Взаємозв’язок кримінології та психології

                  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

            ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

                                   Інститут прокуратури та слідства

Реєстраційний №____________

Дата_______________________                                                                            

                                 Кафедра кримінально-виконавчого права та кримінології

                                              Курсова робота

                  «Взаємозв’язок кримінології та психології»

                                                                     ВИКОНАЛА: 

                                                                     студентка ІV курсу, ІІ потоку,

                                                                     ІІІ групи, денної форми навчання

                                                                     Бартош Інна В’ячеславівна

                                                                     Керівник: ________________

                                                   Одеса – 2010

                                                     ЗМІСТ

Вступ             

Розділ I. Взаємозв'язок кримінології з психологією та іншими неюридичними науками …………………………………………………………………………………4

Розділ II. Психологічний напрямок пояснення причин кримінологічних проблем              7

2.1.Психологічні методи, що використовуються в кримінологічних дослідженнях…………………………………………………………………………7

2.2. Психологічні підходи. Теорія небезпечного стану…………………………...9

2.3.Психологічні концепції пояснення причин злочинності (ідеї З.Фрейда)…..11

Розділ ІІІ. Кримінальна психологія…………………………………………………..19

    3.1. Психологічна характеристика злочинної діяльності………………………...19

    3.2. Поняття і види патопсихологічних відхилень……………………………….23

Висновки……………………………………………………………………………….26

Список використаної літератури……………………………………………………..28

                                                         Вступ

Дана курсова робота присвячена відображенню взаємозв’язку психології та кримінології, що концентрує свою увагу на підходах та теоретичних засадах адже злочин і злочинність завжди та у всі часи привертали до себе пильну увагу людей. Про них з гнівом писали біблейські пророки, передрікаючи Божу кару за людську гріховність. Всі філософські системи та релігії намагалися відшукати і пояснити витоки зла у відносинах між людьми і народами. Багато вчених намагались пояснити цей феномен виходячи з точки зору психології. Глибокий психологічний аналіз злодійства знаходимо ми навіть в роботах класиків світової літератури В. Шекспіра, ф. Шиллера, Л. Н. Толстого, Ф. М. Достоєвського, Тараса Шевченка, Панаса Мирного і багатьох інших письменників.

Зрозоміло, що одного психологічного аналізу не вистачає для встановлення істини, але він, в свою чергу, дає відповіді на багато питань, що торкаються причин виникнення злочинних діянь та особи злочинця. В результаті, такі основоположні інститути, як провина, осудність, суб'єктивна сторона складу злочину і мети покарання, спираються на психологічні аспекти.

Слід звернути увагу й на те, що у міру того як феномен злочинності все більше і більше виходить за межі національних рамок і державних кордонів, набуваючи транснаціонального характеру, дослідження в області кримінології стають особливо актуальними. Багато учених прийшли до висновку, що до слабких місць науки про злочинність відноситься те, що кримінологія концентрувала свою увагу на дрібномасштабних дослідженнях, замість того щоб зосередитися на психологічному аналізі, який необхідний для з'ясування  суті злочинності. Спираючись на світовий досвід можна побачити, як йде цей процес в різних умовах, зрозуміти, до яких результатів можуть привести різні заходи залежно від того, в яких обставинах вони застосовувалися. А це, в свою чергу, дає можливість на цій базі розробити оптимальні стратегії ефективної дії на злочинність.

           Розділ I. Взаємозв'язок кримінології з  психологією та іншими неюридичними науками

Загальновідомо й загальновизнано, що кримінологія як нау­ка походить з кримінального права. Як зазначалося, криміно­логія використовує такі базові визначення кримінального права, як "злочин" і "злочинець". Однак серед сучасних кримінологів-науковців Росії та України не існує однозначного погляду на сутність кримінології як правової науки. У підручниках, вида­них у Росії протягом 1966-1999 pоків, підтверджується офіційне трактування кримінології як правової науки і водночас під­креслюється її тісний зв'язок із соціологією[1]. Поширена також точка зору на комплексний зміст криміно­логії, що перебуває на межі кримінального права і соціології[2], тобто є соціолого-правовою наукою. Окремі вчені-кримінологи[3] розглядають кримінологію як соціологію злочинності. Такої самої точки зору дотримується кримінолог А. Зелінський, обґрунто­вуючи її тим, що девіантна (відхилена) поведінка є предметом вивчення соціології, а злочинність — одна з форм девіантної поведінки, тому вивчати її повинні соціологи, а не юристи. Він підкреслює, що соціальна психологія, яка виникла на межі со­ціології та психології, є особливою галуззю знань про людські відносини і належить до психології. Вчений вважає, що оскіль­ки у кримінології особа і її вчинки посідають центральне місце, то вона охоплює соціальну психологію. Кримінологію взагалі А. Зелінський визначає як комплексну науку, що поєднує со­ціологію і психологію злочинності, і вважає її соціологічною, а не юридичною наукою. Своє ставлення до кримінологів з ба­зовою юридичною освітою він висловлює так: сприйняття й осмислення правової інформації у кримінологічних дослідженнях повинні здійснюватися через призму соціологічного та пси­хологічного вивчення реальної дійсності. Тому додатковою ба­зовою освітою для кримінолога повинна стати соціологічна або психологічна науки. Проте ця точка зору не дістала широкої підтримки серед науковців-кримінологів України і Росії. Без базової юридичної освіти кримінолог не буде здатний правиль­но трактувати такі базові, основні поняття кримінології, як злочин і злочинець, не зможе орієнтуватись у розмаїтті норм кримінального законодавства, що ставить під сумнів достовір­ність таких досліджень і прогнозів. Тому слушно зауважують В. Бурлаков і В. Сальников[4], ви­ключно важливо, щоб у сучасний складний для кримінології час вона не втратила свого місця в системі юридичних наук, щоб її не поглинула правова соціологія або соціологія девіантної поведінки. Кримінологія не повинна відокремлюватися від правового поля, з яким нерозривно пов'язана.

       Серед неюридичних дисциплін кримінологія найтісніше по­в'язана із соціологією, соціальною психологією, власне психоло­гією, демографією, математичною статистикою, кібернетикою і педагогікою. У перелічених наук кримінологія запозичує методи дослі­дження процесів, що зумовлюють злочинну поведінку й розви­ваються в суспільстві загалом, в окремих групах людей і у сві­домості особи, методи кількісної інтерпретації цих процесів, а також виховну методику, яку кримінологія пристосовує для попередження злочинності. Перелічені науки і дисципліни, у свою чергу, збагачуються відповідними знаннями зі сфери зло­чинності.

       Взаємодія з педагогікою особливо важлива при до­слідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидив­них злочинів. Знання педагогіки застосовуються також у про­цесі розробки й аналізу ефективності індивідуальних заходів запобігання злочинам.

       Теоретичні положення й емпіричні дані загальної та соціальної психології потрібні для вивчення всіх особистісних властиво­стей, що визначають механізм індивідуальної злочинної по­ведінки. Вивчення морально-психологічних ознак особи злочинця як елемента її загальної кримінологічної характеристики немож­ливе без поглибленого аналізу емоційно-вольової сфери, особ­ливостей темпераменту та інших ознак осіб, які скоїли злочини, їхньої анти суспільної спрямованості. Ресоціалізація таких осіб, у свою чергу, вимагає знань педагогіки й методів її впливу.

       Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної та прикладної психології для пізнання при­чин й умов злочинності та злочинів, тому що вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Стосується це і даних демографії, соціології (соціології права) та політології, що використовуються в процесі прогнозу­вання та планування боротьби зі злочинністю, а також у спеці­альній профілактиці злочинів неповнолітніх, побутових і реци­дивних злочинів, злочинів, вчинених особами без постійного місця проживання, представниками національних меншин тощо.

       Кримінологія взаємодіє також із новою науковою дисцип­ліною - юридичною конфліктологією, що досліджує соціальні конфлікти, механізми їх виникнення, шляхи ви­рішення, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

       В останні роки все більшого значення набуває зв'язок кримінології з математикою та кібернетикою. Праці низки кримінологів (Г. Аванесова, Ю. Блувштейна, С. Віцина, А. Зелінського, В. Панкратова та ін.) показали можливість плідності співпраці кримінології з цими науками. Математичні методи суттєво підвищують точність кримінологічних досліджень та їхніх висновків (приміром, при визначенні рівня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогнозуванні).

       Отже, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємо­дію з багатьма науковими й галузевими напрямками. Однак це жодною мірою не позначається на чіткому визначенні пред­мета кримінології, його елементів, при розмежуванні їх та спо­ріднених галузей знань і права.

       Розділ II. Психологічний напрямок пояснення причин кримінологічних проблем

        2.1.Психологічні методи, що використовуються в кримінологічних дослідженнях

       При вирішенні деяких кримінологічних проблем не можна обійтися без застосування психологічних методів. їх викори­стання додає глибини й усебічності кримінологічним до­слідженням. За допомогою психологічних методів, які ви­користовують у кримінологічних дослідженнях, можна отрима­ти розгорнуту характеристику особи злочинця, здійснити якісну й кількісну оцінку внутрішньо - та міжгрупових про­цесів спілкування, що, зокрема, дуже важливо для класифікації та типізації злочинців.

       Найпоширенішими у кримінології психологічними метода­ми є тестування та соціометрія.

       Тестування є різновидом методу опитування. Тест – це зав­дання, запитання й ситуації, котрі розробляє дослідник і ставить перед досліджуваною особою. Застосування тесту зумовлю­ється необхідністю зіставлення (порівняння, диференціації, аранжування) індивідів за рівнем їхнього розвитку чи ступе­нем вираженості різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.). Мета тестування полягає у встановленні психологічних характери­стик особи злочинця: його інтелектуальних можливостей як індивіда, творчих здібностей, схильності до ризику, само­контролю, жорстокості, швидкості реагування в надзвичайній ситуації тощо.

При тестуванні використовуються стандартизовані питання та завдання (тести), що мають певну шкалу значень.

       Теорія та практика психологічної науки розробили безліч тестів: загально особистісні для дослідження всієї системи психічних особливостей особи; особистісні для дослідження будь-якої однієї характерної риси індивіда; групові, за до­помогою яких вивчається структура малих неформальних і формальних соціальних груп (їхня згуртованість, особливості психологічного клімату й міжособистісних стосунків, які пану­ють у них) тощо. Тестові дослідження, що побудовані на науко­вій основі, дають можливість більш повно й усебічно вивчити особу злочинця і певні категорії злочинців також. Незважаючи на складність деяких психологічних тестів (які іноді склада­ються з великого переліку питань), за їх допомогою можна швидко дослідити велику кількість осіб.