Загальна характеристика мовних реалій

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Марта 2013 в 00:32, курсовая работа

Краткое описание

перекладу з оригіналом твору У.М.Моема “Thеаtre”.
В курсовій роботі аналізується поняття “реалія” в перекладознавстві і лінгвокраїнознавстві, з'ясовуються проблеми класифікації реалій, та їх проблеми перекладу.

Файлы: 1 файл

kyrsova.docx

— 82.79 Кб (Скачать)

 

 

 

 

Анотація

В процесі дослідження  розглядається функціонування реалій в українсько-англійському бінарному  зіставленні.

Мета дослідження полягає  в теоретичному обґрунтуванні поняття  “реалія” та визначенні способів перекладу  реалій на основі зіставлення україномовного перекладу з оригіналом твору  У.М.Моема “Thеаtre”.

В курсовій роботі аналізується поняття “реалія” в перекладознавстві  і лінгвокраїнознавстві, з'ясовуються проблеми класифікації реалій, та їх проблеми перекладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  роботи. Мова під час свого розвитку акумулює в собі історію народу, його культуру, звичаї, традиції. Мова відображає в собі ту реальність, в якій живе народ, є виразником соціальної дійсності.

Не існує двох мов настільки  тотожних, щоб їх можна було вважати  виразником однакової соціальної дійсності. Різні мови – це різне бачення  одного і того ж предмета. Мова відображає світогляд народу, який створює дану мову, тому кожному народові притаманна своя система понять.

У контексті загальної  проблематики національно-культурної специфіки мови і мовленнєвої  діяльності загалом особливого теоретичного і практичного інтересу в перекладознавстві  набуває проблема реалій.

Перекладач повинен знати  не тільки мову, але й життя, побут, історію, географію, культуру, державний  та політичний устрій тих країн, з  мови яких ведеться переклад. Незнання реальної дійсності, яка стоїть за словами, нерозуміння реалій часто призводить грубих помилок у перекладі.

У наш час, який характеризується активністю міжнародних стосунків  у всіх сферах людського спілкування, особливо актуальним є дослідження реалій як мовних одиниць, у яких на лексичному рівні представлена соціокультурна інформація: історія народу, його культура, системи світовідчуття та світорозуміння. Повноцінне міжнародне спілкування, діалог культур є неможливим без розуміння реалій даного народу.

Дослідженням реалій вчені-лінгвісти  почали займатися порівняно недавно, лише у 40-х роках ХХ століття. Хоча лексика “реалія” вживалася у  філологічній літературі ХІХ і першої половини ХХ століття для позначення матеріальних предметів і характерних національних звичаїв.

Дослідженням реалій у  другій половині ХХ століття займалися  А. Федоров, С. Толстой, Г. Шатков, Л. Соболєв, Я. Рецкер, В. Коптілов, О. Кундзіч, С. Влахов, С. Флорін, Г. Томахін. Усі дослідники зробили чимало для вивчення реалій, для обґрунтування їхньої класифікації та способів відтворення їхніх функцій  у перекладі.

Питання функціонування, класифікації, перекладу реалій в українсько-англійському бінарному зіставленні виявляється  досить складним. З одного боку елемент  іншої культури може бути уподібнений  існуючому в певній культурі в  тому випадку, якщо елемент, який використовується для розпізнання уже існує. З  іншого боку, кожна мова характеризується своєрідною системою зовнішніх відмінностей, які виражають її систему слів і мовних значень.

Об'єктом дослідження є процес функціонування реалій в українсько-англійському бінарному зіставленні.

Предметом дослідження – мовні реалії в українсько-англійському бінарному зіставленні на прикладі твору У.М.Моема “Thеаtre”.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні поняття “реалія” та визначенні способів перекладу реалій на основі зіставлення україномовного перекладу з оригіналом творуУ.М.Моема “Thеаtre”.

Матеріалом дослідження слугували лексичні одиниці на позначення етномовних реалій, відібраних методом суцільної вибірки із художнього тексту (роману У. С. Моема «Тheatre») та їх відповідники у перекладі загальним обсягом 96 одиниць.

Мета дослідження передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

  • дослідити поняття “реалія” в перекладознавстві і лінгвокраїнознавстві;
  • з'ясувати проблеми класифікації реалій;
  • з'ясувати проблеми перекладу реалій;
  • дослідити способи перекладу реалій в українсько-англійському бінарному зіставленні;

Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:

    1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
    2. Метод порівняльного аналізу для порівняння оригіналу та перекладу твору У.М.Моема “Thеаtre”.
    3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.

Практична цінність дослідження виявляється в тому, що його результати можуть бути використані в майбутніх дослідженнях таких загальних проблем, як поняття “реалії”, класифікація реалій та шляхи передачі іншомовних реалій. Структура роботи . Мета та завдання зумовили структуру роботи, котра складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури та додатків.

У вступі коротко аргументується актуальність, новизна, матеріал, об’єкт, теоритична і практична значущість, мета та завдання роботи.

У першому розділі розглядаються теоретичні засади дослідження, а у другому розділі проводиться практичне дослідження передачі реалій у перекладі.

Основні результати дослідження наводяться у висновках  та додатках роботи.

Список літератури налічує 25 джерел.

 

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВНИХ РЕАЛІЙ

1.1 Реалія як  лінгвістичне поняття

У контексті загальної  проблематики національно-культурної специфіки мови і мовленнєвої  діяльності загалом особливого теоретичного і практичного інтересу в перекладознавстві  набуває проблема реалій. Вони щільно пов'язані з виразом національної форми у перекладі. Ще на II Всесоюзному з'їзді радянських письменників у доповіді П. Антокольського, М. Рильського йшлося про те, що великим недоліком нашої теорії перекладу є недостатня розробленість проблем національної форми у перекладі. Сучасна семасіологія, лінгвокраїнознавство, зіставна стилістика, трансляційна лінгвістика акцентують культурну зумовленість змістового плану слова, історичну, соціальну, національну співвіднесеність мовних одиниць з явищами певної культури. Це не суперечить перекладності як філологічному принципу, оскільки загальний арсенал зафіксованого в лексиці пізнаного буття переважно збігається в усіх розвинених сучасних мовах, хоча лексична конкретизація дійсності — розчленування буття на поняття, що їх виражають слова чи словосполучення, — у різних мовах відбувається по-різному [9; 38].

 Виникнення реалій  не залежить від наших уподобань,  вони зумовлені  суспільною  необхідністю, позамовними чинниками.  Реалії належать до диференційних  мовних явищ.  Ідейно-естетична  цінність,  пізнавальне значення  цього розряду лексики (сказати  б, етнолексики) як репрезентантів змісту твору надзвичайно важливі. Реалії щільно пов'язані з національним колоритом, національною самобутністю, «національною фізіономією», як образно  висловився Т. Шевченко в повісті  «Близнюки», додаючи: «Нація без своєї власної риси, що тільки їй належить і тільки її характеризує, схожа просто на кисіль, і то на найменш смачний кисіль» [9;40].

Слова-реалії – це лексичні елементи, що позначають етноспецифічні поняття (поняття, притаманні тільки одній  культурі). Реалії вважаються безеквівалентною лексикою, тобто такими словами, що не мають в мові перекладу еквівалента. Саме через це реалії іноді складно  перекладати [12; 421].

Реалії – це ті елементи етнокультури, які, так би мовити, є  унікумами, неповторними в іншій  етнокультурі. Отже, їхня передача іншою  мовою завжди передбачає втрати, компроміси. Тому й невипадковий інтерес дослідників  до цього явища. В цьому полягає  прагнення вивчити природу реалій аби мінімізувати втрати, відшукати  шляхи їх відшкодування в перекладі [5; 194].

Термін «реалія» уперше вжив А. Федоров у праці «Про художній переклад» (1941), але для того, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об'єкт. У подальших працях дослідник, що зробив чимало для вивчення реалій, для обгрунтування їхньої класифікації та способів відтворення їхніх функцій у перекладі, залишився вірний такому розумінню терміна «реалія». У докторській дисертації «Лінгвістичні основи науки про переклад» (1953), у всіх чотирьох виданнях своєї основної праці про переклад учений писав про «слова, що позначають реалії». До речі, реалії — це часто не просто слова, асловесні комплекси термінологічного, фразеологічного чи побутового характеру.

В останньому виданні книжки «Основи загальної теорії перекладу: Лінгвістичні проблеми» (1983) А. Федоров дещо уточнює дефініцію «реалії»: ідеться не просто про «слова, що позначають реалії», а про «слова, що позначають  національно-специфічні  реалії  суспільного життя і матеріального побуту» [10; 48].

У такому ж розумінні, як у А. Федорова, зустрічається  термін  «реалія»  у  кандидатській  дисертації Г. Шаткова (1952),  присвяченій  проблемам перекладу російської безеквівалентної лексики норвезькою мовою, у  кандидатській  дисертації  і  в  статтях Г. Чернова — дослідника способів відтворення російської безеквівалентної лексики в перекладах радянської публіцистики англійською мовою [10; 48].

Як зазначає Р.П. Зорівчак, вище  подана  дефініція не зовсім чітка і вимагає внесення певних корективів. По-перше,  слова,  що  належать  до  сфери  безпосередньої лексичної номінації, не можуть мати «еквівалентів у побуті», де їм відповідають  певні  співвідносні денотати— предмети і явища. По-друге, реалія — це варіативна категорія, пов'язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях [10; 49].

В українському перекладознавстві  термін “реалія” вперше вживає О.Кундзіч  в 1954 році у праці “ Перекладацька  мисль і перекладацький недомисел”, підкреслюючи при цьому неможливість перекладу реалій: “Я схильний вважати  народні пісні аналогічними реаліям  даного народу, що, як правило, не перекладаються” [27;4].

Леонід Соболєв стверджує, що деякі прислів’я також є  свого роду реаліями. Чи слід їх перекладати  чи замінювати, по можливості, прислів’ями  мови перекладу? Дослідник говорить, що тут можливо установити правило: прислів’я, що втратили свою свіжість та національну оригінальність, можна  замінювати; ті ж, що зберегли свою соковитість  та самобутність слід перекладати [20; 283].

Однак, на думку Р. Зорівчак, окремі компоненти прислів'я, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів'я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотата у позамовній предметній дійсності, отже, його не можна  зараховувати до реалій.  Так, у складі прислів'я, використаного І. Франком в оповіданні «Історія кожуха» — «А без кожуха взимі — як без духа!», є лексема «кожух» — реалія стосовно англійської мови як цільової, але ціле прислів'я — не реалія [10; 49].

Дуже стислу дефініцію  реалій дає Л.С. Бархударов, який вважає реаліями „слова, які позначають предмети, поняття і ситуації, які не існують  в практичному досвіді людей, які говорять на іншій мові”. Далі він розвиває цю дефініцію шляхом переліку можливих „предметів матеріальної та духовної культури”, наприклад, „страви  національної кухні”, різноманіття „народного одягу та взуття”, „народні танці”, „політичні заклади і суспільні  явища” та ін.. [6; 43].

Але, найглибше цю перекладознавчу  категорію, а саме реалії, опрацьовували  болгарські перекладознавці – С.Влахов та С.Флорин. Вони є авторами книги  “Непереводимое в переводе” (1980), і  дали найточніше визначення реалій: “Це  слова і словосполучення, що називають  об’єкти, характерні для життя ( побуту, культури, соціального і історичного  розвитку) одного народу і чужі для  іншого” [30].

Крім перкладознавства, термін “реалія” досить поширений в етнолінгвістиці  і лінгвокраїнознавстві. У цих  галузях філології під терміном “реалія” розуміють слова і словосполучення, що позначають специфічно національні  предмети та явища, реальні факти, характерні для культури того чи іншого народу. Факти дво- і багатомовності, бінарного  зіставлення не враховуються. Велика увага присвячується національно-історичному  колориту референта. Деякі дослідники відносять до реалій і окремі факти  життя, що не мають сталого мовного  оформлення. Для англійців, наприклад, вважає М.Вайсбурд, як реалія виступає той факт, що на Україні рудий  колір волосся зустрічається  зрідка. У такому випадку лінгвокраїнознавство перетворюється просто в краєзнавство [25; 9].

 

 

 

1.2. Реалія в  системі безеквівалентної лексики

 

Зіставлення словникового складу будь-якої іноземної та рідної мови з’ясовує, що в іноземній мові поряд  з мовними одиницями, що мають  одиничні, або численні відповідності  в перекладацькій мові, є такі лексичні і граматичні одиниці, для яких в  перекладацькій мові не існує прямих відповідностей. Одиниці іноземної  мови, що не мають регулярних відповідників  в мові перекладу, мають назву  безеквівалентних одиниць. Безеквівалентна  лексика, як зазначає А.В. Суперанська, головним чином, виявляється серед  “неологізмів, серед слів, які називають  специфічні поняття і реалії, і  серед маловідомих імен і назв, для яких треба створювати оказіональні відповідності в процесі перекладу”. А.В. Суперанська також відносить  до безеквівалентної лексики “імена людей, прізвиська тварин, географічні  назви, назви рослин, історичних подій, документів, організацій, партій, символів, транспортних засобів та ін.” Влахов і Флорин вважають, що до складу безеквівалентної лексики входять, окрім реалій, терміни, вигуки, звукоімітації, екзотизми, абревіатури, звернення, фразеологізми .

Информация о работе Загальна характеристика мовних реалій