств громадського харчування

Асоціація	Корпорація	Консорціум	Концерн
Договірне об'єднання  на основі:		Статутні об'єднання:
Постійної коорди-нації господарсь-кої діяльності	Поєднання вироб-ничих, наукових та комерційних   інте-ресів	Промислового і банківського капі-талу (тимчасові)	Наукових органі-зацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фіна-нсової залежності від одного або гру-пи підприємств
Не     має     права втручатися у виро-бничу  і комерційну діяльність  учасни-ків асоціації	Кожний   учасник  делегує окремі  по-вноваження   цент-рального   регулю-вання    діяльності об'єднання	Координація дія-льності  підпри-ємств при виріше-нні конкретних за-вдань	Підприємства до-бровільно  делегу-ють деякі або всі функції науково-технічного розвит-ку, а також госпо-дарської діяльності підприємств

 

5. Залежно від основної мети діяльності виділяють:

• комерційні підприємства;
• некомерційні (соціальні) підприємства громадського харчування.

Некомерційні підприємства діють при лікарнях, школах-інтернатах, спеціалізованих професійно-технічних училищах тощо, тобто це підприємства, що обслуговують споживачів, які знаходяться на утриманні держави. Більшість підприємств громадського харчування є комерційними підприємствами.

Крім того, підприємства громадського харчування можуть підрозділятися за характером вироблюваної та реалізованої продукції; однорідністю використовуваної сировини; характером виробничих процесів; станом і рівнем матеріально-технічної бази; формами обслуговування споживачів.

Знання організаційно-правових особливостей функціонування окремих  видів підприємств харчування є  необхідною умовою розробки стратегії  його діяльності.

 

 

1.3. Підприємство харчування як соціально-економічна відкрита

система

 

Ринкові відносини надають  підприємству громадського харчування максимальної свободи підприємницької  діяльності. Водночас ринковий механізм доповнюється й коригується системою державного регулювання. Необхідність державного регулювання ринкового механізму обумовлюється негативними наслідками, які можуть мати місце та повинні бути попередженими або обмеженими.

Ринковому механізму притаманні такі недоліки: він не сприяє збереженню невідтворюваних природних ресурсів; не має економічного механізму захисту навколишнього середовища; не може регулювати використання ресурсів; ігнорує негативні соціальні наслідки рішень, що приймаються; не стимулює виробництво товарів (послуг) колективного використання; сприяє виникненню масового безробіття та майнової нерівності; не забезпечує перерозподілу доходів; не забезпечує фундаментальних досліджень у науці, розвитку освіти, культури, безкоштовної охорони здоров'я; не забезпечує виробництва соціально-необхідних товарів за низькими цінами та ін.

Наведені недоліки ринкового механізму  характеризуються терміном "зона недосяжності або неефективності ринку" та визначають необхідність вирішення цих проблем  через механізм державного регулювання.

Державне регулювання діяльності підприємств громадського харчування за умов ринкових відносин здійснюється в формі розробки та прийняття відповідного законодавства, яке регламентує окремі аспекти діяльності підприємств.

Вплив держави на економіку підприємств  галузі здійснюється:

- у формі прямого  державного регулювання діяльності  підприємств;

- через непрямі (економічні) форми впливу (рис. 2).

Форми прямого  державного регулювання реалізуються через визначені законом вимоги до діяльності підприємств галузі, обов'язкові для виконання всіма підприємствами.

Форми непрямого  регулювання діяльності підприємств громадського харчування об'єднують законодавчі рішення, які економічно стимулюють підприємство здійснювати свою діяльність у відповідності з інтересами держави.

Регламентуючи окремі аспекти діяльності підприємств, держава водночас зацікавлена  в активному розвитку як ринкової економіки в цілому, так і кожного  конкретного підприємства України.

Виникнення виробничо-торгової системи, якою є підприємство громадського харчування, обумовлено наявністю і формуванням на ринку попиту на продукцію і послуги, які здатні задовольнити потреби населення у харчуванні.

Підприємство  громадського харчування як соціально-економічна система являє собою частину виробничо-торгового процесу, що виділився в результаті суспільного розподілу праці, яка здатна самостійно або при взаємодії з іншими аналогічним системами задовольняти потреби і запити потенційних споживачів за допомогою випущених цією системою продукції та послуг. Підприємство громадського харчування, перш за все, є виробничо-торговою системою. У зв'язку з цим обов'язковою умовою функціонування підприємства є використання сукупності технологій приготування продукції, засобів виробництва, допоміжних елементів, персоналу, об'єднаних структурно і функціонально.