Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Февраля 2012 в 14:45, реферат
Програ́мне забезпе́чення (ПЗ; англ. software) — загальне поняття, що вказує на набір кодованих інструкцій (комп'ютерна програма) для керування процесором, в тому числі CPU комп'ютера. Процесор зчитує такі кодовані інструкції та виконує їх.В першу чергу, програма завантажується у оперативну пам́ять. Оперативна пам́ять завжди підтримує тісний зв́язок із процесором комп́ютера.
1.Загальне поняття
а)Структура програмного забезпечення
б)Вимого до програмного забезпечення
в)Поділ програмного забезпечення
г)Типи програмного забезпечення
2. Класифікація системного програмного забезпечення
3. Класифікація операційних систем.
4. Операційна система MS DOS
5. Операційна система OS/2
6. Операційна система WINDOWS
7. Операційна система Windows NT
8. Операційна система UNIX
9. Операційна система Linux
10. Операційні мережні системи
11.Класифікація службових програмних засобів
а) Диспетчери файлів
б) Засоби стиснення даних
в) Засоби діагностики
г) Програми інсталяції
д) Засоби комунікації
е) Засоби перегляду та відтворення
є) Засоби комп'ютерної безпеки
12. Класифікація прикладного програмного забезпечення
Яскравою зовнішньою ознакою WINDOWS є багатовіконний графічний інтерфейс. Вікно - це частина екрану монітора, яка є полем дії програми. Відображення вводу управляючих команд і інформації в програму, а також вивід зображень і даних з неї відбувається через вікно.
Для позначення об’єктів, програм, операцій, опцій вибору використовуються піктограми. Піктограми - це графічні символи, які асоціативно нагадують те, що вони позначають.
Поряд
з графічним інтерфейсом
Досвід використання операційних систем, аналогічних Macintosh і WINDOWS, показав, що графічний інтерфейс і багатозадачний режим роботи значно підвищують продуктивність праці користувача.
Сучасні версії Windows реалізують механізм віртуальної пам’яті. Його суть полягає в тому, що користувачу надається віртуальний (можливий, але реально не існуючий) адресний простір, що визначається 32-х розрядною довжиною адреси (4 Гбайти) розміщення в пам’яті комп’ютера. В той же час фізична оперативна пам’ять може бути значно меншою (одиниці - десятки Мбайт). Інформація, що не поміщається в фізичній оперативній пам’яті, знаходиться на дисковому запам’ятовуючому пристрої. Проте користувач цього не зауважує завдяки механізмам, які приховують від нього виклик з зовнішньої пам’яті в оперативну саме тих фрагментів інформації (сторінок), до яких відбувається звертання в віртуальній пам’яті. Віртуальна пам’ять працює з великими масивами даних суттєво повільніше від оперативної, але вона позбавляє користувача від необхідності програмування процесу обміну між оперативною пам’яттю і запам’ятовуючими пристроями. Це значно підвищує продуктивність програмування і полегшує експлуатацію програмних комплексів, робить їх незалежними від конфігурації конкретної апаратної системи, для якої вони були створені.
Система містить засоби виявлення збоїв і несправностей, а також обмеження наслідків таких збоїв для інформації, що обробляється і для роботи самої системи. При відключення електричного живлення операційної системи забезпечує збереження необхідної інформації, а при його наступному ввімкненні – відновлення роботи (restart) з відповідної точки.
З появою 32-розрядних персональних комп’ютерів перед Microsoft встала проблема створення ОС, яка б використовувала усі можливості апаратури, і фірма зробила рішучий крок, поклавши початок новому сімейству операційних систем, який можна співставити з рішенням IBM по випуску сімейства PS/2. В 1993 р. була випущена перша версія системи Windows NT з графічним інтерфейсом оболонки Windows 3.1. Windows NT дозволяє використовувати прикладні програми, написані для DOS, для текстового режиму OS/2 і для стандартного інтерфейсу користувача у більшості реалізацій UNIX, що називаються POSIX.
Будучи сумісною з широко використовуваними операційними системами, Windows NT дозволила ширше реалізувати можливості нових високопродуктивних процесорів.
Операційна система UNIX, була створена спеціалістами Bell Laboratories компанії AT&T. Її прототип появився в 1969 р. для комп’ютерів PDP-7 фірми Digital, потім вона була перенесена на комп’ютери інших типів, а з 1980 р. і на персональних комп’ютерах. В 1979 р. на обчислювальній машині VAX була реалізована версія UNIX з можливостями віртуальної пам’яті. Сьогодні існує велика кількість реалізацій цієї операційної системи практично для кожної апаратної платформи, і UNIX стала своєрідним стандартом відкритих систем, забезпечуючи сумісність програмних продуктів, написаних в її середовищі.
Операційна система UNIX домінує на ринку робочих станцій. Так, в 1991 р. вона поставлялася з 92,6% робочих станцій, а інша частина робочих станцій поставлялася з операційною системою VAX/VMS. Однак з появою Windows NT це співвідношення змінилося.
Прогресивність концепцій, закладених в UNIX, у великій мірі зв’язана з тим, що вона розроблялася не для персональних комп’ютерів, і тому з самого початку була орієнтована на багатозадачний багатокористувацький режим. Кожен користувач повинен бути зареєстрованим в системі і мати свій пароль. Користувачі можуть об’єднуватися в групи (наприклад, при роботі над одним проектом, з одною базою даних і т.д.). Один з користувачів є адміністратором операційної системи і може працювати в режимі суперкористувача. Адміністратор управляє даними та персоналом. Найважливішим завданням адміністратора є захист даних від знищення, несанкціонованого і некомпетентного доступу. Адміністратор надає користувачам більші чи менші повноваження на доступ до всіх чи лише певної частини даних. Для виконання функцій адміністратора в системах керування базами даних застосовуються різноманітні службові програми.
Одна з найважливіших переваг UNIX полягає в реалізації різноманітних можливостей взаємодії користувачів. Якщо користувачі працюють на одній ЕОМ, вони можуть обмінюватися повідомленнями в реальному масштабі часу (зв’язок типу “термінал - термінал”), а також в режимі електронної пошти і календарної служби. При поступленні якомусь з користувачів в режимі “термінал - термінал” повідомлення отримує найвищий пріоритет і накладається на біжуче зображення на екрані. Природно, що в цьому випадку обидва користувачі повинні працювати на ЕОМ в момент відправлення повідомлення. При використанні “календарної служби” передача подібних повідомлень може бути запланована на певний час доби. В режимі електронної пошти повідомлення поступають в “поштовий ящик” адресата. При надходженні в систему адресат отримує відповідне попередження і може прочитати електронний документ. Електронна пошта працює і з використанням міжмашинного зв’язку.
Слід
відзначити, що операційна система UNIX
вимагає професійної
Linux - порівняно молода операційна система, що з'явилася на світ в 1991 році. Ядро системи створив Лінус Торвальдс, сьогодні один із найзнаменитіших у світі програмістів, а в той час - ще нікому не відомий студент університету в Хельсінкі. Зайнятися розробкою власної операційної системи Торвальдса спонукала незадоволеність наявною в його розпорядженні малопотужною версією ОС UNIX. Розміщений ним на університетському сервері вихідний код програми зацікавив чимале число програмістів, що працювали над подібною проблемою, і незабаром посипалися багаточисельні пропозиції по удосконаленню операційної системи, що одержала назву Linux. Популярність Linux почала швидко зростати, тому що на відміну від коду інших операційних систем, вона була цілком відкритою і могла модифікуватися. Більше того, Linux, що задовольняла стандарт операційної системи UNIX, мала серйозні переваги перед домінуючою на ринку IBM-сумісних комп'ютерів операційною системою MS-DOS, яка не дозволяла працювати в багатозадачному режимі і не розповсюджувалась на машини з процесором, відмінним від Intel. Нарешті, Linux поширювалася безплатно, тоді як більшість версій того ж UNIX, по своїх можливостях не настільки вже переважали операційну систему Торвальдса, коштували дорого. Через рік операційною системою Linux користувалось понад сто чоловік,. а через сім років - 7 мільйонів чоловік.
Те, що Linux зумів на сьогоднішній день стати цілком конкурентноспроможною операційною системою, не є заслугою одного Торвальдса. Його співавторами стали десятки тисяч програмістів, об'єднаних через мережу INTERNET. Створене Торвальдсом програмне ядро операційної системи вдалося об'єднати з розробленим в Масачусетському технологічному інституті унікальним графічним середовищем X Windows, а також з вже наявними бібліотеками і прикладними програмами, розробленими в рамках альтернативного проекту створення некомерційної повномасштабної UNIX-подібної операційної системи під назвою GNU. Склеєна з різнорідних кусків операційна система виявилася аж ніяк не еклектичною в тому, що стосується її спроможності ефективно взаємодіяти з найрізноманітнішим устаткуванням. Цей феномен отримав назву Open Source - відкрита система.
При
розробці основ Linux були краще, ніж у
випадку інших операційних
Зараз Linux переживає пік популярності: зростання обсягів постачань цієї операційної системи перевищує аналогічні показники для її конкурентів, включаючи версії Windows. Про створення програмних продуктів для Linux заявили такі респектабельні компанії, як IBM, Corel, Hewlett Packard, Oracle. Першокласні й у той же час дуже недорогі системи керування базами даних, графічні пакети, інтерпретатори основних мов програмування вже зараз є в розпорядженні тих, хто зупинив свій вибір на Linux.
Слід зауважити, що відкрита модель розробки Linux робить цей програмний продукт менш залежним від кон'юнктури ринку і смаків користувачів, ніж програмне забезпечення, створене традиційним засобом. Тому методи конкурентної боротьби, які використовують комп'ютерні гіганти для привернення покупців, не зможуть завдати Linux значних збитків. Незважаючи на те, що по ряду показників Linux продовжує поступатися найрозвинутішим комерційним операційним системам, він вже встиг завоювати стосовно них репутацію цілком серйозної альтернативи.
Мережні операційні системи призначені для організації обслуговування користувачів локальних обчислювальних мереж. Сучасні мережні операційні системи - це багатофункціональні системи, що здатні одночасно підтримувати роботу сервера і широкого набору мережних служб. Для локальних мереж, що базуються на платформі Intel найчастіше використовуються такі операційні системи: як Novell NetWare і Microsoft Windows NT. Якщо в мережі встановлений хоча б один виділений сервер, тоді рекомендується використання операційної системи Microsoft Windows NT. Вона вважається універсальнішою, тобто добре масштабується і не складна в адмініструванні для невеликих мереж. Її недоліком можна вважати високі вимоги до обчислювальних ресурсів (серверу та робочих станцій). Операційні системи Novell NetWare традиційно сильні в галузях підтримки мережних служб, хоча різностороння підтримка прикладних програмних засобів була їх слабкою стороною.
В
мережах з невеликою кількістю
місць можна застосувати
Іншою мережною операційною системою, яка підтримує стандарти IBM та використовує MS DOS , як один із складових компонентів, є операційна система 3+Shape фірми 3Com.
Враховуючи,
що мережі з невеликою кількістю
робочих місць достатньо
Информация о работе Огляд програмного забезпечення комп'ютера