Зброя і формація

       Комишина, палиця з комишу, правила  також за відзнаку гетьмана  в часах перед Хмельниччиною.  Яків Собєський, що добре приглянувся  козацькому війську під Хотином  1621. р., каже, що “гетьман замісць  яких-небудь відзнак носить палицю з комишу”. В 1637. р., коли гетьман зрікався гетьманства, перед радою “поклав булаву и комишину”.

       Це була відзнака й суддівської  влади. Коли 1638. р. провинився був  полковник Филоненко, його “скарали  явно комишиною і ланцюг на  шию заклали”.    

       Пізніше палиця судді звалася  ліска.ВXVIII _:в. палиця була відзнакою кошового на Січі. Був це простий грубий ціпок, з “обох кінців оправлений  сріблом, з тупим залізцем на кінці.

       Печать запорозького війська  була округла, спершу меншого,  пізніше більшого розміру. Печаті Б. Хмельницького мали у промірі 32-37 мм., одна печать Розумовського аж 87 мм. Посередині був герб: козак у кунтуші, підперезаний поясом, у шапці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на рамя, права спирається о бік; по лівому боці висить шабля. Тільки на печатях Брюховецького та Ханенка козак. у правій руці тримає спис. Довкола печаті йде напис. На найстарших печатях, до половини XVII, в., був напис “Копия Войска Запорозкого”; під польською владою -– “Печать Войска Єго Королевскої Милости Запорозкого”; під московською ,владою — “Печать Царского Величества Малой Росіи Войска Запорозкого” (деколи в іншому порядку).

       Окремі печаті мали деякі військові  уряди, нпр.  військова канцелярія  та суд. Свою печать мав теж  кожний полк, а деколи й сотня.

       Запорожжя мало свою печать, теж  із козаком на гербі, з тією  різницею, що, побіч козака, стоїть  спис, котрий “воїна знаменує, який  сторожить”. Напис був: “Печать  Славного Войска Запорозкого  Низового”. Різні запорозькі  паланки мали свої печаті, з  різними знаками, такими, як: коні, олені, льви, птахи, шаблі, списи, стріли і ін.  

     1.4 Корогви 

       Були три роди корогов у козацькому війську: 1) корогва всього війська або гетьманська, 2) корогви полкові, 3) сотенні. Окрім цього, були ще значки, менші короговки, яких уживали нащодень.

       У давніших часах козацьке  військо вживало прапорів тих  держав, що брали його на служби. Перший полк реєстрових козаків  1578. р. мав шовкову корогву з  польським орлом. В 1594. р. запорожці  були на цісарській службі  й дістали австрійські прапори. Від польського короля Володислава IV. запорозьке військо мало блакитну корогву з орлом -- наполовину білим, наполовину червоним. Богдан Хмельницький 1649. р. дістав від Яна Казимира польський червоний прапор із білим орлом. Знову ж цар Олексій прислав гетьманові московський прапор, де були образи Спаса, Богородиці, Антонія и Теодосія печерських і св. Варвари. Сирійський подорожник Павло Алейський 1654. р. оповідає, що в Богуславі, де була кватира Хмельницького, “військо мало корогву христолюбивого й хороброго гетьмана Зиновія: з чорного і жовтого шовку, у смуги, з хрестом на ратищі”.

       Дуже різнородні були прапори  різних полковників Хмельницького.  Кривоніс, казали, мав корогву білу  з червоним хрестом і такою  самою обвідкою. Полковник Нечай  мав корогву шовкову, “щирим золотом вигаптовану черницями київськими”.

     Під Гомлем 1651. р. козацькі прапори були: один червоний із білим хрестом і  білою обвідкою, один червоний, три  білі, два чорні, два жовто-блакитні. Підо Львовом 1655. р. за Хмельницьким несли червону корогву, й другу -- з образом св. Михайла, що пробивав змія. “За цими корогвами”, писав польський міщанин, “ішли інші корогви, .більш-менш 34, на них видко було герби майже всіх дальших воєвідств і повітів -- окрім нашого білого орла в короні”..,

       3 цих різних згадок видко, що  в козацькому війську довго  не було одного типу козацьких  корогов, а панувала повна довільність,  і щодо барв прапорів, так і  щодо знаків, що на них були. Цю справу унормували щойно  після Руїни, тоді, як уже козацька  держава приняла постійніші орґанізаційні форми. У XVIII. в. вже на всіх військових корогвах був той самий знак, а саме “національний герб”: козак із шаблею й самопалом.

       Знак або значок -  звалася менша  корогва, якої вживали нащодень  замісць “великої” корогви. В 1649. р. під Збаражем один козацький відділ появився з таким гетьманським значком: “не державу два прапорці гусарські, один білий, другий червоний”. В 1727. р. на вибір нового гетьмана один старшина ніс   корогву, другий -значок. I в полках були значки поруч із корогвами. Від значків пішла назва “значкові товариші”.

     2. ЗБРОЯ   І   ФОРМАЦІЇ 

     2.1 Число війська

     Чисельність козацького війська дуже змінялася  протягом століть. 3 кінцем XVI. в., коли козаччина  вперше виступила як окреме, зорґанізоване військо, рахували її від 2000 до 10.000. Так нпр., Косинський у 1593. р. мав коло 4000; на австрійську службу 1594. р. запорожці обіцяли дати до 6000 добірного війська; сили Наливайка нараховували на 12.000; у боях під Лубнями було 6.000 учасників, але між ними тільки 2.000 доброго війська.

     Число війська зросло сильно в московських  війнах, у двох перших десятиліттях XVII. в. 3 Дмитром Самозванцем ходило 12-13.000 козаків, під Смоленськом 1609-1611. р. мало бути 30.000, чи навіть 40.000, під Хотином 1621. р. —- понад 40.000. Але серед війська було багато челяді, джурів і всякої помічної служби. Один із тодішніх знавців воєнної справи, Старовольський, замічує 1628. р.: «Самих козаків буває 15.000, але з новиками виходить сороктисячне військо».

     В 1620-1630. pp. число козаків уже не збільшалося, а власне -меншало. В  повстанні 1625. р. рахували козаків на 30.000, а з них у боях мало  накласти головами  8.000; у переяславській кампанії 1630. р. налічували 37.000 повстанців; у московському поході 1633. р. було яких 30.000 козаків; у повстанні 1637. р. Павлюк мав 23.000.

     Для тих часів замітне те, як поволі збільшалося число реєстрових козаків  на королівській службі. В pp. 1575-1576. було реєстрових тільки 300, в 1580. pp. — 600, в 1590-1591 р. - - 1000 козаків; у 1622-1623. р. пропоновано 2000 до 4000; у 1625. р. установлено реєстер 6000; 1630. р. збільшено число реєстрових до 8000; у 1635. р. зменшено до 7000; у новій ординації 1638. р. залишено тільки 6000. Коли почалося повстання 1648. р., сам Хмельницький жадав тільки 12.000 реестрового війська.

     Хмельниччина  дала зброю великим масам народу так, що число козацького війська  зросло до нечуваної досі кількості. У пилявецькому поході військо Хмельницького  налічували на 100.000, підо Львовом 1648. р. на 200.000, у зборівській кампанії на 300.000; а й сам Хмельницький говорив московським послам, що під Зборовом його військо доходило до 360.000 людей. Але в цій великій масі справжнього війська була тільки невелика частина. Це видко з того, що у зборівському мирі Хмельницький погодився на 40.000 реєстрового війська, а в переяславських переговорах із царем, де він міг свобідно ставити свої жадання - - не поставив вищого числа, як -60 000. Але й це військо, в порівнянні з арміями, якими розпоряджали на заході різні сильні держави, було вже дуже велике.

     По  смерті Хмельницького зачинається сильний занепад козацького війська, головно через те, що від Гетьманщини відпала правобережна Україна. Виговський хотів спершу вдержати реєстер 60.000, але в гадяцькій умові погодився на 30.000 реестрового і 10.000 найманого війська. Юрій Хмельницький і Брюховецький, у переговорах з Московщиною, стояли за 60.000 реестрового війська. Але Многогрішний у глухівській умові 1668. р. вдоволився 30.000 війська, і це число збереглося в пізніших умовах Самойловича1672. р. и Мазепи 1687. р. Але ж насправді козаків, що повнили військову службу, було куди більше; у XVІІI в. українська армія знову чи-сельно зростає. В 1723. р. нараховували 55.241 козаків і до 1000 охотничого війська. В описі 1777. р. нараховували аж 179.128 козаків, та не знати, чи все це були справді озброєні люди, чи тільки належні до козацького стану. В 1783. р., тобто останнього року перед скасуванням козацького війська, числили 176.886 виборних козаків і 198.296  козаків – підпомошників. 

     2.2 Реєстрові козаки  

     На  Запоріжжі доступ до  війська   мав у теорії кожний, хто хотів козакувати; а проте до війська добирали здатніших. Доповнення війська звалося припис, а як справа йшла про наймане військо, то- затяг або набір. Дозвіл на це давала рада, набір проводив гетьман із полковниками, а на Січі кошовий.

       Військо було списане в реєстер.  Перші такі переписи запорозького  війська зроблено на жадання  польської влади, що хотіла  мати контролю над козаками. Але  пізніше реєстри ведено для  власного порядку, і так навіть  полковник Скидан, під час повстання 1637. р., вів реєстр свого війська. Перепису до-глядав спершу гетьман особисто, пізніше цей обовязок перейшов до генерального обозного. Ревізія реєстру, т. зв. полис, відбувалася так, що козаки ставали у військовому порядку і старшина контролювала, чи кожний вписаний у реєстр, та чи хто інший часом, не став на його місце. Коли в реєстрі була »діра«, тобто число козаків було неповне, відбувався припис нових козаків. У часах, коли реєстр обіймав ледве кілька тисяч людей, до війська приймали найбільше заслужених, що вже відзначилися були в боях як охотники; першен-ство мали також сини козаків, -– місце небіщика-батька мав право в полку заняти син. Багато значило те, коли когось поручила старшина. Тимто згодом стало звичаєм, що кандидат приєднував собі дарунками впливових старшин.

     Коли  треба було зменшити військо, відбувався в и п и с. Такий випис  переводив, нпр., Богдан Хмельницький після  зборівської і білоцерківської  умови; це викликало велике невдоволення і »випищики« легко пускалися  на всяку самоволю. У XVIII. в. на Гетьманщині часто проводили основні перевіри козацького війська для військових і податкових потреб. Упорядкований реєстер називався також компутом. 

     2.3 Зброя 

       “Зброя їх – рушниця і шабля,  інші мають короткий спис і  стріли, але рідше; залізної зброї ніхто не носить, навіть гетьман”, писав про козаків Старовольський 1628. р. Подібно характеризують козацьку зброю і інші мемуаристи. Папський посол Гамберіні 1584. р. пише: »зброя їх шаблі і кілька рушниць, із яких вони ніколи не хиблять«. Боплян розказує, що в похід на море козак бере дві рушниці та шаблю.

       Найважнішою козацькою зброєю  була безперечно рушниця. Під  Хотином 1621. р. »було 30.000 рушничних  козаків, що могли ставати пішо, бо шаблі не всі мали«. В  1651. р. під  Берестечком: «шабля рідка, самопал у кожного». Тимто козаків називали “рушничним військом”. Ще більше — сучасники стверджують, що козаки в поході мали нераз і по дві рушниці, а то і більше. Козацькі рушниці мають звичайні назви: самопал, рушниця, мушкет. Рушниці і самопали згадують нераз одні поруч одних, отже ці назви не були ідентичні, але як їх відрізняли, не знаємо. Німець Вайнбер оповідає, що козаки під Смоленськом мали довгі рушниці »на зразок шотляндських«. В І637. р. є перша згадка про мушкет і у козацькім війську.

     3 інших родів рушниць згадується яничарки (вперше 1638.р.).. В 1720. pp. «чудові» яничарки вироблювали в селі Кубиче коло Башлі на Слобожанщині. Рідше чуємо про булдинки чи ґульдинки. Запорожці свої рушниці звали фузіями. У XVIII. в. часто стрічаються пистолети або пистолі, нераз чудово прикрашені сріблом. Пістолі носили за поясом або у шкіряних кобурах.

     Кулі  козак носив у чересі або в  ладівниці, чи лядунці, порох у звичайному розі або в порошниці.

       Шабля до половиниVIII. в була в козаків майже поширена як рушниця, але пізніше стала почесною лицарською зброєю, улюбленою »ненькою рід-ненькою, панночкою молоденькою«. Хоч шаблі на Україні були спершу різного роду і походження, то пізніше витворився український тип »козацької« шаблі, на жаль, досі основно не просліджений. Навіть найславніший дослідник запорозької старовини, Дмитро Яворницький, не вміє сказати більше, як те, що »шаблі вживали не особливо криві і не особливо довгі, середньої довжини 5 чвертей« (цебто 1.30 м.). Зразки шабель, які бачимо на ілю-страціях, вказують, що козацькі шаблі були доволі тонкі та легкі, ручку мали оздобну, похви прикрашені різьбою.

        Досить поширений був у козаків  спис (списа). В 1628. р. гетьман Михайло  Дорошенко в бою під Білою  Церквою «сімох татар убив списом, одного так сильно вдарив, що не міг списа витягнути». У повстанні 1637-1638. р. значна частина козаків ішла у бій із рогатинами і козацький табор був «рогатинами добре обострожений». У XVІІI в. списів уживала козацька кіннота, особливо за порожці; була навіть приповідка: »козакові без ратища, як дівчині без намиста«. Запорозькі списи, що збереглися до нашого часу, є з тонкого і легкого дерева, З,5 м. завдовжки, з залізним наконечником на одному кінці та з дірками на ремінну петлю на другому; цю петлю закладали на ногу, щоб легше було спис тримати. Деколи на вістрі списа була ще перекладина, щоб деревце не входило за далеко в тіло пробитого ворога.

       Рідше стрічаємо боєві сокири  і  молотки, чекани і келепи: «козак козачий звичай знає, келепом по ребрах торкає».

       Охоронної зброї, а саме панцирів, шоломів і под., уживала тільки козацька старшина, і то більше в репрезентаційних виступах, ніж у боях.

        У XVIII. в. козацький одяг складався  з двох головних частин, спіднього  каптана і верхньоі черкески  або кунтуша. Але відрізняли  вже одяг військовий від цивільного.

       Каптан у війську був із  сукна, короткий, сягав тільки  дещо нижче колін, щоб легше  було вскочити на коня і  марширувати вигідно; військові  вправи відбували козаки у  самих каптанах. Жупан був досить  обтислий, поли заходили добре »а себе; застібали його на гаплик або ґудзик при комірі і перепоясували поясом. Щодо краски, то виборні козаки носили зразу червоні каптани, потім білі, компанійці червоні, пушкарі і жолдаки жовті. Старшина і цивільні люди носили жупани довільної довжини, різних красок і з різних матерій.