Підприємство харчування як суб’єкт ринкових відносин

Тема 1. Підприємство харчування як суб’єкт ринкових відносин

 

Заняття 1. Лекція на тему: «Підприємство харчування як суб’єкт ринкових відносин»

 

Навчальні питання

    

1. Функціонально-правовий  статус підприємства харчування.

2. Організаційно-економічні  особливості функціонування різних видів підприємств галузі. 

3. Підприємство харчування  як соціально-економічна відкрита  система.                                 

 

1.1. Функціонально-правовий статус підприємства харчування

 

Під підприємством харчування розуміється самостійний господарський статутний суб'єкт із правами юридичної особи, що здійснює специфічні функції з виробництва готової їжі, її реалізації та організації споживання з метою отримання відповідного прибутку (доходу), що функціонує на ринку кулінарної продукції.

Для здійснення своєї діяльності підприємство громадського харчування має розпоряджатися певними матеріальними, трудовими  і фінансовими ресурсами та засобами. Планомірне комбінування і використання цих факторів виробництва, організація  виготовлення та реалізації продукції (надання послуг) є основою отримання доходу (прибутку), досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників.

Характерними ознаками підприємства є:

- по-перше, проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їx реалізація з метою одержання прибутку;

- по-друге, наявність статуту юридичної особи, ознаками якої є відокремлене майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав i нести обов'язки, бути позивачем i відповідачем у суді, арбітражному або третейському судах. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство - також товарний знак. Підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних oci6.

Підприємство як організаційна  одиниця, яка здійснює господарсько-фінансову діяльність, існує у всіх економічних системах і типах економічних відносин. Однак характер функціонування підприємства та його   організаційно-правовий статус суттєво розрізняються.

Директивно-керована економіка являє собою жорстку економічну систему, в якій практично усі види діяльності регулюються державою. Характерні особливості такого типу економічних відносин: високий ступінь державного регулювання та втручання в економіку, тотальне державне планування та розподіл, стимулювання учасників господарського процесу не за реальні результати діяльності, а за виконання планових завдань, перевага державної власності.

За таких умов підприємства громадського харчування лише формально  були самостійними. По суті, вони розглядалися як складові частини єдиного народно-господарського комплексу. Держава визначала обсяги та структуру їх діяльності, напрямки збуту, суворо регламентувала ціни на продукцію, наділяла підприємство необхідними ресурсами та засобами, закріплювала за постачальниками та підрядниками, при необхідності -"вибачала" збитки від господарської діяльності. Звичайно, що управління підприємством зводилося до розв'язання єдиного завдання: виконання плану у встановлені терміни за будь-яку ціну. Результатами такої організації господарювання були тотальний дефіцит, безгосподарність, суб'єктивна оцінка результатів праці.

Ринкова економіка, переваги якої доведені світовим досвідом, характеризується вільним підприємництвом господарюючих  суб'єктів галузі. Основним принципом  регулювання діяльності підприємств  громадського харчування є ринкове саморегулювання з мінімально-необхідним ступенем державного втручання. Переважним видом власності є приватна і колективна, а основною метою діяльності - отримання прибутку.

В умовах ринкової економіки продавці намагаються найвигідніше продати  товари, а покупці найдешевше їх купувати. Їх інтереси врівноважуються у вільній грі сил попиту та пропозиції через механізм цін на ринку. Вільне формування виробництва і споживання, їх зрівноважування на нерегульованих ринках сприяє як оптимальному забезпеченню товарами (продукцією, послугами), задоволенню потреб, так і росту добробуту підприємств та їх працівників за умови суспільного визнання результату їхньої праці та об'єктивної оцінки результату діяльності. Схема взаємозв’язків підприємства харчування з різними ринками представлена на рис. 1.

Підприємство громадського харчування за умов ринку є незалежною, автономною господарюючою одиницею, діяльність якої передбачає свободу власників підприємства в розподілі та використанні отриманого прибутку, розпорядженні власним майном і капіталом. Майнові права підприємства громадського харчування перебувають під охороною Закону.

Узагальнююча характеристика розрізняльних особливостей функціонування підприємства громадського харчування за різних економічних систем наведена у таблиці 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 - Схема взаємозв’язків підприємства харчування з різними ринками

 

Таблиця 1

Розрізняльні особливості  функціонування підприємства

громадського харчування в різних економічних системах

Розрізняльна ознака	Директивно-управлінська економіка	Ринкова економіка
1. Характер управління	Централізований	Автономний
2. Статус підприємства	Одиниця єдиного народно-господарського комплексу	Самостійний суб'єкт підприємництва
3. Мотивація діяльності	Виконування планових завдань	Максимізація  отриманого прибутку
4. Форма  власності,  що має перевагу	Державна	Колективна та приватна
5. Залежність від держави	Максимальна	Мінімально-необхідна
6. Основний принцип  ре-гулювання діяльності	Тотальне державне планування	Ринкова саморегуляція

 

Господарський Кодекс України законодавчо  закріпив нові принципи функціонування підприємств, які  відповідають умовам ринкової економіки, повністю змінив їх права та повноваження щодо всіх аспектів життєдіяльності підприємства. У відповідності до Закону підприємство громадського харчування самостійно:

- планує свою діяльність та  визначає перспективи її розвитку, виходячи з попиту на свою  продукцію (послуги), рівня конкурентоспроможності, а також необхідності забезпечення  розвитку підприємства, підвищення доходів;

- здійснює матеріально-технічне  забезпечення виробництва та  капітального будівництва через  систему прямих контрактів з  постачальниками та посередницькими  організаціями;

- реалізує свою продукцію  на основі прямих угод із споживачами;

- самостійно встановлює ціни  на свою продукцію та послуги,  майно, крім випадку державного  регулювання цін на особливо  значущі види продукції;

- визначає чисельність  та структуру кадрів, обирає форми  і системи оплати праці, розміри  фонду оплати праці, враховуючи встановлені мінімальні соціальні гарантії;

- обирає банківську  установу для здійснення розрахункових,  кредитних і касових операцій, визначає характер і умови  використання грошових коштів;

- здійснює (за наявністю ліцензії) зовнішньоекономічну діяльність;

- проводить операції  з цінними паперами (випуск, реалізацію, купівлю);

- визначає напрямки та обсяги  використання отриманого прибутку.

Функціонування підприємства громадського харчування на ринку пов'язане  з багатьма обмеженнями, які визначають можливість та ефективність його господарсько-фінансової діяльності.

Основними обмеженнями  є:

1. Обмеження, обумовлені  попитом:

 

                                                                        

 

2. Обмеження, обумовлені  ресурсами:

 

                                                                       

 

3. Фінансові обмеження:

 

                                                                       

 

Таким чином, найважливішими вимогами, що виставляються до діяльності підприємства харчування за сучасних умов є:

1. Самоокупність, рентабельність  і самофінансування свого розвитку.

2. Матеріальна відповідальність  за результати господарювання.

3. Законослухняність  та легітимність діяльності.

Підприємство громадського харчування здійснює свою діяльність за рахунок  власних фінансових ресурсів та кредитів. Відповідальність за їхнє своєчасне  погашення та виплату відсотків  за ними в повному обсязі покладається на підприємство. Держава не відповідає за борги підприємства, тому обсяги його діяльність, рівень рентабельності мають бути достатніми для своєчасного та повного виконання всіх зобов’язань (перед бюджетом, постачальниками, працівниками, власниками, банками).

Підприємство харчування несе всю повноту відповідальності за рішення, що приймаються, ризикуючи всім своїм майном в разі неправильно прийнятого рішення. Формами матеріальної відповідальності за порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог до якості продукції є штраф, пеня, а також відшкодування заподіяних збитків.

В разі постійної неспроможності підприємства-боржника виконувати свої зобов’язання перед  кредиторами та бюджетом, що виникають  у зв’язку з перевищенням зобов’язань  підприємства над його майном, підприємство згідно Закону України “Про банкрутство” визнається банкрутом.

Необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності, згідно Закону України "Про підприємництво", є державна реєстрація суб'єктів підприємництва, або реєстрація і ліцензування (для заняття видами діяльності, що вимагають ліцензування) або державна реєстрація, ліцензування і патентування (для заняття видами діяльності, що вимагають ліцензування і патентування).

Ліцензування деяких видів підприємницької діяльності розповсюджується на ті її види, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє природне середовище та загрожують безпеці держави. Ліцензування не може порушувати свободу підприємницької діяльності, а лише спрямоване на перевірку додержання встановлених вимог. Метою одержання ліцензії є забезпечення вступу на ринок кваліфікованих підприємців і перевірка умов, необхідних для забезпечення безпеки, стандартів тощо. Так, підприємства громадського харчування одержують ліцензії на право реалізації алкогольних і тютюнових виробів.

Деякі види підприємницької діяльності вимагають одержання торгового патенту, тобто державного свідоцтва, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності займатися ними. Відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговельна діяльність на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг вимагають одержання торгового патенту.

Під торговельною діяльністю відповідно до Закону слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Закладами продажу товарів  у громадському харчування згідно з  Законом вважають фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, бари, відкриті літні майданчики, кіоски та інші заклади громадського харчування.

Без придбання торгового патенту здійснюють торговельну діяльність підприємства, що реалізують такі види товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби, борошно, сіль, цукор, олію, молоко і молочну продукцію (крім молока згущеного), продукти дитячого харчування, безалкогольні напої, морозиво, яловичину та свинину, домашню птицю, яйця, рибу, ягоди, фрукти, картоплю, плодоовочеву продукцію.

Не потребує патентування діяльність підприємств громадського харчування на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.

Номенклатура послуг, що надають підприємства громадського харчування, розширилася з введенням  грального бізнесу.

Під гральним бізнесом відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" розуміють діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць, гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.