Тропіка текстів сучасних змі: тенденції і перспективи

Перифрази на позначення відомих осіб допомагають уникнути повторів, охарактеризувати об`єкт, образно розкриваючи якусь його специфічну, особливу ознаку. До того ж, у заголовках вони чітко не називають героя повідомлення, а ніби «підштовхують» адресата до умовисновків на основі існуючих знань.

Висновоки до розділу 2.

Існує багато засобів створення експресивно-модального забарвлення слів та виразів, але  найбільш продуктивним вважається асоціативно-образне переосмислення значень, в основі якого лежать тропи, а серед них головна роль належить метафорі як самому простому по композиції прийому, що безпомилково сприймається реципієнтами й підсилює образний сигнал. Основна властивість метафоричних засобів (так само як і метафори) – їх образність, орієнтація на адресата – на його здатність розгадати метафору не тільки інтелектуально, але й оцінюючи те, що позначає образ, який лежить в основі. Метафорично-образні засоби виконують естетичну функцію і які підсумок утворення в ньому ірраціонального, але все-таки умоглядно припустимого сполучення. Креативна сила метафори здатна суміщати несумісне, асоціативно-образно виявляти нові якості об'єкта, створювати нові смисли в поняттях, що вербалізуються.

Поява ж перифрази стимулюється, як правило, позамовними факторами. Перифрази широко використовуються у текстах періодичних видань. Вони увиразнюють думку, стають не лише другим найменуванням предметів, а й виділяють їх певні характерні риси, необхідність у яких викликається тематичним спрямуванням того чи іншого публіцистичного тексту. Перифраз виникає у зв'язку з бажанням мовця дати предметові, явищу чи дії певну емоційну оцінку. У зв`язку з тим, що перифрази є одним із найважливіших засобів експресивного вираження думки, оновлення та збагачення образних ресурсів газети, що відкривають широкі можливості творчого використання описових зворотів мови, видається перспективним подальше вивчення семантики перифраз у заголовках друкованих ЗМІ.

Загальні висновки

Зростання активної зацікавленості аудиторії щодо задоволення однієї з головних функцій ЗМІ – розважальної, вимагає нових засобів подачі матеріалу, нових поглядів, щодо оцінки ринку розваг, чіткого окреслення соціальної позиції. Відповідно, зростають вимоги до професійних якостей журналіста. Особлива роль засобів мовної виразності в ЗМІ обумовлена взаємодією її основних функцій. Існує безліч експресивних засобів (емоційно-оцінна лексика, тропи, синтаксичні конструкції, у тому числі фігури та ін.), за допомогою яких журналіст намагається привернути увагу читача, розставляючи логічні акценти і експериментуючи з мовою, органічно поєднуючи стандарт і експресію. У газетно-публіцистичної мови призначення емоційно забарвлених елементів не тільки і не стільки образність (як в художньому стилі), скільки створення оціночного ефекту, позитивного або негативного.

Цей ефект виражається  насамперед у лексиці: у порівняно  великий частотності якісно-оціночних  за семантикою прикметників та іменників, метафоризації, у відборі фразеології, в особливості використання синтаксичних ресурсів.

Таким чином, з  метою емоційного і естетичного  впливу на читача, журналісти використовують різноманітні засоби мовної виразності: метафору, перифраз, уособлення, метонімію, підбирають лексику та фразеологію, найбільш ефективно і точно висловлюють думку і привертають увагу, дають яскраві і незвичайні заголовки, органічно поєднують стандарт і експресію.

   Дослідження текстів сучасних засобів масової інформації дозволяє отримати відомості про стан мовної культури в суспільстві, яка безпосередньо пов`язана із загальним станом культури. ЗМІ виявляють усе більшу потребу у використанні різноманітних художніх прийомів, які, в свою чергу, вимагають ретельного наукового вивчення.

Особлива роль засобів мовної виразності в ЗМІ обумовлена взаємодією її основних функцій. Існує безліч експресивних засобів (емоційно-оцінна лексика, тропи, синтаксичні конструкції, у тому числі фігури та ін.), за допомогою яких журналіст намагається привернути увагу читача, розставляючи логічні акценти і експериментуючи з мовою, органічно поєднуючи стандарт і експресію. У газетно-публіцистичної мови призначення емоційно забарвлених елементів не тільки і не стільки образність (як в художньому стилі), скільки створення оціночного ефекту, позитивного або негативного.

З розглянутими можливостями мовні засоби стилістично зв’язані та обмежені. Вони не використовуються в діловому, юридичному матеріалі: законах, інструкціях, правилах, розпорядженнях, наказах і т.п., що припускають виконання розпоряджень і контроль за ними. Не використовують тропіку і у питаннях, розрахованих на точність і однозначність інформації, а також у відповідях на них. Образні засоби вживаються в тих формах мови, якім властиві експресивно – емоційні та естетичні аспекти

Для більшості журналістів тропи, - просто засоби увиразнення, що належать скоріш до незвичної мови, ніж до сфери повсякденного знаряддя праці у їх творчій діяльності. І чи, то  брак часу на пошуки прекрасного чи недостатня освіченість, але так чи інакше вони намагаються їх обійти або ж використовують не за призначенням. Для розуміння цілісності, самобутності, гармонії поетики митця особливої уваги заслуговує дослідження і аналіз образної експресивності твору, яка частково досягається різними тропами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Скляревская Г.Н. Метафора в системе языка. СПб, Наука, 1993, 151 с.
2. Уфимцева А.А. Лексическое значение. М., Наука, 1986, 240 с.
3. Арутюнова Н.Д. Синтаксические функции метафоры // Известия АН СССР, Сер. лит. и языка, 1978а, Т. 37, № 3, С. 251 – 262.
4. Глазунова О. И. Логика метафорических преобразований
5. Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: Сов. энциклопедия, 1990. — 685 с.
6. Непийвода Н. Ф. Мовні засоби інформаційного комфорту // Наукові записки Інституту журналістики. – 2002. – Т. 7. – С. 93-97.
7. Непийвода Н. Ф. Наукові засади редагування художніх текстів// Українська періодика: Історія і сучасність. (Доповіді та повідомлення сьомої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції). Львів, 17-18 травня 2002 р. – Львів, 2002. – С. 487-493.
8. Корнєєв В. М. Роль маркованої лексики у створенні емоціогенної структури тексту // Наукові записки Інституту журналістики, 2002 р. – Т. 7. – С. 85-86.
9. Корнєєв В. М. Експлікація прихованого впливу публіцистичного тексту. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. – К., 2002.
10. Дридзе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. – М.: Наука, 1984. – 268 с.
11. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. — М.: Международн. отнош., 1974. — 216 с.
12. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. — М.: Наука, 1986. — 143 с.
13. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. — М.: Искусство, 1970. — 384 с.
14. Гусев С.С. Наука и метафора. - Л.: Изд-во ЛГУ. 1984. - 152 с.
15. Зінченко О. Коляда Т. "Вежа самотності": позамовні смисли // Сучасність.-1996.- № 12.
16. Ільницький М. З чого постає неповторність. // Українська мова та література в школі.- 1981.-№ 10
17. Коцюбинська М.Х. Образне слово в літературному творі: питання теорії художніх тропів.- К.: Вид-во 
    АН. 1960.-188 с.
18. Коцюбинська М. Про поезію поезії: метафора в сучасній українській поезії //Дніпро.-1967.- №3
19. Потебня А.А. Эстетика и поэтика.- М.: Искусство. 1976. - 614 с.
20. Ткаченко А.О. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. -К.: Правда Ярославичів. 1998. — 448с.
21. Фролова К.П. Розвиток образної свідомості в українській радянській ліриці. - Дніпропетровськ. 1970. -315с.
22. Пустовойт П.К. От слова к образу[Пособие]Издание 2-е, пере раб. К., 1974.
23. Вовк В.Н. Языковая метафора в  речи: Природа вторичной номинации.-1986.
24. Слово и образ. Сборник статей сост. В.В. Кожевникова.- М., 1964.
25. http://uk.wikipedia.org