Іноземні інвестиції в Україні

Такими цінностями можуть виступати:

• Грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції, інші цінні папери;Рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
• Майнові - права, що виходять з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, навиків виробничого досвіду, що необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентовані (ноу-хау);
• Право користуватися землею, водою, ресурсами, спорудами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права;
• Інші цінності;

Як  видно, законодавець не встановив виключний  перелік, що дозволяє поширювати його.

Термін  “соціальний ефект” має різні  ступені конкретизації. У вузькому сенсі це – поліпшення умов праці та побуту людей.

Що  до умов праці, то корисний результат  у сфері виробництва  досягається  за допомоги застосування нової техніки, яка відіграє важливу роль у забезпеченні техніки безпеки, використанні системи  охорони праці, поліпшенні санітарних, економічних та естетичних умов, зниженні виробничих шумів і т. і. 
    У більш широкому розумінні соціальний ефект, окрім названих сфер та результатів, поширюється практично на всі аспекти життя людини, її матеріальний та духовний достаток. Існують подібні класифікації соціальних результатів, до яких відносяться забезпеченість людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуговуванням, культурою т. і. 
Основним документом, який регулює питання щодо іноземного інвестування в Україні, є Закон України “Про режим іноземного інвестування” від19.03.96 р.  
№ 93/96-ВР. У цьому законі у окремій статті вказані види іноземного інвестування, тобто уточнюється перелік, який був приведений у ст.1 Закону України “Про іноземні інвестиції”. У сучасному випадку, іноземні інвестиції в Україні можуть здійснюватись у вигляді:

• Іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України; 
• Валюти України – при реінвестиціях у об`єкти первісного інвестування чи у інші об`єкти інвестування згідно до законодавства України при умові виплати податку на прибуток;
• Любого рухомого та нерухомого майна та зв`язаних з ним майнових прав;
• Акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на долю (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеного згідно до законодавства України або законодавства інших держав), які виражені у конвертуємій валюті;
• Грошових вимог та прав на вимоги виконання договірних зобов`язань, які гарантуються першокласними банками та виражені у конвертуємій валюті, підтвердженої згідно до законів (процедур) держави-інвестора або міжнародних торгівельних звичаїв;
• Любих прав інтелектуальної власності, вартість яких у конверуємій валюті підтверджена згідно законам (процедурам) держави-інвестора або міжнародних торгівельних звичаїв, а також експертної оцінки в Україні, включаючи легалізовані в Україні авторські права, права на винахід, корисні моделі, товарні знаки, “ноу-хау”  та ін.;
• Права на ведення господарчої діяльності, включаючи права на використання надрами та природними ресурсами, які надаються згідно до законодавства  або договорів, вартість яких у конвертуємій валюті підтверджена згідно до законів (процедур) держави-інвестора або міжнародних торгівельних звичаїв;

    Об`єктом нарікань став Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від22.05.97 г. № 283/ 97-ВР. Виказуючи свій погляд щодо використання окремих його положень, Державна податкова адміністрація України видала лист від 30.06.98 р. № 7818/10/22-0417 (“Бізнес”, № 41). Податкова адміністрація стоїть на тому, що заборгованість у іноземній валюті по внескам до статутного фонду підприємства із іноземними інвестиціями підлягає перерахунку. При цьому результат цього перерахунку повинен включатися або до валових доходів, або до валових витрат такого підприємства. Динаміка курсу української валюти не дозволяє навіть і думати про витрат. Отож, навіть не здійснюючи якої-небудь господарчої діяльності, СП мають платити до бюджету податок на прибуток. Проте бажаючих сплачувати такі податки багато не набереться. Доволі зрозумілим у такий ситуації виглядає бажання деяких податкових “оптимізаторів” знайти спосіб звільнення від оподаткування. А якщо такого способу нема, то хоча б зробити його ілюзію, не забуваючи покритикувати фіскальну політику податкових органів.

 

    Ще однією податковою фантазією можна назвати віднесення курсової різниці від погашеної заборгованості по внескам до статутного фонду СП до емісійного доходу.  Поглянемо до п.1.27 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким дано слідуюче визначення емісійного доходу: “Емісійний доход – сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первісної емісії (випуску) особистих акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав)”. 
Ніякого перевищення від емісії корпоративних прав над їх номіналом не сталося. Який об`єм валютних коштів повинні були внести, такий і внесли. А курс перерахування вказан у статутних документах та в інформації про емісію (якщо вона є).

    Не варто говорити про яку-небудь оригінальність України. Все, що треба зробити інвесторам, - це своєчасно внести свою частку статутного фонду. А якщо вони бажають мінімізувати податкові ризики, то зробити це необхідно у тому кварталі, коли пройшла реєстрація підприємства. При цьому за несвоєчасне виконання своїх обов`язків до інвестора можуть бути залучені фінансові санкції, що передбачено Законом України “Про господарчі громади” (ст.33, 52). Та і зберігати валюту на своєму рахунку довго не варто. Погодьтеся, потрібно бути “справжнім” економістом, щоб тримати гроші мертвим вантажем цілий квартал, а під кінець ще податок на прибуток заплатити.  
Вже деякий час у  засобах масової інформації з`являються свідоцтва про указ президента, що готується, яким передбачається виключати курсову різницю із об`єкта оподаткування. Як з`ясувалося, ініціатива належить банківським закладам. Зрозуміти їх неважко: частка активів (а вона не маленька), що виражена у іноземній валюті, постійно перераховується, тим самим збільшує базу оподаткування. При цьому банки підтримує сама податкова адміністрація (виключне явище). Остання з`явилася набагато розумнішою, ніж того бажали. Проаналізувавши дебіторсько-кредиторську заборгованість у рамках національної економіки, податкова адміністрація легко виявила, що кредиторська заборгованість, виражена у валюті, на ступінь перевищую дебіторську. Це означає, що у минулому податковому періоді платники податків віднесли до складу валових витрат міліардні суми. А це реально недоотримані до бюджету кошти.

    Не слід забувати і про можливу відміну валютного коридору, і про “заплановану” емісію, що призведе до падіння курсу гривні, а значить, і до росту втрат по курсових різницях до катастрофічних розмірів. Невинесення їх до валових витрат рівнозначно загибелі підприємства.

    Серйозні питання викликає стимулювання притоку іноземних інвестицій шляхом надання їм пільгового режиму в порівнянні з національними. Залучаючи іноземний капітал, не можна допускати дискримінації стосовно національних інвесторів. Не слід надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті в тій самій сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але приводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподаткування.

    Притоку іноземного підприємницького капіталу в Україну заважають і причини здебільшого суб'єктивні. Це - процвітаюче в Україні піратство в галузі інтелектуальної власності, бюрократизм та корупція. Це, зрештою, труднощі зі зв'язком, офісами, готелями, візами і т. ін.

Ці  об'єктивні та суб'єктивні причини впливають на інвестиційну ситуацію, яка оцінюється як не дуже сприятлива.

 

3.2.    Чернігівщина в іноземному інвестуванні

Україна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Шляхи покращення іноземного  інвестування в Україні

     Дана тема є досить актуальною, тому що від надходження іноземних інвестицій та інвестицій національних вкладників залежить рівень добробуту громадян та розвиток економіки країни в цілому.

    На сьогоднішній день, на жаль, уряд країни розраховує в основному на підтримку міжнародних фінансових організацій та урядів високо розвинутих держав, на розмі­щення своїх цінних паперів на зовнішніх ринках.

    Створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні є надзвичайно важливою проблемою. Зарубіжний досвід дає підстави вважати, що залучення іноземного капіталу відіграє вирішальну роль у зміцненні економічного розвитку країни лише за умов активної і організованої участі держави в інвестиційному процесі.

    В державі досі відсутня цілісна політика залучення іноземних інвестицій. Функції державного регулювання і контролю за зовнішніми надходженнями в Україну виконують Кабінет Міністрі України, Валютно-кредитна рада при Кабінеті Міністрів України, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Міністерство закордонних справ України, а також різноманітні структурні органи при цих міністерствах.

   Держава здійснює кредитування  державних інвестиційних програм, які мають ключове значення для розвитку економіки, її пріоритетних галузей.

   Щоб збільшити надходження інвестицій  в Україну уряд повинен і  надалі демонструвати надійність, послідовність дій, юридичну відкритість,  зменшення тиску адміністративного регулювання.

   Стабільний валютний курс є  запорукою стабільності цін для  підприємств, які займаються експортно-імпортними  операціями.

   Сприятливий інвестиційний клімат  повинен забезпечувати захист  інвестора від інвестиційних  ризиків (непередбачуваних фінансових втрат капіталу і доходів).

   Податкова політика держави також  вважається одним із вагомих  напрямків регулювання інвестиційної  діяльності.

Податкова політика держави має сприяти  покращенню інвестиційного клімату  в Україні через:

- розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю;

- запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами - платниками податків;

- запровадження  оподаткування нерухомості;

- підвищення  рівня сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

-недопущення  подвійного оподаткування нерезидентів.

 

    Значний вплив на рівень інвестиційної  активності має грошово-кредитна  політика держави, яка проводиться  Національним банком України, і в рамках якої можуть застосовуватися інструменти прямого державного регулювання. У даному, випадку об'єктом регулювання виступає грошова маса, яка у відповідних співвідношеннях з основними макроекономічними показниками позитивно або негативно впливає на економічне зростання в країні та на рівень інвестиційної активності.

   Переважна більшість прямих іноземних  інвестицій надходить в Україну  шляхом створення спільних українсько-зарубіжних  підприємств. На самому початку  їх створення очікувалося, що вони будуть функціонувати саме у виробничій сфері. Для цього в країні була прийнята Державна програма заохочення іноземних інвести­цій, створена пільгова система оподаткування. Українське законодавство про іноземні інвестиції вважалось найбільш прогресивним з усіх створених у країнах СНД. Проте спільні підприємства в Україні розвивають свою діяльність переважно у сфері торгівлі і послуг, займаються посередницькою діяльністю, паралельно нала­годжуючи і власне виробництво. Для розвитку спільних підприємств з прямими іноземними інвестиціями, які б займалися виробництвом, потрібно розробити такі законодавчі акти, які б стимулювали саме їх виробничу діяльність. А пільги слід було б надавати саме тим підприємствам, які виготовляють продукцію, і тільки тим, які розробляють нові технології, нові види продукції. Тому зважена і економічно обґрунтована державна стратегія формування спільних підприємств є необхідною умовою їх ефективного функціонування.

   Отже, основною метою регулювання  інвестиційного клімату є збільшення обсягів валового внутрішнього продукту, зменшення безробіття, поліпшення життєвого рівня населення.

   Створення сприятливого інвестиційного  клімату в Україні залежить  передусім від політичної волі  виконавчої влади і створення  та вдосконалення відповідної нормативно-правової бази. Проте перспективи на покращення інвестиційного клімату в Україні залежать не тільки від дій влади, але й від наполегливості потенційних інвесторів у справлянні впливу на владу. Так чи інакше, але капітал має здатність накопичуватись і вимагає вкладення. Рано чи пізно баланс інтересів між владою і капіталом встановиться, і процес покращення інвестиційного клімату набуде незворотного характеру.

   Для забезпечення економічного  зростання, сприятливий інвестиційний  клімат на нинішньому етапі стає головною задачею. Потрібне радикальне поліпшення інвестиційного клімату, бо нині він, не дивлячись на очевидні позитивні зміни, залишається вельми непривабливим. Разом з тим, як показує наведений вище огляд, швидко змінити ситуацію практично неможливо. Багато процесів, як, наприклад, політична реформа, подолання корупції і інші інституційні зміни мають тривалий характер. Звідси принциповий висновок: розумна політика полягає в тому, щоб забезпечити якщо не швидке, то постійне і неухильне поліпшення ситуації. У інвесторів повинна скластися упевненість, що сьогодні краще, ніж вчора, а завтра буде краще, ніж сьогодні. Таким чином, потрібна довгострокова стратегія стимулювання залучення інвестицій, закріплена в державній економічній політиці.

   Одним з першочергових заходів  є досягнення національної згоди  між різними рівнями управління  владними структурами, соціальними  групами, політичними партіями  і суспільними організаціями.  А також необхідне удосконалення  правової і нормативної бази  держави, націленої на створення і функціонування стабільної економіки.

    Необхідною передумовою інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції, рівно як і передбаченість поведінки цін в економіці. Тому найважливішою задачею залишається проведення політики, направленої на стійке зниження інфляції і інфляційних очікувань.

    Без серйозних зусиль по врегулюванню проблеми державного боргу, а також без введення жорстких обмежень на формування державного боргу неможливо серйозно поліпшити імідж України в очах іноземних інвесторів.

   Не повинно бути політики збору  податків будь-якою ціною. Необхідна проста і зрозуміла система оподаткування, яка задовольняла б сподіванням платників податків і дозволяла б дотримати державні інтереси. Критично важливо припинити практику хаотичного внесення поправок в податкове законодавство. Поправки, погіршуючи положення платників податків, повинні вноситися строго відповідно до регламенту. Необхідно також поліпшити інформування платників податків, скоротити можливості співробітників фіскальних служб довільно тлумачити невизначені положення податкового законодавства. Також необхідне надання податкових пільг вітчизняним і іноземним інвесторам, банкам, що йдуть на довгострокові інвестиції з тим, щоб повністю компенсувати їм збитки від сповільненого обороту капіталу в порівнянні з іншими напрямами їх діяльності.