Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Октября 2011 в 20:44, реферат
Коза́к — представник військового стану, воїн-найманець. Член самоврядних військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козака була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів, піратство в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових компаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
Вступ
1. Організація козацького війська
1.1 Запорозьке військо.
1.2 Козацька рада
1.3 Військова старшина
1.4 Корогви
2. Зброя і формація
2.1.Число війська
2.2.Реєстрові козаки
2.3.Зброя
2.4 Утримання війська
2.5 Військо в бою
2.6 Бій.Табор
2.7 Бій кінноти
Висновки
Список літератури
Поверх каптана військові носили черкеску, одяг досить обтислий, з фалдами позаду, з вирізаним комніром, підперезаний поясом; черкеска сягала нижче колін. Це був одяг, приписаний для війська нижчих ступнів. Старшина і цивільні урядовці носили кунтуш, значно довший від черкески з різноманітних матерій, з розрізаними рукавами, без пояса. Простим козакам аж до військового товариша взагалі не дозволяли вживати кунтушів.
Докладніші
приписи про одяг «виборних» козаків
видав гетьман Розу-мовський 1763. р.: каптан
мав бути суконний, темносиній, з червоними
вило-гами, переперезаний :червоним поясом; під
ним білий півжупанок і білі штани; шапка
з чорною, смушевою околицею и низьким
дном, в кожному полку іншої барви, плащ
синій. Чоботи бували різної барви. Комнанійці
носили зелену черкеску з червоними вилогами,
під нею червоний жупан ;шаравари їх були
.вузькі, а деколи штани, звані голянцями,
чоботи короткі, шапки круглі.
2.4
Утримання війська
За
польської влади реєстрове
Плата, яку діставало військо, в різних часах була різна. За польських часів у 1570-1580. pp. козак-рядовик діставав 10 до 20 злотих річно, в часі миру менше, у війні більше; на початку XVII. в. Ілата доходила до 28 зол., в 1630. pp. знову спала до 10 зол. Окрім грошей, козак діставав каптан або сукно (5 ліктів). Коли козаки наймалися на чужу службу, то деколи могли добути і більше, нпр. татарський хан Шагін-ґерай 1628-1629. р. платив »на шаблю 10 червінців і давав по кожухові. За Хмельниччини 1651. р. семигородський князь Ракоцій хотів наняти сотню виборних козаків обіцяв платити по 4-5 угорських золотих. У XVIII. в. компанійцям платили по 4 карбованці річно, »а хто з молодиком служитьх, то і карбованців і, крім цього, »місячне« в натурі або грішми.
Наймані війська, а й
Військовими доходами
2.5
Військо в бою
Але частіше гетьман висилав не тільки один універсал, але й другий і третій, назначуючи на кожний речинець частину приготови. Полковники від себе передавали той наказ до сотень, а по сотнях давали ще знак трубами або літаврами. Початок походу звався вихід або в и г і н, бо нераз військо неохоче вибиралося в далекі походи, особливо з наказу царя. Андрій Маркович пише у своїм дневнику 1724. р.: «Післав я указ у всі сотні про скорий вигін козаків у низовий похід»..
Коли військо зібралося в означеному місці, відбувався «попис». для контролі, чи кожний козак як слід озброєний і приготований. Звичайно вимагали, щоб козак мав два сильні, добре відгодовані коні, добру рушницю, відповідну кількість пороху (2-5 фунтів) і куль (до 300), харчі та інше воєнне знадібя.
Деколи, у ближчі походи, військо виступало «налегко», з малим вантажем, з самими «юками і саквами», як казав Хмельницький. У дальшу дорогу йшов важкий обоз, що мав часом і кілька тисяч возів.
Військо рушало в похід
В війні панувала у війську сувора дисципліна. За давнім звичаєм козакам заборонено було пити горілку підчас походу. Але пізніше цей звичай, мабуть, не вдержався. Сторожі довкола обозу пильнували, щоб неохочі не втікали з війська і втікачів ловили.
В таборі відбувався нераз суд і винуватих карали військовими карами: приковували до пушки, карали киями, а за більші злочини присуджували і кару смерти.
Окремі санітарні установи в
ці часи ще не існували. У
козацькому війську бували лікарі
і цилюрники, але тільки
Військо
у поході мало своїх священиків-капелянів,
а деколи й похідну церкву.
2.6
Бій.Табор
Козацьке командування старалрся звести бій на місці, що заздалегідь було приготовлене на зустріч, щоб ворога відразу поставити у некорисну ситуацію. Це видно особливо у боях Хмельницького, під Корсунем чи під Зборовом, де гетьман заскочив поляків, неприготовлених до битви.
Базою для війська, що
Табором, називали поукладані
разом обозові вози, за якими
ставало військо. Такий спосіб
оборони був відомий в
Табор починали порядкувати
Коли ворог надійшов близько, піхота зпоза возів починала стрільбу з рушниць, так само відзивалася и артилєрія. Чи треба було йти вперед, чи відступати, військо під охороною табору, за кількома рядами возів, було добре забезпечене від наступу. В 1628. р. під за-слоною табору запорожці перейшли були цілий Крим, від Перекопу до Бахчисараю, хоч татари їх сильно обстрілювали. I так само пізніш верталися тим самим шляхом, теж «оборонною рукою». А коли в одній сутичці утратили були одну пушку, то другого дня пішли знову табором на те саме місце й гармату забрали. Під Дрижиполем 1655. р. козаки кілька днів відбивалися від польських військ, що іх переслідували, — «а табор мали такий міцний і вогнистий, як який Мальборґ» (славна пруська твердиня).
Ворог старався все в якомусь місці табор ррзірвати і крізь цю діру вдертися до середини, між військо. Щоб утримати в порядку лінію табору, козаки привязували віз до воза, — хоч воно не було легко й вигідно. А коли ворог табор «розірвав», або «урвав» його частину, старалася наново лінію возів замкнути. I тоді нераз мусіли залишати частину возів, а то й людей, щоб рятувати цілість, і табор наново справити, впорядкувати.
Нераз треба було спинитися
на якомусь місціітут.
2.7
Бій кінноти
Табор служив не тільки для оборони, але й як опора для зачіпної акції, При своїй легкості й рухливості табор міг підійти близько під позиції ворога и військо могло в догідній хвилині почати бій.
До бою рушала наперед кіннота,
З якою зброєю виступала
ВИСНОВКИ
Козацтво в Україні має свою велику і дуже цікаву історію. Козаки здійснили величезний вплив на формування українського народу - важливої етнічної спільноти Східної Європи.
Суцільність козаччини спиралася на тому, що козаки були не тільки військом, але й суспільною верствою, зі своїми соціальними аспіраціями. Всі козацькі права и привілєї були відомі під назвою вольностей запорозького війська. Козаччина витворила в себе своєрідний демократичний устрій: всі важливі орґанізаційні й політичні справи вирішувало все військо, зібране на раду. Рада відбувалася за давніми військовими звичаями. Вона мала широкі права.Це був найвищий законодатний й орґанізаційний орган, йому мусили коритися всі інші установи запорозького війська.
Командування над військом виконувала військова старшина різних ступнів: гетьман, ґенеральні обозний судді, підскарбій, писар, осавули, хоружий і бунчучний.
У козацькому війську були три роди корогов: 1) корогва всього війська або гетьманська, 2) корогви полкові, 3) сотенні. Окрім цього, були ще значки, менші короговки, яких уживали нащодень.
На Запоріжжі доступ до війська мав у теорії кожний, хто хотів козакувати; а проте до війська добирали здатніших.
Найважнішою козацькою зброєю була безперечно рушниця. Козацькі рушниці мають звичайні назви: самопал, рушниця, мушкет.
За
польської влади реєстрове
В війні панувала у війську сувора дисципліна. За давнім звичаєм козакам заборонено було пити горілку підчас походу.
Таким чином, як показує історія, козацтво було дуже структурованою, дісціплінованою організацією, що мала свої традиції, закони, устрій. Існування козацтва серйозно вплинуло на розвиток історії України.