Ефективність розвитку інноваційної діяльності підприємств

     Аналізуючи  дані з таблиці, приходимо до таких висновків:

     − найбільш вагому роль у фінансуванні інноваційних процесів займають власні кошти підприємств чи установ;

     − роль коштів державного бюджету на інноваційну діяльність є менш вагомою  у структурі інших джерел фінансування;

     − загальна сума витрат на фінансування інноваційного розвитку за 9 років (з 2000 по 2008 рік) зросла майже вдвічі;

     − у півтора рази зменшилися витрати за останні два роки (з 11994,2 млн. грн. у 2008 році до 7949,9 млн. грн. у 2009 році).

     В умовах фактичної відсутності зовнішнього кредитування української економіки протягом 2004-2006 рр. і позитивними результатами цих років стали активізація інвестиційної діяльності, збільшення експортного потенціалу, збільшення валютних резервів, відродження діяльності промислових підприємств традиційних галузей, їх розвиток і модернізація за умов зваженої інноваційної політики. Завдяки цьому  збереглася тенденція збільшення промислового виробництво [10].

     Інноваційна діяльність промислових підприємств  сприяла розширенню асортименту продукції, створенню нових ринків збуту в Україні, збереженню і розширенню традиційних ринків збуту, забезпечення відповідності сучасним правилам і стандартам, зростанню виробничих потужностей, поліпшенню умов праці.

     Інноваційна активність у промисловості характеризується даними, наведеними у табл. 4 [11].

Таблиця 4. Інноваційна активність промислових підприємств

     Із  даних таблиці видно, що абсолютна кількість підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, протягом 2007-2010 років зменшувалася, у той час як обсяг реалізованої інноваційної продукції збільшувався (найвідчайдушніше – у 2009 році). Це свідчить про те, що основну частину інноваційної продукції реалізує порівняно менша кількість підприємств. Вітчизняна статистика інноваційно-активними вважає навіть підприємства, в яких частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації становить менше 1%.

     На  сьогодні питання інноваційного  розвитку підприємств набуло національного  масштабу, і в зв’язку з цим  одним із основних завдань України  є глибоке коригування економіки, мета якого – не просто економічне зростання, а набуття ним соціальної природи як основи стабільного економічного росту. Труднощі становлення ринкових відносин пов’язані з процесами зниження рівня НТП в Україні, який повинен бути головним фактором підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств. Обговорюючи проблему необхідності активізації інноваційного сектора економіки, слід зазначити, що в останні роки урядом прийнято багато постанов та рішень, державних програм, спрямованих на підвищення інноваційної результативності підприємств, однак більшість з них не вдалося реалізувати в повному обсязі в реальній економіці. В цих умовах виникають економічні суперечності між інтересами держави та підприємствами, орієнтованими на інноваційний шлях розвитку, розв’язання яких потребує ґрунтовних досліджень.

     Узагальнення  аналітично-статистичних джерел інформації дозволяє виділити такі групи факторів інноваційного розвитку підприємств:

     законодавчі – формують правову основу інноваційного розвитку підприємств в Україні на основі системи законних та підзаконних актів;

     організаційно-управлінські – здійснюють вплив через інституційно-управлінські та інституційно-організаційні зміни в інноваційній сфері;

     фінансово-економічні – визначають особливості здійснення інноваційної діяльності підприємств з позицій грошово-кредитних, бюджетно-податкових, амортизаційних важелів інноваційного розвитку;

     техніко-технологічні – здійснюють вплив на технічні та технологічні боки інноваційної діяльності промислових підприємств;

     соціальні – відділяють вплив соціальних наслідків інноваційного розвитку від впливу багатьох інших факторів;

     екологічні  – визначають вплив нових технологій, нових матеріалів, нових видів енергії на довкілля в процесі інноваційної діяльності підприємств;

     гуманітарні – впливають на інноваційний розвиток через ступінь освіченості населення, рівень знань і науки в країні;

     інформаційні  – визначають особливості інноваційного розвитку підприємств на основі використання інформаційних ресурсів.

     Постійний інноваційний розвиток підприємства є  гарантом збільшення конкурентних переваг даного підприємства у ринкових умовах. Поняття інноваційного розвитку підприємства є комплексним і характеризується такими факторами: частота і ефективність впровадження інновацій на підприємстві, потенціал підприємства щодо розробки і впровадження інновацій, готовність персоналу підприємства до змін. Саме персонал є ключовим елементом у реалізації та постійному вдосконаленню інноваційного розвитку підприємства.

     Інноваційний  розвиток підприємства може стимулюватися  ззовні та з середини організації. Зовнішнє стимулювання проявляється у вигляді: податкових кредитів та пільг зі сторони держави, розвитку венчурного бізнесу, державних замовлень, відкриття та організування технологічних парків, підтримки діяльності лабораторій, субсидій та дотацій з боку держави для розвитку творчої діяльності та стимулювання винахідництва

     То  ж можемо сказати, що основними проблемами інноваційного розвитку в Україні та її регіонах на сучасному етапі є:

• відсутність реальних механізмів об'єднання наявних ресурсів, їх концентрації на найбільш значних та перспективних напрямах розвитку;
• те, що немає залежності між збільшенням обсягу продажу приватними компаніями і зростання фінансування здійснюваних ними досліджень і розробок;
• інноваційна політика немає чіткої спрямованості у вирішенні конкретних економічних проблем регіонів, в їх реструктуризації з врахуванням ринкових чинників.

     Ось чому, можна виділити основні шляхи  активізації інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі  розвитку вітчизняної економіки:

• по-перше, розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;
• по-друге, поширення практики надання інноваційним підприємств середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.

     Отже, реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залученні зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.

     Більш детально слід проаналізувати сфери машинобудівництва в Україні. На сьогоднішній день ця галузь займає всього 10% валового внутрішнього продукту, незважаючи на наявні потенційні можливості, в той час як в індустріально розвинутих країнах доля машинобудівництва досягає 40-50%.

     В останні роки галузь динамічно розвивається. На 2012  планується  збільшення обсягу виробництва на 10%, на 2013 – 15%.

     Незважаючи  на позитивні тенденції в галузі існує ряд проблем, від рішення яких істотно залежить розвиток підприємств та їх конкурентоздатність. Це:

• високий моральний та фізичний знос засобів виробництва (близько 70%),
• низька інноваційна складова у продукції, що випускається,
• низька конкурентоздатність машинобудівної продукції,
• дефіцит висококваліфікованих кадрів.

     Для рішення необхідно:

     -  інтенсивне технічне переоснащення, впровадження проривних технологій,

     -  впровадження сучасних інноваційних розробок, технологій та матеріалів, збільшення долі наукомісткої продукції,

     -  зниження матеріальних та енергетичних затрат на виробництво та покращення якості продукції,

     -  створення регіональних центрів підготовки спеціалістів по індивідуальним вимогам підприємств.

     Всі заходи, направлені на технічну переоснастку здійснюється особистими та кредитними коштами. Провідні заводи, які виготовляють більше 70% машинобудівної продукції, планують збільшити інвестиції в розвиток в 2013 році до 950 млн. грн.

     Розглянемо конкретніше ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (НКМЗ) заснований 1934 року. Градотворче підприємство Краматорська (забезпечує майже половину виробництва міста). Має дивізіонно-функціональну структуру з п’яти виробництв, розділених за продукцією, що випускаються, 39 цехів, із них 15 механічних, 10 металургійних, 3 зварювальних і 11 допоміжних. Основна продукція: обладнання доменного виробництва, сталеві і куті прокатні валки, установки безперервного розливу, обладнання для виробництва прокату, гірничорудні й підйомно-транспортні машини, ковальсько-пресове, енергетичне обладнання тощо.

     В теперішній час, успішно розвиваються тільки підприємства, які завчасно розробили і впроваджують стратегію  інноваційного розвитку. Новокраматорський  завод як раз відноситься до них. Новокраматорський машинобудівний завод весь час шукає внутрішні резерви для динамічного розвитку. На чому ґрунтується його формула зростання і які перспективи галузі в цілому? Зниження ціни за дотримання якості товару. НКМЗ працює над зменшенням витрат, повним ходом упроваджує систему «Ощадливе виробництво». За минулий рік завдяки її реалізації заощадили 60 мільйонів гривень. Наступного року ефект може бути ще вище. НКМЗ ніколи не припиняє модернізацію виробництва. Як і раніше, впроваджують технічне переозброєння, на яке заплановано 320 мільйонів гривень. У планах — реконструкція за трьома основними блоками: модернізація фасонно-ливарного цеху №1, де повністю змінять обладнання (замість стрічкових транспортерів пісок подаватиметься трубами тощо); у ковальсько-пресовому цеху №2 докорінно реконструюють прес зусиллям 3000 тонн і замінять п’ять нагрівальних печей; установлять 12 верстатів для механообробки, у тому числі два великих верстати — карусельний із планшайбою діаметром 14 м і фрезерно-розточувальний із довжиною стола 16 м [12].

     Стратегія та етапи інноваційного розвитку НКМЗ були розглянуті в квітні 2010 року на Міжнародному форумі МАШ.ІНН, який пройшов в місті Донецьку, і прийняті як базова модель розвитку машинобудівництва.

     По  ряду показників продукція підприємства вже відповідає світовому рівню, по деяким показникам їх планується досягти до 2015 року.

       З метою створення підприємства світового класу на НКМЗ булла розроблена стратегія поетапного прискореного еволюційного розвитку до 2015 року. За останні 5 років в розвиток підприємства було інвестовано більш ніж 250 млн. доларів США. В результаті номенклатура підприємства обновилась на 80%,  стала більш наукомісткою і конкурентоспроможною.

     Для створення конкурентоспроможної продукції  на машинобудівних заводах впроваджуються нові технології (фуран-процес, магнітно-імпульсна обробка ріжучого інструмента, роторне екструдування алюмінієвих трубок, виробництво багатошарових друкованих плат та ін.), постійно розширюється номенклатура продукції, що випускається (вибухозахисні частотні перетворювачі для гірських електроприводів, низьковольтні комутаційні апарати управління та захисту, вибухозахисні електроприводи для гірничошахтного обладнання, високоефективні компресори для холодильників з класом енергоефективності А, А+, холодильники модельного ряду “Nord-Frost” та ін.) [13]