Загальна характеристика мовних реалій

  Щодо класифікації  реалій, то у перекладознавців  немає про це однієї думки.  В результаті аналізу класифікації  реалій, можна зробити висновок, що реаліями можуть бути окремі  слова, словосполучення, речення,  інколи, фразеологічні звороти. Різні  науковці виділяють різні підходи  щодо їх класифікації (часовий,  структурний, предметний, місцевий, перекладацький). Найповніше реалії  структурують болгарські вчені  С. Влахов та С. Флорін, на  класифікацію яких спиралася  й Р. Зорівчак при розробці  власних досліджень реалій.

Важливо і те, що переклад реалій, як слів специфічних для певного народу або країни, вимагає від перекладача особливої уваги. Хоча мова йде про поняття та предмети, яким можна дати точний опис та визначення, при передачі їх на мову перекладу, можливі значні відхилення та варіанти. Аби правильно перекласти реалії, необхідно також враховувати: тип тексту; зміст реалій в контексті; тип реалій та їх систематична роль у культурах мови оригіналу та мови перекладу; ступінь сприйняття незвичних словосполучень та “екзотичних” виразів у культурі мови перекладу.

Певну близькість з семантичного та стилістичного боку мають реалії з термінами – мовними знаками, які репрезентують наукові поняття  спеціальної професійної галузі знань. Їхня кореляція полягає в  тому, що інколи термін збігається з  реалією, тобто існують терміни-реалії.

На основі зіставлення  англомовних перекладів української  прози з їхніми оригіналами робимо висновок про такі способи трансляційного перейменування реалії: транскрипцію (транслітерацію); гіперонімічне перейменування; дескриптивна перефраза; міжмовна конотативна  транспозиція; калькування (повне та часткове); комбінована реномінація;  контекстуальне розтлумачення (описовий переклад).

У практичній частині, проаналізувавши  всі випадки використання різних методів перекладу мовних реалій, необхідно дійти такого висновку, що найчастіше для їх перекладу використовується метод калькування (у 33% випадків), а  також дескриптивна перифраза (у 30%).  У 25% випадків, особливо при перекладі  географічних та власних назв, використовується транскрипція та транслітерація, а  в 12% - комбінована реномінація. Найрідше зустрічаються такі методи перекладу, як гіперонімічне перейменування та конотативна транспозиція.

В той же час, проаналізувавши  реалії за тематичною ознакою та їх варіанти перекладу, підсумуємо, що при  перекладі суспільно-політичних реалій, в основному, використовувався метод  калькування, при перекладі етнографічних  реалій, в основному, використовувався метод калькування та міжмовної  конотативної транспозиції, а географічних реалій – метод транскрипції (транслітерації) або комбінованої реномінації.

Список використаних джерел та літератури

1. A glossary of later Latin to 600 A.D.- New York: Oxford Press, 1979.-550p.
2. Maugham W.S.Theatre / Maugham W.S. – Вінниця : Нова книга, 2006-360 с.
3. The Random House Dictionary of the English Language.-New York: Random House Inc., 1973.- 2059 p.
4. Williams R. Kliwords: A vocabulary of culture and society. – London: Fontana, 1976. – 286 p.
5. Бех П. О. Неперекладне в перекладі (Про книгу Р. П. Зорівчак „Реалія і переклад”) // Теорія і практика перекладу. – Вип. 18. – К.: Вища школа, 1992. – 196 с.
6. Вайсбурд М. Л. Реалии как элемент страноведения // Русский язык за рубежом.-1972.-№3.-С.98-100.
7. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе.-3-е изд.-М, 1986.-261.
8. Высоцкая Н. А., Некряч Т. Е. О некоторых случаях неоправданного употребления иноязычной лексики в текстах с элементами двуязычия // Теорія і практика перекладу. – Вип. 8. – К.: Вища школа, 1982. – 166 с.
9. Зорівчак В.П. Реалія і переклад.-Львів, 1989.-190с.
10. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів) // Теорія і практика перекладу. – Вип. 13. – К.: Вища школа, 1986 – 152с.
11. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). − Л.: Вид-во при Львівському ун-ті, 1989. – 216 с.
12. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – В.: Нова книга, 2002. – 564с.
13. Коцюбинський М. / Fata Morgana. К., 1977.-164 с.
14. Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства. Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – 424 с.
15. Крупнов В. Н. Курс перевода. Английский язык: общественно политическая лексика / Под ред. проф. Л. С. Бархударова. – М.: Международные отношения, 1978. – 232 с.
16. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика: Очерки по професилнальному переводу.-М., 1976.-134с.
17. Латыщев Л. К. Технология перевода. Уч. пос. по подготовке переводчиков (с нем. яз.). – М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. – 280 с.
18. Лингвистические проблемы перевода. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 80
19. Лондон Д. Поклик предків. – Харків: Школа, 2005. – 512 с.
20. Моем С. Лицедії / Пер. М. Пінчевський. –– К.: Дніпро, 1967
21. Соболев А. Н. Пособие по переводу с русского языка на французский. – М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1952. – 404с.
22. Стороженко О. Вибрані твори. К., 1988.-195 с.
23. Томахин Г.Д./ Америка через американизмы.-М., 1982.- 193с.
24. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – М.: Высшая школа, 1968. – 400с.
25. Федькович Ю. Флояра. К., 1922.-132 с.
26. Фіялка С. Мовні реалії та проблеми їх перекладу // http://www.referati.ru
27. Франко І. Захар Беркут. К., 1990.-236 с.
28. Швейцер А.Д. Очерк современного английского языка в США.-М., 1963.-216с.

Додаток