Робота редактора над навчальними виданнями для вищої школи

Отже, створення навчальних видань є необхідністю, і писатися, редагуватися та видаватися вони будуть переважно  університетами. Це передбачає вироблення певної культури (авторської, редакторської, видавничої), кожен із учасників  процесу підготовки навчального  видання має відповідально ставитися  до своєї праці.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Редакторська підготовка видань – складний багатоаспектний процес. Ступінь втручання редактора в підготовку твору визначається особливостями авторської праці. Тема даної роботи спрямована на з’ясування методики редакторської роботи редактора з навчальною літературою. Підготовка навчальних видань – особлива сфера редакційно-видавничої діяльності. Процес створення навчальної літератури відрізняється від створення творів будь-якого іншого виду літератури тим, що автор і редактор повинні певним чином конструювати навчальний матеріал. При конструюванні необхідно виходити із двох положень:

1) навчальне видання – один з основних засобів навчання і є елементом навчального процесу;

2) навчальне видання відбиває певну галузь знання або сферу діяльності. Ці два положення диктують ряд вимог до видань. Виділяють чотири групи видань, методика редакторської підготовки яких ураховує цільове їхнє призначення й характер інформації. Навчальні видання – підручник, навчальний посібник, курс лекцій, конспект лекцій.

Підручник – основне навчальне видання з дисципліни, яке містить насамперед базові знання предмета. Підручники містять апробовані дані й відомості, розкривають методичні аспекти одержання знань у тій або іншій галузі, дають характеристику найважливіших процесів і явищ, що становлять «школу» даної дисципліни.

Навчальний посібник випускається на додаток до підручника. Він також відповідає програмі навчального курсу в цілому або її розділу й містить в основному новий матеріал за курсом, розширюючи фундаментальні знання, включені до підручника. Зміст навчального посібника більшою мірою, ніж зміст підручника, відбиває актуальні проблеми й тенденції розвитку галузі. 

Робота редактора з навчальною літературою для вишів включає такі етапи:

• простеження відповідності змісту підручника навчальній програмі;
• перевірка наявності всіх композиційно-структурних елементів підручника (анотація, зміст, вступ, поділи тексту на розділи і параграфи, запитання для перевірки тощо);
• редагування тексту: при цьому звертається увага на читацьку адресу й лексичний склад через спрямованість на певну аудиторію, редагується стилістика тексту;
• певна увагу приділяється ономастиці, перевірці датованого комплексу;
• дослідження логіки викладу; і позбавлення оціночно-емоційного висловлювань у навчальному виданні;
• досліджується методичний апарат підручника і оцінюється його відповідність певній системі;
• редагування таблиць та доведення до логічної відповідності наявних ілюстрацій та інших зображень, що мають місце у тексті навчального видання; доведення їх до єдиної стилістичної системи;
• одним із важливих етапів роботи редактора є узгодження правок, внесених по ходу роботи, з автором видання.

Конструювання навчального видання – складний процес. В основі підходу створення навчального видання лежать три позиції. По-перше, навчальне видання – система знання й, отже, при його конструюванні необхідно враховувати специфіку предметної галузі дисципліни. По-друге, навчальне видання – дидактична система. Виклад змісту будується таким чином, щоб навчальна дисципліна засвоювалася ефективно. По-третє, навчальне видання – педагогічна система. Видання конструюється таким чином, щоб студент не тільки засвоював теоретичні й практичні знання й навички, але й формувався як особистість. Ці три позиції має враховувати редактор, спиратися на них, працюючи з навчальним виданням.

Для ілюстрування роботи редактора в реальному, а не ідеальному видавництві, ми взяли за приклад підручники із сучасної всесвітньої історії для учнів 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Важливим є й той факт, що (на момент роботи – навчальний посібник, а на сьогодні вже підручник) «Сучасна всесвітня історія. 2001–2005 рр.» є елементом серії підручників з цієї навчальної дисципліни, розрахованої для вивчення з шостого по дванадцятий клас. Для підручника, що аналізується, цей етап роботи не є актуальним, через те, що програма з всесвітньої історії визначеного у назві періоду не була розроблена на момент роботи над книгою. Підручник видавався для апробації в навчальних закладах України. Автор, спираючись на попередні програми рекомендації Міністерства освіти України з всесвітньої історії сучасного періоду виділив основні моменти, на вважав на необхідне звернути увагу учнів. Розглядаючи зміст підручника, редактор повинен орієнтуватися на навчальну програму дисципліни, що визначає склад інформації й послідовність викладу матеріалу. Розподіл на частині має бути підпорядкований законам оволодіння інформацією – обсяг кожної з них повинен співвідноситися з можливостями засвоєння й запам'ятовування матеріалу у відносно короткий проміжок часу. Оцінюючи зміст, редактор спирається на такі критерії: науковість, системність викладу, доступність, цілісність, повнота. Особливо важливий у редакторському аналізі критерій доступності. Мова йде про відповідність форми викладу, мови, стилю можливостям сприйняття й засвоєння інформації тими, яких навчають, конкретної категорії. Читацька адреса – важлива характеристика навчальної літератури, що визначає особливості інформації й обсяг знань. Сучасна всесвітня історія. 2001–2005 рр.» – навчальний посібник, розрахований на учнів 11-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Вікова категорії – 16-17 років. Основна характеристика учнів цього віку – наявність певного кола знань з історії та інших навчальних дисциплін, досить багатий словниковий запас, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, обізнаність у сфері політики й економіки, принаймні, на рівні телевізійних новин, здатність здобувати інформацію самостійно. Для сприяння посиленню уваги й упорядкуванню інформації того або іншого фрагмента тексту. Для цього використовують різні види текстів: основний, пояснювальний (терміни) і додатковий, які відрізняються один від одного шрифтовими рішеннями. У функціональному плані ці види текстів виконують різні завдання. Основний текст повинен бути засвоєний повністю. Основний текст є базовим, саме ним подається обов’язкова інформація для оволодіння курсом. Якщо звернутися до підручника, який ми обрали для аналізу, то пояснювальний текст – це, насамперед, розкриття вжитих термінів. Додатковий текст у даному підручнику, це, насамперед, – біографічні дані видатних діячів. Додаткова інформація, вкраплена безпосередньо в основний текст – новим абзацом, після першого згадування про особу. Мова навчального видання – основний засіб передачі інформації, реалізації основних функцій. Є ряд вимог, які враховує редактор при аналізі мови й стилю навчального видання. Особливе значення має робота редактора над термінами й поняттями. Редактор повинен постійно звертатися до державних і галузевих термінологічних стандартів, звіряючи термінологічну базу розглянутого твору літератури з існуючою системою устояних термінів і понять. Ясно, що редактор повинен ретельно стежити за тим, щоб у даному творі кожний термін мав на увазі тільки одне поняття. Вживання термінів без пояснень порушує цілісність лексичної системи. Зважаючи на читацьку адресу редактор має визначити те коло лексичної системи, яке буде без додаткових зусиль сприйнято учнем, щоб при вивченні матеріалу він мав змогу сконцентруватися саме на цілісному змісті, а не на розумінні окремих речень і абзаців. Що стосується стилістичного аналізу, то при роботі з текстом редактор перш за все має звернути увагу на те, щоб стиль викладу зберігався з початку до кінця твору. Змішання наукового і розмовного стилів утрудняють розуміння тексту. У підручнику, що аналізується, редактором не виявлено порушень щодо стилю мови викладу, окрім перевантаження речень. Зустрічаються порушення сполучуваності слів (покласти зброю, приймати участь, одержання членства), зросійщені варіанти слів і словосполучень, узгоджуваності слів (в кінці місяця, ведучий (у значенні провідний), відповідно (чому), згідно (чому)) Важливе місце в роботі редактора займає перевірка ономастичних даних у навчальному виданні – географічних назв (враховуючи політичні й територіально-адміністративні зміни), імен та прізвищ діячів. Певну увагу необхідно приділити вживанню абревіатур і скорочень, які мають бути розшифровані. Не має залишитися без уваги редактора методичний апарат – зміст вступу, наявність і відповідність тексту і поставленій меті запитань і завдань до параграфу/розділу, наявність словників, покажчиків тощо, витриманість системи виділення й оформлення. Важливе місце у роботі з навчальним виданням займає робота з ілюстраціями і таблицями. Науково-пізнавальні ілюстрації поділяються на дві основні групи: 1) ілюстрації конкретні, що передають об’єкти описово: фотографія, креслення, карта; 2) ілюстрації умовні, що використовують кодову мову, понятійні: діаграма, схема, таблиця, карта-схема. У виданні, що аналізуються, бачимо значну кількість таблиць, але їх використання не завжди виправдане. Схеми у навчальному посібнику не зустрічаються. Ілюстрації представлені лише у вигляді фотографій, які прив’язані до біографічних довідок про політичних діячів. Редакторська робота потребує великої зосередженості, певної обсягу знань з різних сфер науки, уважності в роботі. Робоче місце редактора навчального видання має бути оснащено необхідною довідково-енциклопедічною компетентною літературою.

Специфіка навчальних видань:

• Послідовність і строга системність подачі матеріалу;
• Доступність викладу;
• Відповідність змісту;
• Чітка й детальна структурованість;
• Наявність блоків для самостійних завдань, контрольних запитів і вправ;
• Наступність у межах певного предмета.

Соціальна функція  навчальної літератури визначається роллю  й завданням освіти, який загалом  окреслюються як розвиток особистості:

• Навчальна – цілеспрямоване оволодіння навчальним предметом, засвоєння знань, набуття умінь і навичок;
• Виховна – формування світогляду особистості;
• Розвиваюча – розвиток здібностей, розумових операцій;
• Інформаційна – формування інформаційної культури.

Характер  інформації навчального видання  зумовлюється навчальною дисципліною. Особистість характеру інформації – широкий тематичний діапазон. Практично будь-яка наука й  різні види практичної діяльності людини можуть стати основою для навчального  видання.

Їхнім предметом  є не вся наука або область  знань і не власне практична діяльність, а тільки спеціально відібрані, опрацьовані  за законами дидактики й адаптовані відповідно до читацької адреси основи цих наук і прикладних знань.

Читацька  адреса визначає обсяг та особливості  інформації, завдання, апарат, оформлення, методи і прийоми подачі матеріалу, вид навчального видання. Тип  навчального закладу суттєво  впливає на характер навчального  предмета і способи його подачі. Коло читачів навчального видання  зазначено у вихідних відомостях книги.

Завжди в  будь-якій державі питанням створення  й видання навчальної книги приділяли  велику увагу. І це зрозуміло, тому що роль навчально-педагогічної книги  важко переоцінити. Без утвореного й грамотного населення не може бути потужної економіки, сильної держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК використаної ЛІТЕРАТУРИ   

 

1. Майданченко П. Концепція навчальних  видань // Друкарство. – 2005. – №  6. – С. 24–27.

2. Зелінська Н. Наукове книговидання  в Україні: історія та сучасний  стан: Навч. посіб. для студ. вищих  навч. закладів. – Л.: Світ, 2002. – 268 с.

3. Тимошик М. Редагування текстів  за видами видань // Друкарство. –  2003. – № 6. – С. 28–32.

4. Тимошик М. Особливості редагування  текстів за допомогою комп'ютерних  програм // Друкарство. – 2005. –  № 5. – С. 52–56.

5. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практ. посіб.  – К.: Наша культура і наука, 2005. – 560 с.

6. Мохнач-Галицька Є. Підготовка  офіційного видання в перекладі  російською мовою // Друкарство. –  2006. – № 6. – С. 17–21.

7. Різун В. Літературне редагування:  Підруч. – К.: Либідь, 1996. – 240 с.

8. Зелінська Н. Культура наукової  книги: розкіш чи необхідність // Друкарство. – 2004. – № 3. –  С. 35–38.

9. Волков В. Сучасний підручник: проблеми видавничої підготовки // http://www.yaroslav.od.ua/art.html#name1.

10. Григораш Д.С. Теорія і практика редагування. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1984. – 168 с.

11. ГСТУ 29.2-97. Галузевий стандарт України. Підручники і навчальні посібники для загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. – К.: Міністерств інформації України, 2000. – 16 с.

12. Іванченко Р.Г. Літературне редагування. –К.: Вища школа, 1983. – 368 с.

13. Капелюшний А.О. Стилістика й редагування. – Львів: ПАІС. 2002. – 578 с.

14. Мильчин А. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1989. – 320 с.

15. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2001. – 416 с.

16. Шевченко В.Е. Вимоги до оформлення наукових і науково-популярних видань / Вісник: Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвистика. Кінотелемистецтво. – Вип. 2. – К.: КиМУ, 2003. – С. 81-114