Договори про реалізацію сільськогосподарської продукціїї

      З господарства, яке уклало договiр контрактацiї, не може бути стягнуто штраф за неналежну якiсть продукцiї, якщо iнше не передбачено iнструкцiями, правилами про порядок проведення закупiвель або в договорi за згодою обох сторiн встановлено санкцiї за таке порушення. Заготiвельниковi не надано право стягувати з господарства вартiсть недоброякiсної продукцiї у безспiрному порядку. Як сторона у договорi поставки заготiвельник вiдповiдає за неналежну якiсть продукцiї перед споживачем (одержувачем). Проте вiн не має права перекласти на господарство пiд виглядом збиткiв суми штрафiв, сплачених одержувачам за поставку сiльгосппродукцiї неналежної якостi, крiм випадкiв, коли господарство, не пред'явивши продукцiю заготiвельниковi для приймання, вiдвантажило її одержувачевi.

      За  невиконання договiрних зобов'язань з приймання продукцiї заготiвельник сплачує товаровиробниковi неустойку, як правило, у такому самому розмiрi, в якому товаровиробник вiдповiдає перед контрактантом за несвоєчасну здачу продукцiї. Контрактант, крiм того, вiдшкодовує виробниковi продукцiї фактичнi витрати, пов'язанi з доставкою її в обидва кiнцi (якщо ця продукцiя завозилася до мiсця приймання транспортними засобами господарства). У договорi може бути передбачено вiдповiдальнiсть контрактанта за невиконання в обумовленi строки договiрних зобов'язань iз зустрiчного продажу цукру, олiї, меляси тощо.

      Вiдповiдальнiсть  сторiн за порушення договору контрактацiї  нинi будується на принципi вини (умислу або необережностi), яка презюмується (ст. 209 ЦК УРСР, ст. 616, 619 ЦК України). Сторона договору контрактацiї, яка порушила зобов'язання, не несе вiдповiдальностi, якщо доведе, що воно сталося внаслiдок випадку або непереборної сили, до якої вiдносять зокрема, стихiйнi лиха або iншi неспрятливi умови виробництва сiльгосппродукцiї в конкретний перiод року. Так, господарство звiльняється вiд вiдповiдальностi за невиконання зобов'язань за договором, якщо їх не виконано внаслiдок стихiйного лиха чи iнших несприятливих умов або з вини заготiвельника. Питання про те, чи є певна обставина стихiйним лихом, вирiшується згiдно з правилами, що їх застосовують при страхуваннi майна сiльськогосподарських товаровиробникiв. До iнших несприятливих умов вiдносять природнi та iншi об'єктивнi фактори, якi свiдчать про вiдсутнiсть вини господарства (наприклад, заборона здавати худобу у зв'язку з її масовим захворюванням). Доказами на пiдтвердження цих обставин можуть бути висновки державної iнспекцiї iз заготiвель та якостi продукцiї, довiдки ветеринарного нагляду, довiдки метеослужби, акти, складенi за участю представника страхової органiзацiї, тощо. Вина заготiвельника полягає у ненаданнi допомоги в органiзацiї виробництва i транспортуваннi продукцiї на приймальний пункт, непогодженнi графiка здачi, незабезпеченнi тарою i пакувальними матерiалами тощо. При виникненнi спорiв господарськi суди оцiнюють поданi господарством документи, з'ясовують, на яких площах загинули посiви, чи була можливiсть здати хоч би частину продукцiї за рахунок знятого врожаю з iнших площ, чи вживало господарство заходiв, щоб запобiгти негативним наслiдкам стихiйного лиха або iншим несприятливим умовам. З урахуванням усiх цих обставин i вирiшується питання про звiльнення господарства вiд вiдповiдальностi за невиконання зобов'язання за договором контрактацiї.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      В И С Н О В  К И  

      Підсумовуючи  вищевикладене, зазначимо, що і сьогодні договір контрактації сільськогосподарської  продукції не втрачає свого змістовного  значення та потреби в застосуванні. Збереження договору контрактації як окремого виду купівлі-продажу сьогодні можна обумовити необхідністю встановлення норм, які б вирівняли становище його контрагентів, оскільки на відміну від заготівельника – покупця с/г продукції, організації чи індивідуального підприємця, що займаються професійною діяльністю із закупівлі сільськогосподарської продукції з метою її подальшої переробки й реалізації і які мають можливість нав’язати свою волю виробнику сільськогосподарської продукції. Останній, на думку фахівців, є слабкою стороною, оскільки виконання ним зобов’язань за договором багато в чому залежить від природних (стихійних) факторів, що впливають на сам процес виробництва сільськогосподарської продукції. До того ж, бралась до уваги значна своєрідність відносин, пов’язаних з реалізацією продукції сільськогосподарського виробництва, а саме, перш за все, вплив природних факторів на процес виробництва сільськогосподарської продукції, а також його (процесу) сезонний характер. Однак, при цьому, вважаємо договір контрактації самостійним видом договору, призначеним саме для здійснення заготівель с/г продукції, що закуповується у безпосередніх виробників, для наступної переробки і реалізації споживачам. Правове регулювання договору контрактації має свої, притаманні лише йому особливості. Зокрема, законодавство в сфері регулювання контрактаційних відносин не є однорідним. В ньому дуже велику вагу мають підзаконні нормативні акти. В радянські часи, коли майже все правове регулювання договірних відносин здійснювалося на централізованому рівні, різні державні органи отримували повноваження з правового регулювання окремого кола відносин в сфері сільського господарства.

      На  наш погляд, параграф, присвячений  питанням контрактації у ЦК України  має бути розширено. Поряд з поняттям договору контрактації сільськогосподарської  продукції вважаємо за необхідне включення до нього статей, що б регулювали питання предмету договору контрактації, загальне поняття сільськогосподарської продукції; особливості форми, змісту та укладення договору контрактації, а також врегульовували основні проблемні питання його виконання, зокрема, строк та місце. Натомість норми ч.2 ст.713 ЦК України за умов вищезазначеного вдосконалення вважаємо недоцільними та такими, що не містять прямої вказівки на порядок врегулювання відносин шляхом застосування відповідного законодавства, а тільки заплутують сторони у питаннях укладення та виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції.

      Доцільно  було б внести зміни до чинного  Цивільного та Господарського кодексів щодо особливостей предмету договору контрактації та визначити, що предметом можє бути виключно сільськогосподарськ упродукцію, що не була піддана промисловій обробці (наприклад, врожай бавовни, цукрових буряків тощо) або така, що пройшла лише первинну обробку для кращого збережання або підвищення якості. В протилежному випадку, продаж такої продукції має регулюватися нормами, що визначають договірні відносини в сфері купівлі-продажу та поставки.  
 
 
 
 
 

      С П И С О К       В И К О Р  И С Т А Н  И Х      Д Ж Е Р Е  Л:

1. Господарський кодекс України. – Х.: Ксилон, 2003. – 192с.
2. Цивільний кодекс України, К., Кондор, 2003. – с.399.
3. Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 року // Ліга Бізнес Інформ.
4. Закон „Про поставки продукції для державних потреб” від 22.12.1995р. //Ліга Бізнес Інформ.
5. Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22 лютого 2000 року.// Ліга Бізнес Інформ.
6. Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"
7. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років" від 18 січня 2001 року// Ліга Бізнес Інформ
8. Закон України від 17 грудня 1998 р. "Про фіксований сільськогосподарський податок"// Ліга Бізнес Інформ.
9. Закон РФ від 02.12.1994р. „Про закупівлю і поставки сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства для державних потреб” //Збірник Законів РФ – 1995. – № 32. – Ст.3303.
10. Указ Президента України від 7 серпня 2001 р. № 601/2001 "Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів" // Ліга Бізнес Інформ.
11. Указ Президента України «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» від 20.10.1995р.// Ліга Бізнес Інформ.
12. Постановление ЦИК и СНК СССР от 21 сентября 1935 года „О признании контракционных договоров имеющими силу закона и об ответственности за нарушение этих договоров” // СЗ СССР. – 1935. – № 51. – Ст.422.
13. Брагинский М. И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М. : «Статут», 2002.
14. Гражданское право Учебник Часть 2 / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.:ПРОСПЕКТ,1997.
15. Гражданское право: Том 2. Полутом 2: Учебник / Отв. Ред. Проф. Е.А. Суханов. – М.: Издательство БЕК, 2003.
16. Гражданское право. Учебное пособие за ред.. В.В. Пиляевой - М.: Инфра ,2005.
17. Господарське право. Навчальний посібник /Жук Л.А., Жук І.Л, Не живець О.М. – К.: Кондор, 2003. – 400с.
18. Лур’є С.М. Правовое регулировоние контрактации сельскохозяйственной продукции в СРСР. – Кишинёв, 1972.
19. Кириллов И.А. Контрактация и ёё значение в сельском хозяйстве. – М., 1930.
20. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – М.: „Статут”, 1997.
21. Науково – практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В, Хахумін, В.С. Щербина та ін.. /За заг. ред.. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004, - 688с.
22. Науково – практичний коментар Цивільного кодексу України, за ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко, О., Юридична література, 2004. – с.1110
23. Науково – практичний коментар Цивільного кодексу України, за ред. О.В.Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, К., Юрінком Інтер, 2005. – с.1000.
24. Победоносцева К.П. «Курс гражданского права». Ч. 3: Договоры и обязательства. – СПб, 1990.
25. Підприємницьке право України / За ред. Шишки Р.Б. — Харків: Еспада, 2000. - С. 134.
26. Финансово-экономические очерки контрактации. – М., 1990.
27. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – Тула: Автограф, 2001.
28. Цивільне право України Навчальний посібник за ред. Р.О.Стефанчука., К.: Наукова думка, Прецедент,2004. – с.448.
29. Цивільне право України. Академічний курс у двох томах. Том 1 за заг. ред. Я. М. Шевченко, К.: Видавничий дім,2003. – с.406.
30. Цивільне право України: Підручник: Книга перша / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – с.600.