Вигнання німецько-фашистських загарбників з території України, підсумки та уроки Великої Вітчизняної та Другої Світової воєн

 Значно посилили виробничі  можливості енергетичної промисловості  Уралу спеціалісти й обладнання  з електростанцій України. Одними  з перших почали випускати  свою продукцію перебазовані  з Дніпропетровська, Запоріжжя, Києва,  Харкова підприємства авіаційної  промисловості. У Новосибірську  освоїло випуск бойових літаків  підприємство, збудоване робітниками  і спеціалістами Київського авіаційного  заводу на базі власного обладнання. На Пермському авіаційному заводі  було встановлено 10 тис. т обладнання  з Дніпропетровська і Харкова.

 У Нижньому Тагілі  Харківський завод ім. Комінтерну  виробив 35 тис. танків Т—34. За  роки війни значний внесок  у забезпечення продовольством  Червоної армії та працівників  тилу зробили хлібороби з України,  евакуйовані у переважно Поволжя,  Казахстан і Азербайджан.

 В установах АН УРСР, що розмістилися в Уфі, працювало  578 науковців, серед них — 43 дійсні члени АН УРСР, 53 члени-кореспонденти  і 325 наукових співробітників. Героїчною  працею в тилу трудящі України  зміцнювали обороноздатність країни. Могутня промислова база, великий  досвід організаційної та виробничої  діяльності спеціалістів і робітників  з України допомогли створенню  в тилу потужного військово-промислового  комплексу СРСР. На Уралі й  у Сибіру виникли нові галузі  виробництва — авіаційна, танкова,  тракторна, моторотурбобудівна, електротехнічна  промисловість, вугледобувне і  хімічне машинобудування, металургія  якісного металу, труб і прокату; у Казахстані — чорна металургія, машинобудування, металообробна, хімічна, легка промисловість; у Киргизії — кольорова металургія, енергетична, металообробна, шкіряновзуттєва, трикотажна, швейна промисловість; у республіках Середньої Азії — чорна і кольорова металургія, вугільна, легка промисловість.

 Народ України дав  Збройним силам СРСР 6 млн. бійців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живий, став на все життя інвалідом. Із численної армії партизанів і підпільників, які вели боротьбу з фашистами на території України, 59% були українцями. Багато українців брали активну участь у русі опору в західноєвропейських країнах. Одним із таких борців-антифашистів був колишній лейтенант Червоної армії Василь Порик, уродженець села Соломірки (тепер с.Порик) Вінницької області. Втікши з табору, він успішно керував діями створеного ним партизанського загону. Порик став національним героєм Франції. Багато українців за боротьбу проти фашизму в лавах опору отримали високі бойові нагороди від польського, чехословацького, румунського, угорського, італійського та інших урядів.

 Воїни-українці та  уродженці України вписали безсмертні  сторінки в історію війни, показавши  приклади ратного героїзму. Так,  подвиг білоруса капітана М.  Гастелло (вихованця Луганської авіаційної школи) повторили й українці. Серед учасників повітряних таранів — 55 льотчиків-українців та уродженців України. З 15 фронтів, що діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювали маршали і генерали за походженням українці.

ВИСНОВКИ

Друга світова війна відбилася  на економічному стані України. Її підприємства, фабрики й заводи нищилися внаслідок  військових дій, а також під час  відступів обох воюючих сторін (Червоною армією у 1941 р., гітлерівською армією у 1943-1944 рр.). На Україні було зруйновано близько 700 міст (40 % міст СРСР зруйновано внаслідок війни), до 30 тис. сіл. Сумарні матеріальні втрати сягають майже половини усіх витрат СРСР. Змінилася і національна структура населення України. Тут майже не стало німців, значно зменшилася кількість євреїв та циган, винищених гітлерівцями, також поляків. Зате значно збільшилася кількість росіян, яких Москва прагнула поселити в містах України, особливо в прикордонних регіонах – Галичині (Львів), Закарпатті (Ужгород).

Понад 2 млн. українців було примусово вивезено до Німеччини, де вони мусили в тяжких умовах працювати, нерідко гинучи або втрачаючи здоров'я.

150 тис. колишніх українських  «остарбайтерів» залишилися на  Заході. Після війни «остарбайтери», так само, як і військовополонені,  були об’єктом особливої «уваги»  НКВД, всіляко дискримінувалися, нерідко  вони з німецької неволі потрапляли  до радянських концтаборів. До  речі, повна реабілітація колишніх  військовополонених настала у  Росії тільки через 40 років,  у 1995 році.

З вигнанням і встановленням  радянської влади УАПЦ і АПЦ існували як окремі структури недовгий час. У 1945 році розпочалося нове винищення  нквдистами духовенства УАПЦ, а та частина духовенства АПЦ, яка витримала різноманітні перевірки, повернулася до РПЦ. Тільки на еміграції Українська Церква могла розвиватися вільно. Невдовзі УПЦ в Канаді, яка тоді називалася Українською Греко-Православною Цервою, очолив митрополит Іларіон (Огієнко), УПЦ в США – митрополит Мстислав (Скрипник), небіж С. Петлюри. УАПЦ розкололася на дві частини, одна з яких діє в Західній Європі, а друга – під назвою УАПЦ Соборноправна. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бажан О.Г., Білоусько О.А., Власов В.С., Мицик Ю.А. Історія України: Навчальний посібник. – К.: «Дельта», 2006. – 640 с.

2. История гражданской авиации: Научно-популярный очерк / под ред. Б.П. Бугарева. – М.: «Воздушный транспорт», 1983. – 376 с.

3. Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). – К.: «Альтернативи», 1999. – 336 с.

4. Маркова С.В. Історія  України: Навч.-метод. Посіб. / С. В. Маркова, В. О. Парандій. – К.: МАУП, 2007. – 266 с.

5. Петасюк І.А., Петасюк О.І Цивільна авіація України в період х 1930 року по червень 1941 (Сторінки історії, становлення і розвитку): Конспект лекцій. – К.: КМУЦА, 1999. – 80 с.