Становление и проблемы развития инвестиционного рынка Украины

     2. Регіональним органам управління  необхідно чітко сформулювати  систему соціальних і економічних  пріоритетів розвитку регіону, у тому числі інфраструктурних, виділити серед них пріоритети довгострокового характеру і пріоритети, що потребують реалізації вже сьогодні.

     3. Розробити систему моніторингу  інвестиційної діяльності й інвестиційного  клімату в регіоні (починаючи від схеми збору інформації і закінчуючи формою її надання), що повинна стати одним із блоків інформаційно-аналітичної системи інвестиційної діяльності в області. З цією ціллю, очевидно, варто створити організацію напівкомерційного або комерційного типу, наприклад, Інформаційне Агентство по інвестиціях і розвитку, функціями якого повинні стати спостереження, аналіз і прогноз інвестиційних процесів у регіоні і динаміки середовища. Зацікавленим особам інформація буде видаватися на платній, пільговій або іншій основі. У рамках Інформаційного Агентства може також проводитися підготовка інвестиційних проектів (бізнес-планів) по стандартах (ЮПІДО), необхідні маркетингові дослідження в рамках проектів і т.д.

     4. Почати формування як можна  більш повного інвестиційного портрета області, орієнтованого на реалізацію основних пріоритетів соціального й економічного розвитку з указівкою реальних джерел фінансування інвестиційного попиту. У перспективі поставити задачу формування бізнес-плану області як результату стратегічного планування.

     5. Об'єднати зусилля територіальних  органів управління, науково-дослідних,  комерційних структур регіону,  що мають знання і досвід  інвестиційної діяльності, у тому  числі досвід залучення і просування  інвестицій і інвестиційних проектів, мобілізації спільного фінансування, і зацікавлених в активізації інвестиційних процесів у регіоні, у становленні інвестиційного ринку і підвищенні його прозорості, а також у рішенні регіональних соціально-економічних проблем розвитку. Проводити аналіз резервів оптимізації інвестиційного клімату і підвищення інвестиційної принадності для внутрішніх і зовнішніх інвесторів.

     6. Вести систематичну і цілеспрямовану  роботу з налагодження схем  залучення, мобілізації і реалізації  інвестицій і інвестиційних проектів  у регіоні, у першу чергу, схем, що можуть здешевити інвестування. Приділяти особливу увагу проектам інноваційного характеру, розвитку венчурного бізнесу, проектам, що сприяють створенню нових робочих місць; при доборі інвестицій і проектів активно використовувати конкурсні механізми. З використанням засобів масової інформації проводити роботу з притягнення засобів населення в інвестування розвитку регіону через  пайові, пенсійні, страхові фонди і компанії.

     7. Відпрацювати регіональний механізм  гарантій від комерційних ризиків, у тому числі шляхом створення фонду страхування інвестицій, в основному що наповняється за рахунок засобів обласного бюджету.

     8. Активно впроваджувати в практику  світовий досвід територіального  менеджменту, почати формування  банку даних вітчизняного і закордонного досвіду державного регулювання інвестиційної діяльності в регіоні з корекцією на існуюче національне законодавство, насамперед у відношенні прав і обов'язків територіальних органів управління.

     9. З огляду на той факт, що  рівень кваліфікації територіальних менеджерів, як власне і менеджерів підприємств і фірм, є найважливішою складовою інвестиційного потенціалу території і чинником інвестиційної привабливості, що обумовлює ефективність інвестиційної діяльності і територіального менеджменту, добір кадрів-управлінців у регіоні здійснювати на конкурсній основі.

     Таким чином:

     1. Насамперед необхідно створити  стійку законодавчу структуру оподаткування відповідно до міжнародних норм.

     2. Податкові канікули у перехідній  економіці можуть відігравати суттєву допоміжну роль на даному етапі створення бази ринкової діяльності у країні.

     3. Ступінь передбачених податкових  пільг за інвестований капітал і кредити потрібно обмежити.

     4. Інвестиції, що дають право на  стимулюваня, мають бути чітко  визначені, а правила - максимально прості.

     5. Стимули повинні вводитися тільки  на обмежений період.

     6. Податкові канікули слід використовувати  лише на відповідні їхньому  призначенню цілі. Інакше вони  можуть призвести до зловживань.

     7. Країни з перехідною економікою будуть імпортувати капітал. Тому податкова політика повинна забезпечити країнам-джерелам справедливу частку прибутку підприємств, що функціонують на їхній території.

CПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Гусаков В. М., Федоренко В. Г. Стан підприємництва та напрями його подальшого розвитку на основі науково-технічного прогресу в будівельному комплексі України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — №1.
2. Демяненко Н. АПК Украины выйдет на фондовый рынок // Коммерсант Украины. — 1993.— №13.— С. 11.
3. Джерела інвестицій та їх економічне регулювання / М. Герасимчук, І. Галиця, О. Задорожна та ін. / Ін-т економіки HAH України. — К., 1999.— 188 с.
4. Дзись Г. Структурна перебудова економіки України // Економіка України. — 1994. — № 6. — С 17.
5. Доклад о мировых инвестициях. Транснациональные корпорации, структура рынка и политика конкуренции. 1997: Обзор ООН. — Нью-Йорк; Женева, 1997. — 88 с.
6. Дробязко А. Комментарий к текущей валютной ситуации // Коммерсант Украины.— 1993.—№11.—С. 6.
7. "Економічне Есе". Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів у 1999 році / За ред. В. Пинзеника. — К.: Логос, 2000. — № 5.
8. Емельянов А. С, БесединВ. Ф., Козуб В. М. Экономика инвестирования в научно-технический прогресе. — К.: Наук, думка, 1988. — 312 с.
9. Ермошенко Н. Н. Экономика: Научно-технический прогресе, инвестиционная политика, управление. — К.: Наук, думка, 1990. — 184 с.
10. Жиляева Н. Золотое правило инвестирования // Экономика и жизнь. — 1992. — №1. — С.
11. Воротін В.Є. Нова якість регіональної економіки як об‘єкт державного

управління  в Україні// Стратегічні пріоритети. – 2007. – №1(2). – С. 150–158.

12. Герасимчук З.В., Вахович М.І. Регіональна політика фінансового забезпечення сталого розвитку// Регіональна економіка. – 2008. – №2. – С. 59–72.
13. Матвієнко П. Узагальнююча оцінка розвитку регіонів// Економіка України. – 2007. – №5. – С. 26–35.
14. Тищенко О.П. Державне регулювання регіонального розвитку: нормативно-правові аспекти // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №9 (64). – С. 114–119.
15. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики

України.

16. www.rada.gov.ua. – Офіційний сайт Верховної Ради України.
17. Вахненко Т. Теоретичні засади регулювання міждержавного ринку капіталів // Економіка України. – 2001. – №8. – с.12-21.
18. Оспищев В., Антоненко Т., Пруненко Д., Лук’янченкова В., Уткін О., Жилякова О. Фактори, що впливають на іноземні інвестиції // Економіка України. – 2002. – №4. – с.35-40.
19. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів // Економіка України. – 2002. – №8. – с.26-34.
20. Економічна статистика: Щомісячне видання Міжнародного центру перспективних досліджень. – К.: МЦПД, 2000-2004. – №№1-43.
21. Статистичний щорічник України за 2002 рік / За ред. О.Г. Осауленко. – К.: Консультант, 2003. – 663 с.
22. Комаров В. Інвестиції в СНД // Економіка України. – 2003. – №2. – с. 74-82.
23. Золотарьов А., Кузькін Є., Волик І. Фактори зростання ефективності інвестицій у промисловості // Економіка України. – 2000. – №12. – с.31-36.
24. Закон України «Про інвестиційну двяльність» 1991р., зі змінами та доповненнями.
25. Господарський Кодекс
26. Митний Кодекс
27. Закон України «Про фінансовий ринок»