Іншомовні слова у ліриці Ліни Костенко

г) частина іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється: амплуа ,комюніке, шосе, журі, таксі, ескімо, рагу, кенгуру[31,с.200].

                Іншомовні слова, запозичені українською мовою, поділяються на дві групи:

а)  запозичення зі слов^,янських мов . У цій групі лексики можна виділити у плані відносної хронології  старослов^,янські (враг, древо, раб, нужда, страждати, юнак), польські (блазень, кепський, збруя, хлопець, зичити), чеські (брама, замок, огида, смуток, праця) та російські (указ, декабрист, шахта, кадет, артіль) запозичення;

б) запозичення з неслов^,янських мов[26,с.176].

                Як зазначає Н.Я. Грипас, в українському словниковому складі серед запозичень із неслов^,янських мов виділяють:

• грецизми (напр. ангел, драма, демократія , декада, фенотип);
• латинізми (напр. активація , детектор, нація, експонат, колоризація);
• слова з тюркських мов (напр. килим, базар, барабан, кизил, орда);
• слова із французької мови (напр. парад, марш , батон, кафе, тираж);
• слова з англійської мови (напр. спорт, нейлон, шхуна, фокстрот, смокінг);
• слова з німецької мови (напр. юнкер, пульт, броня, князь, гамаші);
• слова з  італійської та іспанської мови (напр. арія , новела, нетто, карамель, томат, пума)[25,с.129-131].

              Із фінської та голландської мови запозичень не багато (напр. з фінської камбала, салака, пельмені, піхта, норка , з голландської бак, фарватер, брезент, буй, флот).

              Надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон  і ,крім того, руйнує її систему, розхитує усталені закони[31,с.200]. Тому мова сама очищає себе від непотрібних запозичень (в українській мові тепер майже не вживаються слова аероплан, голкіпер,  хавбек тощо). Свідоме прагнення не допускати запозичень у мову й позбутися їх називається пуризмом.

             Пуризм – прагнення очистити літературну мову від іншомовних запозичень, новоутворень, від не літературних  елементів (діалектизмів, просторічної лексики тощо)[22,с.23].

              Свого часу пуризм сильно виявився в німецькій, чеській,       ісландській мовах, тепер у Франції    на державному рівні ставляться перепони засміченню французької мови іншомовними словами. В Україні у 20-х рр. ХХ ст. була зроблена спроба наблизити книжну мову до народної, але тодішнє державне керівництво перешкодило цьому.

              Якщо є дві назви – українська й іншомовна, то перевагу слід надавати український.  Вона завжди зрозуміліша, милозвучніша, легше запам^,ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, образ, нестача, чинник, відшкодування, торгівля, відповідник,  вада, оплески,  обрій,   велетенський, поважний, ніж уїкенд, імідж, дефіцит, фактор, компенсація, маркетинг, еквівалент, дефект, аплодисменти, горизонт, гігантський,респектабельний[31,с.201].

                Отже, іншомовні слова є одним із важливих компонентів лексичного складу української мови, як і будь–якої мови взагалі. Вони приходять разом із поняттями. Адаптувавшись у мові поширення, збагачують її словесний арсенал[19,с.79]. Спроби уникати слів лише через те, що вони іншомовні, здебільшого не мають успіху. Але надмірне захоплення чужою лексикою, не вмотивоване ні номінативними, ні стилістичними міркуваннями, є свідченням низького рівня філологічної освіченості, недостатньої обізнаності з можливостями рідної мови. 

       1.2. Дослідження вживання  іншомовної лексики у творах художньої літератури

        Дослідженням іншомовної лексики в українському мовознавстві  займалися такі науковці: О. Лапінська,   С. Руденко,   Н. Попова ,                   А. Ломовцева, О. Стишов та ін.  Більшість науковців досліджує іншомовні слова у словниковому складі української мови, у мові ЗМІ, лише згадуючи про вплив чужомовної лексики на мову художнього тексту . «Під впливом преси, радіо й телебачення на некритичне  використання чужих слів починають хибувати  й автори окремих художніх творів»[18,с.25]. « Нерідко такі іншомовні й українські слова, що є синонімами–відповідниками, паралельно використовують талановиті письменники, журналісти, мовці»[23,с.75].

               Аналіз наукової літератури показує,  що питання запозичення іншомовної  лексики у мові української  поезії та прози потребує  ретельного  вивчення, визначення особливостей їх  засвоєння на лексичному та словотвірному рівнях, з^,ясування стилістичної функції, визначення впливу іншомовних слів на розвиток мови українського художнього тексту.

                 Як зазначає більшість дослідників, в українському художньому тексті численними виявилися запозичення, пов^,язані з лексико-семантичними групами:

• музика(лібрето, мецо–сопрано, саксофон, блюз, твіст, джаз, фокстрот);
• спорт(кемпінг, фальстарт, спінінг, теніс, яхт–клуб);
• комп^,ютерна техніка і технології(комп^,ютер, файл, ксерокс,     е -мейл, факс);
• економіка(дефолт, бухгалтер,штемпель, маклер ,бізнес).

            Менше автори української поезії  та прози  вживають іншомовні слова, що належать до таких тематичних груп, як:

• автомобілі(клаксон, джип ,трейлер);
• їжа та напої(шашлик ,балик, гамбургер, кока–кола, віскі);
• одяг і прикраси(кліпси, джинси ,сарі, фрак, смокінг);
• побутова техніка(тостер, фризер);
• зброя(браунінг);
• кіномистецтво(вестерн, тріллер, мелодрама);
• назви осіб(спонсор, бос, бізнесмен, бізнес–вумен).

             За частиномовною належністю іншомовні слова, ужиті сучасними українськими письменниками, у переважній більшості є іменниками. Менше в художньому тексті використовуються запозичені з інших мов прикметники, дієслова, прислівники. Виявлено кілька випадків запозичення вигуків( Упс! Хай! О^,кей!) ,від яких на грунті української мови утворено  такі слова, як окейно, океюшки.

                У сучасному художньому тексті письменники творять нові слова від запозичень з інших мов афіксальним способом, зокрема за допомогою суфіксів (джинсівка,  кіллерський, джинсастий, пінкфлойдівський). Стилістичні можливості українського словотвору  на базі іншомовної лексики виявляються насамперед у синонімії суфіксів[19,с.76].

               Іншомовні слова, сформовані способами словоскладання, афіксації, використовуються у мові художнього тексту не тільки як словотворчий, а й стилістичний засіб. Адже у поетичній і прозовій мові значна кількість слів, утворених у такий спосіб, зберігає образність та експресивність[13,с.100]. Часто іншомовні слова у художньому тексті підпорядковуються нормам українського правопису, наприклад секонд – генд, гіппі, уїк – енд.

             Взаємодія української літературної мови з іншомовною лексикою є однією з важливих лінгвістичних основ мовленнєвої експресії, особливо в кінці ХХ  - на початку  ХХІ ст., коли мова художнього тексту є надто відкритою до іншомовних запозичень.

              Сучасні поети досить часто  використовують варваризми для  посилення експресії, а то і для створення рими:

Слава труду.

To be is to do.

Темніє. Ти мені , а я - собі

To do is to be.

  Міліція:Бі – бі!(В.Недоступ)

Півень  співа, водограй гра,

  Бувай, прощавай, дорога, пора.

Ур  – ра!!!!Why?

Відбуваю  в Уругвай.( С. Либонь)

               У Ю. Андруховича  більшість  віршів у збірці « Пісні  для мертвого півня» названо  англійською мовою. У поезії І. Бондаря–Терещенко,      С.Жадана, С. Поваляєвої, І. Жиленко, О. Забужко, Лесі Степовички вжито англійські лексеми без перекладу. Інколи варваризми відтворюють літерами української абетки:

О,

Йес,

Май,

Лав,

Ми

Ще

Не

Екс! ( Леся Степовичка)

                  Сучасні прозаїки  теж уводять  варваризми в український текст  для надання йому колориту  зображуваного середовища (М. Матіос,   Є.Кононенко, В. Наріжна). На погляд  А. Ломовцевої, цим прийомом досконало володіє  І. Соколян (роман «Кодло»). Письменниця полюбляє іншомовні епіграфи до своїх оповідань і наводить власний переклад. Романи І. Карпи «50 хвилин трави», «Ганеша і Синкопа», перенасичені англіцизмами, їх переклад подається лише інколи, у романі «Полювання в Гельсінкі» - цілі аркуші англомовного тексту без перекладу[13, с.98].

                Поряд із варваризмами  в українському  художньому тексті зі стилістичною  метою використовуються екзотизми:

Ось іде замерзає хіпі

Повний  череп перцю та снігу.( В. Недоступ)

              Іншомовна лексика, крім номінативної функції, виступає компонентом художнього образу, зокрема такого виду метафори, як персоніфікація:

Фантасмагорія!Мовби  життя одуріло.

Що  за гримаси, стрибки, вихиляси звірині!

І на столі, закривавивши їдивом рот, -

фантасмагорія! – б^,ється у корчах фокстрот.(І .Жиленко)

            Часто іншомовні слова використовуються  поетами в порівняннях:

І час закрутився назад, як спінінг,

Й помчала вулиця назустріч  тобі! ( О. Забужко)

              Отже, український художній текст містить значну кількість іншомовних слів, використання яких диктується прагненням поетів  і прозаїків розширити виражально–зображальні засоби. Тематика творів часто вимагає широкого залучення запозичень, необхідних для називання певних понять і реалій. Лексеми іншомовного походження, набуваючи в художньому тексті експресивних відтінків, розширюють семантику, виконують ряд стилістичних функцій, стають образними засобами авторського мовлення.  У цьому, безперечно, позитивний вплив іншомовних слів на мову художнього тексту. Але надмірна насиченість поетичних і прозових творів запозиченнями з інших мов робить складним, а то й неможливим, читання сучасної української літератури. Тому якщо у мові–реципієнті є лексеми на позначення того чи іншого явища чи реалії, то треба вживати «свої», властиві українській мові слова. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ

Іншомовна лексика у творчій  спадщині Ліни Костенко 

2.1. Тематична класифікація іншомовних слів у поезіях Ліни Костенко

         Із  двадцяти поезій Ліни Костенко методом суцільної вибірки нами було відібрано сто слів іншомовного походження. Це слова,що  називають явища й реалії з різних галузей і сфер життя. Вибрані слова нами розподілено на такі  тематичні групи :

• Лексика з різних галузей мистецтва - пейзаж, екран,  гімн, рима, поезія, метафора, телекамера, поет, строфа, епілог, літера, октава, сопрано, мецо, бас, опера, віолончель, камертон, тон, обертон, мегафон та ін. Це найчисленніша тематична група, у ній найбільше слів, що позначають музичні терміни, наприклад:

Щоб він сопрано, меццо, басом

Усіх  немислимих октав

Ячав, метався диким барсом

І нот ні в кого не питав![11,с.29]¹ 

Йому під силу велич опер,

Врочистий гімн чужих молитв.

А він,могутній,чинить опір,

Співає  те,що кров велить[с.29]