Интерактивные технологии

      Суть інтерактивного навчання полягає в тому, Що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної позитивної взаємодії всіх учнів. Коли учитель і учень – рівноправні. Як відомо, учні починають уміти користуватися мовою, коли їх увага зосереджується на передачі та отриманні автентичних послань, тобто послань, що являють собою інформацію, яка є цікавою як для того, хто говорить, так і для того, хто слухає в ситуації, яка важлива для обох. Це і є інтерактивність. Лінгвістична інтерактивність є спільною діяльністю, де спілкування може бути усним чи письмовим. Інтерактивність включає в себе не тільки вираження власних думок, а й сприйняття і розуміння думок інших.

      В.П.Капуш  виділяє наступні риси інтерактивного навчання:

- двобічний характер;

- спільна діяльність учителя і учнів;

- керівництво  процесу вчителем;

- спеціальна  організація та різноманітність  форм;

- інформаційна  прогалина;

- цілісність та єдність;

- мотивація та  зв’язок з реальним життям;

- виховання та  розвиток особистості учнів одночасно  з процесом засвоєння нових знань.[3,5]

      Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання  життєвих ситуацій, створення проблемних ситуацій, організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові. Інтеракція ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

      Інтерактивна  взаємодія виключає як домінування  одного учасника навчального процесу над іншими. Так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

      Інтерактивне  навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії, практику.

      Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадської  активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмету, а особливо з іноземної мови як відображення іншої культури. Це вимагає активізації навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної, готової інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички і зразки поведінки.

 

 

1.2. Іноземна мова у початковій школі через призму інтерактивного навчання 

      У методичних рекомендаціях на 2007 – 2008 н.р. йдеться про необхідність „урахування вікових особливостей учнів на кожному ступені навчання, їх інтересів, можливостей, потреб, що виявляється у виборі предметного змісту мови, який співвідноситься з реальними потребами і реальними сферами спілкування. [5,4]

      Відомо, що молодший шкільний вік, тобто вік  у межах 6 – 10 років, чи не найсприятливіший для оволодіння іноземними мовами. З уведенням у 2002 році іноземної мови у програми молодшої школи як загальноосвітнього навчального предмета відкрилася можливість використати найбільш сенситивний період у розвитку дітей для початку їх вивчення. У цей період починають формуватися базові навчальні навички та вміння. Що означає початок нового етапу складного психічного та інтелектуального розвитку особистості школяра.

      При навчанні молодших школярів іноземної  мови потрібно постійно враховувати  їх вікові особливості. Ж.В.Десятник подає  наступну характеристику динаміки розвитку психічних особливостей розвитку молодшого  школяра: „Мислення поволі виявляється менш інтуїтивним, егоцентричним та поступово перетворюється в більш логічне, більш гнучке. Діти набувають здатності встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, особливо в конкретних обставинах.” [2,8]

      І саме інтерактивні технології передбачають конкретну, близьку дитині ситуацію, яку вона може на елементарному рівні програвати та видозмінювати. Тим більше, коли відпрацювання іншомовних структур відбувається за причиннєво-наслідковим комунікативним зразком.

      Наприклад, у 3-му класі при вивченні модального дієслова can учням пропонується опрацювання у парах діалогу наступного типу:

• Can you fly?
• No, I cannot, because I am not a bird.

   „Також  відбувається швидкий розвиток вольових якостей, під впливом навчання змінюється співвідношення образних і понятійних, конкретних і абстрактних понять мислення, формується логічна пам’ять. Водночас для цього вікового періоду характерна занадто розвинена мимовільна увага та досить слабкий розвиток довільної уваги.” [2,8] Формуванню ж довільної уваги сприяє участь дитини у сюжетно-рольовій грі, імпровізованих міні-спектаклях. Таким чином задовольняється потреба дитини гратися, а іншомовний матеріал у процесі ігрової діяльності буде запам’ятовуватися мимовільно.

      Молодші школярі володіють загостреною  пам’яттю, яка допомагає їм швидко і міцно запам’ятовувати навчальний матеріал. Таке запам’ятовування є цілісним, імпліцитним, так як діти ще не здатні помітити граматичної спільності слів, їм важко робити узагальнення. Таке запам’ятовування відбувається виключно через комунікативний підхід до навчання, через інтерактивне або ситуативне спілкування при опрацюванні лексико-граматичних чи лексико-фонетичних структур.

      Протилежною характеристикою пам’яті молодшого школяра є її короткочасність. Ля міцного запам’ятовування мовні явища потрібно багаторазово повторювати. Але таке повторення не повинно бути однотипним, бо школярі швидко втрачають увагу, а, що найголовніше, внутрішню мотивацію навчання. Наявність компоненту постійного фізичного руху в інтерактивних технологіях дозволяє урізноманітнити процес повторення матеріалу і його міцного закріплення в пам’яті.

      „Інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити  відсоток засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії, практику… Практика через дію дозволяє засвоїти 75% матеріалу (для порівняння: лекція – 5%, читання – 10%, демонстрація – 30%, дискусія – 50%, навчання інших – 90%).

      Емоційний стан багатьох молодших школярів досить нестабільний і залежить від зовнішніх  чинників. Ситуація на уроці погіршується недостатньою сформованістю прийомів навчальної діяльності, слабкою концентрацією уваги, низьким рівнем розвитку сприйняття. Для успішного навчання необхідна сформованість компонентів навчальної діяльності: навчальна задача, навчальні дії, дії контролю та оцінки. „Для прийняття навчальної задачі дитині необхідна опора не на наявну ситуацію, а на зміст, що складає її контекст, розуміння позиції дорослого і умовного змісту його питань… Уміння рішати прямі і непрямі задачі залежать від здатності встати на позицію іншого, яка (здатність) формується у спілкуванні з іншими дітьми через систему занять – ігор з правилами. Режисерські ігри, початкові елементи дебатів допомагають дитині бачити інших, показати можливість переходу з однієї позиції на іншу під час розглядання однієї і тієї ж ситуації” [16,5]

      До 6 – 7 років у дитини виникає потреба  в новій значимій діяльності, у  зміні свого становища серед  людей, які її оточують. Враховуючи цю психологічну особливість. Слід пам’ятати, що активація іншомовних здібностей зумовлена передусім мотивацією учіння. „Мотивація як система спонукальних чинників є вихідним психологічним фактором успішного оволодіння іноземною мовою. Її визначають потреби, бажання, інтереси та емоції учнів. Завдання вчителя, який навчає молодших школярів, - створювати умови для формування позитивної мотивації учня і максимального розкриття творчого потенціалу особистості у процесі оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування на елементарному між культурному рівні.” [12,31]

      Тому  вчителю потрібно вишукувати і використовувати  будь-які можливості для підвищення інтересу до свого предмета. Молодшим школярам подобаються короткі смішні оповідання, сценки, діалоги, у яких беруть участь діти, тварини.

      „домінуючою потребою вивчення іноземної мови у  учнів початкової школи, яка співпадає  із завданням формування соціокультурної  компетенції, є потреба у знайомстві з іншомовним ровесником, його повсякденним життям, інтересами, іграми, захопленнями, стереотипами поведінки, а через призму сприйняття ровесника – з країною, представником якої він виступає. Психологічно даний факт зумовлений егоцентризмом дітей молодшого шкільного віку, у зв’язку з чим найважливішим для дітей цього віку є вони самі як такі і світ, що їх оточує.” [4,35] 

 

      

2. Застосування інтерактивних  форм навчання для формування мовленнєвих вмінь та навичок учнів початкової школи 

      Одним із основних видів діяльності на уроках англійської мови є аудіювання. Розглядаючи аудіювання з позиції комунікативно-діяльнісного підходу та позицій соціоісторичного розвитку та виникнення мов, можна стверджувати, що аудіювання  є первинним елементом комунікації та фундаментом вивчення іноземних мов. Адже спілкування за допомогою усного мовлення немає сенсу при відсутності вміння сприймати це мовлення на слух. Аудіювання – перший вид мовленнєвої діяльності, з якого починається знайомство молодшого школяра з іноземною мовою. Ю.А.Москаленко вважає, що саме від рівня розвитку навичок аудіювання залежить „якість усієї будівлі комунікації.”[6,15]

      Найелементарніша  форма вправ з аудіювання –  фізкультхвилинка, яку я часто  поєдную з вивченням нових  лексичних одиниць. Наприклад, при  вивченні у 1-му класі теми „Речі, що нас оточують” засвоєння нових  слів відбувається у вигляді кін естетичного способу сприйняття. Учням пропонується відгадати значення слів, спираючись на засвоєні команди та відповідні рухи.

            Look at the window

            Look at the door

            Look ft the ceiling

            Look at the floor

            Point to the window

            Point to the door

            Point to the ceiling

            Point to the floor

     Використання  текстового матеріалу у вигляді  фізкультхвилинки надає можливість його постійного повторення з уроку в урок.

     З розширенням словникового запасу учнів  актуальною стає гра в наказ. Яку  можуть проводити самі школярі. Ця гра є початковим етапом використання інтерактивного методу „загальної фізичної реакції”, який широко розповсюджений у зарубіжній педагогічній практиці. Базисною основою його є взаємодія правої та лівої півкуль головного мозку. Предметно-комунікативна діяльність.

     Наприклад, при вивченні теми „Професії” у 3-му класі семантизація лексики відбувається шляхом пантоміми у пред’явленні вчителя без перекладу. На етапі тренування учні повторюють рухи вчителя, запам’ятовують їх, потім виконують команди вчителя у зростаючому темпі. На інтерактивному етапі можна застосувати модифіковану гру карусель. Коли учні одного кола застосовують невербальні засоби комунікації, а учні іншого кола їх озвучують.

     Наступним за складністю може стати аудіолінгвальний метод, що сприяє розвитку оперативної пам’яті і базується на коротких та цікавих діалогах. Використання цього методу відбувається в декілька етапів:

1. Багаторазове повторення і одночасне розігрування ситуації вчителем (без перекладу, але з різними наочними опорами).
2. Розігрування ситуацій у парах.
3. Підстановчі вправи з прискоренням темпу роботи.
4. Повторення діалогу з використанням графічної опори.

     Працюючи  над розвитком навичок аудіювання дуже важко врахувати індивідуальні  особливості всіх учнів, але ситуацію може виправити ряд інтерактивних групових вправ. Наприклад, учнями прослуховується опис малюнка. На етапі перевірки розуміння одній групі учнів пропонується висловити свою згоду або незгоду із запропонованими варіантами речень. Іншій групі – вимовити прослухані речення, що відповідають картинці.

     Інший варіант завдань:

     1-ша  група – виписати усі предмети, про які йдеться в тексті; 2-га  група – написати про місцезнаходження  предметів; 3-тя група – розповісти, про що текст та де знаходяться  предмети.

     Окрім того, що діти сприймають на слух, для них дуже важливим є і те, що вони бачать, тобто друкований текст. Я використовую підхід, відомий під назвою „метод цілих слів”, коли вводиться повністю слово або фраза. Він є найпридатнішим для роботи над читанням саме для дітей молодшого шкільного віку. Такі види роботи, як озвучення слів, демонстрація наочності, багаторазове закріплення сприяють розпізнаванню і ненав’язливому запам’ятовуванню слів у процесі підготовчого читання. Які ж інтерактивні методи у молодшій школі можна використати при навчанні ранньому читанню. Наприклад, це може бути лист з комп’ютерної мережі, у якому постійно змінюються слова.