Оцінка конкурентоспроможності комп'ютерної техніки

Оцінка конкурентоспроможності комп'ютерної техніки 

УДК                                                                                      

      The article analyzes the current state of the personal computer market. Summarizes the calculation methods of evaluating competitiveness, which are best suited for evaluating computer equipment.

      В статье проанализировано текущее состояние рынка персональных компьютеров. Кратко охарактеризованы расчетные методы оценки конкурентоспособности, которые лучше всего подходят для оценки компьютерной техники.

      У статті проаналізовано поточний стан ринку персональних комп'ютерів. Коротко охарактеризовано розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності, які найкраще підходять для оцінки комп'ютерної техніки.

      Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність, диференціальний метод, комплексний метод.

      В часи зниження купівельної спроможності населення України, а як наслідок і зниження попиту на комп’ютерну  техніку, проблема підвищення конкурентоспроможності дуже актуальна для вітчизняних підприємств.

      Теоретичні  та практичні питання оцінки конкурентоспроможності досліджували провідні вітчизняні та зарубіжні вчені, а саме: Ж.Ж.Ламбен, М.Портер, Ф. Хайєк, І.Н.Герчикова, Л.І.Цигичко, А.Дайян, М.Кастенс, Н.Палей, В.П.Єферін, В.В.Мотім, А.Оливье, М.О.Ермолов, В.А.Таран , І.З.Должанський та ін.

      Метою статті є підвищення достовірності оцінка конкурентоспроможності комп’ютерної техніки для прийняття ефективних рішень.

      Зростання ринку персональних комп'ютерів (ПК) в Україну в першому кварталі 2011 року склав більше 30% в порівнянні з минулим роком. Всього в країну було відвантажено близько 555 тис комп'ютерів, серед яких 250 тис пристроїв (45%) є настільними комп'ютерами [5].

      Місткість ринку настільних ПК практично досягла рівня 2007 р., у першому кварталі якого в країну було поставлено 267 тис настільних комп'ютерів. У числі причин вдалого кварталу для ринку пристроїв постачальники, в першу чергу, відзначають відсутність великих залишків у роздрібному каналі, в результаті чого торговельні мережі на початку року заповнювали вітрини новими пристроями.

      Обсяг ринку портативних комп'ютерів у першому кварталі 2011 року перевищив 305 тис одиниць, що на 35% більше показників аналогічного періоду минулого року і майже на 17% перевищує показники першого кварталу 2008 року. При цьому, склад п'ятірки лідерів не змінився: як і раніше Acer, Asus, HP, Lenovo і Samsung контролюють понад 90% (Acer – 27.4%, Asus–19.0%, HP – 16.7%, Lenovo – 15.6%, Samsung – 14.4%) поставок пристроїв в Україні [5].

      Незважаючи на позитивну динаміку ринку мобільних комп'ютерів до початку квітня на складах українських дистриб'юторів залишалися близько 300 тис нереалізованих мобільних пристроїв. Деякі дистриб'ютори відзначають, що при таких обсягах складських запасів немає необхідності завозити нові партії пристроїв протягом всього наступного кварталу.

      Для того щоб прийняти правильне рішення про зміну комплектуючих чи конструкції комп’ютерів;  якості пакування, транспортування, монтажу; цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту; системи стимулювання постачальників треба оцінити конкурентоспроможність кожної моделі комп’ютерів..

      Конкурентоспроможність  товару (послуги) – здатність товару (послуги) витримати порівняння з аналогічними товарами (послугами) інших виробників і продаватися в зв'язку з цим за цінами не нижче середньоринкових. Визначається сукупністю техніко-економічних показників, що відображають його конкретну суспільну потребу, і низкою чинників (форми і методи торгівлі, реклами, відповідність вимогам ринку та ін) [2, с. 126].

      До  технічних показників належать параметри потреби, які характеризують зміст цієї потреби й умови її задоволення. До них відносяться: параметри призначення (характеризують сферу застосування продукції й функції, які вона призначена виконувати); ергономічні параметри (характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при споживанні); естетичні параметри (моделюють зовнішнє сприйняття продукції й відображають найбільш важливі для споживача зовнішні властивості), нормативні параметри (характеризують властивості продукції, які регламентуються законодавством, стандартами й обов'язковими нормами на ринку, де цю продукцію передбачається збувати).

      До  економічних належать повні витрати  споживача на придбання й споживання продукції (одноразові й поточні витрати), а також умови її придбання й використання.

      При оцінці конкурентоспроможності товару використовуються диференціальний і комплексний методи. Оцінка здійснюється шляхом порівняння параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння здійснюється за групами технічних та економічних параметрів.

      Диференціальний метод заснований на використанні одиничних  параметрів аналізованої продукції  та бази порівняння та їх порівнянні. У результаті оцінки буде визначено чи досягнуто рівень в цілому, за якими параметрами він не досягнутий, які з параметрів найбільш сильно відрізняються від базових

      Якщо  за базу оцінки береться потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою [3]:

                                                                                                                 (1)

      де q_і - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по i-му параметру (i = 1, 2, 3, ..., n);

      n - кількість параметрів;

      P_i - величина i-го параметра для аналізованої продукції;

      P_iо - величина i-го параметра, за якого потреба задовольняється повністю.

      Якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічної документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами, то одиничний показник може бути більше або дорівнює одиниці.

      Якщо  за базу оцінки береться зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулами [3]:

                                             (i = 1, 2, 3,...,n),                         (2)

                                             ,                                                          (3)

      де q_i - одиничний показник конкурентоспроможності по i-му технічному параметру;

      P_i - величина i-го параметра для аналізованої продукції;

      P_iо - величина i-го параметра, за якого потреба задовольняється повністю.

      З формул (2) та (3) вибирають ту, в якій зростанню одиничного показника  відповідають підвищення конкурентоспроможності. Для технічних параметрів продукції, які не мають кількісної оцінки (комфорт, зовнішній вигляд та ін.) використовують експертні методи оцінки в балах.

      Перевагою диференційного методу є те, що він  може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції. Він дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності в ній недоліків порівняно з товаром-аналогом. Недоліком є те, що не враховується вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра.

      Комплексний метод ґрунтується на застосуванні комплексних показників або зіставленні  питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.

      Розрахунок  групового показника за нормативними параметрами здійснюється за формулою [3]:

                                                                                                                    (4)

      де I_нп - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

      q_нi - одиничний показник конкурентоспроможності по i-му нормативному параметру, розраховується за формулою (1).

      Особливістю цієї формули є те, що якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0, то груповий показник також дорівнює 0. Товар при цьому буде неконкурентоспроможний.

      Розрахунок  групового показника за технічними параметрами (крім нормативних) здійснюється за формулою [3]:

                                                                                                      (5)

      де I_тп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

      a_i - Вагомість i-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, характеризують потребу.

      Отриманий груповий показник I_тп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів, чим він вищий, часом в цілому повніше задовольняються запити споживачів.

      Розрахунок  групового показника за економічними параметрами проводиться на основі визначення повних витрат споживача  на придбання та споживання продукції. Повні витрати споживача визначаються за формулою [3]:

                                                                                                       (6)

      де З - повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;

      Зс - одноразові витрати на придбання продукції;

      Сi - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, пов'язані з i-му році її служби;

      Т - термін служби;

      i - рік по порядку.

      Оцінка терміну служби для продукції споживчого призначення проводиться на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогічних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.

      Для оцінки конкурентоспроможності комп'ютерної техніки краще всього використовувати змішаний метод, в якому поєднано диференціальний і комплексний методи. У змішаному методі  використовується частина параметрів розрахованих диференціальних методом і частина параметрів розрахованих комплексним методом. Але слід урахувати недолік методу – споживчі властивості товару та їх набір визначаються без урахування думки споживача. Поліпшення характеристик товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу конкурентних переваг. Вирішальну роль варто віддавати споживачеві в оцінці переваг або недоліків товару.

      Таким чином, ефективне використання методів оцінки конкурентоспроможності може допомогти прийняти вірне рішення та підвищити потенціал та конкурентоспроможність підприємства. 

Література 

      

1. Академия рынка: Маркетинг : пер с франц. / А.Дайан, Ф. Букерель, А.Оливье, Р. Урсе и др.; научн. ред. А.Г. Худокормов. – М. : Экономика, 1993. – 571 с.
2. Коноплицький В. Це – бізнес: Тлумачний словник економічних термінів / В. Коноплицький, Г.Філіна. – К.: МСП «Альтерпрес», 1996. – 448с.: іл.. – («Сімейне вогнище»). – Рос. Мовою
3. Енциклопедія маркетингу. – Режим доступу: http://www.marketing.spb.ru/read/m19/4.htm – Назва з екрану.
4. Конспект лекцій «Конкурентоспроможність підприємства». – Режим доступу: http://library.if.ua/books/14.html
5. HiTech.Expert. – Режим доступу: http://expert.com.ua/64126.html – Назва з екрану.