Україна напередодні другої світової

Але завдав українцям  таких страждань, такого розмаху  терору, у порівнянні з яким радянське  минуле уявлялось безхмарним існуванням. На власній землі вони перетворились  на людей "третього сорту". Їхнє життя  регламентувалось різними наказами і правилами, порушення яких тягло  за собою концтабір або розстріл. 

Гітлерівський план "Ост" передбачав перетворення України  на колонію, аграрно-сировинний придаток Німеччини з перспективою знищення або витіснення місцевого населення. Окупанти розпочали жорстокий терор  проти мирного населення. Під  час каральних операцій з використанням  СС було знищено сотні сіл. Особливо жорстоко розправлялися окупати  з євреями, масове знищення яких відбувалося  в Києві (Бабин Яр), Харкові (Дробицький Яр), а також у Львові, Бердичеві, Одесі. Всього в перші місяці окупації жертвами нацистів стали 850 тис. осіб єврейської національності. Загалом за роки окупації в Україні загинуло майже 4 млн. мирних жителів і понад 1,3 млн. військовополонених, які утримувались у таборах, перетворених на фабрики смерті. 

У Німеччину вивозилося устаткування, сировина, продовольство, твори мистецтва і навіть родючий  чорнозем. На роботу у промисловості  та сільському господарстві Німеччини  було примусово вивезено 2,4 млн. працездатного  населення, головним чином молоді, що перебувала там на становищі рабів. 

Окупаційна влада  прагнула налагодити роботу українських  підприємств, електростанцій, залізниць. Робочий день тут тривав 12-14 годин, заробітна плата була мізерною. Оголосивши всі землі власністю рейху, німці  не ліквідували колгоспів, їх вважали "общинними господарствами", "державними маєтками" з примусовою працею селян  і передачею всього виробленого  і вирощеного окупаційним властям. 
 

4. Втрати  України в 2св війні

Серед колишніх республік  Союзу РСР, а також держав світу, що були втягнуті в Другу світову  війну, Україна зазнала найбільших матеріальних і соціальних втрат. Безпосередні матеріальні збитки, завдані фашистськими окупантами та їх сателітами народному  господарству Української РСР, становили 285 млрд. крб. у цінах 1940 p., або майже 42% усіх втрат, завданих тодішньому Союзу  РСР. Ця сума в 5 разів перевищувала видатки УРСР на спорудження нових  підприємств, залізниць, об'єктів енергетики, МТС тощо впродовж трьох довоєнних  п'ятирічок. Уся сума збитків, яких зазнали  народне господарство і населення  України, сягнула майже 1200 млрд. крб. 

Фашисти перетворили  у руїни 714 міст і селищ, понад 28 тис  сіл, без даху над головою залишилося понад 10 млн. чоловік. Доля с. Хатинь у Білорусії, чеського селища Лідіце, які були вщент спалені з їх жителями, спіткала за неповними даними 259 сіл України. Точніші підрахунки засвідчують, що таких сіл більше, бо, скажімо, на Чернігівщині їх виявилося 51, на Волині — 97, Сумщині — 128, Рівненщині — 176. 

Окупанти вивезли  до Німеччини або спожили 7594 тис. голів великої рогатої худоби, 3311 тис. коней, понад 9333 тис. свиней, 17 307 тис. тонн зерна, 7317 тис. овець і кіз, майже 60 млн. голів домашньої птиці. 

За час війни  завойовники зруйнували в Україні 15 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, понад 18 тис. установ охорони здоров'я. З музеїв УРСР вивезено близько 40 тис. картин, експонатів, інших художніх цінностей. Частина з них після  війни опинилася в Росії, але  питання про повернення їх в Україну  залишилося проблематичним. 

Проте найтрагічніші  соціальні втрати — загибель людей  у боях з ворогом, розстріляне, вивезене на каторжні роботи до фашистської  Німеччини мирне населення. З  часу закінчення Другої світової війни  минуло більше, ніж півстоліття, але  точних відомостей про людські втрати України у воєнному вогнищі немає. 

Скажімо, В. Молотов  на засіданні Паризької мирної конференції 8 серпня 1946 р. повідомив, що втрати СРСР в період війни становлять 7 млн. чоловік. У листі до прем'єр-міністра Швеції 5 листопада 1961 p. M. Хрущов називає 20 мільйонів радянських людей. Л. Брежнєв  у доповіді з нагоди 20-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні  в травні 1965 р. говорив про загибель понад 20 млн. співвітчизників. М. Горбачов у доповіді на честь 40-річчя перемоги називає 27 млн. чоловік. Насправді, як свідчать ретельні підрахунки на основі різних джерел, людські втрати значно більші. Так, населення Української РСР  в 1940 p., як свідчить офіційна державна статистика, становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни тільки Україна втратила понад 13 млн. Наголошуємо, що сказане стосується прямих втрат. Водночас внаслідок війни багато громадян України померло в госпіталях після поранень пізніше, підірвалося на мінах під час розмінування об'єктів і територій, пропало без вісти, зокрема в невеликих партизанських групах і навіть загонах, у полоні, в концентраційних таборах тощо. 

Україна зробила  винятково важливий внесок у перемогу держав антигітлерівської коаліції. Із 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України. 

Зазнавши в Другій світовій війні величезних людських втрат і руйнувань, Україна зробила  гідний внесок у розгром Німеччини  та її союзників. Тому свято Перемоги у Великій Вітчизняній війні 9 травня 1945 р. — це також свято  її народу. Це свято загальнонаціональної гордості, а разом з тим загальнонаціональної скорботи. Гордість за великий історичний подвиг, скорбота за втраченими долями, за нездійсненними надіями. 

Після нападу 22 червня 1941 р. Німеччини на СРСР Україна перетворилася  на один із найважливіших театрів  бойових дій між військами  Німеччини та її союзників і радянською армією. Воєнні дії на території  України тривали з першого  дня Великої Вітчизняної війни  і до 28 жовтня 1944 p., коли було остаточно  звільнено територію України, —  тобто 1225 днів. Саме відчайдушний опір радянської армії на території України  в 1941 р. призвів до фактичного зриву  планів "блискавичної війни" Німеччини  проти СРСР. Хоча територія України 22 липня 1942 р. була повністю окупована  ворогом, українці продовжували битися у лавах радянської армії, в партизанських  загонах і підпіллі, працювали  на воєнному виробництві в тилу. 

Україна сповна відчула, що таке нацистський "новий порядок". Мільйони мешканців України стали  його жертвами: хто загинув або  був вивезений на примусові «роботи, хто залишився в живих, але  сповна переніс всі тяготи окупації. Жертвами окупаційного режиму стали  близько 4 млн. мирних громадян України. 

Визволення території  України розпочалося 18 грудня 1942 р. Ворог чинив завзятий опір, розгорілися  кровопролитні бої. На території  України було зосереджено понад 60% сил гітлерівської Німеччини. Середньодобові втрати радянської армії  під час звільнення України складали 68 тис. чол. Загальні втрати за 1943-1944 pp. склали 3,5 млн. чол. Не менше 50% особового складу військ, які билися з гітлерівцями в Україні, були її мешканці. 

Але тут слід сказати, що жертви могли бути і меншими, якби не сталінський режим, для якого  людське життя нічого не значило  і якому перемога була потрібна любою  ціною. 

Боротьба за визволення України носила загальнонародний характер. Український народ боровся за існування себе як етносу, за збереження України як своєї Батьківщини. 

У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув  на фронті, кожен другий з тих, хто  залишився живим, став на все життя  інвалідом. Українці складали в радянській армії другу за чисельністю національну  групу. Серед вищих офіцерів, зокрема  командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з  них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін. 

Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах Великої  Вітчизняної війни відзначений  найвищими нагородами. Серед них  — 2072 удостоєні звання Героїв Радянського  Союзу; 32 українці — двічі. А льотчик-винищувач  Іван Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Багато представників української землі стали і повними кавалерами ордену Слави. З 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України. 

В той же час не треба забувати і про бійців УПА (через лави якої пройшло близько 500 тис. чол.), які теж боролись за незалежність своєї Батьківщини  і не хотіли миритися з пануванням на її території тоталітарних режимів. 

Також 120 тис. українців  воювали в армія Антигітлерівської  коаліції (США, Канади, Франції, Польщі, Чехословаччини). На відзнаку мужності і героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання "Місто-герой" було присвоєно Києву, Одесі, Керчі і  Севастополю. 

Перемогу над гітлерівською  Німеччиною українці наближали також  своєю героїчною працею в радянському  тилу: на заводах, копальнях, в колгоспах, лабораторіях, навчальних закладах тощо.