Безпека на виробництві. основи гігієни праці. Робота з персональними комп'ютерами

У користувачив ПЕОМ вимушена робоча поза і виконання дрібних  стереотипних рухів призводять до кістково-м'язового  дискомфорту. Виявляються такі симптоми, як біль у кістках, скутість м'язів, відчуття втоми, судоми, оніміння та тремтіння  рук. Перелічені симптоми локалізуються  в різних частинах тіла (шиї, плечах, руках та ін.) і виникають з  різною частотою (щодня, епізодично або  рідко). Частота подібних скарг користувачами  ПЕОМ залежить від їхнього віку, статі і тривалості роботи за комп'ютером.

За даними ВОЗ, в операторів і представників інших професій, які працюють з ПЕОМ, внаслідок  стресу виникають психічні порушення. Такі розлади, як тривога, дратівливість  і пригніченість, виявляються у 25-70 % операторів. Дуже часто спостерігаються  безсоння і втрата апетиту; психосоматичні симптоми (серцебиття, біль у грудях, запор та інші порушення нижнього відділу шлунково-кишкового тракту) з'являються у 15-50% операторів.

Заходи профілактики при  роботі з ПЕОМ

Світове співтовариство приділяє безпеці роботи з ПЕОМ значну увагу. Розроблено багато стандартів, що регламентують  вимоги до комп'ютерів і периферійних пристроїв, а також правила безпеки  при роботі з ними. Затверджений Міжнародною організацією зі стандартизації стандарт ISO 9001 регламентує якість і  рівень виробництва апаратури.

З метою запобігання ушкодженням, що можуть статися через ураження електричним струмом, загоряння, коротке  замикання тощо, розроблено загальний  стандарт безпеки ІЕС 950. Загальним  стандартом електробезпечності для  країн Європейської співдружності  є Cemark, міжнародним ергономічним стандартом—ISO 9241-3. У Швеції рівень випромінювання моніторів регламентує стандарт MPR II (згодом почали діяти стандарти  ТСО91, ТСО92, ТСО95, ТСО99, що висувають  жорсткіші вимоги до рівнів випромінювання моніторів). В Україні розроблені й діють Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин від 10 грудня 1998 р. № 7 (ДСанПіН 3.3.2007-98). У цих правилах, зокрема, регламентується, що приміщення, де люди працюють з ПЕОМ, повинно розміщуватися в північній або північно-східній частині будівлі. Площа одного робочого місця повинна становити щонайменше 6 м2, об'єм — щонайменше 20 м3, відстань між робочими столами — щонайменше 2,5 м у ряду і 1,2 м між рядами. Стіни приміщень потрібно фарбувати у пастельні тони з коефіцієнтом відбиття 0,5-0,6.

Для того щоб особи, які працюють з ВДТ, меншою мірою втомлювались і зберігали високий рівень працездатності, потрібно раціонально організовувати їхні робочі місця. Зокрема, робоче місце має відповідати основним антропометричним даним людини. Крісло або стілець на робочому місці повинні мати висоту сидіння 40-50 см від рівня підлоги, а також відповідний кут нахилу спинки. Стегна працюючих при правильно організованому робочому місці мають розміщуватися паралельно підлозі, а стопи ніг — на підлозі або підставці.

Передній ряд клавіш ЕОМ  має бути розташований так, щоб можна  було без зусиль натискати клавіші  трохи зігнутими пальцями при  вільно опущених плечах і горизонтальному  положенні рук. При цьому кут  між плечем і передпліччям повинен  становити 90°. Щоб досягти 

цього, висота робочої поверхні столу має становити 68-80 см, відстань від підлоги до нижнього ряду клавіатури — 60-75 см, кут нахилу клавіатури — 5-15°.

Нині фірми-виробники зручності  роботи з клавіатурою приділяють багато уваги. Сучасні клавіатури з'єднуються  із системним блоком гнучким кабелем, а деякі з них навіть не мають  кабелю. Це уможливлює вільне переміщення  клавіатури на поверхні столу. Крім того, у більшості клавіатур регулюється  кут нахилу клавіш, а клавіатури, наприклад, фірми Microsoft Natural Keyboard мають  розщеплення середньої (літерної) частини  і особливу форму для природнішого положення пальців над клавішами. Перед клавіатурою встановлюють спеціальні подушечки або підпірки, на які оператори можуть спиратися, що запобігає перенапруженню м'язів і сухожиль.

Форма комп'ютерної миші повинна  відповідати анатомо-фізіоло-гічним особливостям п'ясті руки.

Монітори потрібно розміщувати  на висоті рівня очей (висота від  підлоги до нижнього краю екрана має  становити 95-100 см) на відстані 60-70 см від  оператора (відстань від краю столу  — 50-70 см). Кут зору працюючого щодо екрана має дорівнювати 10-20°, але  не більше 40°, кут між верхнім  краєм монітора і рівнем очей користувача  має становити менш як 10°. Найдоцільніше  розміщувати екран перпендикулярно  до лінії погляду користувача. Кут  нахилу екрана по вертикалі має становити 0-30°. З цією метою сучасні монітори комплектують підставкою з поворотним кронштейном, що дає змогу регулювати кут нахилу монітора і горизонтально  обертати його навколо вертикальної осі. Висоту екрана від поверхні підлоги  регулюють змінюючи висоту робочої  поверхні столу. Іноді монітори встановлюють на спеціальні підставки, що уможливлює його переміщення у просторі у  вертикальному та горизонтальному  напрямах.

Нині багато уваги приділяють розробці інтелектуальних інтерфейсів, тобто програмних засобів, які виконують  роль посередника між людиною  і прикладними програмами. Основне  завдання інтерфейсів полягає не лише в передаванні інформації користувачу, а й у її інтерпретації в  певній ситуації, згідно з цілями та інтересами користувачів різної кваліфікації. Сучасні програмні засоби обладнані  інтерфейсами, що настроюються. Настроювання можливе для колірного оформлення інтерфейсу, змінюються піктограми, видимі панелі інструментів (їх склад і  розміщення на екрані монітора), є можливість автоматизувати виконання одноманітних операцій; підвищується зручність доступу  до пунктів меню. Перелічені вдосконалення  сприяють оптимізації виконання  операцій, зменшують кількість дій, які виконують користувачі, викликають у них позитивні емоції, що врешті сприяє підвищення продуктивності праці.

З метою зменшення напруження очей потрібно, щоб відстань між краями сусідніх точок зображення на моніторі не перевищувала Г. Оптимальний розмір літеро-цифрових знаків — 16-20', складних знаків — 35-40. Оптимальні співвідношення параметрів літер і цифр такі: ширина знака — 0,75 їх висоти, товщина ліній при зворотному контрасті — 1/6-1/8, відстань між знаками — 0,25-0,5 висоти знака, між словами — 0,75-1, між рядками — 0,5-1.

Для профілактики загальної  втоми і особливо зорового аналізатора  важливе значення має організація  режиму праці та відпочинку. Загальна тривалість робочого дня не повинна  перевищувати 8 год. Частота і тривалість перерв залежать від типу та інтенсивності  виконуваних робіт. Під час робіт, які виконуються з великим  навантаженням, рекомендуються перерви  на 10-15 хв через кожну годину, а  при неінтенсивній і монотонній роботі — на 10-15 хв через кожні  дві години. Кількість мікропауз (тривалістю до хвилини) потрібно регулювати індивідуально. Зміст регламентованих  перерв може бути різний: виробнича  гімнастика (вправи для очей, гімнастика, спрямована на корекцію вимушеної робочої  пози, поліпшення венозного кровообігу, часткову дисфункцію рухової активності), альтернативна допоміжна робота, приймання їжі тощо.

У приміщеннях, де виконуються  роботи з ПЕОМ, повинно бути передбачене  природне і загальне штучне освітлення. Робочі місця користувачів потрібно розміщувати так, щоб у поле зору не потрапляли вікна і освітлювальні  прилади (монітори потрібно розміщувати  під кутом 90-105° до вікон і на відстані 2,5-4 м від стін і віконних прорізів). У поле зору користувача  не повинні потрапляти поверхні, що відбивають світло. Покриття столу  має бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,25-0,4.

Для штучного освітлення приміщення рекомендується застосовувати світильники  матового світла з розсіювачами, а  спектральний склад ламп має наближатися  до спектру сонячного світла (наприклад, люмінесцентні типу ЛБ). Оптимальна освітленість робочих місць — 400-500 лк. Співвідношення яскравості екрана і найближчих предметів не повинно  перевищувати 3:1.

У приміщеннях, де виконуються роботи з ВДТ, необхідно передбачати оптимальні значення параметрів мікроклімату, температури, відносної вологості та рухливості повітря відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 для категорії робіт 1а, 16.

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ВДТ, мають відповідати СН 3223-85. При виконанні робіт з ВДТ у виробничих приміщеннях вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати допустимі норми (відповідно ГОСТ 121012-90 для категорії робіт їв).

Експозиційна доза рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрана при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не повинна перевищувати 7,74 -10~12А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год (100 мкР/год). Напруга електростатичного поля на робочих місцях і ВДТ (як у зоні екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою), а також електромагнітних полів не повинна перевищувати гранично допустимих значень за стандартами.

Протипоказання для роботи з ПЕОМ: гострота зору з корекцією не нижче 0,5 на одному оці й 0,2 — на другому; міопія понад 6,0 Д; гіперметропія понад 4,0 Д; астигматизм понад 3,0 Д; відсутність бінокулярного зору; акомодація нижче вікових норм; хронічні захворювання переднього відрізка очей; захворювання зорового нерва, сітківки; глаукома.

Жінки, які працюють з ВДТ, повинні обов'язково раз на два  роки проходити медичний огляд. Жінкам з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми  забороняється працювати з ВДТ.